Постанова

від 23.10.2017 по справі 904/5209/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017 року Справа № 904/5209/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В.

при секретарі судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1-1-21/17 від 22.09.2017р.

від відповідача: ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 10.05.2017р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС КЛІМА", с. Степове Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/5209/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія

"Укррічфлот" в особі філії "Дніпропетровський річковий порт"

АСК "Укррічфлот", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС КЛІМА",

с. Степове Дніпропетровської області

про стягнення 105994,97 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/5209/17 (суддя Рудовська І.А.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС КЛІМА" на користь Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот" 60381,26 грн - витрат за сплату орендної плати за користування земельними ділянками, 1600,00 грн - судового збору.

Рішення суду мотивоване посиланням на ч.4 ст. 120 Земельного кодексу України, а також наявністю підстав для стягнення з Відповідача сплаченої Позивачем орендної плати за землю в сумі 60381,26, обрахованої пропорційно площі приміщень, власником яких є Відповідач, внаслідок не оформлення останнім права на землекористування.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС КЛІМА" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- суд дійшов невірного висновку щодо обов'язку Відповідача відшкодовувати витрати Позивача по сплаті орендної плати;

- договір на відшкодування витрат не укладався;

- вказана сума не може бути збитками, а є договірним обов'язком Позивача за договором оренди земельних ділянок з Дніпровською міською радою;

- Законом не передбачено автоматичного переходу права оренди землі в разі переходу права власності на об'єкт нерухомості.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.08.2017р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС КЛІМА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/5209/17 прийнята до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Кузнєцової І.Л., Іванова О.Г.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.2017р. за клопотанням Відповідача строк вирішення спору продовжено на 15 днів до 23.10.2017р.

23.10.2017р. у зв'язку з відпусткою судді Кузнєцової І.Л. по справі здійснена повторна автоматична зміна складу колегії суддів, за результатами якої справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Іванова О.Г., Орєшкіної Е.В. та прийнято зазначеною колегією суддів до свого провадження ухвалою суду від 23.10.2017р.

У судовому засіданні 23.10.2017р. повноважний представник Відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити. Зазначив, що виникнення права власності на нежитлове приміщення, яке являється лише частиною внутрішнього об'єму будівлі, споруди, не породжує переходу права на земельну ділянку, оскільки під таким об'єктом нерухомості неможливо сформувати об'єкт земельних відносин (клопотання від 20.10.2017р.).

Повноважний представник Позивача проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що скаржником не обґрунтовано порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; визнано, що Позивач сплачує орендну плату за Відповідача; з моменту набуття Відповідачем права власності на житлові приміщення у останнього виник обов'язок відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України оформити право користування на земельну ділянку під ними; факт невиконання Відповідачем зобов'язання по оформленню землекористування на земельні ділянки у встановленому законом порядку не звільнює останнього від обов'язку сплачувати грошові кошти за фактичне їх використання.

Також позивач зазначає, що обов'язок відповідача сплачувати йому орендну плату грунтується на ст. 120 Земельного кодексу України та ст.377 Цивільного кодексу України, площу будівлі річкового вокзалу та площу, яку займає приміщення відповідача, він вирахував на підставі інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та будівля річкового вокзалу розташована на трьох земельних ділянках, які знаходяться в оренді позивача; вважає, що є правонаступником за договорами оренди земельних ділянок на підставі ч. 4 ст. 16 Закону України Про оренду землі (клопотання від 19.10.2017р.).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, обґоворивши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Апеляційним судом при перегляді справи встановлено, що 14.12.2006р. між Дніпропетровською міською радою як орендодавцем та Дочірнім підприємством «Дніпропетровський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» як орендарем на підставі рішення міської ради від 12.10.2006р. №173/5 було укладено три договори оренди землі під розміщення будівлі річкового вокзалу, що знаходяться за адресою: пл. Десантників, 1 (Кіровський район):

- ділянка загальною площею 0,1769га, кадастровий номер 1210100000:06:114:0030;

- ділянка загальною площею 0,1378га, кадастровий номер 1210100000:06:114:0032;

- ділянка загальною площею 0,2738га, кадастровий номер 1210100000:06:114:0034.

Договори укладені строком на 15 років та зареєстровані у державному реєстрі земель.

20.04.2011р. загальними зборами акціонерів Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» було прийнято рішення про припинення ДП «Дніпропетровський річковий порт» шляхом приєднання його до материнської компанії з передачею останній права власності на частину будівлі річкового вокзалу за адресою: м. Дніпро, пл. Десантників, 1.

30.11.2012р. між ДП "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот" та Публічним акціонерним товариством "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (надалі - Позивач) було підписано передавальний акт, за яким до останнього перейшли права власності на частину будівлі річкового вокзалу літ.А-5, розташовану за адресою: м. Дніпро, пл. Десантників, 1, та право користування земельними ділянками, на яких вона розташована, які зазначені вище.

26.07.2013р. за Позивачем зареєстровано право власності на вище зазначену частину будівлі річкового вокзалу, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна станом на 14.07.2016р. (а.с. 30-33).

Відповідно до цієї ж довідки Товариству з обмеженою відповідальністю "СВС КЛІМА" (надалі - Відповідач) належить право власності на нежитлові приміщення в будівлі річкового вокзалу за адресою м. Дніпро, пл. Десантників,1, а саме: літ. А-5 на IV поверсі поз. IV, загальною площею 29,5 кв.м, поз. 481, загальною площею 2,1 кв.м, на V поверсі поз. 550, загальною площею 1,9 кв.м, поз. 551, загальною площею 32,8 кв.м, поз. 553, загальною площею 1,7 кв.м, поз. 554, загальною площею 12,9 кв.м., поз. IV, загальною площею 412,8 кв.м. Загальною площею 493,7 кв.м. В загальному користуванні сходові клітини: на IV поверсі поз.477, загальною площею 21,1 кв.м, на V поверсі поз. 552, загальною площею 22,4 кв.м, поз. 549, загальною площею 23,1 кв.м. Відомості про реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно внесені до Реєстру 06.11.2007р., що не заперечується відповідачем.

Таким чином, Відповідач є власником частини нежитлових приміщень які розташовані на четвертому та п'ятому поверсі в п'ятиповерховій будівлі річкового вокзалу, що розміщена на земельних ділянках, переданих в орендне користування Позивача.

Як убачається зі змісту позовної заяви, обґрунтовуючи свої вимоги Позивач стверджує, що в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України з моменту виникнення у Відповідача права власності на нерухоме майно в нього виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном. Зважаючи на те, що Відповідач не виконав свій обов'язок стосовно оформлення права на землю, Позивач несе витрати з оплати платежів за землю, в тому числі, у тій частині земельної ділянки, право на яку перейшло до Відповідача.

Вказане стало підставою для звернення із позовними вимогами, відповідно до яких, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 21.06.2017р., Позивач просив стягнути з Відповідача витрати по сплаті орендної плати за період з березня 2014 року по березень 2017 року в сумі 60381,26 грн, розраховані пропорційно площі будівлі річкового вокзалу до площі приміщень відповідача.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, жодних правочинів, що регулюють спірне питання, в тому числі в частині відшкодування витрат по орендній платі тощо, сторонами укладено не було, тобто відсутні договірні зобов'язання відповідача щодо предмету спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 74 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати також безпосередньої із закону або іншого нормативно - правового акту, що регулює господарську діяльність.

В силу приписів ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельні ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Водночас, виникнення права власності на нежитлове приміщення, яке являється лише частиною внутрішнього об'єму будівлі, споруди, не породжує переходу права на земельну ділянку, адже в даному випадку під таким об'єктом нерухомості неможливо сформувати об'єкт земельних відносин - земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами в натурі (на місцевості).

З урахуванням вище наведеного, з набуттям права власності на частину нежитлових приміщень, які розташовані в п'ятиповерховій будівлі річкового вокзалу, Відповідач не став учасником земельних відносин щодо володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою під будівлею, та відповідно не набув прав та обов'язків стосовно об'єкта зазначених правовідносин.

Отже, як досліджено судом, зобов'язання Відповідача перед Позивачем щодо сплати відшкодування за орендну плату за землю, безпосередньо із закону або іншого нормативно - правового акту не виникають.

Таким чином, зважаючи на те, що Відповідач не є учасником цивільних правовідносин стосовно земельної ділянки під будівлею річкового вокзалу, у суду відсутні підстави для покладення на нього обов'язку щодо компенсації плати за вказану ділянку, в тому числі із застосуванням інституту набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України).

Посилання позивача, як на правову підставу своїх вимог, на ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України суд вважає безпідставними, оскільки вказані норми не містять приписів щодо обов'язкової сплати власником частини приміщень суми орендної плати орендарю, який уклав договір на оренду земельних ділянок з їх власником.

Правові підстави для задоволення позову відсутні, тому суд не досліджує питання щодо правильності розрахунку суми відшкодування витрат на сплату орендної плати, яка пред'явлена до стягнення.

З огляду на викладене, рішення господарського суду, як прийняте при невідповідності висновків, викладених у ньому, обставинам справи, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення по суті спору, відповідно до п.3 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі підлягають віднесенню на Позивача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС КЛІМА", с. Степове Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/5209/17 задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017р. у справі №904/5209/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Судноплавна компанія Укррічфлот в особі філії Дніпропетровський річковий порт АСК Укррічфлот (49021, м. Дніпро, вул. Амур - Гавань, буд. 11, код ЄДРПОУ 24986218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СВС КЛІМА (52021, с. Степове Дніпровського району Дніпропетровської області, вул. 30 Років Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 34735987) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 1760,00 грн (одну тисячу сімсот шістдесят грн), про що видати судовий наказ.

Відповідно до ст. 116, 117 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Припинити стяґнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2017р.

Постанова набирає чинності з часу її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 24.10.2017р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Е.В. Орєшкіна