Постанова

від 15.03.2018 по справі 915/1071/14

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/1071/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області

у складі судді Мавродієвої М.В.

від 28.09.2017 року

та на постанову Одеського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Головея В.М., Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.

від 25.10.2017 року,

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"

на дії Головного державного виконавця Інгульського ВДВС міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МБМВ-К"

про звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці

ВСТАНОВИВ:

13.07.2017 року Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулось до зі скаргою №КНО-61.1.3/555 на дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області в Миколаївській області, в якій просило - визнати дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області Сулімовської М.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року по ВП №47267466 незаконним, - скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області Сулімовської М.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року по ВП №47267466, - зобов'язати Інгульський ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області виконати вимоги п. 6 ст. 61 Закону України Про виконавче провадження по ВП №47267466, - визнати дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області Сулімовської М.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року по ВП №47198294 незаконним, - скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області Сулімовської М.В. про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року по ВП №47198294.

Дана скарга мотивована тим, що що 03.07.2017 року ПАТ ПУМБ було отримано постанову Інгульського ВДВС м.Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадження №47267466. Як підставу для повернення виконавчого документа стягувачу зазначено п.3 ч.1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження , а саме відмова стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення. ПАТ ПУМБ вважає, що рішення державного виконавця про повернення виконавчі документа стягувачу є незаконним, а висновки державного виконавця не відповідають дійсності. В порушення ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , ДВС не повідомила стягувача про те, що електронні торги не відбулись та не запропонувала стягувачу прийняти нереалізоване майно у власність. 26.06.2017 року стягувач самостійно звернувся із заявою №КНО-61.1.3/513 від 26.06.2017 року до Інгульського ВДВС про намір придбати нереалізоване майно у власність. Однак, не розглянувши дану заяву, постановою від 29.06.2017 року органом ДВС закрито виконавче провадження. Таким чином, інформація, зазначена у постанові від 29.06.2017 року про те, що стягувач відмовився прийняти нерухоме майно у власність, не відповідає дійсності, а тому повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст.37 Закону є безпідставним, а постанова є незаконною. Щодо виконавчого провадження №47198294 скаржник зазначав, що 03.07.2017 року ПАТ ПУМБ було отримано постанову Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області по виконавчому проваджені ВП №47198294 про повернення виконавчого документа стягувачу. Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу є п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження . ПАТ ПУМБ вважає, що рішення державного виконавця про повернення виконавчі документа стягувачу є незаконним. Згідно виконавчого документу з боржника мають бути стягнуті грошові кошти. В порушення п. 5 ст. 48 та п. 1 ст. 52 Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем не було вчинено жодних дій по виконанню наказу суду, як то: виявлення грошових коштів боржника та їх стягнення, а у разі їх відсутності - виявлення майна боржника та звернення на нього стягнення. У постанові, державний виконавець зазначає про нереалізований предмет іпотеки та відмові стягувача прийняти його у власність, що є незрозумілим для стягувача, оскільки не має відношення до стягнення з боржника коштів. Отже, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження є безпідставним, а постанова є незаконною.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 року (суддя Мавродієва М.В.) скаргу Банка задоволено частково, визнано дії Інгульського ДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року по ВП №47198294 незаконним та скасовано постанову Інгульського ДВС про повернення виконавчого документа стягувану від 29.06.2017 року по ВП №47198294. В решті заявлених у скарзі вимог, відмовлено.

Дана ухвала мотивована тим, що оскільки протягом встановленого Законом України "Про іпотеку" терміну Банк не направив до відділу ДВС лист з наміром залишити за собою майно боржника, то дії Інугульського ДВС щодо винесення постанови від 29.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №47268466, є правомірними. Задовольняючи частково скаргу Банку, суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій по виконанню наказу від 07.10.2014 року про стягнення з боржника грошових коштів у сумі 39447,49 грн. (судовий збір), а тому винесення постанови ВДВС від 29.06.2017 року по ВП №47198294 є безпідставним.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Банк звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив суд, змінити ухвалу, шляхом задоволення скарги Банку на дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області від 06.07.2017 року в повному обсязі. Також, просив витрати по сплаті судового збору покласти на ДВС.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 року залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Господарський суд вірно встановив, що наказом від 07.10.2014 року у справі №915/1071/14 звернуто стягнення на нерухоме майно, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчого провадження. Отже, у даному випадку, положення ст.61 Закону України "Про виконавче провадження" до реалізації предмета іпотеки не можуть застосовуватись, оскільки встановлюють загальний порядок реалізації майна. Учасників виконавчого провадження було повідомлено про призначення третіх торгів на 09.03.2017 року, що підтверджується повідомлення ДП "СТЕМА". Крім того, інформація про результати торгів є відкритою, а отже протокол проведення електронних торгів мав можливість роздрукувати кожен учасник та визначитись протягом 10-днів з подальшими своїми діями щодо предмету іпотеки. Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Банку у задоволенні його скарги в частині визнання дій головного державного виконавця ВДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року незаконними, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язання Інгульського ВДВС виконати вимоги п. 6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" по ВП №47267466. Також, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення скарги Банку в частині визнання дії Інгульського ВДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року по ВП №47198294 незаконним та скасування постанови Інгульського ВДВС про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з наступним. Відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2014 року по справі №915/1071/14 з боржника має бути стягнуто грошові кошти в сумі 39447,49 грн. Державним виконавцем не було вчинено жодних, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій по виконанню наказу від 07.10.2014 року про стягнення з боржника грошових коштів у сумі 39447,49 грн. Тому винесення ВДВС постанови від 29.06.2017 року по ВП №47198294 про повернення виконавчого документа стягувачу є безпідставним. Отже приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно частково задовольнив скаргу Банку на дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області Сулімовської М.В.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року та ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 року Публічне акціонерне товариство "Перший Український міжнародний банк" звернулось з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 року. Задовольнити скаргу Банку на дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області від 06.07.2017 року в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що дії державного виконавця законодавчо регламентовані законом України Про виконавче провадження . Крім цього закону виконавець керується й іншими законами та нормативно-правовими актами, зокрема при примусовому зверненні стягнення на предмет іпотеки виконавець діє із врахуванням положень Закону України Про іпотеку , а не на підставі нього. Отже, Закону України Про іпотеку у даному випадку є законом, що містить спеціальні норми для державного виконавця при здійснені ним своїх повноважень при звернені стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, тоді, як Закону України Про виконавче провадження містить загальні норми, якими керується державний виконавець при здійсненні своїх повноважень. За відсутності у ст. 49 Закону України Про іпотеку визначення порядку прийняття іпотекодержателем майна у власність, державний виконавець мав застосовувати положення ст. 61 Закону, де визначено такий порядок, однак в порушення цієї норми, державний виконавець не повідомив стягувача про те, що електронні торги не відбулись та не запропонував стягувачу прийняти нереалізоване майно у власність. Такі дії державного виконавця є не тільки порушенням вимог закону, а ще й призводять до позбавлення стягувача (іпотекодержателя) право на придбання нереалізованого майна у власність в рахунок погашення боргу. Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції були порушені норми матеріального права, а саме - ст. 61 Закону України Про виконавче провадження , ст. 49 Закону України Про іпотеку та ст. 8 ЦК України, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 року та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року у справі № 915/1071/14. Призначено до розгляду касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 року та на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року у справі №915/1071/14 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано Інгульському відділу ДВС міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та Товариству з обмеженою відповідальністю "МБМВ-К" строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 07 березня 2018 року.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014 року звернуто стягнення на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: вул. Херсонське шосе, буд.115/4, м. Миколаїв, що складається з адміністративної будівлі, загальною площею 322,7 кв.м., літера за планом земельної ділянки "Б-2", навісу, літера за планом земельної ділянки "В-1", загорожі № за планом земельної ділянки "2-4", покриття № за планом земельної ділянки " 1", що належить ТОВ "МБМВ-К" та передано в іпотеку за іпотечним договором від 07.09.2007 (реєстровий № 4344), який посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Денисовою О.О., для задоволення вимог Банка за кредитним договором № 05-466/07 від 07.09.2007 року у розмірі 1972374,52 грн., з яких: 944515,56 грн. боргу за кредитом, 804140,56 грн. відсотків, 6000,00 грн. адміністративної комісії, 217 718,40 грн. пені, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчого провадження. Рішенням суду, також, стягнуто з ТОВ "МБМВ-К" на користь Банка 39 447,49 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, судом першої інстанції 07.10.2014 року видано два накази, на стягнення загальної суми заборгованості (борг за кредитом, відсотки, адміністративна комісія, пеня) за кредитним договором №05-466/07 від 07.09.2007 року та на стягнення 39447,49 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015 року рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2014 року - залишено без змін.

15.03.2015 року Банк звернувся до Інгульського ВДВС із заявами №ODE-61/156 та №ODE-61/157 про примусове виконання рішення, у яких стягувач просив прийняти до виконання накази Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2014 року.

14.04.2015 року державним виконавцем Інгульського ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47198294 про примусове виконання наказу №915/1071/14 від 07.10.2014 (стягнення судового збору).

20.04.2015 року державним виконавцем Інгульського ВДВС було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №47267466 про примусове виконання наказу №915/1071/14 від 07.10.2014 року (звернення стягнення на нерухоме майно).

21.05.2015 року державним виконавцем проведено опис й арешт майна боржника.

04.01.2016 року перші торги по вартості 972000,00 грн. не відбулися в зв'язку з відсутністю покупців.

01.09.2016 року в зв'язку з припиненням 6-місячного строку чинності оцінку, було проведено повторну оцінку предмету іпотеки, відповідно до якої вартість майна складала 1294000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів оскарження ухвали, ДП "СТЕМА" листом повідомляло учасників виконавчого провадження про день та час проведення електронних торгів.

Відповідно до протоколів №215759 від 30.11.2016 року та №227508 від 11.01.2017 року торги не відбулися з підстав відсутності допущених учасників торгів.

Згідно протоколу №241173 від 09.03.2017 року треті електронні торги також не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів. Стартова ціна лоту становила 905940,00 грн. 26.06.2017 року Банк направив на адресу Інгульського ВДВС заяву №КНО-61.1.3/513 у якій повідомив про використання ним права на залишення нереалізованого нерухомого майна у власності та з метою оформлення за іпотекодержателем права власності просив надати протокол прилюдних торгів та акт про реалізацію предмета іпотеки.

29.06.2017 року державним виконавцем Інгульського ВДВС були винесені постанови про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №47268466 та ВП №47198294 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Постановами встановлено, що протягом 10-ти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі не скористались правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

У відповідь на заяву стягувача №КНО-61.1.3/513 від 26.06.2017 року Інгульський ВДВС повідомив, що 29.06.2017 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за п.3 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 року) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VІІІ від 02.06.2016 року (надалі - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 61 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок реалізації майна, на яке звернено стягнення.

Наказом від 07.10.2014 року у справі №915/1071/14 звернуто стягнення на нерухоме майно, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчого провадження. Отже, у даному випадку, положення ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" до реалізації предмета іпотеки не можуть застосовуватись, оскільки встановлюють загальний порядок реалізації майна.

Порядок звернення стягнення на заставне майно встановленої ст.51 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема ч.4 цієї статті зазначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до ч. 7 зазначеної статті, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Передбачений розділом V Закону України "Про іпотеку" та ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" спеціальний примусовий порядок звернення стягнення на предмет іпотеки з метою задоволення вимог іпотекодержателя, застосовується за умови ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки або вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 39, 41 Закону України "Про іпотеку").

Ст. 49 Закону України "Про іпотеку" протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами перших прилюдних торгів, призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. і Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах і становить 80 відсотків. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах становить 70 відсотків початкової вартості майна. Якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Отже, ст. 49 Закону України "Про іпотеку" не встановлює будь-яких інших дій, в тому числі направлення виконавцем, іншими особами, повідомлення іпотекодержателям про оголошення прилюдних торгів, такими, що не відбулись, ні після перших, ні після других, ні після третіх прилюдних торгів, а встановлює право іпотекодержателя протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулись скористатися правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Отже, учасників виконавчого провадження було повідомлено про призначення третіх торгів на 09.03.2017 року, що підтверджується повідомлення ДП "СТЕМА". Крім того, інформація про результати торгів є відкритою, а отже протокол проведення електронних торгів мав можливість роздрукувати кожен учасник та визначитись протягом 10-днів з подальшими своїми діями щодо предмету іпотеки.

П. 3 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення.

Протягом встановленого ст. 49 Закону України "Про іпотеку" терміну іпотекодержатель не направив намір до відділу ДВС залишити за собою майно боржника, у зв'язку з цим, дії Інгульського ВДВС щодо винесення постанови від 29.06.2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу по ВП №47268466 відповідають приписам ст.ст. 37, 51, 61 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 39, 41, 49 Закону України "Про іпотеку" та Розділу VII Порядку реалізації арештованого майна.

Отже, суди попередніх інстанцій правомірно відмовили Банку у задоволенні його скарги в частині визнання дій головного державного виконавця ВДВС щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.06.2017 року незаконними, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та зобов'язання Інгульського ВДВС виконати вимоги п. 6 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" по ВП №47267466.

Відповідно до наказу Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2014 року по справі №915/1071/14 з боржника має бути стягнуто грошові кошти в сумі 39447,49 грн.

Ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Ч. 5 ст. 48 Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно (п.п. 1, 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження") .

Державним виконавцем не було вчинено жодних, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій по виконанню наказу від 07.10.2014 року про стягнення з боржника грошових коштів у сумі 39447,49 грн. Тому винесення ВДВС постанови від 29.06.2017 року по ВП №47198294 про повернення виконавчого документа стягувачу є безпідставним.

Отже, суд першої та апеляційної інстанції обґрунтовано та правомірно частково задовольнив скаргу Банку на дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ в Миколаївській області Сулімовської М.В.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними та належним чином спростованими судом апеляційної інстанції.

За встановленими колегією суддів обставинами ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український міжнародний банк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 28.09.2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 року у справі №915/1071/14 без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.Баранець

Судді Г.Вронська

В.Студенець