Постанова

від 18.10.2017 по справі 921/330/17-г/7

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р. Справа № 921/330/17-г/7

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого - судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Державного науково-дослідного підприємства Конекс , б/н від 01.09.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4311/17 від 11.09.2017 р.),

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2017 року

у справі № 921/330/17-г/7 (суддя Стадник М.С.),

порушеній за позовом

позивача: Державного науково-дослідного підприємства Конекс , м. Львів,

до відповідача: Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя, м. Тернопіль,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київське представництво Генерального замовника - Державного космічного агентства України, м. Київ,

про стягнення 51807,46 грн. не підтверджених витрат за договором № г/д 382-15 від 21.08.2015 р. та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/позивача: ОСОБА_2 (п/к на підставі довіреності б/н від 24.05.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (п/к на підставі довіреності № 2/28-558 від 28.02.2017 р.);

від третьої особи: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 27, 28 ГПК України представникам роз'яснено. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

За усним клопотанням представника апелянта в судовому засіданні здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2017 р., справу № 921/330/17-г/7 Господарського суду Тернопільської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Державного науково-дослідного підприємства Конекс , б/н від 01.09.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4311/17 від 11.09.2017 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 27.09.2017 року, про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том ІІІ, а. с. 4, 5,6).

У судове засідання, яке відбулося 27.09.2017 р., представник апелянта прибув, апеляційну скаргу підтримав, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду справи, просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2017 р. та ухвалити нове, стягнути з Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя на користь Державного науково-дослідного підприємства Конекс 51807,46 грн. для повернення цих коштів Генеральному замовника - Державному космічному агентству України, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача - не прибув, через канцелярію суду електронною поштою надіслав: Відзив на апеляційну скаргу від 26.09.2017 р. № 2/28-2713 (вх. № ЛАГС 01-04/6460/17 від 27.09.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 30-34), клопотання про відкладення розгляду справи вх. № 01-04/6472/17 від 27.09.2017 р. з підстав зазначених у клопотанні (том ІІІ, а. с. 35) та долучив докази, які підтверджують викладені у клопотанні обставини (том ІІІ, а с. 37-38). У відзиві просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не прибув, про причини неприбуття у дане судове засідання - не повідомив, на адресу апеляційного суду надіслав Відзив на позовну заяву Вих. № 383 від 22.09.2017 р. (вх. № 01-04/6430/17 від 26.09.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 27-28, 29), просить долучити відзив до матеріалів справи, заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 27.09.2017 р., розгляд справи було відкладено на 18.10.2017 р., що сторони та третю особу було належним чином повідомлено у спосіб та у порядку передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України (том ІІІ, а. с. 42-43/зворот), представник апелянта - особисто, під розписку (том ІІІ, а. с. 39).

Відповідач - 02.10.2017 р. (по-пошті (том ІІІ, а. с. 49) надіслав до суду Відзив на апеляційну скаргу від 26.09.2017 р. № 2/28-2713 (вх. № ЛАГС 01-04/6582/17 від 02.10.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 44-48), який електронною поштою був надісланий суду - 27.09.2017 р.

Апелянт/позивач - 05.10.2017 р. подав клопотання (вх. № 01-04/6718/17 від 05.10.2017 р.) про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився 05.10.2017 р., що підтверджується написом представника апелянта на клопотанні (том ІІІ, а. с. 50).

В судове засідання, яке відбулося 18.10.2017 р., представник апелянта прибув, через канцелярію суду за вх. № ЛАГС 01-04/6994/17 від 17.10.2017 р.) подав письмові Пояснення з приводу заперечень на апеляційну скаргу від 17.10.2017 р. та долучив: постанову КМ України від 05.06.2000 р. № 908, Положення про представництва генерального замовника - Державного космічного агентства на підприємствах космічної галузі, затверджене постановою КМ України від 05.06.2000 р. № 908 (із змінами внесеними згідно з Постановою КМ № 611 від 11.07.2012); постанову КМ України від 20 липня 1996 р. № 830 Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт ( із змінами станом на 23.02.2011 р.); постанову КМ України від 31 березня 2015 р. № 158, якою затверджено Порядок використання у 2015 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2013-2017 роки, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі та письмових поясненнях, вважаючи, зокрема, що контроль позивача за витратами відповідача не стосується перегляду договірної ціни, а є виконанням умов укладеного договору, що факт здійснення відповідачем витрат не узгоджених структурою договірної ціни, як істотної умови договору, у яку безпідставно включено витрати на премію, що суперечить постанові № 830 і умовам договору, що належить кваліфікувати як порушенням умов договору одною із сторін, просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2017 р. та ухвалити нове, стягнути з Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя на користь Державного науково-дослідного підприємства Конекс 51807,46 грн. для повернення цих коштів Генеральному замовника - Державному космічному агентству України, судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача - прибув, проти апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу, заперечив проти доводів наведених апелянтом у додаткових поясненнях до апеляційної скарги, навів свої доводи і міркування з усіх питань, що виникали в ході розгляду даної справи, просить рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, повторно, не прибув, про причини неприбуття у дане судове засідання - не повідомив, на адресу апеляційного суду надіслав Відзив на позовну заяву Вих. № 383 від 22.09.2017 р. (вх. № 01-04/6430/17 від 26.09.2017 р.), у якому просить суд долучити відзив до матеріалів справи, заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (том ІІІ, а. с. 27-28, 29).

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Державного науково-дослідного підприємства Конекс , б/н від 01.09.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4311/17 від 11.09.2017 р.) до провадження та розгляд справи призначено на 27.09.2017 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення (том ІІІ, а. с. 4, 5, 6) та з підстав зазначених в ухвалах суду від 27.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.10.2017 р., про що сторони та третя особа були належним чином повідомлені у порядку та у спосіб передбачений Інструкцією з діловодства в господарських судах (том ІІІ, а. с. 42-43/зворот), представник апелянта особисто, під розписку (том ІІІ, а. с. 39).

Однак, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача повноважного представника у судове засідання не направила.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представника третьої особи бути присутніми у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Абзацом першим пункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду апеляційної інстанції від 27.09.2017 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалася.

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (набрала чинності для України 11.09.1997 р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст. 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Буланов та Купчик проти України» заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., «Чуйкіна проти України» № 28924/04 від 13.01.2011р.).

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи № 921/330/17-г/7 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки в матеріалах справи є відзив третьої особи вих. № 383 від 22.09.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/6430/17 від 26.09.2017 р.)(том ІІІ, а. с. 27-28), тобто останній був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Подані апелянтом до Пояснення з приводу заперечень на апеляційну скаргу від 17.10.2017 р. (вх. № ЛАГС 01-04/6994/17 від 17.10.2017 р.) докази: постанову КМ України від 05.06.2000 р. № 908, Положення про представництва генерального замовника - Державного космічного агентства на підприємствах космічної галузі, затверджене постановою КМ України від 05.06.2000 р. № 908 (із змінами внесеними згідно з Постановою КМ № 611 від 11.07.2012); постанову КМ України від 20 липня 1996 р. № 830 Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт ( із змінами станом на 23.02.2011 р.), постанову КМ України від 31 березня 2015 р. № 158, якою затверджено Порядок використання у 2015 році коштів, передбачених у державному бюджеті для виконання Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2013-2017 роки, хоча і не були подані до позовної заяви, на них вчинено покликання у позовній заяві та письмових поясненнях позивача, є нормативно-правовими актами, носять офіційний (не секретний) характер, долучити їх до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2017 р. у справі № 921/330/17-г/7 (суддя Стадник М.С.) у задоволенні позову відмовлено (пункт 1 резолютивної частини рішення)(том ІІ, а. с. 251, 252-261).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду апелянт/позивач (Державне науково-дослідне підприємство Конекс ) звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІІ, а. с. 7-12), просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2017 року та ухвалити нове, яким стягнути з Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 56, ЄДРПОУ 05408102) на користь Державного науково-дослідного підприємства Конекс (79060, м. Львів, вул. Наукова, 7, ЄДРПОУ 14314713) 51807,46 грн. для повернення цих коштів Генеральному замовнику Державному космічному агентству України (пункт 1 та 2 прохальної частини апеляційної скарги) та покласти судові витрати на відповідача (пункт 3прохальної частини апеляційної скарги)(том ІІІ, а. с. 7-12).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не було вірно визначено характер спірних правовідносин чим порушено норми матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, що призвело до незаконного рішення.

Апелянт в апеляційній скарзі стверджує, що місцевий суд не придав значення уточненій вимозі від 14.08.2017 р., не з'ясував відношення до неї відповідача, не вказав про неї у рішенні, чим допустив неповноту судового розгляду, порушивши приписи ст. 43, ст. 84 ГПК України та права позивача.

Скаржник стверджує, що місцевий суд безпідставно змінив матеріально-правові підстави позову і вказав, що вимоги позивача є вимогою про відшкодування шкоди в порядку ст. 1212 ЦК України, завданої відповідачем шляхом використання коштів не передбачених умовами Договору та, що позивач вимагає перегляду ціни Договору після його виконання, що є порушенням вимог чинного законодавства та за відсутністю підстав такого повернення, а так як правовідносини врегульовані умовами договору і нормами законодавства, та покликається на: Договір1 (підряду: позивач - Державне космічне агентство України), Договір2 (субпідряду: позивач-відповідач) укладені в рамках бюджетної програми та наказу Державного космічного агентства України від 06.05.2015 р. № 88 (п. 1.2. Договору), згідно постанови КМ України від 31.03.2015 р. № 158, Державне космічне агентство України є головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми, забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів, згідно постанови КМ України № 908 від 05.06.2000 р., здійснює функції контролю за своєчасним і цільовим використанням коштів державного бюджету суб'єктами господарської діяльності у космічній галузі з видачею відповідного висновку, планування, облік та калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт регулюється постановою КМ України № 830 від 20.07.1999 р., якою затверджено Типове положення з планування, обліку та калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, яким встановлені єдині методичні засади визначення собівартості відповідних робіт в організаціях, які їх виконують, незалежно від форм власності й господарювання, отже в однакові умови Договору1, Договору2 закладений правовий механізм, що регулює і забезпечує контроль за використанням бюджетних коштів на державні бюджетні програми, і враховуючи цей механізм, апелянт, покликаючись на ст. 526, 626, 629 ЦК України, ст. 174, 193 ГК України, зазначає, що умовами Договору2 передбачено, що розрахунок між сторонами здійснюється за договірними цінами (п. 4.3), фінансування договорів за рахунок державного бюджету, відтак створюють обов'язок у всіх сторін у використанні бюджетних коштів дотримуватись вимог постанови КМУ № 830 при плануванні, обліку і калькулюванні собівартості ДКР, покладають на виконавців робіт обов'язок в процесі виконання ДКР створити науково-технічну продукцію та вести облік і надавати звітність фактичних витрат (п. 4.5.-4.7.), що згідно умов договорів (п. 4.5.) контроль фактичних витрат проводиться в наступному звітному році, після подання виконавцями та співвиконавцями до 20.02. звітної калькуляції, відтак, на думку апелянта, підписуючи договір, який сторони не оспорювали, відповідач погодився з вимогою надавати звітність та з правом ОСОБА_4 і Гензамовника контролювати його витрати.

Апелянт зазначає, що спір між сторонами виник у зв'язку з не відповідністю фактичних витрат відповідача по статті Заробітна плата в частині виплати премії в розмірі 21000,00 грн., яка відображена лише у звітній калькуляції, що було встановлено Представництвом Генерального замовника - ДКА України в лютому 2016 р. і відображено ним у висновку № 132 від 02.03.2016 р.

Скаржник стверджує, що описова частина судового рішення невірно відтворює пояснення представника позивача, яка не заявляла про кінцеві розрахунки на підставі висновку № 132 від 02.03.2015 р. і не називала договірну ціну попереднім погодженням , свідченням цього є доводи апеляційної скарги.

Апелянт покликається на те, що за юридичною природою Договір1, Договір 2 є угодами на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (Гл. 62 ЦК України), згідно ст. 843, 844 ЦК України, робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження йог замовником, що місцевий суд прийшов до неправомірного висновку, що відповідач виконав роботу відповідно до умов Договору Г/д 382-15, оскільки сторони погодили договірну ціну, позивач протягом серпня-грудня 2015 р. повністю перерахував суду Договору 2 в розмірі 570000,00 грн., зміни ціни не відбулось, так як судом не враховано, що передбачений умовами договору і встановлений положеннями законодавства, вказаного в п. 2 апеляційної скарги, контроль за фактичними витратами відповідача не суперечить гл. 62 ЦК України, цей контроль, згідно умов договорів не співпадає в часі з прийняттям дослідно-конструкторських робіт та їх оплатою, а допущені відповідачем порушення встановлені і зафіксовані належним чином.

Вважає, що місцевий суд, досліджуючи розшифровку фактичних витрат структури договірної ціни, наказ про преміювання від 23.10.2015 р., примірники угод ЦПХ, які подані відповідачем на вимогу суду, безпідставно не надав цим доказам оцінки та на їх підставі не встановив фактів, що мають значення для справи, зокрема факту виконання всіх робіт по Договору2 фізичними особами лише на підставі цивільно-правових угод (13 примірників в матеріалах справи), відповідно до п. 12 постанови № 830 до фонду додаткової заробітної плати належать виплати, які плануються і включаються у собівартість НДДКР, виплата премії особам, що працюють за договорами ЦПХ постановою № 830 не передбачена, в структуру договірної ціни по статті заробітна плата, затвердженого висновком третьої особи № 687а від 17.12.2015 р., виплата премії в розмірі 21000,00 грн. особам, що виконують ДКР згідно угод ЦПХ не включалась, та, що представлені відповідачем договори ЦПХ не передбачають жодних додаткових виплат, в т.ч. премії, виходячи з положень КзпП України на осіб, що працюють за договорами ЦПХ не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, апелянт зазначає, що як слідує з наказу від 23.10.2015 р. № 4/2-848, премія в розмірі 21000,00 грн. виплачена працівникам НДЧ університету, але суд цьому оцінку не дав.

Апелянт наголошує, що виплата премії, не включеної в структуру ціни і особам, які не приймали участі у ДКР, виявлений, і згідно умов Договору 2 міг бути виявлений лише в лютому 2016 р., а виявлення таких фактів передбачає реагування на них розпорядником бюджетних коштів, яким є ДКА України і ОСОБА_4 робіт (Позивачем).

Як стверджує апелянт, право контролю передбачає право вимоги.

Скаржник також вважає, що місцевий суд при оцінці висновків третьої особи № 132 від 02.03.2015 р. про неприйняття витрат і № 687а від 17.12.2015 р. про погодження ціни застосував подвійні стандарти : № 687а визнаний належним доказом і на нього спирається суд у рішенні, а № 132 визнаний неналежним доказом, однак, на думку скаржника, висновки третьої особи (ДКАУ), визначені положеннями постанови КМ України № 908 від 05.06.2000 р., останній розпоряджається результатом висновків, як розпорядник бюджетних коштів, який і направив позивачу вимогу про їх повернення, як особі, що залучала відповідача як співвиконавця до робіт по Договору1.

Апелянт також вважає безпідставними висновки суду щодо алгоритму прийняття робіт, підписання актів і їх правових наслідків, як такі, що на думку скаржника, не відповідають обставинам справи, про що зазначено в апеляційній скарзі (розділ під номером 4 тексту апеляційної скарги).

Відтак позивач вважає, що загальний розмір створених матеріальних цінностей складає не 2 000 000, грн., а 1 948 192,54 грн., тобто за мінусом 51807,46 грн., а сума 51807,46 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача для повернення Генеральному замовнику Державному космічному агентству України.

Колегією суддів встановлено, що позивач/апелянт: Державне науково-дослідне підприємство Конекс (ДНДП КОНЕКС ) є юридичною особою, код ЄДРПОУ 14314713, місцезнаходження юридичної особи: 79060, Львівська обл., м. Львів, Франківський район, вул. Наукова, будинок 7, що підтверджується витягом з ЄДРЮО,ФОП та ГФ (том І, а. с. 137).

Відповідач: Тернопільський національний технічний університет ім. Івана Пулюя (ТНТУ) є юридичною особою, код ЄДРПОУ 05408102, місцезнаходження юридичної особи: 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Руська, 56 (том І, а. с. 80-84).

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Київське представництво Генерального замовника - Державне космічне агентство Україна, 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 32156978.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач: Державне науково-дослідне підприємство Конекс , 28.05.2017 р. надіслав по-пошті (том І. а. с. 53) позовну заяву (том І, а. с. 8-11) з додатками (позовні матеріали)(том І, а. с. 8-59) до Господарського суду Тернопільської області, яку місцевий суд отримав 29.05.2017 р. за вх. № 350, ухвалою від 31.05.2017 р. порушив провадження у справі № 921/330/17-г/7 та призначив справу до розгляду (том І, а. с. 2-3).

З підстав зазначених у позовній заяві, позивач просив стягнути з Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя на користь Державного науково-дослідного підприємства Конекс 51807,46 грн. (п. 1 прохальної частини позовної заяви (том І. а. с. 11).

14.08.2017 р. за вх. № 15616 позивач подав місцевому суду Заяву про уточнення позовних вимог (том ІІ, а. с. 235) у якій просить: стягнути з Тернопільського національного технічного університету ім. І. Пулюя на користь Державного науково-дослідного підприємства Конекс 51807,46 грн. для повернення цих коштів Генеральному замовнику Державному космічному агентству України (п. 1 прохальної частини заяви про уточнення позовних вимог).

В обґрунтування подання вказаної заяви позивач зазначив /приводиться дослівно/: Як зазначалось в підставах позову, не прийняті за підсумками аналізу звітної калькуляції за 2015 р. витрати Відповідача в сумі 51807,46 грн. не відповідають договору, Постанові КМ України № 830 від 20.07.1999р. і підлягають поверненню Генеральному замовнику Державному космічному агентству України .

З огляду на викладене колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви (том І, а. с. 8-11) до місцевого господарського суду заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми 51807,46 грн. В заяві про уточнення позовних вимог за вхідним № 15616 від 14.08.2017 р. (том ІІ, а. с. 235-236), позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 51807,46 грн. для повернення цих коштів Генеральному замовника - Державному космічному агентству України.

Передбачені частиною 4 статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Слід також зазначити, що ГПК України, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи із змісту, а також із змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову; чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог; чи

- об'єднання позовних вимог; чи

- зміну предмета або підстав позову.

У даному конкретному випадку, позивач заявою про уточнення позовних вимог, не збільшував/не зменшував розміру вимог майнового характеру, вказана заява не є поданням іншого (ще одного) позову; чи об'єднанням позовних вимог та/або зміною предмета або підстав позову, вимоги позивача у заяві про уточнення позовних вимог є тими самими вимогами, спір стосується тих самих сторін, що і у позовній заяві, які уточнено словами для повернення цих коштів Генеральному замовника - Державному космічному агентству України , що не міняє ні суті, ні підстав позовних вимог.

З огляду на наведене місцевий суд правомірно розглянув даний спір в сукупності як вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 51807,46 грн. непідтверджених витрат за договором № Г/д 3821-15 від 21.08.2015 р., а тому покликання апелянта в апеляційній скарзі на те, що суд не взяв до уваги уточнених позовних вимог ( п. 1 описової частини апеляційної скарги) є помилковим.

Слід також зазначити, що не відповідають дійсності твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що місцевий суд в описовій частині рішення невірно відтворив пояснення представника позивача, яка не заявляла про кінцеві розрахунки на підставі висновку № 132 від 02.03.2015р. і не називала договірну ціну попереднім погодженням , і, як стверджує скаржник, свідченням цього є доводи апеляційної скарги наведені нижче. (рядки 31-34 зверху на сторінці 3-й апеляційної скарги (том ІІІ, а. с. 9).

По-перше, доводів апеляційної скарги, станом на дату постановлення місцевим господарським судом рішення у даній справі (15 серпня 2015 р.) ще не було в природі (апеляційна скарга датована 01 вересня 2017 р. (том ІІІ, а. с. 12), подана на рішення місцевого суду - 01.09.2017 р. (том ІІІ, а. с. 13).

По-друге, в описовій частині судового рішення місцевий суд зазначив /приведено дослівно /: Представник позивача в процесі розгляду справи підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Звернув увагу суду на те, що невідповідність виконаних робіт їх вартості підтверджується висновком Київського представництва Генерального замовника - Державного космічного агентства України (далі - ДКАУ) №132 від 02.03.2016р., згідно якого погоджено витрати ТНТУ ім. І.Пулюя на виконання дослідно-конструкторських робіт за договором №Г/д 382-15 у розмірі - 518192,54 грн. (за мінусом 51807,46 грн.), тоді як позивачем оплачено 570000,00 грн.; - згідно висновку, відповідачем неправомірно включено до фактичних витрат за статтею "Заробітна плата" виплати додаткової заробітної плати особам, працюючим за договором цивільно-правового характеру, що не відповідає нормам Постанови КМУ №830 від 20.07.1999р., якою затверджено Типове положення з планування, обліку і калькулювання собівартості науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, і умовам договору №Г/д 382-15; - цивільним законодавством не передбачено виплату премій працівникам, які працюють за угодами цивільно-правового характеру; - держава в особі Київського представництва генерального замовника - ДКАУ, який фінансував виконання робіт та здійснював контроль за відповідністю договірної ціни та фактичними витратами, понесеними відповідачем при виконанні дослідно-конструкторських робіт, не визнала використання коштів відповідачем у такий спосіб; - складена позивачем у 2016р. звітна калькуляція за 2015р. (інвентаризація створених матеріальних цінностей) до договору №10-04/15 встановлює витрати сторонніх організацій (відповідача) у сумі 518 192,54 грн.; - неприйняті за підсумками аналізу звітної калькуляції за 2015р. витрати в сумі 51807,46 грн. не відповідають договору №Г/д 382-15 та підлягають поверненню Генеральному замовнику - ДКАУ, що підтверджується актом звіряння створених матеріальних цінностей по договору 10-04/15, згідно якого вартість матеріальних цінностей складає - 1 948 192,54 грн. (за мінусом 51 807,46 грн.), вимогою ДКАУ до ДНДП "Конекс" від 25.04.2016р. №2256/10-К2.2/16 про повернення 51 807,46 грн. та претензією позивача до відповідача від 14.06.2016р., яка залишена ним без розгляду. При цьому, представник позивача повідомив суду, що на вимогу ДКАУ кошти ним не перераховувалися, останній з позовом до позивача не звертався щодо повернення таких, зміни в протоколи погодження ціни та акти виконаних робіт не вносилися. Щодо протоколу погодження ціни з відповідачем по договору №Г/д 382-15 від 21.08.2015р. та акту приймання виконаних робіт від 29.12.2015р., представник пояснив, що такі є доказами попереднього погодження ціни, а кінцеві розрахунки проводяться на підставі висновку Київського представництва Генерального замовника №132 від 02.03.2016р., що підтверджено і умовами договору (п.п. 4.5-4.6), які зобов'язують відповідача надати звітну калькуляцію до 20 лютого наступного за звітним року .

В описовій частині рішення місцевий суд не вчиняв покликань на висновок № 132 від 02.03.2015 р. , як стверджує апелянт, а тому твердження апелянта в цій частині колегією суддів до уваги не приймаються.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду спору учасників судового процесу, відповідно до ст. 43, 101 ГПК України, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи та встановлено місцевим господарським судом: між Державним космічним агентством України (далі - ДКА) (ОСОБА_4) в особі першого заступника Голови ДКА ОСОБА_5, який діяв на підставі Положення, та Державним науково-дослідним підприємством "Конекс" (далі - ДНДП "Конекс") (Виконавець) в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту, укладено 21.08.2015 р. Договір на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) № 10-04/15 (далі - Договір № 1), відповідно до умов якого сторони взяли на себе зобов'язання:

Так, відповідно до п. 1.1. вищевказаного Договору, ОСОБА_4 доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати послугу з виконання дослідно-конструкторської роботи (далі - ДКР) у 2015 році: ДК 015-97 код. I.2 11 - Дослідження та розробки в галузі металургії, обробки металів, виробництва машин та устаткування "Модернізація наземної станції прийому інформації ПС-8,2 під прийом даних від сучасних супутників дистанційного зондування Землі, результатом виконання якої є науково-технічна продукція (НТП) за Договором. Зміст, терміни виконання етапів ДКР визначаються Календарним планом, що є невід'ємною частиною Договору (п. 1.3 Договору №1);

Відповідно до п. 2.5. цього Договору, замовник має право перевіряти хід і якість виконання ДКР, передбаченої договором, без втручання в оперативно-господарську діяльність Виконавця.

Виконавець здійснює відбір співвиконавців, узгоджує їх склад із ОСОБА_4 та вказує номери ліцензії (якщо робота належить до виду діяльності, що підлягає ліцензуванню)(п. 2.9 Договору №1);

Зміни до Договору оформляються додатковою угодою, що є його невід'ємною частиною. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених Законом України від 10.04.2014р. №1197-VII "Про здійснення державних закупівель" (п. 2.11 Договору №1);

Пунктом 3.1. Договору 1 передбачено, що ціна Договору (Вартість робіт) попередня в цінах станом на 01.06.2015 р. встановлена в сумі 2000000,00 грн. без ПДВ, протокол погодження ціни від 21.08.2015р. та може бути зменшена за взаємною згодою Сторін (п. 3.2 Договору №1);

Згідно з п. 4.1. Договору № 1, ОСОБА_4 надає Виконавцю аванс у розмірі 75% від вартості всієї роботи. Авансування здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014р. №117. Строк надання авансу рахується з моменту перерахування коштів на рахунок Виконавця. Виконавець протягом 90 днів з дня надходження коштів попередньої оплати підтверджує їх використання ОСОБА_4 здачі-приймання науково-технічної продукції за призначенням. Залік виданого авансу здійснюється при розрахунках за роботу.

Датою виконання Договору вважається дата підписання ОСОБА_4 здачі-приймання (п. 4.2 Договору №1);

Розрахунки за виконану ДКР здійснюються за договірними цінами через відповідні рахунки в установах банків (п. 4.3 Договору №1);

Проект договірної ціни Виконавець подає на узгодження ОСОБА_4 не пізніше ніж за 10 днів до закінчення ДКР в цілому. До проекту додаються калькуляції планової та фактичної собівартості з розшифровками витрат. Звітна калькуляція за рік з розшифровками за статтями витрат надається Виконавцем ОСОБА_4 до 20 лютого наступного за звітним року (п. 4.5 Договору №1). Виконавець надає інформацію щодо створених (виготовлених, придбаних) матеріальних цінностей, отриманих в ході виконання ДКР, у тому числі у співвиконавців. Акт звіряння створених матеріальних цінностей Виконавець надає ОСОБА_4 одночасно із звітною калькуляцією за рік (п. 4.7 Договору №1).

У пункті 4.8. Договору № 1 сторони погодили, що ОСОБА_4 має право контролювати фактичні витрати.

Згідно з п. 4.10 Договору № 1, джерелом фінансування Договору є загальний фонд Державного бюджету України. Розрахунки із співвиконавцями здійснює Виконавець (п. 4.12 Договору №1).

Розділом V зазначеного Договору № 1 сторони погодили Надання послуг . Так п. 5.2. передбачено, що НТП приймається комісією ОСОБА_4 за участю Виконавця з залученням Київського ПГЗ-ДКАУ. Виконавець подає на розгляд ОСОБА_4 здачі-приймання НТП (в т.ч. співвиконавців) та додає до нього звітні матеріали, а ОСОБА_4 протягом 10 робочих днів після їх отримання направляє Виконавцю підписаний ОСОБА_4 здачі-приймання чи мотивовану відмову від приймання етапу ДКР (п. 5.2-5.4 Договору №1).

Відповідно до п. 5.6. Договору, його дія припиняється після надання Виконавцем повного комплекту звітних документів та виконання ОСОБА_4 фінансових зобов'язань.

У розділі VІ Договору визначено Права та обов'язки сторін . Так п. 6.1. передбачено, що ОСОБА_4 має право зменшувати обсяг виконання ДКР та загальну вартість Договору з урахуванням фактичного обсягу видатків. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до Договору (п. 6.2.1 п. 6.2 Договору №1).

Відповідальність сторін за вказаним Договором № 1 визначена у розділі VІІ Договору № 1. Відповідно до п. 10.1. розділу Х Договору № 1, цей договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2015 р. або до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.

У розділі ХІІІ сторони передбачили Додатки до Договору , які є його невід'ємними частинами: 1. Технічне завдання на 10 арк.; 2. Календарний план на 1 арк. 3. Відомість виконання робіт на 2 арк. 4. Протокол погодження ціни (з обґрунтуванням витрат) на 11арк.

Додатковою угодою №1 від 18.09.2015р. до Договору №10-04/15 від 21.08.2015 р. внесено зміни до банківських реквізитів Виконавця (ДНДП "Конекс").

Протоколом погодження ціни до Договору №10-04/15 від 21.08.2015р. (з додатками: Структура ціни, Розшифровка за статтями витрат, Пояснювальна записка) затверджено розмір ціни на ДКР "Модернізація наземної станції прийому інформації ПС-8,2 під прийом даних від сучасних супутників дистанційного зондування Землі"- 2000000,00 грн. з ПДВ.

Державне космічне агентство України на виконання умов Договору №10-04/15 від 21.08.2015р. перерахувало на користь ДНДП "Конекс" кошти у сумі 2000000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1 від 21.09.2015р. на суму 1228600,00 грн., №2 від 03.11.2015р. на суму 271400,00 грн., №3 від 25.12.2015р. на суму 500000,00 грн.

Актом звіряння розрахунків, проведеного станом на 20.02.2016 р., який підписаний директором ДНДП "Конекс" та головою ДКАУ без будь-яких зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін, встановлено, що: - вартість робіт складає 2000000,00 грн.; - зобов'язання за договором виконані повністю; - ОСОБА_4 та Виконавець не мають претензій один до одного; - Договір № 10-04/15 від 21.08.2015р. вважається виконаним. Даний акт є невід`ємною частиною договору.

Як вбачається з матеріалів даної справи, на підставі п. 2.9 Договору № 10-04/15 від 21.08.2015 р., між Державним науково-дослідним підприємством "Конекс" (далі - ОСОБА_4) в особі директора ОСОБА_6, який діяв на підставі Статуту та Тернопільським національним технічним університетом ім. Івана Пулюя (далі - Виконавець) в особі ректора ОСОБА_7, який діяв на підставі Статуту, 21.08.2015р. укладено Договір № Г/д 382-15 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) (далі - Договір №2), відповідно до умов якого сторони взяли на себе наступні зобов'язання.

У розділі 1 Договору № 2 сторони погодили Предмет договору .

Так, відповідно до п. 1.1. Договору № 2, ОСОБА_4 доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати послуги з виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) "Модернізація системи керування наземної станції прийому інформації ДЗЗ "ПС-8,2", результати виконання якої є науково-технічною продукцією (НТП) за Договором.

Підставою для укладення Договору № 2 (п. 1.2.) сторони визначили Договір на виконання ДКР та ДНДП Конекс Модернізація наземної станції прийому інформації "ПС-8,2" під прийом даних від сучасних супутників дистанційного зондування Землі" шифр Модуль-С (п/п. 1.2.1 п. 1.2 Договору № 2).

Відповідно до п/п. 1.2.2. п. 1.2. Договору № 2 сторони визначили, що право здійснення діяльності згідно Статуту ТНТУ та положення про НДЧ.

Якість робіт, послуг (товарів)(Загальні умови) передбачено у розділі ІІ Договору №2.

Відповідно до п. 2.9. Договору № 2, виконавець здійснює відбір співвиконавців, узгоджує їх склад із ОСОБА_4 та вказує номери ліцензії (якщо роботи належать до виду діяльності, що підлягає ліцензуванню).

Зміни до Договору оформляються додатковою угодою, що є його невід'ємною частиною. Істотні умови Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених Законом України від 10 квітня 2014 року № 1197-УІІ "Про здійснення державних закупівель" (п. 2.11 Договору №2);

Розділом ІІІ Договору № 2 сторони передбачили Вартість робіт . Так, у п. 3.1. вказано, що ціна Договору (Вартість робіт) попередня в цінах станом на 21.08.2015р. встановлена в сумі 475 000,00 грн., крім того ПДВ 95 000,00 грн.; Загальна вартість робіт 570 000,00 грн. з ПДВ та може бути змінена за взаємною згодою Сторін (п. 3.1 - 3.2 Договору №2).

У розділі ІV Договору № 2 сторони погодили Порядок здійснення оплати та передбачили, що ОСОБА_4 надає Виконавцю аванс у розмірі 70% від вартості всієї роботи. Авансування здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 після надходження грошових коштів від Гензамовника.

Строк надання авансу рахується з моменту перерахування коштів на рахунок Виконавця. Виконавець протягом 90 днів з дня надходження коштів попередньої оплати підтверджує їх використання ОСОБА_4 здачі-приймання науково-технічної продукції за призначенням.

Залік виданого авансу здійснюється при розрахунках за роботу (п. 4.1 Договору №2).

Датою виконання Договору вважається дата підписання ОСОБА_4 здачі-приймання (п. 4.2 Договору № 2).

Розрахунки за виконану ДКР здійснюються за договірними цінами через відповідні рахунки в установах банків; Договірна ціна ДКР встановлюється в межах попередньої (на рік) (п. 4.3. Договору № 2). Структура договірної ціни визначається як сума фактичних витрат з початку виконання ДКР без урахування останнього місяця виконання ДКР, планових витрат останнього у звітному періоді місяця (п. 4.4. Договору № 2).

Проект договірної ціни Виконавець подає на узгодження ОСОБА_4 не пізніше ніж за 10 днів до закінчення ДКР і цілому. До проекту додаються калькуляції планової та фактичної собівартості з розшифровками витрат.

Звітна калькуляція за рік з розшифровками за статтями витрат надається виконавцем замовнику до 20 лютого наступного за звітним року (п. 4.5.). Облік фактичних витрат виконавець забезпечує на окремому замовленні (п. 4.6. Договору № 2).

Акт звіряння створених (виготовлених, придбаних) матеріальних цінностей Виконавець надає ОСОБА_4 одночасно зі звітною калькуляцією за рік (п. 4.7 Договору №2);

ОСОБА_4 має право контролювати фактичні витрати (п. 4.8 Договору №2).

Джерелом фінансування Договору є загальний фонд Державного бюджету України. На Виконавця поширюються пільги, передбачені чинним законодавством для виконавців ДКР за рахунок коштів державного бюджету (п. 4.10. Договору № 2). Калькулювання, планування та облік собівартості здійснюється відповідно до вимог чинного законодавства щодо формування цін (п. 4.11.). Розрахунки зі співвиконавцями здійснює Виконавець (п. 4.12 Договору № 2).

У розділі V Договору № 2 передбачено надання послуг (поставку товарів, виконання робіт). Так, згідно з п. 5.1. Договору приймання НТП здійснюється відповідно до вимог ТЗ.

НТП приймається комісією ОСОБА_4 за участю Виконавця з залученням Київського ПГЗ-ДКАУ. Виконавець подає на розгляд комісії ОСОБА_4 здачі-приймання НТП та додає до нього звітні матеріали (п. 5.2. Договору). Акт здачі-приймання (в т.ч. співвиконавців) та звітні матеріали за виконаний етап Виконавець надає ОСОБА_4 за 10 днів до обумовленого в календарному плані терміну робіт. ОСОБА_4 протягом 10 робочих днів після прийняття робіт Гензамовником направляє Виконавцю підписаний ОСОБА_4 здачі-приймання чи мотивовану відмову від приймання етапу ДКР (п. 5.3.-5.4. Договору №2).

Відповідно до п. 5.6. Договору № 2, дія Договору припиняється після надання Виконавцем повного комплекту звітних документів та виконання ОСОБА_4 фінансових зобов'язань.

ОСОБА_4 зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі сплачувати за виконані етапи ДКР (п. 6.1.1.), приймати виконані етапи згідно з ОСОБА_4 здачі-приймання (п. 6.1.2.) та має право зменшувати обсяг виконання ДКР та загальну вартість Договору з урахуванням фактичного обсягу видатків. У такому разі Сторони вносять відповідні зміни до Договору (п. 6.2.1 п. 6.2 Договору № 2); контролювати виконання ДКР у строки, встановлені цим Договором (п. 6.2.3.).

Відповідно до п. 10.1. Договору № 2, цей Договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2015 р. або до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань.

Відповідно до п. 12.5. виконавець має право перерозподіляти кошти між статтями витрат при погодженні із замовником.

Протоколом погодження ціни до Договору №Г/д 382-15 від 21.08.2015 р. (з додатками: Структура ціни, Розшифровка за статтями витрат, Пояснювальна записка) затверджено розмір ціни на ДКР "Модернізація системи керування наземної станції прийому інформації ДЗЗ "ПС-8,2", шифр "Модуль-С-ТНТУ" за договором № Г/д 382-15 від 21.08.15 р. - 570000,00 грн. з ПДВ.

КОШТОРИС витрат до договору № Г/д 382-15 від 21.08.15 р. "Модернізація системи керування наземної станції прийому інформації ДЗЗ "ПС-8,2", шифр "Модуль-С-ТНТУ" з 02.10.15 по 20.12.15 - 570000,00 грн., погоджено на загальну суму 570000,00 грн., серед іншого, на оплату праці - 136793,00 грн. в т.ч. АУП - 5261,00 грн., нарахування на оплату праці (36,3%) - 49656,00 грн.

Висновком Київського представництва генерального замовника - ДКАУ № 687а від 17.12.2015 р. погоджено договірну ціну виконання 1-го етапу ДКР "Розробка та виготовлення модернізованої системи керування для наземної станції прийому інформації ДЗЗ "ПС-8,2". Монтаж та налагодження системи керування на об'єкті. Проведення випробувань" за договором № Г/д 382-15 від 21.08.2015р. у розмірі 570000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 95,000 тис. грн.) та зазначено, що звітні матеріали можуть бути надані для розгляду та приймання комісією ОСОБА_4 (ДНДП "Конекс").

За результатами Висновку від 17.12.2015 р., ОСОБА_4 здачі-приймання від 29.12.2015р., підписаного повноважними представниками ДНДП "Конекс", ТНТУ ім. І. Пулюя та Київського ПГЗ-ДКАУ, без будь-яких зауважень чи заперечень, встановлено, що послуги, передбачені I етапом Календарного плану до Договору №Г/д 382-15 від 21.08.2015р., надані у повному обсязі у відповідності з умовами Договору, здані Виконавцем та прийняті ОСОБА_4; вартість послуги (продукції) складає 570000,00 грн.

Вартість робіт за Договором №Г/д 382-15 від 21.08.2015р. сплачена ДНДП "Конекс" на користь Тернопільського національного технічного університету ім. І.Пулюя у повному обсязі у сумі 570000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 635 від 24.09.2015р. на суму 399000,00 грн., № 830 від 27.11.2015р. на суму 28500,00 грн., № 926 від 17.12.2015р. на суму 20000,00 грн., № 992 від 29.12.2015р. на суму 122500,00 грн.

Актом звірки розрахунків від 20.02.2016 р., підписаного директором і головним бухгалтером ДНДП "Конекс" та ректором і головним бухгалтером ТНТУ ім. І. Пулюя, без будь-яких зауважень чи заперечень, в т.ч. погоджено розмір заробітної плати та додаткової заробітної плати, підписи яких скріплені печатками сторін, встановлено: вартість робіт складає 570000,00 грн.; зобов'язання за договором виконані повністю; ОСОБА_4 та Виконавець не мають претензій один до одного.

Договір №Г/д 382-15 від 21.08.2015р. вважається виконаним.

Актом звіряння створених (виготовлених) матеріальних цінностей у 2015р., підписаного повноважними членами комісії ТНТУ ім. І. Пулюя та начальником Київського ПГЗ-ДКАУ без будь-яких зауважень чи заперечень, підтверджено, що станом на 01.02.2016р. фактично ДНДП "Конекс" сплачено 570000,00 грн.; вартість матеріальних цінностей, які залишилися після виконання робіт - 570000,00 грн.; стан виконання - виконано у повному обсязі; стан розрахунків (в т.ч. із співвиконавцями) - заборгованості нема.

Отже станом на 20.02.2016 р. за Договором №Г/д 382-15 від 21.08.2015р. сторони одна до одної жодних претензій не мали, в т.ч. щодо оплати праці, в т.ч. співвиконавцям, за договорами підряду, відбір яких здійснював виконавець (п. 2.9. Договору № 2), і, як передбачено договором, за узгодженням із замовником, при цьому, сторони та контролюючий орган, не виявили жодних порушень Виконавцем постанови КМ України № 830 від 20.07.1996 р. (із змінами і доповненнями) та Порядку використання коштів, тощо.

Відтак покликання апелянта на те, що місцевим господарським судом не перевірено та не надано правової оцінки договорам підряду співвиконавців відповідача, які ним залучалися до виконання вищенаведених робіт, за Договором №Г/д 382-15 від 21.08.2015р. та оплата за виконані ними роботи, з чим погодилися і ОСОБА_4, і Київський ПГЗ-ДКАУ, шляхом підписання всієї необхідної документації, без будь-яких зауважень чи заперечень, є надуманими.

Після прийняття виконаних робіт, повної оплати вартості виконаних робіт, підписання/погодження всіх необхідних для цього документів, які передбачені Договором № 2, Виконавцем, ОСОБА_4 та Київським ПГЗ-ДКАУ, Київським представництвом генерального замовника - ДКАУ, на підставі аналізу звітної калькуляції за 2015 р., надано Висновок №132 від 02.03.2016 р., яким запропоновано ДНДП "Конекс" погодити витрати ТНТУ ім. І. Пулюя на виконання ДКР шифр "Модуль-С-ТНТУ" за договором №Г/д 382-15 від 21.08.2015 р. у розмірі - 518,19254 тис. грн. (в т.ч. ПДВ 86,36542 тис. грн.).

Актом звіряння створених (виготовлених) матеріальних цінностей у 2015р., здійсненого на підставі Висновку КПГЗ - ДКАУ №132 від 02.03.2016 р. та підписаного повноважними членами комісії ДНДП "Конекс" та начальником Київського ПГЗ-ДКАУ, встановлено, що станом на 01.01.2016 р. КПГЗ-ДКАУ фактично сплачено 2 000,000 тис. грн.; вартість матеріальних цінностей, які залишилися після виконання робіт - 1 948,19254 грн.; стан виконання - виконано у повному обсязі; стан розрахунків (в т.ч. із співвиконавцями) - підлягають поверненню ДНДП "Конекс" кошти співвиконавця ТНТУ ім. І. Пулюя (м. Тернопіль) у сумі 51 807,46 грн.

На підставі висновку від 02.03.2016 р. № 132, Державне космічне агентство України звернулося до позивача по даній справі: ДНДП "Конекс" із листом від 25.04.2016 р. № 2256/10-К2.2/16 про повернення коштів у розмірі 51 807,46 грн. за договором № 10-04/15 на рахунок ДКА для подальшого перерахування їх до державного бюджету.

Державне космічне агентство України з такою вимогою до відповідача - не зверталося, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Позивачем, враховуючи Висновок №132 від 02.03.2016 р. та вимоги ДКАУ (вих. №2256/10-К2.2/16 від 25.04.2016р.), які виставлені Позивачу за договором № 10-04/15, направлено на адресу ТНТУ ім. І. Пулюя (відповідача - по даній справі) лист №212 від 14.06.2016 р. та претензію № 212 від 14.06.2016р. про повернення невикористаних коштів за договором від 21.08.2015р. №Г/д 382-15 у сумі 51807,46 грн., яка залишена відповідачем без оплати, що стало підставою звернення позивача до суду.

Колегія суддів, на підставі ст. 43 ГПК України, оцінивши подані сторонами та третьою особою докази, наведені в процесі розгляду справи представниками сторін заперечення та доводи, прийшов до висновку, що місцевий господарський суд прийшов до правомірного висновку про те, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 21.08.2015 року між Тернопільським національним технічним університетом ім. Івана Пулюя (Виконавець) та Державним науково-дослідним підприємством "Конекс" (ОСОБА_4) укладено Договір № Г/д 382-15 на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР), згідно з яким ОСОБА_4 доручав, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати послуги з виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) "Модернізація системи керування наземної станції прийому інформації ДЗЗ "ПС-82", результати виконання якої є науково-технічною продукцією (НТП) за Договором.

Згідно ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.

Роботи були виконані у повному обсязі у відповідності з умовами Договору, здані Виконавцем та прийняті ОСОБА_4 за погодженою вартістю 570000,00 грн., що підтверджується актом здачі-приймання від 29.12.2015 № 1, підписаного ОСОБА_4, Виконавцем та Київським ПГЗ- ДКАУ без жодних зауважень, в межах Кошторису, погодженого сторонами.

Згідно статей 853 та 854 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові; якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Крім того слід зазначити, що у відносинах, що склалися Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя (відповідач у даній справі) є субпідрядником, позивач: Державне науково-дослідне підприємство Конекс - генеральний підрядник, Київський ГІГЗ-ДКАУ - третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - замовник).

Відповідно до ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. ОСОБА_4 і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору підряду, укладання та виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі ГК - України).

Згідно ст. 892 ЦК України, за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи, а відповідно до ст. 893 ЦК України, виконавець має право залучати до виконання науково-дослідних робіт інших осіб лише за згодою замовника. Виконавець має право залучати інших осіб (субвиконавців) до виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт, якщо інше не встановлено договором. Виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів робіт або інший спосіб оплати. Плата за виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських робіт та технологічних робіт, встановлена договором, може бути зменшена замовником залежно від фактично одержаних результатів порівняно з результатами, передбаченими договором, якщо це не залежало від замовника, а можливість такого зменшення та його межі були передбачені домовленістю сторін (стаття 894 ЦК України);

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. ОСОБА_4 і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 838 ЦК України).

Положення ст.ст. 843, 844 ЦК України передбачають, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником;

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається;

ОСОБА_4 зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, однак, якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ч. 1 ст. 853 ЦК України);

Згідно ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 ЦК України та ст. 193 ГК України, сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання, і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду одним із способів встановлених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, зокрема: - визнання права; - визнання правочину недійсним; - припинення дії, яка порушує право; - відновлення становища, яке існувало до порушення; - примусове виконання обов'язку в натурі; - зміна правовідношення; - припинення правовідношення; - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За наведених вище обставин справи, які встановлені судом та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи вступні частини позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог, згідно яких, позивач чітко та однозначно визначив сторін за даним спором, тобто у справі № 921/339/17-г/7, а саме: Позивачем є Державне науково-дослідне підприємство Конекс (том І, а. с. 8, том ІІ, а. с. 235), а не Державне космічне агентство України, яке за даним спором є третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, яке має права та може нести обов'язки у господарському процесі відповідно до ст. 27 ГПК України; Відповідачем визначено: Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя, а відтак Державне космічне агентство України, не може виступати у даній справі позивачем за договором1 підряду, а за договором 2 субпідряду: позивачем-відповідачем, як зазначив апелянт в апеляційній скарзі, навіть з тих міркувань, що договори 1 та 2 укладені в рамках бюджетної програми на наказу Державного космічного агентства Україна № 88 від 06.05.2015 р.

Відповідно до частини другої ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу (частина 3 зазначеної статті).

Відповідно до частини четвертої ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Державне космічне агентство України, яке у даній справі є третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, в процесі розгляду даної справи судом першої інстанції, самостійних вимог шляхом подання позову до однієї або двох сторін в порядку ст. 26 ГПК України - не заявляв, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Статтею 23 ГПК України передбачено, що позов може бути подано кількома позивачами чи до кількох відповідачів. Кожний з позивачів або відповідачів щодо іншої сторони виступає в судовому процесі самостійно.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне космічне агентство України не позивачем та/або одним із позивачів за даним спором у справі, тому покликання апелянта/позивача, що останнє за договором-1 підряду є позивачем, за договором-2 субпідряду позивач-відповідач є надуманим.

Процесуальний статус зазначеного суб'єкта господарювання у даній справі залишається незмінним: третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, і може діяти у даній справі лише в межах визначених ст. 27 ГПК України.

Разом з тим, Державне космічне агентство України, як юридична особа, не позбавлене права відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГПК України самостійно звертатися з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач не заподіяв шкоди позивачу в процесі виконання умов Договору Г/д 382-15 від 21.08.2015 р., а навпаки виконав роботи у відповідності до його умов, про що свідчать наступні факти:

- сторони погодили договірну ціну вартості робіт - 570000,00 грн., шляхом підписання Протоколу погодження ціни, що відповідає п.4.5 умов Договору №2, який є додатком до Договору. Слід зазначити, що складанню Протоколу погодження ціни передував Висновок Київського представництва генерального замовника - ДКАУ № 687а від 17.12.2015 р., яким погоджено договірну ціну виконання 1-го етапу у розмірі 570000,00 грн. за результатами звітних матеріалів про виконання робіт та прийняття їх комісією ОСОБА_4 (ДНДП «Конекс» );

Позивачем не надано доказів зміни погодженої договірної ціни, а його твердження про те, що Протоколом передбачена попередня ціна не відповідають дійсності, так як текст Протоколу не містить такого застереження.

Крім того, позивач не надав доказів внесення змін в умови договору щодо ціни за виконану роботу, а саме Договір про внесення змін як це передбачено п. 6.2.1 Договору №2, оскільки іншого порядку зміни даної умови Договір не передбачає.

Виконання робіт у відповідності до умов Договору № 2 та на суму 570000,00 грн. підтверджено ОСОБА_4 здачі-приймання від 29.12.2015р., який підписаний представниками сторін від ОСОБА_4 (позивач), від Виконавця (відповідач) та Київського представництва (третя особа), без заперечень, який є Додатком до Договору №2;

Позивачем проведена оплата відповідачу у повному обсязі вартості виконаних робіт згідно Договору №2 та Протоколу погодження ціни у сумі 570000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 992 від 29.12.2015р. на суму 122500,00 грн., № 635 від 24.09.2015р. на суму 399000,00 грн., № 830 від 27.11.2015р. на суму 28500,00 грн., № 926 від 17.12.2015р. на суму 20000,00 грн.

Актом звіряння створених (виготовлених) матеріальних цінностей, складеного між представниками (члени комісії) відповідача та Київського представництва станом на 20.02.2016р., який є додатком до договору та невід'ємною його частиною, підписаний без заперечень, підтверджено, що Договір №Г/д 382-15 від 21.08.2015 р. на суму 570000,00 грн., є виконаним.

Актом звірки розрахунків за виконані роботи станом на 20.02.2016р., який є додатком до Договору № 2 та невід'ємною його частиною, підписаний без заперечень представниками сторін від ОСОБА_4, від Виконавця та Київського представництва, підтверджено, що зобов'язання за договором виконанні повністю і ОСОБА_4 та Виконавець не мають претензій один до одного. Наявність підпису представника Київського представництва також свідчить про відсутність таких.

Як вбачається з матеріалів справи, Висновок Київського ПЗГ-ДКАУ про непогодження суми, що є ціною позову у даній справі, датований - 02.03.2016 р. №132.

Місцевий господарський суд відхилив в цій частині доводи позивача/апелянта та третьої особи, як такі, що не підтверджують правомірність вимог позивача.

Так, позивач, на обґрунтування своїх доводів щодо стягнення з відповідача непідтвердженої суми витрат у розмірі 51807,46 грн. за Договором № Г/д 382-15 від 21.08.2015 р., посилається на Висновок Київського представництва Генерального замовника - ДКАУ № 132 від 02.03.2016 р., здійснений на підставі аналізу звітної калькуляції за 2015 рік, яким погоджено витрати ТЕТУ ім. І.Пулюя на виконання ДКР за договором №Г/д 382-15 від 21.08.2015 р. у розмірі - 518192,54 грн., а не 570000,00 грн. та актом звіряння створених (виготовлених) матеріальних цінностей, складений між представниками (члени комісії) ДНДП Конекс та Київським представництвом станом на 2016 р., який є додатком до Договору № 1 та підписаний без заперечень, згідно якого Договір № 10-04/15 від 21.08.2015 р. на суму 2000000,00 грн. є виконаним на суму 1948 192,54 грн. та підлягає до повернення сума 51807,46 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що дані докази не є належними в розумінні ст. 32-34 ГПК України, відповідно до яких обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, належними доказами щодо погодження ціни та виконання робіт за Договором № 1, у вартість яких включена і вартість робіт за Договором № 2, є: Протокол погодження ціни Договору № 1 від 22.12.2015 р. на суму 2000000,00 грн., який є невід'ємною частиною Договору № 1 та погоджений після погодження ціни по Договору № 2. Позивач/апелянт не надав доказів зміни ціни Договору в порядку передбаченому його умовами шляхом укладення Додаткової угоди. Отже, така є чинною на момент прийняття рішення, а також на час розгляду справи апеляційним судом.

Апелянт/позивач, як сторона договору № 1 та № 2, не надав суду доказів про те, що на підставі Висновку № 132 від 02.03.2016 р. сторони внести зміни ціни як договору № 1, так і договору № 2.

При цьому, місцевий господарський суд звернув увагу, що такі зміни у договір можуть вноситися тільки його учасниками, а тому Висновок Київського представництва, яке не є стороною договору № 1, не став підставою для такої зміни, не є доказом погодження ціни Договору № 1, та підтверджує, що носить рекомендаційний характер.

Крім того, ОСОБА_4 звіряння розрахунків, який є Додатком до Договору № 1, проведеного між Державним космічним агентством та ДНДП Конекс станом на 20.02.2016 року, підтверджено, що договір на суму 2000000,00 грн. виконаний повністю, сторони не мають претензій один до одного. Договір від 21.08.2015 р. № 10-04/15 вважати виконаним.

Апелянт/позивач не надав суду доказів протилежного, а саме, що вартість робіт за Договором № 1 складає 1948192,54 грн.

У п. 3 апеляційної скарги скаржником зазначено, що прийняття третьою особою витрат в сумі менша ніж договірна ціна - це не зміна договірної ціни, як вказав суд, перевірка цільового використання бюджетних коштів особою, уповноваженою на це законодавством . Зазначене твердження не відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно вимог ч.2 ст.632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Крім того, ч. 3 ст. 632 ЦК України передбачає, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Як вже було зазначено вище, роботи за договором виконані, в зв'язку з чим зміна вартості виконаних робіт є неможливою.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, ідо не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Твердження апелянта, що ціна робіт зменшена згідно з Висновком ПГЗ-ДКАУ від 02.03.2016 р. є безпідставним, оскільки такий висновок носить рекомендаційний характер для сторін, не мають обов'язкової сили для сторін договору та не є тією підставою (ст. 11 ЦК України) на основі якої виникають права та обов'язки сторін по відношенню один до одного.

Будь-яких домовленостей сторін щодо зміни ціни, сторони у встановленому законом порядку не досягнули (ст.188 ГК України). Відповідно до п. 3.2 Договору ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін. А тому вищезазначений висновок не може бути підставою для виникнення у відповідача перед апелянтом зобов'язання по оплаті ціни позову.

Відповідно до п.1.11. Договору № Г/д 382 -15 зміни до Договору оформляються додатковою угодою, що є його невід'ємною частиною. Істотні умови Договору (ціна, згідно ст. 180 ГК України - істотна умова договору) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених законом України Здійснення державних закупівель .

Також слід акцентувати увагу на тому, що у змісті позовної заяви, апеляційної скарги жодним чином не наведеного належного правового обґрунтування предмета позову, а також правових підстав, за наявності яких виникає право на стягнення з університету грошових коштів в сумі 51807,46 грн. як суму завищених виконавцем витрат. Слід зазначити, що апелянт в ході розгляду справи в суді першої інстанції так і не зумів встановити правової підстави для стягнення коштів (відшкодування завданої шкоди, безпідставно набуте майно тощо), не вказав конкретні норми законодавства, що стали підставою для подання позовної заяви, а лише посилається на загальні норми щодо виконання зобов'язань (ст.526, 626, 629 ЦК України, ст.174. 193 ГК України), які не встановлюють право на зміну ціни договору і повернення коштів; умови договору, зокрема п. 4,7, 4.8 Договору, на які посилається апелянт, також не містять таких положень.

Оскільки між сторонами у справі було укладено Договір № Г/д 382-15 з виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) Модернізація системи керування наземної станції прийому інформації ДЗЗ ГІС-8.2. , а кошти, які Державне науково-дослідне підприємство Конекс просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату виконаних за договором робіт, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувано відповідно до положень ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у Постанові від 22 січня 2013 року у справі 3-69гс12.

Відповідно до 10.1 Договору Договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2015 року або до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань. 11.5.6. передбачено, що дія Договору припиняється після надання Виконавцем повного комплекту звітних документів та виконання ОСОБА_4 фінансових зобов'язань. Таким чином 20.02.2016 року дія Договору припинилася.

Відповідно до ст. 203 ГК України господарське зобов'язання, всі умови якого виконані належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Як зазначив місцевий суд в оспорюваному судовому рішенні, що також, безпідставність вимог позивача підтверджується відсутністю правової підстави - порушення його права, так як позивачем кошти не поверталися на рахунок Державного агентства, за відсутності підстави встановленої чинним законодавством, відсутня умова Договору, яка би зобов'язувала його вчинити такі дії.

Апелянтом/позивачем, зокрема, не заперечується та обставина, що Генеральний замовник ДКАУ направив власне Позивачу вимогу про повернення коштів, яких останній Генеральному замовнику - не повернув, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Отже, вимагаючи повернення частини виконаного за Договором, позивач фактично вимагає перегляду ціни Договору після його виконання, що є порушенням вимог чинного законодавства та за відсутністю правомірних підстав такого повернення.

Як встановлено місцевим судом та зазначено вище у цій постанові, відповідно до 10.1 Договору Договір набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2015 року або до повного виконання сторонами передбачених ним зобов'язань. 11.5.6. передбачено, що дія Договору припиняється після надання Виконавцем повного комплекту звітних документів та виконання ОСОБА_4 фінансових зобов'язань. Таким чином 20.02.2016 дія Договору припинилася, повним його виконанням, відтак твердження апелянта про те, що місцевий суд безпідставно змінив матеріально-правові підстав позову, покликаючись на ст. 1212 ЦК України, не заслуговують на увагу, так як місцевий господарський суд, аналізуючи вимоги позивача, прийшов до висновку, що такі є вимогою про відшкодування шкоди в порядку ст. 1212 ЦК України, завданої відповідачем шляхом використання коштів не передбачених умовами договору.

Так, відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз указаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали (правова позиція Верховного Суду України у справі 3-69гс12 від 22.01.2013р.).

За наведених вище та встановлених місцевим господарським судом обставин справи, які підтверджуються матеріалами справи, оцінку яким надано вище у цій постанові, інші твердження апелянта/позивача, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи усе вищенаведене, дослідивши обставини, що мають значення для вирішення спору по суті в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, апеляційну скаргу апелянта/позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.08.2017 р. у справі № 921/330/17-г/7 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 15 серпня 2017 року у справі № 921/330/17-г/7 - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/позивача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Тернопільської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

18.10.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 23.10.2017 р.