Постанова

від 05.10.2017 по справі 6/129-62/179

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2017 р. Справа№ 6/129-62/179

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Позюбан А.С.

за участю представників

від прокуратури: Мамушкіна А.І., посв. № 043881 від 09.08.2017р.

від позивача - 1: не з'явились

від позивача - 2: не з'явились

від відповідача - 1: не з'явились

від відповідача - 2: ОСОБА_3 за дов. б/н від 12.12.2016 р.

від третьої особи - 1: не з'явились

від третьої особи - 2: не з'явились

від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз

Бортничі" та заступника прокурора міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 05.11.2015 у справі № 6/129-62/179 (головуючий суддя

Полякова К.В.)

за позовом прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах

держави в особі:

1) Міністерства аграрної політики та продовольства України

2) Регіонального відділення Фонду державного майна

України по місту Києву

до 1) Державного комплексного торговельного підприємства

"Хрещатик"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз

Бортничі"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів 1) Державне підприємство "Агроспецсервіс"

2) ОСОБА_5

про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-

продажу нерухомого майна від 03.07.2006 та витребування

майна

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Виробничий кооператив "ЖБК "Орбіта"

про визнання добросовісним набувачем та визнання права

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України (далі - Мінагрополітики, Позивач 1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМУ, Позивач 2) з позовом до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" (далі - ДКТП "Хрещатик", Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" (далі - ТОВ "МТБ Компани") про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" придбало, а Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" продало нерухоме майно - комплекс будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", загальною площею 2395 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить: медичний пункт, туалет, їдальня, адмінбудинок, спальний корпус, котельня, вмивальники, овочесховище, господарча будівля, спальний корпус, кінозал; зобов'язання кожного з відповідачів повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки вказаний правочин було укладено без належного погодження з позивачем-1 та з порушенням процедури продажу з торгів державного майна. Спірне нерухоме майно є цілісним майновим комплексом, а тому до нього застосовуються положення Закону України "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Крім того, оскільки дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" є позашкільним навчальним закладом, на нього поширюються вимоги Закону України "Про позашкільну освіту".

Виробничий кооператив "ЖБК "Орбіта" звернувся до Господарського суду міста Києва із самостійним позовом, в якому просить визнати Виробничий кооператив "ЖБК "Орбіта" добросовісним набувачем будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" (літ.А, літ.Б, літ.В, літ.К), загальною площею 1207,9 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1; визнати за Виробничим кооперативом "ЖБК "Орбіта" права спільної часткової власності на майно - нежитлові приміщення (літ.А, літ.Б, літ.В, літ.К), загальною площею 1207,9 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, - частини будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, у наступних частках: літ.А - 35/100, літ.Б - 28/100, літ.В - 54/100, літ.К - 46/100 (Загальна частка позивача - Виробничого кооперативу у "ЖБК "Орбіта" спільної часткової власності на майно - нежитлові приміщення (літ. А, лі. Б., літ В, літ. К), загальною площею 1207,9 кв.м. - частини будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, становить - 40/100).

Позовні вимоги третьої особи мотивовані тим, що Виробничий кооператив "ЖБК "Орбіта" є добросовісним набувачем нерухомого майна, а саме частини будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", право власності на яке підлягає захисту судом.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.06.2015 скасовано Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у справі № 6/129-62/179 у частині відмови у задоволенні позову Прокурора до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" та відмови у задоволенні позову Виробничого кооперативу "ЖБК "Орбіта", а справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. У решті, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2015 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 у даній справі залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 позов прокурора Шевченківського району м. Києва задоволено частково. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006, зареєстрований в реєстрі за № 2157, укладений між державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани". У іншій частині у позові відмовлено. Провадження у справі № 6/129-62/179 в частині позовних вимог третьої особи - Виробничого кооперативу "ЖБК "Орбіта" про визнання його добросовісним набувачем будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" літ "А", "Б", "В", "К", загальною площею 1207,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, та визнання за ним права спільної часткової власності на майно - нежитлові приміщення літ "А", "Б", "В", "К", загальною площею 1207,9 кв.м. будівель дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" за адресою АДРЕСА_1 у таких частках: літ "А" - 35/100, літ. "Б" - 28/100, літ. "В" - 54/100, літ. "К" - 46/100 припинено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 року у справі № 911/3546/15 скасувати частково в частині задоволення позовних вимог й визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову прокуратури Шевченківського району м. Києва відмовити повністю.

Також не погоджуючись з зазначеним рішенням, заступник прокуратура міста Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 26.12.2016 року у справі № 911/3546/15 скасувати в частині відмови в позові про витребування у ТОВ "Берчиллз Бортничі" нерухомого майна - комплексу будівель дитячого оздоровчого комплексу Орбіта , що розташований за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. у справі № 6/129-62/179 апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 р. у справі № 6/129-62/179 скасовано частково: в частині задоволення позовних вимог й визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 р., та винесено нове рішення, яким в задоволені позовних вимог - відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016р. у справі № 6/129-62/179 касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2016р. скасовано. Справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Задовольняючи касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва Вищий господарський суд України зазначив, що у повторному розгляді даної справи суд апеляційної інстанції не повною мірою встановив обставини та оцінив докази, пов'язані з наявністю або відсутністю у спірного комплексу будівель статусу санаторно-курортного закладу (про що йшлося і в постанові Вищого господарського суду України з даної справи від 09.06.2015).

Так, згідно із статтею 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заклади охорони здоров'я - це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Загального положення про санітарно-курортний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1107.2001 № 805:

- санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування;

- перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується МОЗ;

- санаторно-курортний заклад діє на підставі статуту (положення), що затверджується власником (власниками) або уповноваженим ним (ними) органом.

Названим судом не перевірена належність комплексу будівель, що входили до складу Майна, до санітарно-курортних закладів у розумінні наведених законодавчих приписів, які не пов'язують наявність відповідного статусу з обов'язковим отриманням ліцензії (як зазначено апеляційною інстанцією).

Поза увагою та оцінкою суду залишилася зазначена прокурором відповідь Міністерства охорони здоров'я України від 11.01.2012 № 14.02-05/01 (надана на запит суду), в якій, за твердженням Прокурора, зазначається про віднесення до числа санітарно-курортних закладів, зокрема, дитячих оздоровчих центрів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколом передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 р. передано справу № 6/129-62/179 за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" та Заступника прокурора міста Києва на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Мартюк А.І., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., суддів: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 р. колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Алданова С.О., Зубець Л.П. прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" та Заступника прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі № 6/129-62/179 до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 6/129-62/179, розгляд справи № 6/129-62/179 призначено на 17.01.2017 р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 р. по справі № 6/129-62/179 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв'язку перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці з 10.01.17 - 20.01.17 та судді Зубець Л.П. з 16.01.17 - 20.01.17.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2017 р. для розгляду справи № 6/129-62/179 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 р. прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" та Заступника прокурора на рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 у справі № 6/129-62/179 до провадження колегії суддів у названому складі, розгляд справи № 6/129-62/179 призначено на 13.02.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017р. розгляд справи № 6/129-62/179 було відкладено на 06.03.2017р.

16.02.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача -2 надійшло письмове пояснення по справі.

16.02.2017р. через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд скасувати частково рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015р. в частині задоволення позовних вимог й визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.08.2006р. та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017р. розгляд справи № 6/129-62/179 відкладено розгляд справи на 21.03.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017р. розгляд справи № 6/129-62/179 продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 04.04.2017р..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2017р. № 6/129-62/179 відкладено розгляд справи на 13.04.2017р..

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. по справі № 6/129-62/179 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку перебуванням судді Дідиченко М.А. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 13.04.2017 р. для розгляду справи № 6/129-62/179 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Пономаренко Є.Ю., Алданова С.О..

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" та заступника прокурора у справі № 6/129-62/179 до провадження колегії суддів у названому складі, розгляд справи призначено на 23.05.2017 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2017 р. відкладено розгляд справи на 06.06.2017р.

06.06.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" надійшло клопотання про долучення додаткових документів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 р. відкладено розгляд справи на 13.06.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2017 р. продовжено строк розгляду справи та відкладено на 27.06.2017р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017 р. по справі № 6/129-62/179 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.06.2017 р. для розгляду справи № 6/129-62/179 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Баранець О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. у справі № 6/129-62/179 апеляційну скаргу прийнято до провадження у названому складі суддів та призначено розгляд справи на 27.06.2017р..

В зв'язку з надходженням заяви про замінювання Київського апеляційного господарського суду, що підтверджується актом Головного управління Національної поліції у місті Києві від 27.06.2017р., судове засідання яке було призначено на 27.06.2017р. по справі № 6/129-62/179 не відбулося.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2017р. у справі № 6/129-62/179 відкладено розгляд справи на 08.08.2017р.

Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 р. по справі № 6/129-62/179 було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи, у зв'язку з перебуванням судді Баранця О.М. у відпустці.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.08.2017 р. для розгляду справи № 6/129-62/179 було сформовано склад колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017р. у справі № 6/129-62/179 апеляційну скаргу прийнято до провадження у названому складі суддів та призначено розгляд справи на 08.08.2017р..

08.08.2017р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від представника Міністерства аграрної політики та продовольства України надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.08.2017р. у справі № 6/129-62/179 відкладено розгляд справи на 02.10.2017р. та зобов'язано Міністерство соціальної політики України надати інформацію про наявність у Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" та Державного підприємства "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" статусу санаторно-курортного закладу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент його відчуження (03.07.2006р.).

В судовому засіданні 02.10.2017р. оголошено перерву до 05.10.2017р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник прокуратури у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники позивачів, відповідача-1 та третіх осіб у судове засідання не з'явилися. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників позивачів, відповідача-1 та третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

19.09.2002 р. Дарницькою районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано Державне підприємство "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта", яке в наступному наказом №64 від 17.03.2003 р. Міністерства аграрної політики України було приєднано на правах структурного підрозділу до Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик".

Наказом №60 від 17.03.2003 р. Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик" було створено філію №16 Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" та затверджено Положення про вказану філію, згідно з п.3.2 якого Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" веде бухгалтерський баланс, фінансову та податкову звітність, має розрахунковий рахунок, печатку зі своїм найменуванням.

Мінагрополітика своїм листом від 01.12.2005 р. вих.№37-24-1-13/18708 надало згоду на реалізацію на конкурсних засадах майна, а саме нежитлового приміщення, літ.А, медичного пункту, літ.Б, вбиральні, літ.В, їдальні, літ.Д, трьох спальних корпусів, літ.Г, Е, І, котельні, двох побутових корпусів, літ.Ж та З, вмивальника, літ.Л, котельні, літ.К.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2006 р. відбулись прилюдні торги з продажу вказаного державного майна, що знаходилось у господарському віданні Державного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик".

Згідно результатів торгів, 03.07.2006 р. між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", предметом якого є прийняття на себе продавцем зобов'язань передати комплекс будівель та споруд дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", у власність покупця, та зобов'язання останнього прийняти комплекс і сплатити продавцю грошову суму. Продавцем за даним договором продано комплекс будівель та споруд комплексу будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта", розташований за адресою: АДРЕСА_1 до складу якого входить: медичний пункт літ. А, туалет Літ. Б, їдальня Літ. В., адмінбудинок Літ. Г, 2 спальні корпуси Літ. Д, та К, котельня Літ. Е, вмивальники Літ. Ж, овочесховище Літ З, господарча будівля Літ. И, кінозал Літ. Л.

Згідно преамбули укладеного договору, Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" діяло на підставі статуту (нова редакція), що затверджений розпорядженням №67 від 22.12.2005р. Мінагрополітики та зареєстрований 26.12.2005 р. Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією, наказу №92-п від 05.09.2005 р. Мінагрополітики та згоди на продаж майна, яка надана Мінагрополітики 01.12.2005 р. за №37-24-1-13/18708.

У відповідності до п. 1.2 зазначеного договору нерухоме майно, що входить до складу об'єкту належить продавцю на праві державної власності на підставі свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №567753, що видане 19.05.2006 р. Головним управлінням комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно п. 3.2 договору право власності на нерухомість покупець набуває з моменту державної реєстрації права власності на нерухомість, але не раніше нотаріального посвідчення даного договору, перерахування покупцем на рахунок продавця коштів за нерухомість в повному обсязі, передачі нерухомості продавцем покупцю і підписання акту прийому-передачі нерухомості.

У п. 2.1 укладеного договору сторони погодили, що ціна реалізації нерухомості складає 1 604 167 грн., крім того податок на додану вартість 20% - 320 833 грн. а разом 1 925 000 грн.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України в редакції, яка була чинна на момент укладення спірного договору, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до п. 3.2 Договору право власності на об'єкт покупець набуває з моменту державної реєстрації права власності, але не раніше нотаріального посвідчення даного договору, перерахування покупцем на рахунок продавця коштів за нерухомість в повному обсязі, передачі нерухомості продавцем покупцю і підписання акту прийому-передачі нерухомості.

Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України у відповідній редакції було передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

03.07.2006 р. договір купівлі-продажу нерухомого майна, що укладений між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" і Товариством з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани", було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2157 та проведено його державну реєстрацію за номером 1409562, що підтверджується витягом №2580755 від 03.07.2006 р. про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що укладення спірного договору відбулось з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 203, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 66, 67, 75, 136, 145, 146 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 4, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", без проведення приватизаційної процедури та з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відчуження державного майна державними підприємствами відбувається за процедурою, передбаченою Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1999 р. №1477 (що втратив чинність 24.11.2006 р.).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" сферою застосування цього Закону України є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.

Таким чином, об'єктами приватизації по вказаному закону є саме державні підприємства, а не окремі будівлі. Тому, відчуження комплексу будівель, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, не може відбуватися за процедурою, передбаченою вказаним Законом України.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: підприємства (цехи, виробництва, дільниці, інші підрозділи, якщо в разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, із структури якого вони виділяються) як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань; земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Відповідно до п. 2 Положення про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, яке затверджено наказом №1477 від 30.07.1999 р. Фонду державного майна України, вказане положення визначає порядок відчуження суб'єктами господарювання державного майна, закріпленого за державними підприємствами, їх структурними підрозділами, функції з управління майном яких в установленому порядку передані до державних органів приватизації, державного майна, переданого в оренду у складі цілісних майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів, орендодавцем якого є Фонд державного майна України, Фонд майна Автономної Республіки Крим, регіональні відділення Фонду державного майна України.

Основні засоби, закріплені за державними підприємствами, відчужуються за процедурою, передбаченою вказаним положенням у випадку, якщо такі основні засоби не є цілісним майновим комплексом.

Згідно визначення, що наведене у Постанові №1554 від 12.10.2000 р. Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки вартості майна під час приватизації", цілісним майновим комплексом визнається об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці тощо), які виділяються в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням розподільного балансу і можуть бути зареєстровані як само стійні підприємства.

Комплекс будівель не може бути цілісним майновим, так як самі по собі будівлі не можуть забезпечити провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі.

Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" за своїм юридичним статусом є юридичною особою, що належним чином зареєстрована та є державним підприємством і майно, яке закріплене за ним, знаходиться в його повному господарському віданні. Відповідно до статуту Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" управління державним підприємством здійснюється Міністерством аграрної політики України.

Статтею 37 Закону України "Про власність", що втратив чинність 20.06.2007 р., було визначено правовий режим майна державного підприємства, зокрема, передбачено, що державне підприємство, здійснюючи право повного господарського відання, володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняю чи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Господарського кодексу України орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим кодексом та іншими законодавчими актами.

Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання (ч. 2 ст. 74 Господарського кодексу України).

Таким чином, законодавство з моменту набуття чинності Господарським кодексом України визначає право державних комерційний підприємств самостійно відчужувати закріплені за ними будь-яке майно, в тому числі і нерухоме майно за згодою органів управління.

Натомість, Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлює правовий режим приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

Відчуження комплексу будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 не може відбуватися за процедурою, передбаченою Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", оскільки об'єктами приватизації по вказаному закону є державні підприємства, а не окремі будівлі.

Як вбачається з матеріалів справи, комплекс будівель не може бути цілісним майновим, так як самі по собі будівлі не можуть забезпечити провадження окремої господарської діяльності на постійній і регулярній основі.

Відповідно до висновку №5423 судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 листопада 2009 року продане майно не становить цілісного майнового комплексу.

Відповідно до повторних висновків судової економічної та будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 08.09.2010 року на підставі висновку Додаткової комплексної судової економічної, будівельно-технічної та товарознавчої експертизи № 3154/10-19, 5128/10-15, 5129/10-16. - підтверджено те, що спірне майно не становить цілісного майнового комплексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" визначає, що з прийняттям рішення про включення об'єктів до одного із переліку об'єктів приватизації, стосовно нього припиняється дія норм Господарського кодексу України у частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна.

Крім того, у межах справи №17/29, що розглядалась Господарським судом міста Києва за позовом прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державного підприємства "Агроспецсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 р., яке залишено без змін постановою від 12.07.2007 р. Київського апеляційного господарського суду та постановою від 25.10.2007 р. Вищого господарського суду України, встановлено, що нерухоме майно, а саме будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на момент відчуження не було цілісним майновим комплексом та ніколи не було включено до будь-якого переліку об'єктів приватизації, і тому, відсутні будь-які підстави для застосування порядку приватизації, який передбачений Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, були відчужені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МТБ Компани" за відплатним договором, за ціною, що визначена шляхом проведення експертної оцінки та в результаті проведення аукціону. При цьому, таке відчуження здійснено продавцем з попередньої згоди органу, до сфери управління якого він входить, а саме Міністерства аграрної політики України.

Попередня згода органу управління оформлена у вигляді розпорядження №37-24-1-13/18708 від 01.12.2005 р. Міністерства аграрної політики України.

Так, зазначений орган наділений повноваженнями щодо управління діяльністю підприємствами, підпорядкованими йому, у тому числі, уповноважений надавати згоду на відчуження майна державними підприємствами, що підпорядковані йому.

Також, первісна ціна спірного майна була визначена експертним шляхом, а звіт про оцінку вартості комплексу будівель та споруд Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" за адресою: АДРЕСА_1, який виконаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №599/02 від 31.05.2002р.), відповідає вимогам законодавства, що додатково підтверджується тим фактом, що вказаний звіт отримав позитивну рецензію вих.№357 від 11.07.2006р. Українського товариства оцінювачів за зверненням виконавця.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при відчуженні майна за договором купівлі-продажу від 03.07.2006 р. було здійснено порушення законодавства, та вважає, що Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" здійснило відчуження майна за договором купівлі-продажу від 03.07.2006 р. на законних підставах та в порядку, що передбачений чинним законодавством, а зміст вказаного правочину відповідає вимогам законодавства.

Місцевим господарським судом не взято до уваги, що відповідно до Постанови про закриття кримінальної справи в частині від 11 серпня 2009 року, прокуратурою міста Києва закрита кримінальна справі № 50-5183 у частині порушення щодо реалізації службовими особами ДКТП "Хрещатик" комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Вказана постанова прокуратури підтверджує, що відповідно до даних судової будівельно-технічної експертизи № 5678/7839 від 04.08.2009 року, яка стосується ринкової вартості спірного майна - не виявлено порушення чинного законодавства.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку, що позовні вимоги прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання недійсним з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вищевказана Постанова прокуратури підтверджує, що у відповідності до даних судової будівельно-технічної експертизи № 5678/7839 від 4 серпня 2009 року, яка стосується ринкової вартості спірного майна - не виявлено порушення чинного законодавства.

Також судом прийнято до уваги, що 10 серпня 2009 року постановою слідчого прокуратури міста Києва було скасовано арешт майна - будівель дитячого оздоровчого комплексу Орбіта за адресою: АДРЕСА_1.

Безпідставними є також твердження прокуратури та Міністерства Аграрної політики України про те, що на момент укладення спірного договору сукупність об'єктів нерухомого майна не знаходилося на балансі продавця. Розпорядження Міністерства аграрної політики України від 01.12.2005 року № 37-24-1-13/18708 та Довідка № 56-15/568 від 30 червня 20006 року, видана керівниками відповідної підприємства та міністерства на момент укладення спірного договору, підтверджують знаходження майна на балансі ДКТП "Хрещатик".

Колегія суддів не погоджується з доводами прокуратури, що технічна неточність переліку нежитлових приміщень, узгодженого Міністерством аграрної політики є порушення вимог ст. 203 та ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, та може бути підставою недійсності правочину.

Також, колегією суддів не приймається до уваги доводи прокурора про те, що продавцем об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є Фонд державного майна України згідно статі 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що спірне майно було включено до переліку об'єктів, що підлягали приватизації.

Крім того, колегія суддів не погоджується з твердженнями прокуратури про те, що "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" на момент відчуження був санаторно-курортним закладом та висновком про те, що прокуратурою доведено, що відчужене майно відноситься до санаторно-курортних закладів, які перебувають на самостійних балансах та щодо яких передбачений спеціальний порядок відчуження. Суд не вбачає належних наданих доказів які б свідчили, що об'єкти нерухомого майна становлять санаторно-курортний заклад. В матеріалах справи немає належних доказів та посилання на статус спірного майна або державного підприємства як санаторно-курортного закладу.

В матеріалах справи наявна відповідь Міністерства охорони здоров'я України № 04-03.31-17/53 від 15.07.2011 року, що спростовує приналежність ДТКП "Хрещатик" і ДП "Орбіта" до санаторно-курортних закладів. Отже, приписи Постанови Вищого господарського суду України від 09.06.2015 року, щодо належності ДП "Орбіта" до санаторно-курортних закладів лише через пп. 2.1.-2.2. Статуту ДП "Орбіта" не відповідають дійсності та спростовуються відповіддю Міністерства охорони здоров'я України № 04-03.31-17/53 від 15.07.2011 року.

На вказівку Вищого господарського суду України, що апеляційним судом не перевірена належність комплексу будівель, що входили до складу Майна, до санітарно-курортних закладів у розумінні наведених законодавчих приписів, які не пов'язують наявність відповідного статусу з обов'язковим отриманням ліцензії (як зазначено апеляційною інстанцією).

Судом апеляційної інстанції було зобов'язано Міністерство соціальної політики України інформацію надати відповідні докази про наявність у Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" та Державного підприємства "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" статусу санаторно-курортного закладу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент його відчуження (03.07.2006р.), в зв'язку з чим справа неодноразово відкладалась.

Міністерством аграрної політики та продовольства України також не надано доказів про наявність у Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" та Державного підприємства "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" статусу санаторно-курортного закладу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент його відчуження (03.07.2006р.).

Так на момент прийняття постанови апеляційним судом, ні Міністерство соціальної політики України інформацію ані прокуратурою Шевченківського району міста Києва не було надано доказів про наявність у Державного комплексного торгівельного підприємства "Хрещатик" та Державного підприємства "Дитячий оздоровчий комплекс "Орбіта" статусу санаторно-курортного закладу розташованого за адресою: АДРЕСА_1 станом на момент його відчуження (03.07.2006р.)

Крім того, третьої особою на адвокатський запит було надано суду лист Міністерства охорони здоров'я України від 27.06.2017р. № 17/53/632-17/17-568, в якому зазначено, що Дитячий оздоровчий комплекс не відновиться до закладу охорони здоров'я.

Колегія апеляційного суду дійшла висновку, що сам по собі факт державної реєстрації та наявності видів діяльності в статуті недостатній для заняття окремими видами діяльності, для яких потрібне також отримання ліцензії. У випадках, передбачених чинним законодавством, підприємство отримує ліцензії на зайняття окремими видами діяльності. Санаторно-курортні заклади відносяться до закладів охорони здоров'я та мають отримувати ліцензію на зайняття медичною практикою згідно вимог ст.3 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", ст.14 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Доказів наявності на момент вчинення спірного правочину у ДТКП "Хрещатик" чи ДП "Орбіта" ліцензії на зайняття медичною практикою не надано.

З огляду на відсутність підстав для визнання правочину недійсним, також не підлягає задоволенню вимога про витребування майна, які є похідними від вимог про визнання правочину недійсним.

Відповідно до Висновку №16-11/200-10 експертного будівельно-технічного дослідження від 8 грудня 2010 року Державного підприємства "Київська обласна багатопрофільна лабораторія Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру" та (іі) довідкою НЖ-2010 № 21116 Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", від 18 січня 2011 року, яким підтверджено фактичне існування тільки 4 інвентарних об'єктів (медпункт - літера А, спальний корпус - літера К, їдальня - літера В, будівля - літера Б) та те, що в цьому майна вартість виконаних робіт новими власниками становить 645.45% у порівнянні із вартістю майна станом на момент укладення спірного договору. Відповідно до Довідки НЖ-2010 №21116 Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", від 18 січня 2011 року, підтверджено, що згідно проведеної інвентаризації від 18 січня 2011 року, загальна площа будівель за адресою АДРЕСА_1 становить 1207.9 кв. метри, (а не 2395 кв.м, як на момент укладення спірного договору купівлі-продажу), а в будівлі під літерами Г (пл. 54.8 кв.м), Д (пл.. 378.1 кв.м), Е (пл.. 86,3 кв. м), Ж (пл.. 52.7 кв. м), 3 (пл. 172.5 кв. м), И (пл. 34 кв.м), Л ( пл.. 408.7 кв. м) - знесені у зв'язку із тим, що знаходилися у стані руйнування.

Відповідно до Довідки БТІ "Про показники об'єкта нерухомого майна" від 20.02.2012р. НЖ-2012 № 1859, зазначено, що відповідно до проведеної інвентаризації загальна площа будівель за адресою: АДРЕСА_1, становить 1207,9 кв.м. Крім цього зазначено, що літери "Г" - площею 54,8 кв. м., "Д" - площею 378,1 кв. м., "Е" - площею 86,3 кв. м., "Ж" - площею 52,7 кв. м., "З" - площею 172, 5 кв. м., "И" - площею 34,0 кв. м., "Л" - площею 408,70 кв. м., - знесені, в зв'язку за тим, що знаходились в стані руйнування.

Колегія суддів дійшла висновку, що на момент розгляду справи стан спірного нерухомого майна суттєвим станом змінився незворотнім чином, що унеможливлює реституцію або віндикацію нерухомого майна в первісному стані.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчать, що спірна нерухомість вибула з володіння позивача без його волі; відповідач 2 є добросовісним набувачем спірного майна; факт платності набуття майна в особи, яка не мала права його відчужувати, виключає право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках; позивачем не надано доказів того, що відповідачу було відомо про наявність перешкод до вчинення правочину щодо відчуження майна.

Судом встановлено, ТОВ "Берчиллз Бортничі" є добросовісним набувачем майна та володіє ним на праві власності, на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 09.07.2014 року у справі № 2/753/4939/14, яке набрало законної сили та рішення Господарського суду м. Києва від 21.08.2012 року у справі № 5011-38/7692-2012, яке також набрало законної сили.

Крім того, третя особа по справі на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_5, колишній співвласник співвласником будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до наданих доказів, набув його на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.08.2011 року справа № 2-3222/2011 р, яке також набрало законної сили та не скасоване.

Згідно статті 124 Конституції України та статті 14 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Щодо позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

При цьому, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Отже, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на заперечення права позивача, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, позивачем, повинно бути доведено факт порушення його речового права з боку відповідачів.

Виробничим кооперативом ЖБК "Орбіта" не надано доказів на підтвердження невизнання або оспорювання його права власності на спірне майно особами, до яких пред'явлено позов.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що виключно власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (яке виникло згідно з приписами законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.

Третьою особою ВК "ЖБК "Орбіта" були заявлені самостійні вимоги на предмет спору, посилаючись на договір від 30.08.2010 р. купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до якого Виробничим кооперативом ЖБК "Орбіта" було придбано комплекс будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" (літ.А, Б, В, Г, Д, Е, Ж, З, И, К, Л), загальною площею 2395 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.03.2012 р. між Виробничим кооперативом ЖБК "Орбіта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" було укладено договір купівлі-продажу комплексу будівель, за змістом якого третьою особою з самостійними вимогами було відчужено на користь відповідача-2 комплекс будівель Дитячого оздоровчого комплексу "Орбіта" (літ.А, Б, В, К), загальною площею 1207,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується, що на момент розгляду даної справи Виробничому кооперативу ЖБК "Орбіта" належить право власності, на захист якого подано позов.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно роз'яснень п. 4.7 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до ч. 7 ст. 59 ГПК України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів.

Згідно з витягом від 20.10.2015 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 19.02.2014 внесено запис про припинення юридичної особи Виробничого кооперативу "ЖБК "Орбіта", таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необхідність припинення провадження в частині позовних вимог 3-ої особи - Виробничого кооперативу "ЖБК "Орбіта".

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" слід задовольнити, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог третьої особи - Виробничого кооперативу "ЖБК "Орбіта" місцевий суд дійшов правильного висновку.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Берчиллз Бортничі" задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2015 р. у справі № 6/129-62/179 скасувати частково: а саме в частині задоволення позовних вимог й визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03.07.2006 р., та винести нове рішення, яким в задоволені позовних вимог - відмовити повністю.

4. Матеріали справи № 6/129-62/179 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова