У х в а л а
17 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Жайворонок Т.Є.,
суддів: Берднік І.С.,
Ємця А.А.,
розглянувши заяву приватного акціонерного товариства фірми Лісова про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 серпня 2017 року у справі № 910/9144/16 за позовом приватного акціонерного товариства фірми Лісова до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Господарського суду м. Києва від 15 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2017 року, позов приватного акціонерного товариства фірми Лісова про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки задоволено. Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Миропільська, 2, між приватним акціонерним товариством фірмою Лісова та Київською міською радою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 серпня 2017 року касаційну скаргу Київської міської ради задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 травня 2017 року і рішення Господарського суду м. Києва від 15 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У жовтні 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява приватного акціонерного товариства фірми Лісова про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 серпня 2017 року у справі
№ 910/9144/16 з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 Господарського процесуального кодексу України.
Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копію постанови Вищого господарського суду України від 26 лютого 2014 року у справі
№ 5011-14/10905-2012, в якій, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
Обговоривши доводи заяви та дослідивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що подана заява є необґрунтованою, а викладені у ній доводи
не підтверджуються доданими до заяви матеріалами.
Відповідно до ст. 111 21 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє у допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.
Керуючись п. 6 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 111 16 , 111 17 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України,
у х в а л и л а:
Відмовити у допуску справи № 910/9144/16 до провадження Верховного Суду України.
Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.
Ухвала є остаточною.
Головуючий Т.Є. Жайворонок
Судді: І.С. Берднік
А.А. Ємець
Суд | Верховний Суд України |
Дата ухвалення рішення | 17.10.2017 |
Оприлюднено | 25.10.2017 |
Номер документу | 69758980 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Верховний Суд України
Жайворонок Т.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні