Постанова

від 19.10.2017 по справі 912/51/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2017 року Справа № 912/51/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівДанилової М.В., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргуКомунального підприємства "Господар" на постанову від 15.06.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№912/51/17 господарського суду Кіровоградської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Акваторія СВ" доКомунального підприємства "Господар" простягнення 49 165,20 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Бреус Є.В. (директор)

Від відповідача - Близнюк І.В.(дог. від 03.04.17)

Герасименко О.М. (директор)

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваторія СВ" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Комунального підприємства "Господар" Озерської сільської ради Світловодського району Кіровоградської області про стягнення заборгованості за договором №2-2015 від 07.12.2015 в сумі 43339,96грн та штрафних санкцій в розмірі 6215,24грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 20.03.2017 (суддя Тимошевська В.В.) позов задоволено частково, стягнуто з КП "Господар" Озерської сільської ради на користь ТОВ "Акваторія СВ" 33 368,08грн. суми основного боргу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 у складі: Берзкіної О.В., Дарміна М.О., Антоніка С.Г. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ТОВ "Акваторія СВ" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, ст.ст.180, 181 Господарського кодексу України, ст.ст.901, 903 Цивільного кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.12.2015 між ТОВ "Акваторія СВ" (постачальник) та КП "Господар" (споживач) укладено договір про постачання технічної води №2-2015, за умовами якого ТОВ "Акваторія СВ" зобов'язалось подавати КП "Господар" через приєднану мережу до межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності технічну воду в кількості, що не перевищує встановлені добові, місячні та річні ліміти водоспоживання згідно Додатку № 1, а КП "Господар" зобов'язався прийняти та оплатити спожиту технічну воду на умовах, передбачених цим договором.

Предметом постачання є технічна вода, якість якої не відповідає Державним нормативам, що в свою чергу унеможливлює використання такої води в якості питної без попереднього очищення та покращення її якості.

Ліміти водоспоживання за Договором на 2015-2016 роки встановлено додатком № 1 на рівні грудень, січень, березень, травень, липень, серпень, жовтень - 3100 куб.м, лютий - 2900 куб.м, квітень, червень, вересень, листопад - 3000 куб.м.

Згідно з пунктами 5.1., 5.2., 5.3. Договору облік кількості витраченої технічної води визначається Постачальником сумісно з Споживачем відповідно до даних обліку фактичного споживання за показаннями засобів вимірювань. Водомір встановлюється на межі розділу балансової належності та експлуатаційної відповідальності між Постачальником і Споживачем. Прийом водоміра в експлуатацію здійснюється за двостороннім Актом між Постачальником і Споживачем. Постачальник сумісно з Споживачем забезпечує належний стан та справність водоміра, а так само його своєчасну повірку.

Оплата за подачу технічної води здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним (п. 2.2. Договору).

Оплата за спожиту технічну воду проводиться в гривнях відповідно до розцінок, діючих на момент отримання послуг, затверджених Постачальником, і складає 9,56 грн за 1 м. куб. на момент укладення Договору (п. 2.4. Договору).

Пунктом 2.10. Договору визначено, що Постачальник передає Споживачу акти виконаних послуг за поставку технічної води за розрахунковий період не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим, а Споживач зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з дати отримання підписати зазначені акти чи надати Постачальнику мотивовану відмову від його підписання. У випадку ненадання протягом п'яти днів підписаних актів виконаних послуг або вмотивованої відмови від його підписання, акти виконаних робіт вважаються підписаними з обох сторін, а послуги визнаються виконаними якісно і в строк, і підлягають оплаті.

Судами встановлено, що за період з січня по липень 2016 року ТОВ "Акваторія СВ" надано КП "Господар" технічну воду в кількості та на суму:

січень 2016 - 792 куб.м, на суму 7571,52 грн;

лютий 2016 - 840 куб.м, на суму 8030,40 грн;

березень 2016 - 854 куб.м, на суму 8164,24 грн;

квітень 2016 - 1053 куб.м, на суму 10066,68 грн;

травень 2016 - 1248 куб.м, на суму 11930,88 грн;

червень 2016 - 1540 куб.м, на суму 14722,40 грн;

липень 2016 - 1330 куб.м, на суму 12714,80 грн (а.с. 31- 38).

Разом з вказаними актами позивач направив відповідачу рахунки-фактури для оплати. Рахунки та акти відповідачем отримані, акти підписані.

Крім того, ТОВ "Акваторія СВ" надано послуги з постачання технічної води в грудні 2015 року в кількості 1227 куб.м на суму 11758,80 грн. Також 01.09.2016 позивач направив КП "Господар" для оплати рахунок-фактуру та для підписання акт приймання-передачі виконаних послуг з постачання води за серпень 2016 року в кількості 1043 куб.м, на суму 9971,08 грн, які отримано відповідачем 29.09.2016.

КП "Господар" було оплачено за постачання технічної води:

за грудень 2015 року - 11758,80 грн, згідно платіжних доручень № 5 від 22.01.2016 на суму 8000,00 грн, № 23 від 01.04.2016 на суму 758,80 грн, № 28 від 07.04.2016 на суму 2400,00 грн, № 32 від 07.05.2016 на суму 600,00 грн;

за січень 2016 року - 7571,52 грн, згідно платіжних доручень № 11 від 11.02.2016 на суму 4000,00 грн, № 7 від 26.02.2016 на суму 3000,00 грн, № 17 від 12.03.2016 на суму 571,52 грн;

за лютий 2016 року - 8030,40 грн, згідно платіжних доручень № 17 від 12.03.2016 на суму 5120,00 грн, № 32 від 07.05.2016 на суму 2910,40 грн;

за березень 2016 року - 8164,24 грн, згідно платіжних доручень № 33 від 07.05.2016 на суму 500,00 грн, № 37 від 27.05.2016 на суму 2164,24 грн, № 42 від 07.06.2016 на суму 2000,00 грн, № 45 від 22.06.2016 на суму 3500,00 грн;

за квітень 2016 року - 10066,68 грн, згідно платіжних доручень № 45 від 22.06.2016 на суму 1500,00 грн, № 46 від 18.07.2016 в сумі 4000,00 грн, № 50 від 22.07.2016 в сумі 3000,00 грн, № 51 від 29.07.2016 в сумі 1566,68 грн;

за травень 2016 року - 5000,00 грн, згідно платіжних доручень №56 від 10.08.2016 на суму 3000,00 грн, № 51 від 29.07.2016 на суму 2000,00 грн;

за червень 2016 року - 1000,00 грн, згідно платіжного доручення № 60 від 14.09.2016.

КП "Господар" не сплачено вартість поставленої технічної води за травень 2016 року в сумі 6930,88 грн, за червень 2016 року в сумі 13722,40 грн, за липень 2016 року в сумі 12714,80 грн та за серпень 2016 в сумі 9971,08 грн, всього на суму 43339,16 грн.

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору про постачання технічної води №2-2015 від 07.12.2015 з оплати вартості поставленої за період з травня по серпень 2016 технічної води, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за договором №2-2015 від 07.12.2015 в сумі 43339,96грн та штрафних санкцій в розмірі 5825,24грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди виходили з того, що після закінчення строку дії Договору, тобто, з 07.04.2016 року, внаслідок фактичного надання ТОВ "Акваторія СВ" і прийняття КП "Господар" послуг з постачання технічної води за період квітень-серпень 2016 року та підписання Актів приймання-передачі виконаних послуг за період квітень-липень 2016 року, між сторонами виникли правовідносини про надання послуг, які підлягають оплаті відповідачем.

Проте, враховуючи те, що лічильник води WPK-UA 65 заводський № 201105002573 визнаний непридатним за результатами періодичної повірки, яка проведена після закінчення міжповірочного інтервалу такого лічильника, то суд першої інстанції стягнув заборгованість за послуги водопостачання на підставі показників обліку даного лічильника до закінчення терміну його повірки, тобто, по липень 2016 року включно в розмірі 33368,08 грн.

Відмовляючи позивачу у стягненні вартості поставленої технічної води за серпень 2016 року в розмірі 9971,08 грн., суди виходили з того, що кількість поставленої води визначена за показами засобу обліку, а саме лічильника води WPK-UA 65 заводський № 201105002573, строк повірки якого закінчився 31.07.2016.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 902 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин у відповідності до статті 205 Цивільного кодексу України може вчинятися як в усній, так і в письмовій формі.

За правилами ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Аналогічні положення передбачені ст. 638 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Положеннями ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно пункту 9.1. Договору визначено, що даний Договір оформлюється строком на 2 календарних місяці з 07.12.2015 по 07.02.2016 року і вважається продовженим на тих же умовах на наступні два календарних місяці, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не заявить про його припинення або зміну, або про укладення нового договору.

Судами встановлено, що виходячи з наведених умов Договору, які передбачають автоматичну пролонгацію Договору лише на наступні два місяці, та згідно пояснень обох сторін, Договір №2-2015 від 03.12.2015 був пролонгований лише на два місяці та припинив свою дію 07.04.2016 внаслідок закінчення строку, на який Договір було укладено.

Однак, після закінчення строку дії Договору сторони продовжили між собою відносини щодо постачання технічної води.

Судами встановлено, що складені між сторонами Акти приймання-передачі виконаних послуг за квітень-серпень 2016 року визначають господарську операцію з постачання технічної води як послугу, фіксують кількість поставленої технічної води, яка визначена за показами засобу обліку, вартість поставленої води та порядок і строк розрахунків, та обгрунтовано зроблено висновок, що сторони фактично уклали договір у спрощеній спосіб шляхом прийняття до виконання замовлень, що відповідає положенням статті 181 Господарського кодексу України.

Акти за квітень-липень 2016 року підписано обома сторонами - ТОВ "Акваторія СВ" і КП "Господар" та скріплено печатками зазначених підприємств.

Судами також встановлено, що обсяги поставленої технічної води визначались за показниками лічильника Gross WPK-UA 65, заводський номер 201105002573, який встановлено на межі розподілу балансової належності та експлуатаційної відповідальності між постачальником і споживачем.

В матеріалах справи наявний паспорт АПАВ.407262.001ПС лічильника води турбінного WPK-UA 65 заводський № 201105002573, згідно з яким вказаний лічильник виготовлений і прийнятий відповідно до обов'язкових вимог державних стандартів, ТУ У 33.2-33595030-005:2012 і визнаний придатним для експлуатування. Дата виготовлення лічильника та дата первинної повірки 31.07.2012. Тобто, вказаний лічильник води пройшов первинну повірку та, відповідно, був визнаний придатним до використання. В паспорті зазначено, що міжповірочний інтервал лічильника - не більше 4 років.

Згідно ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

Періодична повірка засобів вимірювальної техніки, відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", це повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).

Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, проводиться, зокрема, науковими метрологічними центрами, метрологічними центрами та повірочними лабораторіями, уповноваженими на проведення повірки відповідних засобів (ч. 5 ст. 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність").

За результатами періодичної повірки лічильника води WPK-UA 65 заводський № 201105002573, проведеної по закінченню міжповірочного інтервалу - 01.09.2016, Державним підприємством "Кіровоградський науково-виробничим центром стандартизації, метрології та сертифікації" видано довідку № 76 від 01.09.2016 про непридатність законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, а саме - лічильника води WPK-UA 65 заводський № 201105002573. Підстави для визнання ЗВТ непридатним - похибка вимірювань перевищує максимально допустиму.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що лічильник води WPK-UA 65 заводський № 201105002573 перед введенням його в експлуатацію пройшов первинну повірку, тобто був визнаний придатним до використання, та визнаний непридатним за результатами періодичної повірки, яка проведена після закінчення міжповірочного інтервалу такого лічильника, суди дійшли обгрунтованого висновку про враховування показників обліку такого лічильника до закінчення терміну його повірки.

Враховуючи наведене, доведення матеріалами справи фактичного постачання води, її обсягів, суди правомірно задовольнили позов в частині стягнення заборгованості з вартості поставленої технічної води за період з травня по липень 2016 року в розмірі 33368,08 грн.

В частині відмови у стягненні вартості поставленої технічної води за серпень 2016 року в розмірі 9971,08 грн та пені в розмірі пені в розмірі 5825,24 грн судові акти в касаційному порядку не оскаржені.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про часткове задоволення позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Господар" залишити без задоволення.

Постанову від 15.06.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №912/51/17 господарського суду Кіровоградської області залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

О. Яценко