Постанова

від 25.10.2017 по справі 915/1071/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2017 р.Справа № 915/1071/14 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача - не з'явився,

від ВДВС - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк

на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28 вересня 2017 року в порядку ст. 121-2 ГПК України

по справі № 915/1071/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Перший український міжнародний банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю МБМВ-К

про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці

орган, дії (бездіяльність) якого оскаржуються Інгульський відділ Державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 25.10.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2017 року Публічне акціонерне товариство Перший український міжнародний банк (далі - Банк) звернулось до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії головного державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби м. Миколаїва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - ВДВС) та просило суд:

визнати дії головного державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 по ВП №47267466 незаконним;

скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 по ВП №47267466;

зобов'язати Інгульський ВДВС виконати вимоги п.6 ст.61 Закону України Про виконавче провадження по ВП №47267466;

визнати дії головного державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 по ВП №47198294 незаконним;

скасувати постанову головного державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 по ВП №47198294.

Скарга обґрунтована тим, що 03.07.2017 Банк отримав постанову Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадження №47267466. Як підставу для повернення виконавчого документа стягувачу зазначено п.3 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , а саме відмова стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. Банк вважає, що рішення державного виконавця про повернення виконавчі документа стягувачу є незаконним, а висновки державного виконавця не відповідають дійсності, оскільки в порушення ст.61 Закону України Про виконавче провадження , ДВС не повідомила стягувача про те, що електронні торги не відбулись та не запропонувала стягувачу прийняти нереалізоване майно у власність. 26.06.2017 стягувач самостійно звернувся із заявою Інгульського ВДВС про намір придбати нереалізоване майно у власність. Однак, не розглянувши дану заяву, постановою від 29.06.2017 органом ДВС закрито виконавче провадження. Таким чином, інформація, зазначена у постанові від 29.06.2017 про те, що стягувач відмовився прийняти нерухоме майно у власність, не відповідає дійсності, а тому повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ч.1 ст.37 Закону є безпідставним, а постанова є незаконною.

Щодо виконавчого провадження №47198294 Банк зазначає, що 03.07.2017 ПАТ ПУМБ було отримано постанову Інгульського ВДВС по ВП №47198294 про повернення виконавчого документа стягувачу. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є п.3 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження . Банк вважає, що рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконним. Згідно виконавчого документу з боржника мають бути стягнуті грошові кошти. В порушення п.5 ст.48 та п.1 ст.52 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем не було вчинено жодних дій по виконанню наказу суду, як то: виявлення грошових коштів боржника та їх стягнення, а у разі їх відсутності - виявлення майна боржника та звернення на нього стягнення. У постанові, державний виконавець зазначає про нереалізований предмет іпотеки та відмову стягувача прийняти його у власність, що є незрозумілим для стягувача, оскільки не має відношення до стягнення з боржника коштів. Отже, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.3 ст.37 Закону України Про виконавче провадження є безпідставним, а постанова є незаконною.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 (суддя Мавродієва М.В.) скаргу Банка задоволено частково, визнано дії Інгульського ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 29.06.2017 по ВП №47198294 незаконним та скасовано постанову Інгульського ДВС про повернення виконавчого документа стягувану від 29.06.2017 по ВП №47198294. В решті заявлених у скарзі вимог, відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що оскільки протягом встановленого Законом України Про іпотеку терміну Банк не направив до відділу ДВС лист з наміром залишити за собою майно боржника, то дії Інугульського ДВС щодо винесення постанови від 29.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №47268466, є правомірними. Задовольняючи частково скаргу Банку, суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій по виконанню наказу від 07.10.2014 про стягнення з боржника грошових коштів у сумі 39 447,49 грн. (судовий збір), а тому винесення постанови ВДВС від 29.06.2017 по ВП №47198294 є безпідставним.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою , Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд, змінити ухвалу, шляхом задоволення скарги Банку на дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області від 06.07.2017 в повному обсязі. Також, просив витрати по сплаті судового збору покласти на ДВС.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що державний виконавець, в порушення ст. 61 Закону України Про виконавче провадження не повідомив стягувача про те, що електронні торги не відбулись та не запропонував стягувачу прийняти нереалізоване майно у власність. Банк вважає, що такі дії державного виконавця є не тільки порушенням вимог закону, а ще й призводить до позбавлення стягувача (іпотекодержателя) реалізувати своє право на придбання нереалізованого майна у власність в рахунок погашення боргу.

23.10.2017 до Одеського апеляційного господарського суду від ДВС надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній зазначає, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку , а стаття 49 цього закону не встановлює будь-яких дій, в тому числі направлення виконавцем, іншими особами, повідомлення іпотекодержателям про оголошення прилюдних торгів, такими, що не відбулись, ні після перших, ні після других, ні після третіх прилюдних торгів, а встановлює право іпотекодержателя протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулись скористатися правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Тому є хибним і таким, що не ґрунтується на нормах встановлених чинним законодавством, твердження стягувача, що виконавець повинен був направити пропозицію про залишення за собою предмета іпотеки. Протягом 10-ти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі не скористались правом придбати предмет іпотеки за і початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. Положення ст.61 Закону України Про виконавче провадження до реалізації предмета іпотеки в даному випадку не може застосовуватись, оскільки встановлює загальний порядок реалізації майна, а передбачений розділом V Закону України Про іпотеку та ст.51 Закону України Про виконавче провадження встановлює спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю МБМВ-К (далі - ТОВ МБМВ-К ) та ДВС в судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 11.10.2017, про причини своєї неявки суд не повідомили, у зв'язку з чим колегія суддів, враховуючи вищевказані обставини та скорочений 15-денний строк перегляду судових ухвал місцевого суду в апеляційному порядку, прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представників ТОВ МБМВ-К та ДВС.

Представник Банка в судовому засіданні 25.10.2017 надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.

Розглянувши матеріали та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Банка, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та вірно встановлено господарським судом, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014 звернуто стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Херсонське шосе, буд.115/4, м. Миколаїв, що складається з адміністративної будівлі, загальною площею 322,7 кв.м., літера за планом земельної ділянки Б-2 , навісу, літера за планом земельної ділянки В-1 , загорожі № за планом земельної ділянки 2-4 , покриття № за планом земельної ділянки 1 , що належить ТОВ МБМВ-К та передано в іпотеку за іпотечним договором від 07.09.2007 (реєстровий № 4344), який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, для задоволення вимог Банка за кредитним договором № 05-466/07 від 07.09.2007 року у розмірі 19 723 74,52 грн., з яких: 944 515,56 грн. боргу за кредитом, 804 140,56 грн. відсотків, 6 000,00 грн. адміністративної комісії, 217 718,40 грн. пені, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчого провадження.

Рішенням суду, також, стягнуто з ТОВ МБМВ-К на користь Банка 39 447,49 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, судом першої інстанції 07.10.2014 видано два накази, на стягнення загальної суми заборгованості (борг за кредитом, відсотки, адміністративна комісія, пеня) за кредитним договором № 05-466/07 від 07.09.2007 року та на стягнення 39 447, 49 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014 - залишено без змін.

15.03.2015 Банк звернувся до Інгульського ВДВС із заявами №ODE-61/156 та №ODE-61/157 про примусове виконання рішення, у яких стягувач просив прийняти до виконання накази господарського суду Миколаївської області від 07.10.2014.

14.04.2015 державним виконавцем Інгульського ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47198294 про примусове виконання наказу №915/1071/14 від 07.10.2014 (стягнення судового збору).

20.04.2015 державним виконавцем Інгульського ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47267466 про примусове виконання наказу №915/1071/14 від 07.10.2014 (звернення стягнення на нерухоме майно).

21.05.2015 державним виконавцем проведено опис й арешт майна боржника.

04.01.2016 перші торги по вартості 972 000,00 грн. не відбулися в зв'язку з відсутністю покупців.

01.09.2016 в зв'язку з припиненням 6-місячного строку чинності оцінку, було проведено повторну оцінку предмету іпотеки, відповідно до якої вартість майна складала 1 294 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, ДП СТЕМА листом повідомляло учасників виконавчого провадження про день та час проведення електронних торгів.

Відповідно до протоколів №215759 від 30.11.2016 та № 227508 від 11.01.2017 торги не відбулися з підстав відсутності допущених учасників торгів.

Згідно протоколу №241173 від 09.03.2017 треті електронні торги також не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Стартова ціна лоту становила 905 940,00 грн.

26.06.2017 Банк направив на адресу Інгульського ВДВС заяву №КНО-61.1.3/513 у якій повідомив про використання ним права на залишення нереалізованого нерухомого майна у власності та з метою оформлення за іпотекодержателем права власності просив надати протокол прилюдних торгів та акт про реалізацію предмета іпотеки.

29.06.2017 державним виконавцем Інгульського ВДВС були винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №47268466 та ВП №47198294 на підставі п.3 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження . Постановами встановлено, що протягом 10-ти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі не скористались правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

У відповідь на заяву стягувача №КНО-61.1.3/513 від 26.06.2017 Інгульський ВДВС повідомив, що 29.06.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за п.3 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України (ст. 124 Конституції України).

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ст.1 Закону України Про виконавче провадження №1404-VІІІ від 02.06.2016 (надалі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 61 Закону України Про виконавче провадження встановлено порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення.

Господарський суд вірно встановив, що наказом від 07.10.2014 у справі №915/1071/14 звернуто стягнення на нерухоме майно, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчого провадження. Отже, у даному випадку, положення ст.61 Закону України Про виконавче провадження до реалізації предмета іпотеки не можуть застосовуватись, оскільки встановлюють загальний порядок реалізації майна.

Порядок звернення стягнення на заставне майно встановленої ст.51 Закону України Про виконавче провадження , зокрема ч.4 цієї статті зазначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч.7 зазначеної статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України Про іпотеку .

Передбачений розділом V Закону України Про іпотеку та ст.51 Закону України Про виконавче провадження спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ст.49 Закону України Про іпотеку протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. і Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах і становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Отже ст. 49 Закону України Про іпотеку не встановлює будь-яких інших дій, в тому числі направлення виконавцем, іншими особами, повідомлення іпотекодержателям про оголошення прилюдних торгів, такими, що не відбулись, ні після перших, ні після других, ні після третіх прилюдних торгів, а встановлює право іпотекодержателя протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулись скористатися правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції що учасників виконавчого провадження було повідомлено про призначення третіх торгів на 09.03.2017, що підтверджується повідомлення ДП СТЕМА . Крім того, інформація про результати торгів є відкритою, а отже протокол проведення електронних торгів мав можливість роздрукувати кожен учасник та визначитись протягом 10-днів з подальшими своїми діями щодо предмету іпотеки.

Відповідно до п.3 ст.37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Приймаючи до уваги вищезазначене, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно зазначив, що протягом встановленого ст.49 Закону України Про іпотеку терміну іпотекодержатель не направив намір до відділу ДВС залишити за собою майно боржника, у зв'язку з цим, дії Інгульського ВДВС щодо винесення постанови від 29.06.2017 про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №47268466 відповідають приписам ст.ст.37, 51, 61 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст.39, 41, 49 Закону України Про іпотеку та Розділу VII Порядку реалізації арештованого майна.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Банку у задоволенні його скарги в частині визнання дій головного державного виконавця ВДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 незаконними, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язання Інгульського ВДВС виконати вимоги п.6 ст.61 Закону України Про виконавче провадження по ВП №47267466.

Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення скарги Банку в частині визнання дії Інгульського ВДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 по ВП №47198294 незаконним та скасування постанови Інгульського ВДВС про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з наступним.

Відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2014 по справі №915/1071/14 з боржника має бути стягнуто грошові кошти в сумі 39 447,49 грн.

Відповідно до ст.48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Згідно із ч.5 ст.48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (п.п. 1, 5 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження ) .

Проте, з матеріалів оскарження ухвали вбачається, що державним виконавцем не було вчинено жодних, передбачених Законом України Про виконавче провадження дій по виконанню наказу від 07.10.2014 про стягнення з боржника грошових коштів у сумі 39 447,49 грн. Тому винесення ВДВС постанови від 29.06.2017 по ВП №47198294 про повернення виконавчого документа стягувачу є безпідставним.

Отже приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно частково задовольнив скаргу Банку на дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області ОСОБА_2

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись cm.cm. 99, 101- 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Головей В.М.

Судді: Гладишева Т.Я.

ОСОБА_4