Постанова

від 26.10.2017 по справі 815/3955/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3955/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТОКОРК до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.07.2017 року № НОМЕР_1, від 12.07.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, -

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬТОКОРК звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2017 року № НОМЕР_1, від 12.07.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

З 30.05.2017 року по 13.06.2017 року Головним управлінням Державної фіскальної служби в Одеській області було проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ АЛЬТОКОРК за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено акт від 20.06.2017 року № 659/15-32-14-01/37812440.

Не погодившись з висновками акту перевірки ТОВ АЛЬТОКОРК подало до контролюючого органу заперечення.

За наслідками перевірки Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 10.07.2017 року № НОМЕР_1, відповідно до якого до ТОВ АЛЬТОКОРК застосовано штрафні санкції у розмірі 143480,82 грн.;

- від 12.07.2017 року № НОМЕР_2, відповідно до якого ТОВ АЛЬТОКОРК збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 662205,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 441470,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 220735,00 грн.;

- від 12.07.2017 року № НОМЕР_3, відповідно до якого ТОВ АЛЬТОКОРК збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 374404,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями 321934,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 52470,00 грн.

Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 10.07.2017 року № НОМЕР_1, від 12.07.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, вважає їх протиправними та такими, що належать до скасування.

Суд, з урахуванням ст.122 та ст.128 КАС України, вирішив розглянути дану адміністративну справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛЬТОКОРК зареєстроване та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області як платник податків з 02.09.2011 року за № 136490.

На підставі направлень від 29.05.2017 року, відповідно до затвердженого плану, наказу від 26.05.2017 року № 1774, в період з 30.05.2017 року по 13.06.2017 року співробітники Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області провели документальну планову виїзну перевірку ТОВ АЛЬТОКОРК з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року.

За результатами цієї перевірки 20.06.2017 року Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області склало акт № 659/15-32-14-01/37812440 Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТОКОРК , код за ЄДРПОУ 37812440, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 .

В акті перевірки встановлені наступні порушення з боку позивача:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.7, п.18, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, п.1, п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , що призвело до заниження податку на прибуток на 321934,00 грн., у тому числі 2015 рік - 112056,00 грн., 2016 рік - 209878,00 грн.;

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість всього у розмірі 441470,00 грн., у тому числі серпень 2014 року на 48706,00 грн., жовтень 2014 року на 35059,00 грн., липень 2015 року на 54465,00 грн., жовтень 2015 року на 70042,00 грн., липень 2016 року на 120035,00 грн., серпень 2016 року на 113163,00 грн.;

- п.2.8 гл.2, п.3.5, п.3.6 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320.

За наслідками перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТОКОРК на підставі акту перевірки від 20.06.2017 року № 659/15-32-14-01/37812440 Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- від 10.07.2017 року № НОМЕР_1, яким до позивача за порушення п.2.8 гл.2, п.3.5 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 143480,82 грн.;

- від 12.07.2017 року № НОМЕР_2, яким позивачеві за порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 662205,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 441470,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 220735,00 грн.;

- від 12.07.2017 року № НОМЕР_3, яким позивачеві за порушення п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.7, п.18, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, п.1, п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 374404,00 грн., у тому числі за податковими зобов'язаннями 321934,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 52470,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши законність дій та рішень відповідача, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з наступних підстав.

Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 10.07.2017 року № НОМЕР_1, то суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки Головне управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийшло до висновку про перевищення ТОВ АЛЬТОКОРК встановленого ліміту каси на 71740,41 грн.

Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у періоді, який перевірявся, позивачем були видані готівкові кошти для виплати дивідендів на загальну суму 71740,41 грн., але у видаткових касових ордерах відсутні підписи одержувачів.

Відповідно до п.2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Згідно з п.3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п.3.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому касовому ордері або видатковій відомості. Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, у тому числі й особи, що не має змоги у зв'язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис За довіреністю . Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Згідно з абз.2 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

В адміністративному позові позивач стверджує, що на підставі зазначених видаткових касових ордерів видавались грошові кошти працівникам ТОВ АЛЬТОКОРК , які витрачені останніми під час відрядження та підтверджені відповідними первинними документами. Вказані видаткові касові ордери містять підставу видачі, а саме авансові звіти про відрядження, що надавались під час проведення перевірки відповідачу, а не дивіденди.

Відповідно до п.11 Розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 року № 59, відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.

Згідно з п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Відповідно до п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Згідно з пп.14.1.49 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не входять до складу засновників ТОВ АЛЬТОКОРК , не мають жодних корпоративних прав, а тому не можуть отримувати дивіденди.

Під час розгляду справи позивач на підтвердження факту дотримання встановленого ліміту залишку готівки в касі надав до суду належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткових касових ордерів; звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт; паспортів; електронних білетів; посадочних талонів; виписок; листів; розпоряджень; авіаквитків; проїзних та рейсових білетів; розрахункової квитанції; виписки з готелю; рахунка-фактура; візи.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що надходження та видача готівки на відрядження працівникам ТОВ АЛЬТОКОРК відображена у касовій книзі, що підтверджується наданими до суду первинними документами, які мають всі необхідні реквізити та підписи.

З урахуванням зазначеного, висновки відповідача про порушення позивачем п.2.8 гл.2, п.3.5, п.3.6 гл.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за № 40/10320, є необґрунтованими.

Тобто, податкове повідомлення-рішення від 10.07.2017 року № НОМЕР_1 є протиправним та належить до скасування.

Що стосується податкових повідомлень-рішень від 12.07.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3, то суд зазначає наступне.

Впродовж розгляду справи суд встановив, що в періоді, який перевірявся ТОВ АЛЬТОКОРК мало фінансово-господарські відносини з ТОВ Лірен Груп , ТОВ Столичні Товари , ТОВ Стейл Плюс , ТОВ Таір-Груп , ТОВ Магнета .

ТОВ АЛЬТОКОРК (покупець) уклало з ТОВ Таір-Груп , ТОВ Магнета , ТОВ Лірен Груп , ТОВ Столичні Товари (постачальники) договори поставки товарів від 27.08.2014 року № 2708/14, від 29.10.2014 року № 291014, від 23.07.205 року № 230715, від 02.10.2015 року № 21015. Відповідно до умов цих договорів продавець передає покупцю у власність, а покупець приймає коркову пробку (товар).

На підтвердження реальності виконання зазначених договорів позивач надав до суду наступні копії документів: рахунки від 27.08.2014 року № 190, від 29.10.2014 року № 96, від 23.07.2015 року № 508, від 02.10.2015 року № 2102; видаткові накладні від 27.08.2014 року № 190, від 29.10.2014 року № 96, від 23.07.2015 року № 508, від 02.10.2015 року № 2102; специфікації до договорів; податкові накладні від 27.08.2014 року № 190, від 29.10.2014 року № 35, від 23.07.2015 року № 508, від 02.10.2015 року № 2102.

ТОВ АЛЬТОКОРК (замовник) уклало з ТОВ Стейл Плюс (виконавець) договір від 01.07.2016 року № 1716 про надання послуг. Відповідно до умов цього договору виконавець зобов'язується за замовленням замовника протягом визначеного строку надавати за плату послуги по сортуванню, упаковки та бракеражу пробки, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги.

На підтвердження реальності виконання зазначеного договору позивач надав до суду наступні копії документів: акти приймання-передачі наданих послуг від 04.07.2016 року, від 05.07.2016 року, від 06.07.2016 року, від 15.08.2016 року, від 17.08.2016 року, від 18.08.2016 року; рахунки від 04.07.2016 року № 91, від 05.07.2016 року № 92, від 06.07.2016 року № 93, від 15.08.2016 року № 86, від 17.08.2016 року № 87, від 18.08.2016 року № 88; податкові накладні від 04.07.2016 року № 91, від 05.07.2016 року № 92, від 06.07.2016 року № 93, від 15.08.2016 року № 86, від 17.08.2016 року № 87, від 18.08.2016 року № 88; договори про відступлення права вимоги від 09.11.2016 року № 911/16 та від 01.06.2017 року № 16/17; виписки по банківському рахунку.

З огляду на зміст вказаних договорів позивача з контрагентами, суд дійшов висновку, що вони містять всі істотні умови, які передбачені законодавством.

Під час розгляду справи суд встановив, що позивач за КВЕД має право займатися наступними видами діяльності: неспеціалізована оптова торгівля (основний); роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

Тобто, суд прийшов до висновку, що укладені договори позивача з його контрагентами повністю узгоджуються, є логічними та відповідають тому виду діяльності, яким займається підприємство позивача.

Також, суд звертає увагу, що зазначені договори, укладені між позивачем та контрагентами є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що вказаними контрагентами позивача в періоді, що перевірявся, поставлявся товар та надавалися послуги, а позивач в свою чергу здійснював оплату за поставлений товар та надані послуги з метою провадження своєї господарської діяльності, що підтверджується матеріалами справи.

Крім цього, суд встановив, що за наслідками цих господарських операцій вказані контрагенти видали податкові накладні, які були включені позивачем у податкову звітність у періоді, що перевірявся.

Суд зазначає, що матеріали справи містять всі необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, який перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, відповідно до зазначених правових норм, з моменту списання коштів з банківського рахунка позивача або отримання ним товарів, послуг від контрагентів, що підтверджується податковими накладними, у нього виникло право на віднесення сум податку по операціях з цими контрагентами до складу свого податкового кредиту.

При цьому, факт виконання контрагентами позивача умов договорів підтверджується наданими до суду первинними документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Також, під час розгляду справи ТОВ АЛЬТОКОРК на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій з контрагентами ТОВ Лірен Груп , ТОВ Столичні Товари , ТОВ Стейл Плюс , ТОВ Таір-Груп , ТОВ Магнета надало копії документів щодо подальшого продажу (реалізації) товарів (пробки коркової) ТОВ Істерн Беверідж Трейдінг , а саме: договір, рахунки, видаткові накладні, податкові накладні, виписки по банківському рахунку.

Суд зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 31.01.2011 року в адміністративній справі за позовом закритого акціонерного товариства Мукачівський лісокомбінат до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Крім того, суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року про порушення Україною статті 1 Першого протоколу у справі Інтерсплав проти України .

Так, у п.37 рішення вказується: Заявник стверджував, що він сплачував податки відповідно до Закону і ці платежі перевірялись декілька разів державними органами. Він зазначив, що він не несе відповідальності за діяльність інших компаній, у яких він купував металевий брухт, ціна на який включала ПДВ. Обов'язок сплачувати це ПДВ покладався на ці компанії, а не на заявника. Заявник підкреслив, що він не мав ні компетенції, ні можливості контролювати господарську діяльність інших підприємств і ситуація, на яку посилається Уряд, вказує на незадовільну діяльність податкових органів, за які заявник не повинен нести відповідальність. Він далі підкреслював, що численні перевірки його діяльності які здійснювалися податковими органами, не виявили порушень, на підставі яких останні могли б ґрунтувати свої відмови .

Відповідно до п.38 рішення зазначено: На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання в системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів для запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б указували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань .

З урахуванням зазначеного, висновки відповідача про порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, п.7, п.18, п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, п.1, п.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні є необґрунтованими.

Тобто, податкові повідомлення-рішення від 12.07.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є протиправними та належать до скасування.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд встановив, що відповідач всупереч нормам законодавства безпідставно прийняв податкові повідомлення-рішення від 10.07.2017 року № НОМЕР_1, від 12.07.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Згідно з ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.ст.2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 122, 128, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 10.07.2017 року № НОМЕР_1, від 12.07.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТОКОРК (код ЄДРПОУ 37812440) суму сплаченого судового збору в розмірі 17701 (сімнадцять тисяч сімсот одна) гривня 35 копійок.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст.185, 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.254 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко