Ухвала

від 08.05.2017 по справі 308/3932/17

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/3932/17

У Х В А Л А

08.05.2017 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , з участю слідчого ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_2 про накладення арешту на майно на майно виявлене та вилучене в ході обшуку, проведеного 22.04.2017 за адресою: АДРЕСА_1 ,-

В С Т А Н О В И В :

Старший слідчий слідчого відділу слідчого управління прокуратури Закарпатської області радник юстиції ОСОБА_2 звернувся до суду з даним клопотанням, яке обґрунтовує наступним.

У провадженні слідчого відділу прокуратури Закарпатської області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, відомості про яке 27.01.2017 внесені до ЄРДР за №42017070000000034.

Органом досудового слідства встановлено, що службові особи митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС зловживаючи службовим становищем, діючи умисно, з метою одержання від невстановлених осіб неправомірної вигоди для самих себе та для інших фізичних осіб, використовуючи службове становище всупереч інтересам служби за попередньою змовою, в групі із фізичними особами, розробили корупційну схему ввезення із Угорщини на територію України через міжнародний пасажирський та вантажний для автомобільного транспорту пункт пропуску «Лужанка», який розташований за адресою: вул. Дружби Народів, 109, в с. Астей, Берегівського району, Закарпатської області, товару комерційного призначення без належного митного оформлення та сплати відповідних митних платежів власниками даного товару.

До вказаної корупційної схеми залучені власники товару, наймані водії мікроавтобусів та особи, так звані «піджаки», які за один перетин державного кордону отримують грошові кошти в сумі 50 грн., на яких ввозиться певна кількість товару в тому об`ємі, який не підлягає декларуванню і митному оформленню, та службові особи митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, які будучи обізнаними в тому, що товар підлягає декларуванню та митному оформленню, оскільки не належить тим особам, за допомогою яких він ввозиться, не вживають заходів щодо митного оформлення товару та нарахування митних платежів.

Ролі кожного із учасників злочинної схеми чітко розроблені.

Так, власники товару на Угорській стороні організовують завантаження мікроавтобусів товаром, який з метою обліку упаковують в окремі пакунки на яких проставляють ідентифікаційні позначки у вигляді цифр та зазначають вагу пакунка.

Після цього, водії мікроавтобусів їдучи з товаром на пункт пропуску «Лужанка» на нейтральній стороні державного кордону між Угорщиною та Україною підбирають в мікроавтобус осіб «піджаків», які заздалегідь прибувають у вказане обумовлене місце з тим щоб водій мав змогу перевезти на них товар без декларування та митного оформлення. При цьому, формально товар розподіляється між водієм та «піджаками» в тій кількості та об`єму в межах норми до 50 кг. на одну особу щоб службові особи митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС мали підставу не вимагати від водія задекларувати товар, і як наслідок не проводити його митне оформлення та нараховувати відповідні митні платежі.

У подальшому, виїхавши із пункту пропуску в с. Астей Берегівського району, водії в обумовленому місці висаджують з мікроавтобуса осіб, на яких ввозився товар, розраховуються із ними, і далі прямують до місця розвантаження товару.

У ході документування вказаної корупційної схеми встановлено, що 27.01.2017 приблизно о 03.00 год. ОСОБА_4 , керуючи мікроавтобусом марки «Fiat Ducato», на номерних знаках Словацької Республіки « НОМЕР_1 », в якому містились сім опечатаних мішків із різним товаром (підошви для взуття тощо) загальною вагою 355 кг., заїхавши на нейтральну полосу державного

кордону між Угорщиною та Україною підібрав 8 мешканців с. Астей Берегівського району, які заздалегідь прибули у вказане місце щоб за їхньої допомоги ввезти вказаний товар в Україну в межах встановленої митним законодавством норми, тобто із розрахунку по 39.44 кг. товару на одну особу. При цьому, вказані особи «піджаки» у випадку пред`явлення претензій з боку представників митниці щодо переміщення товару без декларування повинні були заявити, що товар належить їм.

Після того, як ОСОБА_4 заїхав у зону митного контролю пункту пропуску «Лужанка» службові особи митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, зловживаючи службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби, умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе від фактичних власників товару, які наразі слідством не встановлені, за попередньою змовою в групі із останніми, будучи обізнаними про те, що перевозимий ОСОБА_4 товар не належить вищевказаним особам «піджакам», яких перевозить ОСОБА_4 , так як вони лише за півгодини перед тим перетнули держаний кордон України в напрямку Угорщини, умисно не зобов`язали ОСОБА_4 задекларувати товар, і як наслідок не провели його митне оформлення та не нарахували відповідні митні платежі.

У подальшому, об 27.01.2017 о 03.25 год. в ході огляду вказаного транспортного засобу марки «Fiat Ducato», на н.з. Словацької Республіки « НОМЕР_1 », біля АЗС «ANP» по вул. Дружби Народів в с. Астей, Берегівського району, Закарпатської області, було вилучено: вказаний мікроавтобус марки «Fiat Ducato», номерні знаки до нього Словацької Республіки «BL531BL», два технічні паспорти на вказаний автомобіль серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , які оформлені на особу ОСОБА_5 , сім опечатаних мішків, в яких містяться різні товари (підошви для взуття тощо), зокрема: мішок №1 із маркуванням цифр «3979», вагою 50 кг., мішок №2 із маркуванням цифр «181», вагою 35 кг., мішок №3 із маркуванням цифр «1666», вагою 60 кг., мішок № 4 із маркуванням цифр «3050», вагою 25 кг., мішок №5 із маркуванням цифр «4806, вагою 63 кг., мішок №6 із маркуванням цифр «1551», вагою 63 кг., мішок № 7 без маркування цифрами, однак помічений жовтою полосою, вагою 59 кг., та накладні від 26.01.2017, зокрема SD4195906, SD4195952, SD4195905, SD4195908, SD4195907, SD4195912, SD4195911, SD4207627, SD 4195909.

Після вилучення вказаний автомобіль був поміщений на штраф-майданчик Берегівського ВП ГУ НП в Закарпатській області, в м. Берегово, вул.Сечені, 13, Закарпатської області.

27.01.2017 в цьому кримінальному провадженні подано до Ужгородського міськрайонного суду клопотання про арешт тимчасово вилученого під час огляду місця події вищевказаного майна, яке 02.02.2017 слідчим суддею Ужгородського міськрайонного суду задоволено в частині накладення арешту на сім опечатаних поліетиленових мішків з товаром та дев`ять накладних. В решті клопотання слідчий суддя відмовив та ухвалив повернути вказаний транспортний засіб, номерні знаки та документи на нього власнику.

За результатом апеляційного розгляду вказана ухвала слідчого судді апеляційним судом Закарпатської області залишена без змін.

22.04.2017 на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду проведено обшук за адресою: м. Ужгород, вул. Проектна, 1-а, де розташоване ТОВ «Делівері».

У ході обшуку виявлено та вилучено зазначені у клопотанні речі та документи.

Клопотання слідчого мотивоване тим, що вказані документи - внутрішній журнал обліку внутрішніх рейсів із написом: «Copybook», журнал (зошит) для фіксування забору та доставки вантажу по місту із написом: «Action» та журнал обліку рейсів із написом: «Office», та ноутбук марки «Asus X55VD» серійний № 9757 з адаптером до нього, ноутбук марки «Asus X55A» серійний № 8880 інв. № ОТ6752, ноутбук марки «Asus X751MA» model №ocwb 335, можуть містити дані про протиправну діяльність пов`язану із переміщенням товару незаконно ввезеного на території України, а тому відповідно до п.1ч.2ст.167 КПК України, можуть містити сліди кримінального правопорушення.

У судовому засіданні слідчий не заперечив проти повернення власнику вилученого під час обшуку майна.

Представник власника майна в судовому засіданні заперечив проти накладення арешту на вилучене майно та просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши думку слідчого, пояснення представника власника майна, приходжу до наступного висновку.

У проваджені слідчого відділу прокуратури Закарпатської області перебувають матеріали кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, відомості про яке 27.01.2017 внесені до ЄРДР за №42017070000000034.

В рамках даного кримінального провадження 22.04.2017 на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду проведено обшук за адресою: м. Ужгород, вул. Проектна, 1-а, де розташоване ТОВ «Делівері», під час якого вилучено зазначені у клопотанні речі та документи.

Сторона кримінального провадження ставить питання про накладення арешту на вказане майно з тих підстав, що такі мають значення речових доказів та можуть містити сліди кримінального правопорушення.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Ч. 2 вказаної норми закону передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру

щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до статті 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Слідчий в поданому клопотання вказує на те, що вилучені товарно-матеріальні цінності відповідають вимогам ст. 98 КПК України.

Положеннями ст. 98 КПК України законодавцем визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що

були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частинами другою та третьою ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та може накладатись на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначених у статті 98 КПК України.

Разом з тим з досліджених в судовому засіданні матеріалів клопотання встановлено, що у даному кримінальному провадженні підозра у вчиненні кримінального правопорушення жодній особі не оголошена, жодних належних доказів того, що до вказаного злочину є причетним власник вилученого майна ОСОБА_6 і вилучене під час обшуку у майно відповідає вимогам ст. 173 КПК України, враховуючи, що слідчим не наведено законних правових підстав для арешту вказаного майна; не наведено можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні, відтак не доведено, що таке відповідає критеріям зазначених у статті 98 КПК України, відповідно відсутня правова підстава для арешту майна.

За таких обставин слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст., 170, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Закарпатської області радника юстиції ОСОБА_2 про накладення арешту на майно на майно виявлене та вилучене в ході обшуку, проведеного 22.04.2017 за адресою: АДРЕСА_1 відмовити.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції можна подати протягом п`яти днів з дня отримання її копії.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонногосуду ОСОБА_1