Рішення

від 23.10.2017 по справі 924/301/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2017 р.Справа № 924/301/16

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" смт. Теофіполь

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця» м. Київ,

про стягнення 31201грн. 08 коп.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1 за довіреністю №11 -НЮ від 17.01.2017р.

від відповідача : ОСОБА_2 за довіреністю №0808/6 від 08.08.2017р.

від третьої особи: не з`явився

В судовому засіданні відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" звернулось до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" 31201грн. 08коп. заборгованості, з якої 13961грн. 40коп. плати за користування вагонами та 17239грн. 68коп. збору за зберігання вантажу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір №1543 від 10.06.2015р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги. Зазначає, що у вересні 2015 року на залізничну станцію Білогородка Південно-Західної залізниці на адресу відповідача прибували вагони №65297665, №67193581, №67859611 (за накладною №53595542) та вагон №65533036 (за накладною №53595955). Відправник вагонів згідно вищевказаних накладних - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПФК "НАВІ ТРАНС". Про прибуття вантажів одержувач (відповідач) повідомлявся згідно узгодженого між позивачем та відповідачем порядку електронного документообігу та у телефонному режимі. У відповідності до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2015р. по справі №75734268/15-к на майно ТОВ "ПФК "НАВІ ТРАНС" накладено арешт, в тому числі - на кам'яне вугілля, яке знаходилося у вагонах №65297665, №67193581, №67859611 та №65533036. 29.09.2015р. вантаж передано ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" у відповідності до протоколу передачі майна на відповідальне зберігання. Вагони №65297665, №67193581, №67859611 та №6553303 знаходились на території станції з 25.09.2015р. по 29.09.2015р., після чого були подані відповідачу для вивантаження, що підтверджується актом №16 від 29.09.2015р. Завантаження вагонів та забирання вагонів після вивантаження відбулось 30.09.2015р. Оскільки затримка та зберігання вагонів здійснена по причині вантажоодержувача (відповідача), позивач нарахував плату за користування вагонами у розмірі 14204грн. 76коп. Відповідач розрахувався за користування вагонами не в повному обсязі, сплативши 243грн. 36коп., залишивши заборгованість у розмірі 13961грн. 40коп. Також позивач, керуючись ст. 46 Статуту залізниць України та п. 8 Правил зберігання вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р.), нарахував відповідачу збір за кожну добу зберігання вантажу у вагонах за період з 25.09.2015р. по 29.09.2015р. у розмірі 17239грн. 68коп.

У додаткових письмових поясненнях від 05.09.17р. з приводу доводів відповідача про те, що ДТГО "Південно-Західна залізниця є неналежним позивачем у даній справі, вказав наступне. Відповідно до п. 1 наказу Державної адміністрації залізничного транспорту України № 512-Ц/од - 30.11.2015 року є датою закінчення господарської діяльності Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці) та підприємств і установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014р. одним з яких є ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Постановою КМУ №200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Держаної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Постановою КМУ від 25.06.2015р. № 815 затверджено склад правління ПАТ "Українська залізниця", а розпорядженням КМУ від 25.11.2015р. № 1239-р- склад наглядової ради та ревізійної комісії. Державну реєстрацію Приватного акціонерного товариства "Українська ниця" здійснено 21.10.2015р. (номер запису: 1 070 134 0000 0 60039).

Позивач вказує, що із заключного передавального акта від 01.12.2015 вбачається, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" передало, а публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" прийняло майно станом на 30.11.2015, що включає зміни, що сталися з 31.07.2014р. по 30.11.2015р., правонаступництво щодо якого, у тому числі усіх прав та обов'язків, переходить до ПАТ "Українська залізниця". Згідно витягу із розшифровки рядка 1125 передавального акту "Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги до додатку 9 в розрізі дебіторів (який є додатком до передавального акту) заборгованість ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" перед ДТГО "Південно - західна залізниця" в сумі 13961,40 грн. - плати за користування вагонами та 17239,68ргрн. збору за зберігання вантажу не передано до ПАТ "Українська залізниця".

Вважає, що дані передавальні акти не є окремою підставою для заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки такі акти складаються у зв'язку з реорганізацією юридичної особи відповідно до норм ст. 107 ЦК України.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб від 13.12.2016р. Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" перебуває в процесі припинення: в стані припинення за рішенням засновників, запис щодо припинення юридичної особи відсутній.

Враховуючи, що перебування юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності та вчинення дій, пов'язаних з припинення у зв'язку з реорганізацією, зокрема передача майна, на думку позивача, не означає, що юридична особа вже є припиненою, тому відсутні підстави вважати, що до ПАТ "Укрзалізниця", перейшли всі права та обов'язки позивача.

Крім того, звертає увагу на правову позицію викладену в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 13.05.2013 № 01-06/796/2013 "Про деякі питання реорганізації банків та розгляду справ у спорах, що виникають у виконанні господарських договорів". Зокрема, п.4 встановлено, що належними та допустимими доказами правонаступництва щодо окремого зобов'язання є відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт/розподільчий баланс та статут правонаступника. При цьому положення передавального акта/розподільчого балансу підлягають дослідженню судами на предмет визначення суб'єкта, до якого в результаті реорганізації перейшли права та обов'язки у відповідному зобов'язанні. Крім того, у з'ясуванні правонаступництва у конкретних правовідносинах слід виходити з того, що правонаступництво відповідно пункту 2 частини першої статті 512 ЦК України є самостійною підставою для заміни кредитора у зобов'язанні. Пояснення долучено до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 23.10.17р. з'явився та подав додаткові пояснення з приводу позову в яких вказує таке. В заключному передавальному акті від 01.12.2015р. у вступній частині надруковано, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" передало, а ПАТ "Українська залізниця" прийняло майно станом на 30.11.2015, що включає зміни, що сталися з 31.07.2014р. по 30.11.2015р., правонаступництво щодо якого, у тому числі усіх прав та обов'язків, переходить до ПАТ "Українська залізниця". Тобто, майно (активи та зобов'язання) передались з урахуванням змін, що стались за вказаний період. При цьому, перелік майна, прав та обов'язків, які мали перейти після реорганізації , від ДТГО "Південно-Західна залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" був зафіксований актом від 31.07.2015р.

Позивач також пояснює, що третій стовпчик строчки заключного передавального акту від 01.12.2015р. "Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги", код рядка 1125, показує на скільки зменшилась дебіторська заборгованість за період з 31.07.2014р. по 30.11.2015р. - на 103 287грн. Тобто, ця цифра є сумою дебіторської заборгованості, яка за вказаний період "погашена". Залишкова дебіторська заборгованість станом на 30.11.2015 року (яка по факту і передається) становить 31019 грн. Про це свідчить розшифровка ряд 1125 до додатку №9 в розрізі дебіторів, яка є невід'ємною частиною передавального акту від 01.12.2015р., і в якій позиція ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" відсутня, так як заборгованість Відповідача перед залізницею в сумі 31 208,08 грн. і не могла бути включена до акту від 01.12.2015р., оскільки виникла після складення акту 31.07.2015р. та не була "погашеною" станом на момент складання акту від 01.12.2015р.

Поряд із цим позивач наголошує, що ДТГО "Південно - Західна залізниця" на сьогоднішній день має всі права юридичної особи і самостійно (без правонаступництва) виконує обов'язки, які виникають під час процедури ліквідації.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та проти позову заперечив. У письмовій позицію від 05.09.17р. з приводу позову із врахуванням вказівок Вищого господарського суду України викладених у постанові від 10.08.17р. зазначив наступне. Пунктом 1 Постанови КМ України від 25.06.2014р. № 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" встановлено, що це товариство утворюється на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком № 1.

Згідно додатку № 1 до вищезазначеної постанови до переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", включено Державне територіальне-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (код згідно з ЄДРПОУ 04713033).

У відповідності до вимог частини 1, статті 104 Цивільного кодексу України юридична припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.

Отже, як вважає відповідач, з урахування вищенаведених норм наслідком реорганізації ДТГО "Південно-Західна залізниця" шляхом злиття є припинення цього об'єднання, якому передує передання всього свого майна, прав та обов'язків до правонаступника ПАТ "Укрзалізниця".

Зокрема, такий висновок підтверджується наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 14.07.2014р. за № 389-Ц/од від 14.07.2014р. "Про заходи щодо реорганізації Укрзалізниці, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування".

Разом із тим звертає увагу суду, що в тексті заключного передавального акту від 01.12.2015р. зазначено, що сторони при складанні цього акту керувались статтею 107 Цивільного кодексу України.

В частині 2 статті 107 Цивільного кодексу України зазначено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Підкреслює, що передавальний акт від 01.12.2015року є заключним, що свідчить про те, що всі зобов'язання ( у тому чисті і зобов'язання ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" в сумі 13961,40 грн. - плати за користування вагонами та 17239,68 грн. збору за зберігання вантажу) станом на цю дату були передані до ПАТ "Укрзалізниця".

Отже, вважає відповідач, з урахуванням всього вищенаведеного за наслідками утворення ПрАТ "Укрзалізниця" останнє, принаймні з 01.12.2015р. стало правонаступником всього без виключення майна та майнових прав ДТГО "Південно-Західна залізниця".

На думку відповідача розшифровка рядка 1125 заключного передавального акту від 01.12.2015р. не є належним доказом, тому що взагалі ніким не підписана та не засвідчена печатками; в останній стрічці розшифровки загальна сума заборгованості зазначена в сумі 31019 тис грн., тоді, як в рядку 1125 "Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи послуги" заключного передавального акту вказана зовсім інша сума, а саме, 103287тис, грн.

У письмових поясненнях поданих в судовому засіданні 23.10.17р. відповідач вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що за період реорганізації ДТГО "Південно-Західна залізниця" шляхом злиття не складалось інших передавальних актів крім акту від 31.07.2015р. та акту 01.12.2015р.

Більш того, згідно речення на першій сторінці передавального акту ДТГО "Південно-Західна залізниця" випливає, що цей акт складений не про передачу майна, а лише на підтвердження вартості і складу активів ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Разом із тим відповідач звертає увагу суду, що в тексті заключного передавального акту від 01.12.2015р. зазначено, що сторони при складанні цього акту керувались статтею 107 Цивільного кодексу України.

Підкреслює, що передавальний акт від 01.12.2015р. є заключним, що свідчить про те, що всі зобов'язання (в тому числі і зобов'язання ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" в сумі 13961,40 грн. - плати за користування вагонами та 17239,68 грн. збору за зберігання вантажу) станом на цю дату були передані до ПрАТ "Укрзалізниця".

В якості загального висновку щодо визначення особи, яка має бути позивачем у даній справі, відповідач звертає увагу суду про те, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" та ПАТ "Укрзалізниця" в наданих поясненнях не стверджують, що заборгованість ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" в сумі 13961,40 грн. - плата за користування вагонами та 17239,68 грн. збору за зберігання вантажу залишається на балансі ДТГО "Південно-Західна залізниця". В наданих поясненнях, на думку відповідача, лише зроблено наголос на тому, що така заборгованість до ПАТ "Укрзалізниця" не передавалась, а тому робиться припущення, що заборгованість мас залишитись на балансі ДТГО "Південно-Західна залізниця".

Третя особа, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, письмової позиції з приводу позову із врахуванням вказівок Вищого господарського суду викладених у постанові від 10.08.17р. не подала.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (код ЄДРПОУ 04713033) є юридичною особою та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статуту Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", затвердженого 25.11.2002р. наказом Міністерства транспорту України №847, Південно-Західна залізниця - це створене згідно зі ст. 1, 4 Закону України "Про залізничний транспорт" статутне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління Міністерства транспорту України та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України. До складу Залізниці входять дирекції залізничних перевезень, галузеві служби, інші відособлені структурні підрозділи та юридичні особи.

10.06.2015р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Теофіпольський цукровий завод" (Вантажовласник) укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №1543.

Предметом цього договору є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги (п. 1.1 договору).

Залізниця зобов'язана: для централізованих розрахунків відкрити вантажовласнику особовий рахунок №7277891 і код вантажовідправника, одержувача 3681 (п. 2.2.1 договору), приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (п. 2.2.2 договору), здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та на вимогу надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію (ЄТехПД) Білогородка (п. 2.2.3 договору), інформувати вантажовласника, на його вимогу, про залишки грошових коштів на особовому рахунку (п. 2.2.4 договору), проводити взаємозвірки з вантажовласником (п. 2.2.5 договору), списувати з особового рахунку вантажовласника відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування-вагонами, контейнерами і т. ін. (п. 2.2.6 договору).

Згідно п.2.4.8 договору у разі виникнення непередбачених ситуацій узгоджувати з Залізницею послідовність дій з їх усунення.

Згідно з п. 2.3.1 договору залізниця має право вимагати від вантажовласника належного виконання останнім своїх зобов'язань згідно з цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору вантажовласник здійснює попередню оплату залізниці шляхом перерахування коштів на рахунок №26038302602665 в ТВБВ №10026/0187 Філії-Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк", МФО 322669, код 04713033. Одержувач: ЄТехПД ДТГО "Південно-Західна залізниця". Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. Послуги вантажовласнику за цим договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Залізниця відображає відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами (контейнерами), штрафи, пеню) в особовому рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т. ін. оформлених в паперовому або електронному вигляді. На вимогу вантажовласника проводиться звірка розрахунків між ним і залізницею, результати якої оформлюються актом (п. п. 3.3, 3.4 договору).

Згідно з п. 4.4 договору сторони несуть відповідно до законодавства України відповідальність за порушення умов цього договору, яке призвело або може призвести до негативних наслідків.

Пунктом 11.1 договору визначено, що для організації електронного документообігу використовується комп'ютерна система АС Клієнт УЗ (надані залізницею).

Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє 3 роки (п. 7.1 договору).

Договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками їх печаток.

17.06.2016р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" (Залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Теофіпольський цукровий завод" (Вантажовласник) укладено додаткову угоду №1 до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги №1543 від 10.06.2016р. про викладення п. 2.1.3 в наступній редакції: 2.1.3 Отримувати від залізниці: податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних відповідно до чинного законодавства України; переліки залізничних документів, особові рахунки та первинні документи, що підтверджують факт виконання робіт або надання послуг: накладні, накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами та квитанції різних зборів (ГУ-57).

Додаткова угода підписана представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток.

19.06.2015р. між ТОВ "Єлам" (Постачальник) та ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" (Покупець) укладено договір поставки вугільної продукції №19/06/1.

Відповідно до накладної №5359542 (п.54 накладної) ТОВ "ПФК "Наві Транс" відправило ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" зі станції Дроново на станцію Білогородка 207 тон антрациту у вагонах №65297665, №67193581, №67859611. Вантаж прибув на станцію призначення 25.09.2015р. (п.51 накладної), видача вантажу відбулась 30.09.2015р. (п.52 накладної). Одержувача повідомлено 25.09.2015р. 2:00 (п.49 накладної).

Згідно накладної №53595955 (п.54 накладної) ТОВ "ПФК "Наві Транс" відправило ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" зі станції Дроново на станцію Білогородка 69 тон антрациту у вагоні №65533036. Вантаж прибув на станцію призначення 26.09.2015р. (п.51 накладної), видача вантажу відбулась 30.09.2015р. (п.52 накладної). Одержувача повідомлено 26.09.2015р. 11:15 (п.49 накладної).

У книзі прибуття вантажів станції Білгородка за 25.09.2015р. зазначено, що час прибуття вагонів №65297665, №67193581, №67859611 - 25.09.2015р. 01:35 год., час повідомлення - 25.09.2015р. 02:00 год., дата видачі - 30.09.2015р. 10:45 год.

Згідно книги прибуття вантажів станції Білгородка за 26.09.2015р. зазначено, що час прибуття вагону №65533036 - 26.09.2015р. 11:15 год., час повідомлення - 26.09.2015р. 11:15 год., дата видачі - 30.09.2015р. 10:47 год.

У книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження Південно-Західної залізниці від 01.01.2015р. під номером 289 значиться, що представник ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" ОСОБА_3 25.09.2016р. о 01:35 год. повідомлений про прибуття вагонів №65297665, №67193581, №67859611 та 26.09.2015р. о 11:05 повідомлений про прибуття вагону №65533036.

Подавання та забирання вагонів також підтверджується пам'яткою №314 про подавання вагонів та пам'яткою №334 про забирання вагонів.

25.09.2015р. працівниками станції Білгородка в присутності представника одержувача - ОСОБА_3 складено акт №14 загальної форми ГУ-23, про затримку вагонів №65297665, №67193581, №67859611 на виконання розпорядження Уз. від 22.09.2015р. №ЦМ-16/346 щодо ухвали суду про накладення арешту на майно від 16.09.2015р. по справі №757/34268/15-к. Зазначені вагони затримуються до з'ясування обставин. Початок затримки - 25.09.2015р. 01:35 год.

Представник одержувача ОСОБА_3 від підпису акту №14 про затримку вагонів відмовився, про що працівниками станції Білогородка складено акт №14/1 загальної форми ГУ-23 від 25.09.2015р.

26.09.2015р. працівниками станції Білогородка в присутності представника одержувача - ОСОБА_3 складено акт №15 загальної форми ГУ-23, про затримку вагону №65533036 на виконання розпорядження Уз. від 22.09.2015р. №ЦМ-16/346 щодо ухвали суду про накладення арешту на майно від 16.09.2015р. по справі №757/34268/15-к. Зазначений вагон затримується до з'ясування обставин. Початок затримки - 26.09.2015р. 11:05 год.

Представник одержувача ОСОБА_3 від підпису акту №15 про затримку вагонів відмовився, про що працівниками станції Білогородка складено акт №15/1 загальної форми ГУ-23 від 26.09.2015р.

29.09.2015р. працівниками станції Білогородка в присутності представника одержувача - ОСОБА_3 складено акт №16 загальної форми ГУ-23, закінчення затримки вагонів №65297665, №67193581, №67859611 та №65533036, згідно якого закінчено затримку на дані вагони на акти №14, №15 о 17:20год. 29.09.2015р.

Представник одержувача ОСОБА_3 від підпису акту №16 про закінчення затримки вагонів відмовився, про що працівниками станції Білгородка складено акт №16/1 загальної форми ГУ-23 від 26.09.2015р.

Згідно відомості плати за користування №09100062 Публічному акціонерному товариству "Теофіпольський цукровий завод" за користування вагонами №65297665, №67193581, №67859611 та №65533036 нараховано 202грн. 80коп. Передача при подаванні вагонів здійснена 29.09.2015р. о 17:20 год., приймання та забирання вагонів залізницею - 30.09.2015р. о 14:20 год.

Відомість плати за користування №09100062 підписана представником станції та вантажовласника.

Відповідно до накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №09100180 від 09.10.2015р., ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" на підставі акту №16 ГУ-23а нараховано збір за зберігання вантажів (двократний розмір) в розмірі 14366грн. 40коп. згідно збірника тарифів Р.3 п. 2.1 та 11634грн. 50коп. плати за користування вагонами та плати на підставі ГУ-45 з врахуванням актів ГУ-23, згідно розпорядження від 20.08.2014р. №ЦЗМ-12/1742. Разом нараховано 26000грн. 90коп.

Працівник платника (вантажовласника) відмовився від підпису накопичувальної картки №09100180, про що працівниками станції Білгородка складено акт №17 загальної форми ГУ-23 від 09.10.2015р.

Відповідно до довіреності №303-НЮ від 22.01.2015р. Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" уповноважила першого заступника начальника Козятинської дирекції залізничних перевезень ОСОБА_4 у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів, збільшувати розмір збору за їх збереження, до двократного відповідно до Статуту залізниць України.

Наказами №491 від 25.09.2015р., №492 від 27.09.2015р. по причині виникнення ускладнень на станції Білгородка у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням вантажу із вагонів №65297665, №67193581, №67859611, №65533036, згідно ст.36 Статуту залізниць України та телеграфної вказівки НЗ-1-27/67 від 16.01.2004р., введено збільшений до двухкратного розміру збір за зберігання вантажу в ваг/конт. Наказ підписаний заступником ДН-2 ОСОБА_4.

Відповідно до розділу 4 "Відомість парків і колій" Технічно-розпорядчого акту станції Білогородка Південно західної залізниці, на станції знаходиться 5 колій: 1 - головна, 2 -приймально-відправна на яких заборонено проводити маневри, їх призначення пропуск пасажирських поїзді та вантажних поїздів; 3 - для проведення маневрової та поїзної роботи; 4 - навантажувально-ровантажувальна для відстою вагонів, яка має довжину всього 160 м.; 5 - приймально-відправна.

Згідно Журналу огляду колій станції Білогородка 5 колія через суцільну непридатність закрита з 1997 року.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2015р. по справі №757/34268/15-к накладено арешт на майно ТОВ "ОСОБА_5 (ЄДРПОУ 36976259), ТОВ "Верхаус" (ЄДРПОУ 37851537), ТОВ "ПФК "Наві Транс" (ЄДРПОУ 38551003), а саме: на вугілля кам'яне, яке належить та перевозиться на замовлення цими товариствами залізничним транспортом (вагонами), організація руху якого забезпечується та здійснюється "Укрзалізниця" (ЄДРПОУ 00034045, м. Київ, вул. Тверська, 5).

Постановою про проведення слідчих дій на іншій території від 25.09.2015р., підписаною Старшим слідчим в ОВС ГСУ МВС України, доручено працівникам слідчого відділу Ізяславського РВ УМВС України в Хмельницькій області провести у кримінальному провадженні №12015000000000511 від 31.08.2015р. наступні дії: накласти арешт на майно ТОВ "ПФК "Наві Транс" - вугілля, яке знаходиться у вагонах №65297665, №67193581, №67859611, №65533036, що прибули на станцію Білогородка, а також згідно протоколу передачі майна передати на відповідальне зберігання арештоване майно отримувачу, покупцю або власнику цього майна в пункті призначення.

Департаментом комерційної роботи Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" телеграфним дорученням №ЦМ-16/346 від 22.09.2015р. повідомлено станцію Білогородка про те, що ухвалою суду накладено арешт на майно ТОВ "ОСОБА_5 (ЄДРПОУ 36976259), ТОВ "Верхаус" (ЄДРПОУ 37851537), ТОВ "ПФК "Наві Транс" (ЄДРПОУ 38551003). У разі прибуття вагонів з вантажем - вугілля кам'яне, відправниками якого являються зазначені товариства - здійснювати їх затримку з оформленням актів загальної форми ГУ-23 та нарахуванням усіх належних платежів. Видачу вантажу здійснювати тільки у разі присутності представників правоохоронних органів при наявності у них дозвільного підтвердження.

Телеграфним дорученням №ЦМ-16/349 від 23.09.2015р. Департамент комерційної роботи Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" повідомив станцію Білогородка, що після затримки вагонів подальші дії на станціях призначення з вантажем, відправниками якого являються товариства, зазначені у телеграфному дорученні №ЦМ-16/346 від 22.09.2015р. відбувається лише в присутності слідчого районного відділу міліції, який повинен пред'явити наступні документи (копії): Постанову про проведення слідчих дій на іншій території, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 16.09.2015р. про арешт майна. По результатах проведеної слідчим роботи складається протокол накладення арешту на майно.

29.09.2015р. заступником начальника СВ Ізяславського РВ міліції ОСОБА_6, відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16.09.2015р. по справі №75734268/15-к, складено протокол арешту на майно від 29.09.2015р., згідно якого заборонено відчуження вугілля кам'яного, яке знаходиться у напіввагонах №65297665, №67193581, №67859611 та №65533036, згідно супровідних документів у кожному вагоні 69 тон, разом - 276 тон. Протокол складено в присутності представника ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" ОСОБА_7, що підтверджується його підписом.

Заступником начальника СВ Ізяславського РВ міліції ОСОБА_6 29.09.2015р. складено протокол передачі майна на відповідальне зберігання, згідно якого заступнику директора ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" ОСОБА_7 передано на відповідальне зберігання вугілля кам'яне у кількості 276 тон, яке знаходиться у напіввагонах №65297665, №67193581, №67859611 та №65533036, у кожному вагоні 69 тон, згідно накладної.

Згідно довідки Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" №01/105 від 24.05.2016р. станом на 24.05.2016р. заборгованість ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" за користування вагонами та за зберігання вантажу за період з 25.09.2015р. по 30.09.2015р. становить 31201грн. 08коп.

Рішенням суду області від 13.06.16р. у справі №924/301/16 позов задоволено та стягнуто з ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" 13961грн. 40коп. плати за користування вагонами, 17239грн. 68коп. збору за користування вагонами та 1378грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.16р. рішення від 13.06.16р. у справі №924/301/16 скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.12.16р. рішенням суду області від 13.06.16р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.16р. скасовано, справу №924/301/16 передано на новий розгляд до суду області.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій Вищий господарський суд зазначив, що оскаржувані судові рішення не містять встановлених обставин щодо правового статусу, прав та обов'язків позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 про створення ПАТ "Українська залізниця" та включення до переліку установ і організацій, на базі яких створене останнє, позивача.

При цьому судами не з'ясовано, чи є Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на час звернення з даним позовом та на час його розгляду судами таким, що реорганізоване шляхом злиття згідно положень Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", тобто, чи є позивач таким, що припинився у результаті злиття у відповідності до вимог чинного законодавства.

За результатами нового розгляду рішенням від 14.03.17р. у позові відмовлено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.17р. рішення від 14.03.17р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду від 10.08.17р. рішення суду області від 14.03.17р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.17р. скасовано, справу №924/301/16 передано на новий розгляд до суду області, при цьому у постанові касаційної інстанції вказано, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі встановлено обставини щодо правового статусу, прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", щодо якого вказівки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 14.12.2016.

Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке :

Постановою Вищого господарського суду від 10.08.17р. рішення суду області від 14.03.17р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.05.17р. скасовано, справу №924/301/16 передано на новий розгляд до суду області, при цьому у постанові касаційної інстанції вказано, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі встановлено обставини щодо правового статусу, прав та обов'язків Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", щодо якого вказівки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 14.12.2016.

У постанові від 14.12.16р. касаційна інстанція вказала, що оскаржувані судові рішення не містять встановлених обставин щодо правового статусу, прав та обов'язків позивача - Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 про створення ПАТ "Українська залізниця" та включення до переліку установ і організацій, на базі яких створене останнє, позивача.

При цьому судами не з'ясовано, чи є Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" на час звернення з даним позовом та на час його розгляду судами таким, що реорганізоване шляхом злиття згідно положень Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", тобто, чи є позивач таким, що припинився у результаті злиття у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно ч. 1 ст. 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

На виконання вимог зазначеної постанови судом в судовому засіданні оглянуто оригінал передавального акту ДТГО "Південно - Західна залізниця" від 31.07.2015р., заключний передавальний акт від 01.12.2015р. та додаток 9 "Розшифровка показників рядків (статей) в розрізі рахунків та субрахунків по ряд.1125 "Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги" та встановлено наступне.

Із заключного передавального акта від 01.12.2015р. вбачається, що Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" передало, а публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" прийняло майно станом на 30.11.2015р., що включає зміни, що сталися з 31.07.2014 по 30.11.2015, правонаступництво щодо якого, у тому числі усіх прав та обов'язків, переходить до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця". Згідно витягу із розшифровки рядка 1125 передавального акту „Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги» до додатку 9 в розрізі дебіторів (який є додатком до передавального акту) заборгованість ПАТ „Теофіпольський цукровий завод» перед ДТГО "Південно-Західна залізниця" в сумі 13961,40 грн. - плати за користування вагонами та 17239,68 грн. збору за зберігання вантажу, яка мала би бути передана до ПАТ „Українська залізниця» відсутня.

Крім того, судом зважається на те, що передавальний акт ДТГО "Південно - Західна залізниця" складено 31.07.2015р., натомість відповідачу нарахована плата за користування вагонами та сума збору за зберігання вантажу за період з 25.09.15р. по 30.09.15р., тобто до підписання передавального акту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

Додатком 1 до вказаної постанови є перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця".

Судом береться до уваги, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб від станом на 23.10.17р. вбачається, що Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" перебуває в процесі припинення: в стані припинення за рішенням засновників, запис щодо припинення юридичної особи відсутній.

Частинами 1 та 2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ст. 106 ЦК України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Судом береться до уваги, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб від станом на 25.03.2016р. вбачається, що Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" перебуває в процесі припинення: в стані припинення за рішенням засновників, запис щодо припинення юридичної особи відсутній.

Крім того, перебування юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності та вчинення дій, пов'язаних з припиненням у зв'язку з реорганізацією, зокрема передача майна, не означає, що юридична особа вже є припиненою. Дана правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 26.07.16р. у справі №910/8256/13.

Також судом завертається увага, що укладена 17.06.16р. між сторонами додаткова угода №1 до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуги №1543 від 10.06.16р. про викладення п.2.1.3 в новій редакції після підписання заключного перевального акту від 01.12.15р. також спростовує доводи відповідача про те, що із підписанням зазначеного акту ПАТ "Укрзалізниця" стало правонаступником всього без виключення майна та майнових прав.

Поряд із цим судом зважається на наявні в матеріалах справи ОСОБА_6 з Державного реєстру речових права на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна станом на 17.10.17р. відповідно до яких у ДТГО "Південно - Західна залізниця" перебувають в оренді земельні ділянки та нерухоме майно на праві оперативного управління. Також ДТГО "Південно - Західна залізниця" виступає стороною у цивільному у адміністративному судочинстві про що свідчить наданий позивачем до матеріалів справи перелік справ, що розглядаються судами різних юрисдикцій.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" є належним позивачем та вправі звернутися із позовом до відповідача про стягнення 31201,08 грн. заборгованості, з якої 13961,40 грн. плати за користування вагонами та 17239,68 грн. збору за зберігання вантажу.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст.908 та ст.920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст. 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Положеннями 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 125 Статуту залізниць України визначено, що після прибуття вантажу на станцію призначення всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач, а згідно ст.62 Статуту остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Згідно п. 8 Правил зберігання вантажів збір та пп. 2.1. п. 2 Тарифного керівництва № 1 за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з причин одержувача, після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). У всіх випадках неповна доба округляється до повної.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на станції призначення.

Згідно п.6 та п.8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23.

Згідно п. 12 вказаних Правил, загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Судом встановлено, що станцією призначення Білогородка ДТГО "Південно-західна залізниця" були оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23, на підставі яких за час знаходження спірних вагонів на станції призначення, відповідно до Тарифного керівництва № 1 (затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356) з урахуванням наказів №491 від 25.09.2015 та №492 від 27.09.2015 про введення двохкратного розміру збору за зберігання вантажу, розрахована плата за користування спірними вагонами за Відомістю форми ГУ-46 №09100062 плати за користування вагонами та накопичувальною карткою №09100180 у загальній сумі 11837грн. 30коп. (без ПДВ) та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92 №09100180 у розмірі 14366грн. 40коп. (без ПДВ).

Як вбачається із матеріалів справи, причиною затримки вагонів на станції призначення було накладення арешту на вантаж, який знаходився у вагонах та необхідність вчинення дій щодо передачі вантажу на відповідальне зберігання в присутності представника правоохоронних органів.

Згідно ч.4 ст.13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, Служба безпеки України, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 N 51/401/649/471/23/125 витрати, пов'язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

Враховуючи те, що вантаж прибув на адресу відповідача, зважаючи на приписи ст.125 Статуту залізниць, приписи п.2.4.8 договору №1543 про організацію перевезень вантажів від 10.06.2015р., ч.4 ст.13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду приймаючи до уваги те, що вантаж, який перебував у вагонах згідно протоколу про накладення арешту на майно від 29.09.2015р. передано на відповідальне зберігання заступнику директора ПАТ "Теофіпольський цукровий завод" суд приходить до висновку про правомірність нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Судом також враховується, що згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За змістом наведеної норми права господарська діяльність включає в себе ризики обрання контрагентів, укладення договорів, понесення певних збитків.

При цьому відповідно до п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Відповідно до п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 року за № 567/6855, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

При цьому, акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Положеннями п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Отже, суд дійшов висновку про те, що надані позивачем акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами та містять підписи відповідних осіб.

Щодо відсутності підпису представника вантажовласника на актах про затримку вагонів судом враховується, що причини затримки вагонів, викладені у цих актах, підтверджуються іншими наявними в матеріалах справи доказами, відповідають дійсності, а сам по собі факт відмови представника вантажовласника підписати складений представником станції акт про затримку вагонів на станції не є підставою для звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України по справах №34-124гс14 від 07.10.2014р., №3-126гс14 від 30.09.2014р., №3-87гс14 від 02.09.2014р.

Крім того, суд зазначає, що акт загальної форми, складений представником станції не є єдиним доказом для нарахування плати за затримку вагонів.

Заперечення відповідача, викладені у письмовій позиції від 05.09.17р., додаткових поясненнях №1 від 23.10.17р. спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та встановленими під час розгляду справи обставинами.

Зокрема, твердження відповідача про не підтвердження належними доказами оповіщення про час прибуття вагонів спростовуються наявними в матеріалах справи витягами із книги повідомлень про час подавання вагонів під вивантаження, наявністю електронною системи АС "Клієнт УЗ", яка дозволяє в оперативному режимі відстежувати дані провізних документів на всіх стадіях їх обробки, копією доручення №1 від 01.01.2015р., виданого на ім'я ОСОБА_3

При цьому судом враховується, що порядок дій залізниці при надходженні та видачі вантажів визначений Правилами видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 за №644. Судом встановлено, що на станції Білогородка ведеться Книга оповіщень про час подання вагонів під завантаження або розвантаження, в якій реєструється повідомлення одержувача про плановий час подавання вагонів під вивантаження, яка передбачена Інструкцією з ведення станційної комерційної звітності (затв. наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц). Інших книг, журналів тощо, де зазначаються факт повідомлення, дата та час подавання вагонів, хто повідомляв та кого, не передбачено чинними нормативними актами.

Посилання відповідача на ч.4 п.13 Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, Служба безпеки України, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010р. N51/401/649/471/23/125 як підставу для покладення витрат за затримку вагонів на позивача, суд вважає необґрунтованим, оскільки згідно наявного в матеріалах справи протоколу накладення арешту, про накладення арешту на майно від 29.09.2015р. вантаж, який перебував у затриманих вагонах передано на відповідальне зберігання заступнику директора ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод". При цьому відповідач не позбавлений права відшкодувати понесені ним витрати за зберігання речових доказів у порядку регресу.

Крім того, посилання відповідача на те, що у випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави є необґрунтованими, оскільки останнім не доведено, що вагони з вугіллям потребують умов спеціального зберігання.

Стосовно доводів відповідача про відсутність вини ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" у затримці вагонів, суд враховує те, що ст.125 Статуту залізниць не пов'язує відповідальність одержувача вантажу після прибуття на станцію призначення із наявністю його вини.

Поряд із цим судом зауважується, що плата за користування вагонами та збір за збереження майна не є мірою відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

Таким чином, відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови у позові з огляду на положення пункту 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

- якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

- у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

- у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат судом враховується наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.16р. по даній справі в розмірі 1653,60грн. згідно платіжного доручення №3656 від 28.09.17р., за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Хмельницької області від 14.03.17р. у розмірі 1760грн. згідно платіжного доручення №933 та касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського від 23.05.17р. в розмірі 1920грн. згідно платіжного доручення №1060 від 12.06.17р.. Загальний розмір сплаченого позивачем судового збору складає 5 333,60грн.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно зі ст. 49 ГПК України при задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 23.10.17р. позов задоволено, судові витрати у розмірі 1378грн. покладаються на відповідача. При цьому, сплачений судовий збір ДТГО "Південно-Західна залізниця" за подання касаційної скарги в розмірі 1653грн., апеляційної скарги у розмірі 1760грн. та касаційної скарги в розмірі 1920грн. враховуючи ст. 49 ГПК України, п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у зв'язку із задоволенням позову, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача також.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" смт. Теофіполь за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство „Українська залізниця» м. Київ про стягнення 31201грн. 08 коп. задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" (Хмельницька область, Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул. Жовтнева, б.12, код ЄДРПОУ 05394995) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 13961грн. 40коп. (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна гривня 40коп.) - плати за користування вагонами, 17239грн. 68коп. (сімнадцять тисяч двісті тридцять дев'ять гривень 68коп.) - збору за користування вагонами, 6 711, 60грн. (шість тисяч сімсот одинадцять гривень 60) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст рішення складено 27.10.17р .

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 2 прим. : 1 - до справи, 2 - третій особі (м.Київ, вул.Тверська, 5).