Постанова

від 24.10.2017 по справі 909/42/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Справа № 909/42/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Кравчук Г.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі№909/42/17 Господарського суду Івано-Франківської області за позовомПершого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Калуської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів у розмірі 312 717,22 грн., за участю представників сторін: від прокуратури:не з'явився, від позивача:Тодарчук Т.В., від відповідача:не з'явився, В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області у даній справі від 21.03.2017 у справі №909/42/17 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі №909/42/17 вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Калуської міської ради 312 717,22грн. збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити без змін судове рішення місцевого господарського суду. Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі №909/42/17, до закінчення її перегляду в порядку касації.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2017 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Заявлене скаржником клопотання в порядку приписів ст. 121 1 ГПК України залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 24.10.2017 представник позивача заперечував проти задоволення касаційної скарги. Інші учасники судового процесу уповноважених представників не направили.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального, проаналізувавши доводи касаційної скарги, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на підставі рішення Калуської міської ради №1308 від 05.10.2010, між Івано-Франківською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, 26.10.2010 укладений договір оренди землі площею 1,1102 га в АДРЕСА_1 для добудови викуплених будівель та споруд незавершеного будівництва заводу баштових кранів. Договір укладений до 05.10.2013 та зареєстрований у Державному реєстрі земель 15.12.2010 за №041029600259.

Після закінчення строку вищезазначеного договору Калуська міська рада прийняла рішення №2227 від 30.10.2013 про внесення змін в договір оренди та його поновлення з 06.10.2013 по 06.10.2018.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.2016, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016 у справі №909/670/14, зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено, визнано недійсним вищезазначене рішення органу місцевого самоврядування про поновлення договору оренди та відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог Калуської міської ради про зобов'язання внести зміни до договору від 26.10.2010.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що після подання позовної заяви у даній справі, на підставі рішення Калуської міської ради №733 від 30.01.2017 "Про продовження (поновлення) договорів оренди земельних ділянок", між Калуською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 укладено додаткову угоду від 14.02.2017 до договору оренди №041029600259 від 15.12.2010, відповідно до умов якої договір оренди поновлено з 10.01.2017 до 10.01.2022.

Статтею 206 Земельного кодексу встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За змістом положень статей 122, 123 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 152, 156, 157 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 ЦК України.

Разом з цим, переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України, господарський суд апеляційної інстанції не встановив у діях відповідача та не навів в оскаржуваній постанові всіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків .

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що апеляційний господарський суд не перевірив законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено ст. 111 5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Пунктом 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені апеляційною інстанцією, постанова у даній справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду для перевірки законності і обґрунтованості рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - частково задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 у справі №909/42/17 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя Г.А. Кравчук