Рішення

від 23.10.2017 по справі 702/591/17

МОНАСТИРИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №702/591/17

Провадження №2/702/241/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2017 року м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді: Чорненької Д.С.

при секретарі: Шковирі А.М.

прокуратури: прокурора Монастирищенського відділу Уманської місцевої прокуратури Семеруня О.І.,

відповідач: ОСОБА_2 не з"явився,

представник відповідач: ОСОБА_3 не з"явився,

відповідач: представник Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не з явився,

представник третьої особи - ФГ "Максім" не з"явився,

третя особа : державний реєстратор Монастирищенської РДА не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Монастирище цивільну справу за позовом Уманської місцевої прокуратури Черкаської області до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ФГ "Максім", державного реєстратора Монастирищенської РДА про визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади, визнання недійсним правочину, скасування державної реєстраії та повернення земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Прокурор в інтересах держави 27.06.2017 року звернувся в суд із позовом до відповідачів про визнання незаконним та скасування правового акту органу державної влади, визнання недійсним правочину та повернення земельної ділянки. Підставою звернення із позовом вважає те, що Уманською місцевою прокуратурою встановлено факт незаконного набуття права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності поза конкурентними засадами ОСОБА_2 в обхід, визначеного ст.134 Земельного кодексу України. Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 14.07.2014 №2152/14-14-СГ ОСОБА_5, на підставі його заяви, надано дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 20,9543 га із земель державної власності в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району для ведення фермерського господарства в оренду. У подальшому, 24.12.2014 наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області №23-6408/14-14-СГ затверджено розроблений на замовлення ОСОБА_5 проект землеустрою та згідно з договором оренди землі від 23.01.2015 зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 20,9543 га, сільськогосподарські угіддя-рілля передана йому в оренду для ведення фермерського господарства. Державна реєстрація даного договору оренди здійснена реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області-номер запису про інше речове право: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31.03.2015. Згідно п.5 вказаного договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря на протязі трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладанням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки. До моменту набрання чинності угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки та орендної плати, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області, що для цієї земельної ділянки становить 695 178, 60 грн., з розрахунку за 1 га площі ріллі-33 175,94 грн., з урахуванням коефіцієнта індексації 3,997 станом на 01.01.2015. Таким чином, враховуючи, що згідно довідки відділу Держгеокадастру у Монастирищенському районі від 07.06.2017 №244/109-17 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 20,9543 га ОСОБА_5 не розроблялась, її вартість становить 695 178, 60 грн. Відсутність нормативно-грошової оцінки вказаної земельної ділянки також підтверджено листом Монастирищенської районної ради від 15.06.2017 року за №188/01-20. Разом з тим, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у справі №6-824цс16 від 11.05.2016, за змістом ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. За змістом ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4- 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону. Орендна плата відповідно до ст.21 Закону України Про оренду землі - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України Про оплату за землю , та перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки. Частиною першою пункту 289.1 ст.289 ПК України і ч.1 ст.13 Закону України Про оцінку земель передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами (стаття 1 Закону України Про оцінку земель ). Враховуючи вищезазначене, можна дійти висновку, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням. Отже, щодо дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави, помилково вважати факт не проведення нормативної грошової оцінки, у порядку встановленим законодавством, суто формальною підставою для визнання спірного договору недійсним. При прийнятті вищевказаного наказу Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та при укладанні договору оренди землі допущено порушення вимог чинного законодавства, що є підставою для визнання спірного наказу незаконним та договору недійсним з огляду на наступне. Так, наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 14.07.2014 №2151/14-14-СГ ОСОБА_5, на підставі його заяви, надано дозвіл на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 30,4137 га із земель державної власності в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району для ведення фермерського господарства в оренду. 02.10.2014 наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області №23-3791/14-14-СГ затверджено розроблений на замовлення ОСОБА_5 проект землеустрою та згідно з договором оренди землі від 02.10.2014 зазначена земельна ділянка сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 30,4137 га, сільськогосподарські угіддя-рілля передана йому в оренду для ведення фермерського господарства. Державна реєстрація даного договору оренди здійснена реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області-номер запису про інше речове право: 7540006, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 16900332 від 31.10.2014. Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справі за №6-248цс16 від 18.05.2016 щодо порядку передачі земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначено наступне. Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах цей Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України-загальним. Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону). Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України Про фермерське господарство . Так, згідно з абз.1, 2 ч.1 ст.7 цього Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. Отже, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених ст.123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. З огляду на зазначене, судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України дійшли висновку, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство , як спеціального по відношенню до ст.123 ЗК України. Таким чином, за змістом ст.ст.1,7,8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених ч.1 ст.7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору-суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обгрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу-виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою-без проведення земельних торгів. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом України у справах №3-157гс14 від 04.11.2014, №6-2902цс 15 від 03.02.2016. Таким чином, відповідач ОСОБА_5 в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства від 16.06.2014 не обгрунтував розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, а так само її отримання двома різними масивами, що є порушенням ст.7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зазначені земельні ділянки закріплені окремими межовими знаками, що підтверджено актами встановлення, узгодження в натурі зовнішніх меж землекористування та актами прийомки-передачі межових знаків від 01.08.2014, тоді як відповідно до ст.11 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) земельні ділянки, які їх власники або інші особи будуть використовувати єдиним масивом, закріплюються межовими знаками встановленого зразка лише по окружній межі єдиного масиву. Дані норми Закону власне доводять, що відповідачем отримано в користування різні земельні ділянки, площами 30,4137 га та 20,9543 га із земель державної власності в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району, які не є суміжними, що підтверджено довідкою відділу Держгеокадастру в Монастирищенському районі від 07.06.2017 №248/109-17. Тоді, як єдиний масив має бути сукупністю суміжно розташованих індивідуальних земельних ділянок, які територіально становлять одне поле. Отримання земельної ділянки ОСОБА_5 сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 20,9543 га 23.01.2015 відбулося після набуття ним права користування на умовах оренди для ведення фермерського господарства ділянки, площею 30,4137 га 02.10.2014, що свідчить про штучне використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою-без проведення земельних торгів. Зазначені обставини підтверджує і той факт, що фермерське господарство ОСОБА_5, створено лише 12.04.2017 (номер запису 10121020000000775) ідентифікаційний код юридичної особи 41280526 та будь-які земельні ділянки у власності чи користуванні господарства відсутні, про що свідчать відомості інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно від 19.06.2017 року №89925937. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частина 5 ст.203 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним. Відповідно до ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочии, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_5 укладаючи договір оренди з Управлінням 23.01.2015, мав намір набути у користування земельну ділянку площею 20,9543 га, уникнувши проведення земельних торгів, передбачених ст.134 Земельного кодексу України. Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про визнання його нікчемності або про визнання його недійсним. Оскільки ст. 124 Земельного кодексу України встановлено обов'язковість продажу земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них на конкурентних засадах, а саме шляхом продажу окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), то недотримання вказаної процедури набуття прав на землю є підставою для визнання правочину недійсним. Враховуючи вищевикладене, так як ОСОБА_5 при укладанні спірного договору оренди земельних ділянок мав намір додатково отримати землю в обхід встановленого земельним законодавством порядку, а саме проведення конкурсних торгів, то договір оренди землі від 23.01.2015 підлягає визнанню недійсним. Таким чином, укладений між Головним управлінням Держземагенгства та ОСОБА_5 договір оренди від 23.01.2015 суперечить нормам ст.ст.203, 235 Цивільного кодексу України, ст.ст.25, 124 Земельного кодексу України, Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995. Правова позиція, відповідно до якої недотримання вимог закону під час укладення договору є підставою для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки, викладена у рішенні Верховного Суду України по справі №6-11 цс 13 від 22.05.2013. Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Наслідком визнання спірного договору оренди землі недійсним є те, що ОСОБА_5 зобов'язаний повернути державі, а Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області прийняти за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 20,9543 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району. Правовим наслідком прийняття правового акту, що суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси, відповідно до ст.21 Цивільного кодексу України є скасування та визнання такого акту незаконним в судовому порядку. З огляду на наведене, спірний наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області має бути визнаний судом незаконним. У свою чергу, договір укладений на підставі правового акту органу державної влади відповідно до ст.648 Цивільного кодексу України має відповідати цьому акту. Крім того, ст.6 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільного кодексу України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Також, ст.16 Закону України Про оренду землі визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону. При цьому, порушення вимог ст.6 Закону України Про оренду землі , відповідно до ст.15 цього закону є підставою для визнання недійсним такого договору. Із вказаних норм слідує, що укладання договору оренди державних земель є похідним від правового акту на підставі якого він укладається. Отже, відповідач у справі, допустивши порушення вимог закону, під час прийняття спірного наказу, так само допустив порушення вимог закону під час укладення спірного договору оренди землі. Наведені норми з урахуванням обставини справи, відповідно до ст.ст.203, 216 Цивільного кодексу України та ст.152 Земельного кодексу України дають підстави для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки. Аналогічний висновок щодо застосування закону вказаний у постанові Верховного Суду України у справі від 22.05.2014 № 6-11 цс 13. Крім того, ст.13 Конституції України встановлено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відповідно до ст.14 Конституції України право власності на землю реалізується виключно відповідно до закону. Аналогічні права на землі та порядок розпорядження ними закріплені в ст.324 Цивільного кодексу України. Також ст.6 Конституції України встановлено, що органи виконавчої влади, яким є Головне управління Держземагентства у Черкаській області, здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, Головне управління Держземагентства у Черкаській області хоча і наділене правом розпоряджатися державними землями, проте, зобов'язане реалізувати таке право виключно в межах та виключно на підставі діючих законів. Як приклад, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес . Вказані висновки знайшли своє відображення у правовій позиції Верховного Суду України по справі №6-92цс13 від 18.09.2013. З описаних обставин справи та вказаних норм слідує, що укладений договір оренди землі не лише порушує вимоги закону, а також порушує цивільні права держави на законне розпорядження її землями у визначеному нею порядку. У додатку 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №5 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру зазначено, що управління Держземагентства в Черкаській області реорганізовується в управління Держгеокадастру у Черкаській області. Таким чином, управління Держгеокадастру у Черкаській області є правонаступником прав та обов'язків Управління Держземагентства в Черкаській області. Отже, належними відповідачами по справі є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області та ОСОБА_2. Крім того, зазначені вище обставини вказують на незаконну реєстрацію права користування спірною земельною ділянкою, проведену Реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області-номер запису про інше речове право: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31.03.2015, шо підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ст.19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі договорів, укладених у порядку, встановленого законом. Однак, обставини справи вказують, що спірний договір укладений з порушенням встановленого законом порядку, без проведення земельних торгів. При цьому, ст.26 вказаного Закону встановлено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. Таким чином, визнаючи договір оренди землі недійсним скасуванню також підлягає рішення про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права користування землею. Вказане забезпечить належний та повний захист речового права держави на спірну земельну ділянку, оскільки збереження в реєстрі прав на нерухоме майно запису про наявне у ОСОБА_5 право користуватися спірною земельною ділянкою безперечно порушуватиме відповідні права держави. У частині позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції, то змінами до законодавства передбачено, що на даний час відповідно до ч.1 ст.6 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до суб'єктів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно віднесено районні державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, акредитованих суб'єктів. Згідно з постановою Постанова КМУ від 21.01.2015 №21, у зв'язку з ліквідацією Державної реєстраційної служби та Державної виконавчої служби на Міністерство юстиції покладаються завдання і функції з реалізації державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів в тому числі і з питань речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. З огляду на викладене, Міністерство юстиції України в особі його структурних підрозділів на місцях, а саме державний реєстратор відділу економічного розвитку та житлово-комунального господарства Монастирищенської районної державної адміністрації є в цій частині правонаступником реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області. Визнання незаконними та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.12.2014 №23-6408/14-14-СГ та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 20,9543 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_2, 23.01.2015, припиняє правомочності відповідача ОСОБА_5, як користувача землі на умовах оренди та є підставою для витребування земельної ділянки у державну власність фактичного володільця - Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. Необмежене право власника витребувати майно із чужого незаконного володіння закріплене ст.387 Цивільного кодексу України. При цьому, ст.397 Цивільного кодексу України визначено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою (п.3 ч.1 ст.399 Цивільного кодексу України). Наведені обставини, вказують на порушення інтересів держави, що відповідно до вимог ст.23 Закону України Про прокуратуру та ст.131-1 Конституції України дають підстави для представництва органами прокуратури інтересів держави в суді. Відповідно до ст.45 Цивільного процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Як зазначено вище, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, законність її законне використання, у тому числі, передача в оренду безперечно становить суспільний інтерес. Крім того, земельне законодавство відповідно до ст.5 Земельного кодексу України, зокрема базується на принципах поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва та забезпечення раціонального використання та охорони земель. Підсумовуючи вказане, у даному випадку порушення інтересів держави полягає в порушенні встановленого законом порядку розпорядження землями, що призвело до отримання громадянином земельної ділянки в обхід земельних торгів. Необхідність захисту інтересів держави полягає у потребі відновлення законності та справедливої рівновагим між інтересами суспільства і орендарем, відновлення порушених прав держави на розпорядження земельною ділянкою у відповідності до вимог закону; дотримання принципу раціонального використання землі та відновлення безпідставно зміненого юридичного статусу земельної ділянки. Вирішуючи питання про визначення органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах слід вказати, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є органом, що здійснює від імені та в інтересах держави правомочності, що пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням земельними ділянками державної власності, тобто виступає суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, на який законом покладено обов'язок захищати порушені права держави у сфері земельних відносин, як політико-правової організації суспільства. Неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області покладених на нього функцій, передача в оренду відповідачу ОСОБА_5 земельної ділянки із порушенням встановленого порядку, свідчить про нездійснення належного захисту інтересів держави суб'єктом владних повноважень та є виключним випадком для звернення прокурора з позовом до суду. Зважаючи на те, що прокурором оспорюється прийнятий Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області наказ, тому до суду він звертається в статусі позивача. Відповідно до ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Так як, спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області, тому справа підсудна Монастирищенському районному суду, як суду першої інстанції загальної юрисдикції. Просить визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24.12.2014 №23-6408/14-14-СГ; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, площею 20,9543 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_2, 23.01.2015, державна реєстрація якого здійснена реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області-номер запису про інше речове право: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 3 1.03.2015; скасувати запис про інше речове право, номер: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31.03.2015, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області; зобов'язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку площею 20,9543 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області та стягнути судові витрати із відповідачів.

На адресу суду 19.08.2017 року від представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшло заперечення , відповідно до якого Головне управління заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Наказами Головного управління Держземагенства у Черкаській області від 14.07.2014 року №2151/14-14-СГ і №2152/14-14-СГ ОСОБА_2 надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення орієнтовними площами 30,4137 га і 20,9543 га із земель державної власності в оренду для ведення фермерського господарства, що розташовані в адмінмежах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області. Розглянувши заяву ОСОБА_5 від 26.08.2014 року №3168, Головне управління Держземагенства у Черкаській області наказом від 02.10.2014 року №23-3791/14-14-СГ затвердило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 30,4137 га в оренду ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства в адмінмежах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області. 02.10.2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі. 27.08.2014 року ОСОБА_5 звертався до Головного управління Держземагентства у Черкаській області стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 20,9543 га в оренду для ведення фермерського господарства в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області. Листом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 01.10.2014 року ОСОБА_2 повідомлено, що поданий проект не відповідає вимогам ст.50 Закону України Про землеустрій , зокрема, в акті встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відсутні погодження власників суміжних земельних ділянок. Після усунення вказаних недоліків, 24.10.2014 року ОСОБА_5 повторно звернувся про затвердження вказаного проекту землеустрою. Наказом Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24.12.2014 року №23-6408/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 20,9543 га в оренду, ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в адмінмежах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області. Відповідь до вказаного наказу 23.01.2015 року між Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі. Згідно ст.134 ЗК України (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Вказаною нормою законодавства врегульовано право передавати громадянам земельні ділянки для ведення фермерського господарства без проведення земельних торгів. Таким чином, твердження Позивача про, нібито, незаконне набуття права оренди земельної ділянки в обхід визначеного ст.134 ЗК України конкурсного порядку набуття прав на землю державної власності є необгрунтованим та безпідставним. Доводи Позивача про протиправність отримання ОСОБА_5 двох земельних ділянок, які не є єдиним масивом, також не знаходять законного підтвердження, оскільки законодавчо не врегульовано заборону чи обмеження в отриманні громадянином декількох земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Крім того, відповідно до ст.8 Закону України Про фермерське господарство (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_5 створив фермерське господарство Максім (запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.04.2017 року №1 012 102 0000 000775). Викладене свідчить про дотримання вимог Закону щодо реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи після укладення договору оренди. Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 судам необхідно враховувати, що виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. Тому, посилання Позивача на невиконання умови договору щодо проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3,5,6 ст.203 цього кодексу. Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Таким чином, договір оренди землі, укладений між Головним управлінням Держземагентетва у Черкаській області та ОСОБА_2 повністю відповідає вказаним вимогам законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним. Разом і тим, позивач вказує на, нібито, укладання спірного договору з метою приховати інший правочин, проте не вказує, який саме та не наводить жодних доказів на підтвердження цього. З огляду на викладене, Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вважає позов таким, що не грунтується на фактичних обставинах, є безпідставним та не підлягає до задоволення, тому просить відмовити у задоволенні позову в повному об'ємі.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги та обставини, які зазначені у позовних вимогах, підтримав повністю. Просить позов задоволити.

У судові засідання відповідач ОСОБА_2 не з явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судові засідання представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 не з явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судові засідання представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судові засідання третя особа - державний реєстратор Монастирищенської РДА не з явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судові засіданняпредставник третьої особи - ФГ Максім не з явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст.45 ЦПК України у випадках, встановлених законом, прокурор може звернутися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 16.06.2014 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Черкаській області із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 20,9543 га та орієнтовною площею 30.4137 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Цибулівської селищної ради (за межами населеного пункту) за рахунок земель запасу державної власності Цибулівської селищної ради (а.с.17,34).

23.07.2014 року ОСОБА_2 звернувся до Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії ДП Центр ДЗК із заявами про виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду площею 20,9543 га та площею 30.4137 га для ведення фермерського господарства в адмінмежах Цибулівської селищної ради (за межами населеного пункту) за рахунок земель запасу державної власності Цибулівської селищної ради (а.с.18,35).

Відповідно до наказів, виданих Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області, Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в оренду, розташованої в адмінмежах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 20,9543 га та 30,4137 га з цільовим призначенням-для ведення фермерського господарства (а.с.19,36, накази № 2152/14-14-СГ та № 2151/14-14-СГ відповідно).

Згідно витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданих ОСОБА_2, земельна ділянка площею 20,9543, кадастровий номер НОМЕР_1 та земельна ділянка площею 30,4137, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташовані в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області виділені для ведення фермерського господарства (а.с.20,37).

Судом встановлено, що Головним управлінням Держземагенства у Черкаській області, було видано накази Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду , відповідно до яких було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 20, 9543 га та площею 30,4137 га в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства в адмінмежах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області; надано ОСОБА_2 земельні ділянки сільськтогосподарського призначення із земель державної власності площею 20,9543 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) та площею 30,4137 га (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2) в оренду терміном на 10 років для ведення фермерського господарства (а.с.21 - наказ № 23-6408/14-14-СГ від 24.12.2014 року та а.с.38 - наказ № 23-3791/14-14-СГ від 02.10.2014 року відповідно).

23.01.2015 року та 02.10.2014 року між головним управлінням Держземагенства у Черкаській області та ОСОБА_2 було укладено договори оренди землі, відповідно до яких в оренду передаються земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 20,9543 га та з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 30,4137 га, сільськогосподарські угіддя-рілля, розташована за межами населеного пункту, в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області строком на 10 років та діють до 24.12.2014 року та 02.10.2024 року відповідно (а.с.23-28, 40-45).

Відповідно до відповіді №248/109-17, виданої 07.06.2017 року відділом у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, земельні ділянки надані в оренду ОСОБА_2 в адмінмежах Цибулівської селищної ради для ведення фермерського господарства не є суміжними (а.с.48,49).

Судові палати у цивільних та адміністративних справах Верховного Суду України при прийнятті правової позиції у постанові від 03.02.2016 року у справі № 6-2902цс15, яка є обов язковою до застосування судом першої інстанції у відповідності до ст. 360-7 ЦПК України та містить дані про аналогічний спір, зазначили, що при вирішенні позовних вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягають правила надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, згідно із статтею 7 Закону № 973-IV як спеціального по відношенню до статті 123 ЗК України. Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів .

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.116 Земельного кодексу України (чинного на час виникнення правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2 ст.123 Земельного кодексу України (чинного на час виникнення правовідносин) особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство (чинного на час виникнення правовідносин) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство (чинного на час виникнення правовідносин) земельні ділянки надаються громадянам для ведення фермерського господарства єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо-і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Земельні ділянки, які передані в оренду ОСОБА_2, не є єдиним земельним масивом та розташовані на значній відстані одна від одної.

Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суду відповідачами не надано доказів обгрунтованості надання відповідачу ОСОБА_2 двох земельних ділянок для створення фермерського господарства: у заявах ОСОБА_2 відсутнє таке обгрунтування; створення ним ФГ 01.03.2017 року (а.с.97), розмір статутного капіталу - 100 грн (а.с.52), який був затрачений відповідачем для створення ФГ, реєстрація ФГ лише 12.04.2017 року (а.с.53), відсутність іншого майна у ФГ на момент його створення та відсутність інших членів господарства, не проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок протягом 3 місяців з дня укладення договорів оренди, свідчать про відсутність спроможності у нього здійснювати господарську діяльність, про штучне використання процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання в користування земель державної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів, про отримання та використання ним безпідставно 2 земельних ділянок протягом 2 років не за цільовим призначенням- для створення ФГ.

Оскільки на час прийняття спірного наказу № 23-6408/14-14-СГ від 24.12.2014 року про затвердження технічної документації щодо надання земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, був чинним наказ про виділення земельної ділянки ОСОБА_2 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства № 23-3791/14-14-СГ від 02.10.2014 року, земельні ділянки не є єдиним масивом, ГУ Держземагенства не мало право приймати такий наказ, оскільки він суперечить вимогам ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство , ч.2 ст.19 Конституції України, цивільному та земельному законодавству України, видані без дотримання принципу рівності перед законом, а тому підлягає до скасування як такий, що суперечить вимогам законодавства.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право оренди земельних ділянок з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 20,9543 га та з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 30,4137 га, зареєстровано реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області 31.03.2015 року та 31.10.2014 року, за номерами запису №9231879 та 7540006 відповідно (а.с.29,46).

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому

Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до п.5 Договорів оренди землі від 23.01.2015 року та 02.10.2014 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки підлягає проведенню на замовлення та за рахунок орендаря на протязі трьох місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки із поданням орендарем у встановленому законом порядку впродовж цього ж строку технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки на розгляд та затвердження відповідному органу місцевого самоврядування та укладанням угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки. До моменту набрання чинності угоди про внесення змін до договору оренди в частині нормативної грошової оцінки та орендної плати, визначення суми орендної плати, що вноситься орендарем згідно цього договору, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Черкаській області, що для земельної ділянки площею 20,9543 га становить 695 178, 60 грн., з розрахунку за 1 га площі ріллі-33 175,94 грн., з урахуванням коефіцієнта індексації 3,997 станом на 01.01.2015 року та для земельної ділянки площею 30,4137 га становить 807 848, 70 грн., з розрахунку за 1 га площі ріллі-26 562,00 грн., з урахуванням коефіцієнта індексації 3,2 станом на 01.01.2014 року (а.с.23,40).

Згідно відповіді №244/109-17 від 07.06.2017 року відділу у Монастирищенському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області нормативно-грошова оцінка земельної ділянки площею 20,95 га, наданої в оренду ОСОБА_2 в адмінмежах Цибулівської селищної ради для ведення фермерського господарства не розроблялась (а.с.31).

Відповідно до відповіді №188/01-20, виданої 15.06.2017 року Монастирищенською районною радою Черкаської області, Монастирищенська районна рада не приймала рішення з питань затвердження нормативно-грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності із кадастровим номером НОМЕР_1, площею 20,9543 га, розташованої в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, що перебуває в користуванні на умовах оренди згідно договору від 23.01.2015 року, укладеного із ОСОБА_2 (а.с.33).

Згідно ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі (чинного на час виникнення правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.1 ст.21 ст.15 Закону України Про оренду землі (чинного на час виникнення правовідносин) орендна плата за землю-це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення правовідносин) підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ч.1 п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України (чинного на час виникнення правовідносин) для визначення розміру орендної плати використовується нормативно-грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.13 Закону України Про оцінку земель (чинного на час виникнення правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, в тому числі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, законодавець чітко визначив, що нормативно-грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

З наведеного вище вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно-врегульованим і не може визначатися чи змінюватися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством, дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин, визначення економічно обґрунтованих надходжень до місцевих бюджетів.

Тому, судом встановлено, що при укладенні спірного договору оренди земельної ділянки нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проводилась, а визначалася, виходячи з середньої вартості ріллі по Черкаській області, що суперечить положенням Закону України Про оцінку землі та п.п. 271.2, 271 Податкового кодексу України, а також п.5 спірного договору про те, що нормативно-грошова оцінка повинна була бути проведена на протязі 3-х місяців з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки, спірний договір оренди землі від 23.01.2015 року укладений з порушенням вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство - земельні ділянки виділені не єдиним масовом, з порушенням ч.1 ст.15 Закону України Про орендну землі , ч.1 ст.13 Закону України Про оцінку земель , п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України , внаслідок чого порушуються інтереси держави, він підлягає визнанню недійсним на підставі ч.1 ст.203, ч.1 ст.215, ст.228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок, оскільки спрямований на незаконне заволодіння ( без проведення аукціону, всупереч ст.134 ЗК України) земельною ділянкою, площею 20,9543 га, із земель державної власності.

Згідно ст.12 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IVіз змінами і доповненнями, державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Тому суд вважає, що позов у частині скасування запису про інше речове право, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31.03.2015, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області підлягає до задоволення .

Згідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов?язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Оскільки, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно отримав в оренду земельну ділянку, документи, на підставі яких він її отримав, судом визнаються незаконними та недійсними, тому суд вважає, що позов у частині повернення земельної ділянки відповідачу - ГУ Держгеокадастру у Черкаській області також підлягає задоволенню.

Судові витрати на підставі ст.88 ЦПК України підлягають стягненню із відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3,5,6,7,8,10,11,14,45,59,60,61,88,158-159, 169, 213-215, 360-7 ЦПК України, ст.ст.21,202,203,215, 1212 ЦК України, ст.ст.19,131-1 Конституції України, ст.23 Закону України Про прокуратуру, ст.ст.17,84,116,122,123,134 Земельного кодексу України, ст.ст.7,17 Закону України Про фермерське господарство , ст.15 Закону України Про оренду землі , ст.ст.288, 289 Податкового кодексу України, ст.13 Закону України Про оцінку землі , ст.ст.12, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року № 1952-IVіз змінами і доповненнями, Постановою Верховного Суду України від 03.02.2016 року у справі № 6-2902цс15, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Черкаській області від 24.12.2014 №23-6408/14-14-СГ.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки , площею 20,9543 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в адміністративних межах Цибулівської селищної ради, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Черкаській області та ОСОБА_2, 23.01.2015 року, державна реєстрація якого здійснена реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області-номер запису про інше речове право: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31.03.2015 року.

Скасувати запис про інше речове право , номер: 9231879, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20391970 від 31.03.2015 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області.

Зобов'язати ОСОБА_2 повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельну ділянку площею 20,9543 га (кадастровий номер НОМЕР_1), розташовану в адміністративних межах Цибулівської селищної ради Монастирищенського району Черкаської області.

Стягнути із ОСОБА_2 та головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь прокуратури Черкаської області судові витрати в сумі 15 227,67 грн., по 7 613 (сім тисяч шістсот тринадцять) гривень 84 коп з кожного.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів через Монастирищенський районний суд Черкаської області до апеляційного суду Черкаської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо скаргу не було подано.

Суддя Д. С. Чорненька

Повний текст рішення виготовлено 24.10.2017 року