Рішення

від 21.10.2011 по справі 2-3944/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа№2-3944/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2011 року,

Київський районний суд м. Одеси в складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря - Фірко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа нотаріус Тетьої одеської нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними та визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

08.04.2011 року позивач звернувся до суду з позовом та, уточнивши позовні вимоги 25.05.2011 року, просив визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1. Корольова у м. Одесі від 18.06.2010 року, укладений між ним та ОСОБА_2- недійсним, визнати недійсним договір дарування вказаної квартири, укладений 07.12.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на вказану квартиру.

Свої вимоги мотивував тим, що він був власником квартири АДРЕСА_1. Корольова у м.Одесі на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2009 року. Вказана квартира раніше належала матері позивача, померлій 18.07.2006 року. Після смерті матері позивач знаходився у стані сильного душевного потрясіння, нервового розладу, почав зловживати спиртними напоями, наркотичними речовинами, декілька разів намагався скоїти самогубство. У зв`язку з відсутністю постійного доходу у позивача виник борг за комунальні послуги, у зв`язку з чим він був вимушений взяти до себе квартирантів, однак був ними введений в оману та доходу не отримав.

На початку 2010 року він познайомився з відповідачкою ОСОБА_2, яка пообіцяла взяти на себе оплату за комунальні послуги, купівлю продуктів харчування, влаштувати його на хорошу роботу та щомісячно виплачувати йому 800 гривень в обмін на укладання між ними договору довічного утримання. Однак, пізніше пояснила йому, що договір довічного утримання нотаріально не посвідчується, у зв`язку з чим запропонувала укласти договір дарування вказаної квартири, обіцяючи, що збереже за позивачем проживання в квартирі та реєстрацію по спірній адресі.

18.06.2010 року між сторонами був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1. Корольова у м.Одесі. Після цього відповідач поселила в квартиру свого сина та обмежила позивачу можливість користуватись квартирою.

Крім того, 07.12.2010 року ОСОБА_2 подарувала спірну квартиру своїй доньці ОСОБА_3

Посилаючись на те, що договір дарування квартири був укладений ним у час, коли він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, що він помилився стосовно обставин, що мають суттєве значення, а саме прав та обов`язків сторін, на те, що угода була укладена ним під впливом обману, проти його волі та під впливом насильства та погроз, а також на те, що угода була укладена ним на вкрай невигідних умовах та є удавано, так як приховувала договір довічного утримання, просив визнати договір дарування квартири АДРЕСА_1. Корольова у м. Одесі від 18.06.2010 року, укладений між ним та ОСОБА_2- недійсним, визнати недійсним договір дарування вказаної квартири, укладений 07.12.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнати за ним право власності на вказану квартиру.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити.

Відповідачі позов не визнали, вказуючи, що сторони, дійсно, мали намір укласти договір довічного утримання, від виконання якого відповідачі не мають наміру ухилятись.

Третя особа нотаріус Тетьої одеської нотаріальної контори ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, повідомлялась належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони та свідків, суд доходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що квартира АДРЕСА_1. Корольова у м. Одесі належала ОСОБА_1 на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.12.2009 року. Дана квартира є спадковим майном позивача після смерті його матері, померлої 18.07.2006 року.

З часу смерті матері позивач не мав постійного заробітку, почав зловживати спиртними напоями, наркотичними речовинами. Як пояснив суду сводний брат позивача -ОСОБА_5 після смерті дружини його батька -матері позивача, вони хотіли, щоб за ОСОБА_1 хтось наглядав, так як хвилювались за нього. Так як рідна сестра дружини ОСОБА_5 перебуває у шлюбі зі старшим сином ОСОБА_2, то було вирішено, що молодший син ОСОБА_2 -ОСОБА_6 поселиться з позивачем, що і було йому запропоновано у червні 2008 року.

Позивач погодився на дану пропозицію і ОСОБА_6 почав у нього жити, сплачуючи за квартиру по 800 гривень щомісячно.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не оплачував комунальні послуги, у нього утворилась велика заборгованість перед житлово-комунальним кооперативом. У зв`язку зі становищем, яке склалось, ОСОБА_5 запропонував брату подарувати належну йому квартиру ОСОБА_6, які погасять комунальні борги, будуть продовжувати сплачувати йому по 800 гривень щомісячно та допомогати продуктами харчування.

ОСОБА_1 з даною пропозицією погодився, після чого звернувся до суду, отримав судове рішення, зареєстрував його в КП „ОМБТІ та РОН» та самостійно брав витяги з даної комунальної установи.

Суд звертає увагу на те, що і у позовній заяві, і у особистих поясненнях в судовому засіданні ОСОБА_1 поясняв, що він бажав укласти договір довічного утримання.

18 червня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1. Корольова у м. Одесі, після укладання якого у житті позивача нічого не змінилось, так як він продовжував проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1. Корольова у м. Одесі та отримував обумовлені договором грошові кошти. Дана обставина була підтверджена позивачем у судовому засіданні. Так продовжувалось до вересня 2010 року, після чого ОСОБА_1 зник і місце його знаходження його рідним відомо не було.

Дана обставина стала підставою для звернення рідних позивача до органів міліції з метою його пошуку. Після того, як ОСОБА_1 знайшовся, чужі люди стали вимагати у ОСОБА_7 повернення квартири.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача та його представника, суд вважає, що позивачем не були доведені обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а саме: те, що договір дарування квартири був укладений ним у час, коли він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, бо від проведення судово-психіатричної експертизи, призначення якої є обов`язковим, позивач відмовився; що він помилився стосовно обставин, що мають суттєве значення, а саме прав та обов`язків сторін, так як ОСОБА_1 власноручно отримав витяг в КП „ОМБТІ та РОН» , де була зазначена причина його отримання -дарування квартири; що угода була укладена ним під впливом обману, проти його волі та під впливом насильства та погроз, доказів існування яких у судовому засіданні надано не було; а також на те, що угода була укладена ним на вкрай невигідних умовах, так як сам позивач підтверджував у судовому засіданні свій намір отримувати щомісячно грошові кошти за договором.

Разом з тим суд погоджується з твердженням позивача про те, що дана угода була удаваною, так як приховувала договір довічного утримання, що не заперечувалось відповідачами.

Згідно вимог ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін рігулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вбачається з п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст.216 ЦК України, можуть застосовуватись тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Відповідно до ст.744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачу) у власність житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та доглядом довічно.

Таким чином, суд визнає, що між сторонами був укладений договір довічного утримання. На підтвердження даного факту 27.09.2011 року відповідачем ОСОБА_2 були передані позивачу грошові кошти у розмірі 4000 гривень, про що ОСОБА_1 була написана власноручна розписка, з якої вбачається, що дані грошові кошти були отримані останнім на виконання укладеного договору довічного утримання.

Крім того, відповідачами була надана квитанція про оплату комунальних послуг на суму 1300 гривень від 08.10.2011 року, що також підтверджує належне виконання ОСОБА_2 умов договору.

Статтею 756 ЦК України передбачено, що договір довічного утримання може бути розірваний на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків. Так як неналежного виконання обов`язків ОСОБА_2 за договором довічного утримання у судовому засіданні надано не було, то і підстави для розірвання такого договору, на думку суду, відсутні.

Також суд вважає, що так як договір дарування квартири АДРЕСА_1. Корольова у м. Одесі від 18.06.2010 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним не визнаний, то і підстави для визнання недійсним договору дарування вказаної квартири, що був укладений 07.12.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 230, 231, 233, 235, 236, 744, 756, п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» , ст.ст.212, 213, 214, 215, 218, 293 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа нотаріус Тетьої одеської нотаріальної контори ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними та визнання права власності на квартиру - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської област ішляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.

Суддя : Куриленко О. М.