Рішення

від 24.10.2017 по справі 2-1085/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1085/2009

Провадження № 22-ц/779/1399/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Василишин

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.,

суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ВАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 в особі Чернівецької обласної дирекції ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відсотків за користування кредитом та пені, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на заочне рішення Косівського районного суду від 19 листопада 2009 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2009 року ВАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 в особі Чернівецької обласної дирекції ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 19 вересня 2008 року між ВАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 в особі Чернівецької обласної дирекції ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/05/797, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 50 000,00 доларів США строком на 84 місяці та зі сплатою відсотків у розмірі 17,3 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки від 22 вересня 2008 року, за умовами якого іпотекодавець передав у іпотеку житловий будинок, загальною площею 301,2 кв.м. по вул. ОСОБА_6 (вул. ОСОБА_7), 24 у смт. Кути, Косівського району.

Посилаючись на те, що станом на 30 червня 2009 року заборгованість за кредитним договором становила 50 854,44 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 30 червня 2009 року 388 034,63 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором - 48 806,70 доларів США, заборгованість за відсотками - 1 789,53 доларів США, штраф за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 258,21 доларів США, банк просив стягнути заборгованість в розмірі 388 034,63 грн. солідарно із ОСОБА_3 за рахунок всього належного їй майна на праві власності та із ОСОБА_4 виключно за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок по вул. ОСОБА_6 (вул. ОСОБА_7), 24 у смт. Кути, Косівського району.

Заочним рішення Косівського районного суду від 19 листопада 2009 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ВАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 в особі Чернівецької обласної дирекції ОСОБА_1 ОСОБА_2 388 034,63 грн заборгованості за кредитним договором № 014/05/797/ від 19 вересня 2008 року та 1 950 грн судових витрат.

Ухвалою Косівського районного суду від 22 червня 2017 року заяву представника відповідачів ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення Косівського районного суду від 19 листопада 2009 року залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі на дане рішення в частині стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що про час та місце розгляду справи повідомлений був тільки позивач, відповідачі належним чином не повідомлені. В матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу ОСОБА_4 повістки про виклик до суду на 19 листопада 2009 року, а тому ОСОБА_4 та його представник не могли бути присутніми, оскільки не знали про таке судове засідання.

Суд першої інстанції стягнув із відповідачів заборгованість за кредитним договором в розмірі 388 034,63 грн, але не вказав з чого складається ця сума, в мотивувальній частині рішення не вказав, які докази надав банк в підтвердження заявленої в позові суми боргу, а посилається лише на інформацію банку, чим допускає припущення.

Вказує, що ОСОБА_4 є майновим поручителем і тому стягнення з нього заборгованості є протиправним і суперечить правовій позиції ВСУ від 17 вересня 2014 року у справі № 6-109цс14 і правовій природі поняття майновий поручитель .

У зв'язку з наведеним, просить оскаржуване рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з вищенаведених підстав.

Представник ПАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, направив суду письмове заперечення на апеляційну скаргу.

ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку була повідомлена.

А тому, враховуючи належне повідомлення представника банку та відповідача ОСОБА_3 про час та місце судового розгляду, колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутності на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості, а тому в інший частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник частково погасила суму заборгованості, термін дії кредитного договору не закінчився, тому слід відмовити у звернені стягнення на предмет іпотеки, однак з позичальника та ОСОБА_4, як іпотекодавця слід солідарно стягнути заборгованість у розмірі 388 034,63 грн.

Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.

Судом встановлено, що 19 вересня 2008 року між ВАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/05/797, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в розмірі 50 000,00 доларів США строком на 84 місяці та зі сплатою відсотків у розмірі 17,3 % річних.

З метою забезпечення належного виконання умов вищевказаного кредитного договору 22 вересня 2008 року між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав в іпотеку банку житловий будинок, який належить йому на праві приватної власності, загальною площею 301,2 кв.м. по вул. ОСОБА_6 (вул. ОСОБА_7), 24 у смт. Кути, Косівського району.

Згідно п. 1.1 договору іпотеки у відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на умовах цього договору.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №014/05/797 від 19 вересня 2008 року вбачається, що станом на 30 червня 2009 року у ОСОБА_3 утворилась заборгованість у розмірі 50 854,44 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 30 червня 2009 року 388 034,63 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором - 48 806,70 доларів США, заборгованість по відсоткам - 1 789,53 доларів США, штраф за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань - 258,21 доларів США.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України Про іпотеку в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.

Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.

Банк просив стягнути заборгованість в розмірі 388 034,63 грн. солідарно із ОСОБА_3 за рахунок всього належного їй майна на праві власності та із ОСОБА_4 виключно за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок по вул. ОСОБА_6 (вул. ОСОБА_7), 24 у смт. Кути, Косівського району.

З огляду на наведене, вирішуючи позовні вимоги банку, у суду першої інстанції були відсутні підстави для солідарного стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_4 коштами, так як останній є майновим поручителем.

Оскільки, ПАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 в частині відмови суду у зверненні стягнення на предмет іпотеки з апеляційною скаргою не зверталося, враховуючи принцип диспозитивності, апеляційний суд обмежений доводами апеляційної скарги.

Тому колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_4 кредитної заборгованості за кредитним договором № 014/05/797 від 19 вересня 2008 року в сумі 388 034,63 грн не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.

У зв'язку з цим, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України, необхідно змінити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 1 950,00 грн. судового збору.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України, слід стягнути з ПАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 145 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволити.

Заочне рішення Косівського районного суду від 19 листопада 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ВАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 в особі Чернівецької обласної дирекції ОСОБА_1 ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 1 950,00 грн. судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ПАТ ОСОБА_1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2145 грн.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча Л.В. Василишин

Судді: Г.П. Мелінишин

ОСОБА_8