Рішення

від 17.10.2017 по справі 910/5946/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.10.2017Справа №910/5946/17 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати"

про зобов'язання повернути земельні ділянки

Суддя Отрош І.М.

Прокурор: Бондарчук І.П. - представник за посвідченням №026128 від 13.05.2014;

Представники сторін:

від позивача : Закаль О.О. - представник за довіреністю № 225-КМГ-3414 від 03.10.2017.

від відповідача: Дубенко С.С. - керівник;

Калько Д.О. - представник за довіреністю б/н від 17.10.2017 та договором

№17/10-1 про надання правової допомоги від 17.10.2017

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.04.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" про зобов'язання повернути земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тими обставинами, що Прокуратурою міста Києва встановлено, що відповідачем використовуються земельні ділянки на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва для експлуатації закладу громадського харчування Погремушка (облікові коди земельних ділянок 66:455:0001 та 66:455:0020), що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 06.02.2017 №17-0163-04, складеним Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. В той же час, як зазначає прокурор, згідно з даними міського земельного кадастру земельні ділянки площею 956,98 кв.м. (обліковий код 66:455:0001) та площею 3641,44 кв.м. (обліковий код 66:455:0020) на проспекті Броварському у Дніпровському районі міста Києва на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП Дарницьке лісопаркове господарство , однак будь-яких рішень про передачу вказаних земельних ділянок відповідачеві позивач не приймав, а у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації цих земельних ділянок. За наведених обставин, прокурор просить суд зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 вказану позовну заяву повернуто без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.04.2017 у справі № 910/5946/17 скасовано, справу № 910/5946/17 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2017 порушено провадження у справі № 910/5946/17 та справу призначено до розгляду на 28.07.2017.

27.07.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 28.07.2017 представником позивача подано пояснення, згідно з якими позивач підтримує позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2017 відкладено розгляд справи на 15.08.2017.

14.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли письмові пояснення, згідно з якими зазначено, що відповідно до інформації, наданої Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 10.08.2017 та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві від 07.08.2017, документи дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих та будівельних робіт та свідчать про прийняття в експлуатацію, не видавались та не реєструвались.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 відкладено розгляд справи на 15.09.2017; продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

13.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

14.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

14.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшли документи та пояснення, згідно з якими зазначено, що у складі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не утворено структурний підрозділ з питань державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, родючістю ґрунтів здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у зв'язку з чим такий контроль на території міста Києва здійснює Головне управління Держгеокадастру у Київській області .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 розгляд справи відкладено до 17.10.2017.

У судове засідання 17.10.2017 з'явились прокурор, а також представники позивача та відповідача. Прокурор та позивач підтримали позов, відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи та заперечення на позов, згідно з якими відповідач просить відмовити у позові з тих підстав, що норми цивільного законодавства закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташовано, при цьому, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, за відповідачем зареєстровано нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Київ, просп. Броварський, 32-А. Також відповідач наголошує на тому, що Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої особи.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у якому представник відповідача зазначає про одержання права представництва інтересів відповідача лише 17.10.2017, суд зазначає, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому з огляду на завчасне повідомлення учасників про дату, час і місце судового засідання та надання можливості у разі подання відповідного клопотання ознайомитись з матеріалами справи, одержання прав представництва особи у день засідання не є належним поясненням необхідності відкладення розгляду спору, тим більше, що відповідач не обґрунтував, чим викликана неможливість інших представників (представників за довіреністю, керівника) відповідача ознайомитись з матеріалами справи до судового засідання.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 Господарського процесуального кодексу України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, оскільки судом неодноразово відкладався розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 17.10.2017 з урахуванням процесуальних строків розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи судом відмовлено.

У судовому засіданні 17.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.02.2017 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сокаревим О.В. було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, копія якого долучена до позову.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 956,98 кв.м. просп. Броварський (обліковий код 66:455:0001) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за МП Київ-Карпати ; земельна ділянка площею 3641,44 кв.м. просп. Броварський (обліковий код 66:455:0020) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за КП Дарницьке лісопаркове господарство ; обидві земельні ділянки на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП Дарницьке лісопаркове господарство ; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначених земельних ділянок у власність чи користування (оренду), у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на них в установленому чинним законодавством порядку.

В акті обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017 також зазначено, що спеціалістами Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок, розташованих за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за наслідками якого встановлено, що на ділянках за обліковими кодами 66:455:0001, 66:455:0020 та площі 0,42 га розміщено та експлуатується заклад громадського харчування Погремушка , який, зі слів працівників закладу, експлуатує Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Карпати , однак підтверджуючих документів не надано; на земельних ділянках розміщені цегляні та дерев'яні споруди, земельні ділянки не огороджені; виявлені порушення ст. 126 Земельного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 31.01.2017 - Реєстр земельних ділянок, черговий план - за Малим підприємством Київ-Карпати , правонаступником якого відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємці та громадських формувань є Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Карпати , обліковується земельна ділянка за обліковим кодом 66:455:0001 по проспекту Броварський у м. Києві площею 956,98 кв.м., вид права - не вказано.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 31.01.2017 - Реєстр земельних ділянок, черговий план - земельна ділянка за обліковим кодом 66:455:0020 обліковується за Комунальним підприємством Дарницьке лісопаркове господарство , вид права - не вказано.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі №36/351 за позовом Малого підприємства Київ-Карпати до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Десна про визнання права власності, позов Малого підприємства Київ-Карпати задоволено, визнано право власності Малого підприємства Київ-Карпати на наступні об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві, Броварський проспект, 32-А (біля КПП ДАІ Биківня ): павільйон кафе площею 172,9 кв.м., виробничу будівлю площею 9,26 кв.м, виробничу будівлю площею 14,94 кв.м., виробничу будівлю площею 11,25 кв.м., виробничу будівлю площею 34,41 кв.м., виробничу будівлю площею 12,12 кв.м., виробничу будівлю площею 5,86 кв.м., виробничу будівлю площею 8,20 кв.м., павільйон під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйон під мангал площею 19,8 кв.м.

Судом встановлено, що 26.06.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Радченко А.Л. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №6228109: об'єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою м. Київ, проспект Броварський, 32-А; власник - Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Карпати ; підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 №36/351. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.02.2017 №80391591.

В обґрунтування позовних вимог, прокурор зазначає, що Прокуратурою міста Києва встановлено, що відповідачем використовуються земельні ділянки на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва для експлуатації закладу громадського харчування Погремушка (облікові коди земельних ділянок 66:455:0001 та 66:455:0020), що підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 06.02.2017 №17-0163-04, складеним Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації. В той же час, як зазначає прокурор, згідно з даними міського земельного кадастру земельні ділянки площею 956,98 кв.м. (обліковий код 66:455:0001) та площею 3641,44 кв.м. (обліковий код 66:455:0020) на проспекті Броварському у Дніпровському районі міста Києва на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП Дарницьке лісопаркове господарство , однак будь-яких рішень про передачу вказаних земельних ділянок відповідачеві позивач не приймав, а у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації цих земельних ділянок. За наведених обставин, прокурор просить суд зобов'язати відповідача повернути Київській міській раді земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Як передбачено ч.3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

З положень ст. 1-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв'язку з виявленням факту експлуатації відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою, земельних ділянок розташованих по проспекту Броварському (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, та розміщення на них будівель і споруд.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 35 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки вказані земельні ділянки, які, за твердженням прокурора, використовуються відповідачем без будь-яких правових підстав, знаходяться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

За змістом ст. 2 Закону України Про охорону земель об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України Про охорону земель передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року N 16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватись систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об'єктами самоврядного контролю та охорони.

Пунктом 10 рішення Київської міської ради від 2 квітня 2015 року N 317/1182 Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Як встановлено судом, 06.02.2017 посадовою особою Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Сокаревим О.В. було проведено обстеження земельної ділянки, розташованої за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за результатами якого був складений акт обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, копія якого долучена до позову.

Як встановлено судом, відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, згідно з даними міського земельного кадастру земельна ділянка площею 956,98 кв.м. просп. Броварський (обліковий код 66:455:0001) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за МП Київ-Карпати ; земельна ділянка площею 3641,44 кв.м. просп. Броварський (обліковий код 66:455:0020) на підставі технічного звіту по встановленню зовнішніх меж земельної ділянки обліковується за КП Дарницьке лісопаркове господарство ; обидві земельні ділянки на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться до Дніпровського лісництва КП Дарницьке лісопаркове господарство ; розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду зі зміною цільового призначення; за поданням Департаменту земельних ресурсів Київська міська рада не приймала рішень про передачу зазначених земельних ділянок у власність чи користування (оренду), у міському земельному кадастрі відсутня інформація щодо державної реєстрації зазначених земельних ділянок в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на них в установленому чинним законодавством порядку.

Як встановлено судом, в акті обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017 також зазначено, що спеціалістами Департаменту земельних ресурсів проведено обстеження земельних ділянок, розташованих за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, за наслідками якого встановлено, що на ділянках за обліковими кодами 66:455:0001, 66:455:0020 та площі 0,42 га розміщено та експлуатується заклад громадського харчування Погремушка , який, зі слів працівників закладу, експлуатує Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Карпати , однак підтверджуючих документів не надано; на земельних ділянках розміщені цегляні та дерев'яні споруди, земельні ділянки не огороджені; виявлені порушення ст. 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Пунктом 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Суд зазначає, що будь-які рішення про передачу земельних ділянок розташованих за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, Київською міською радою не приймались, доказів протилежного суду не надано.

При цьому, факт використання відповідачем земельних ділянок розташованих за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, ним не заперечувався. Так, у підтвердження наявності правових підстав для використання цих земельних ділянок, відповідач вказував на те, що норми цивільного законодавства закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташовано, при цьому, відповідно до витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно, за відповідачем зареєстровано нерухоме майно, яке знаходиться за адресою м. Київ, просп. Броварський, 32-А.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі №36/351 за позовом Малого підприємства Київ-Карпати до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Десна про визнання права власності, позов Малого підприємства Київ-Карпати задоволено, визнано право власності Малого підприємства Київ-Карпати на наступні об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві, Броварський проспект, 32-А (біля КПП ДАІ Биківня ): павільйон кафе площею 172,9 кв.м., виробничу будівлю площею 9,26 кв.м, виробничу будівлю площею 14,94 кв.м., виробничу будівлю площею 11,25 кв.м., виробничу будівлю площею 34,41 кв.м., виробничу будівлю площею 12,12 кв.м., виробничу будівлю площею 5,86 кв.м., виробничу будівлю площею 8,20 кв.м., павільйон під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйон під мангал площею 19,8 кв.м.

Як встановлено судом, 26.06.2014 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Радченко А.Л. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №6228109: об'єкт нерухомого майна: комплекс будівель за адресою м. Київ, проспект Броварський, 32-А; власник - Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Карпати ; підстава виникнення права власності: рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 №36/351. Наведене підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 15.02.2017 №80391591.

Так, суд зазначає, що земельні ділянки, які зазначені в акті обстеження земельної ділянки № 17-0163-04 від 06.02.2017, не відведені, їм не присвоєно відповідної поштової адреси, докази протилежного відсутні, тоді-як майно, про яке зазначає відповідач, згідно з рішенням суду, знаходиться за адресою м. Київ, просп. Броварський, 32-А.

У той же час, ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у м. Києві у строк до 07.09.2017 провести обстеження земельних ділянок на Броварському проспекті (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020 - відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру), за наслідками якого надати суду акт перевірки, який включає відомості щодо того, чи знаходиться майно - комплекс будівель (павільйону кафе площею 172,9 кв.м., виробничої будівлі площею 9,26 кв.м, виробничої будівлі площею 14,94 кв.м., виробничої будівлі площею 11,25 кв.м., виробничої будівлі площею 34,41 кв.м., виробничої будівлі площею 12,12 кв.м., виробничої будівлі площею 5,86 кв.м., виробничої будівлі площею 8,20 кв.м., павільйона під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйону під мангал площею 19,8 кв.м.) за адресою м. Київ, Проспект Броварський, 32-А, що належить відповідачу, в межах земельних ділянок (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020), а також відомості щодо встановлення обставин знаходження будівель/іншого майна відповідача або інших осіб (зазначивши яких) на відповідних земельних ділянках (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) та відомості щодо наявності у таких осіб будь-яких речових прав на ці земельні ділянки.

Однак, 14.09.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Головного управління Держгеокадастру у м. Києві надійшли документи та пояснення, згідно з якими зазначено, що у складі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не утворено структурний підрозділ з питань державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель, родючістю ґрунтів здійснює державний нагляд (контроль) в агропромисловому комплексі у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у зв'язку з чим такий контроль на території міста Києва здійснює Головне управління Держгеокадастру у Київській області .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2017 зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Київській області у строк до 10.10.2017 провести обстеження земельних ділянок на Броварському проспекті (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020 - відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру), за наслідками якого надати суду акт перевірки, який включає відомості щодо того, чи знаходиться майно - комплекс будівель (павільйону кафе площею 172,9 кв.м., виробничої будівлі площею 9,26 кв.м, виробничої будівлі площею 14,94 кв.м., виробничої будівлі площею 11,25 кв.м., виробничої будівлі площею 34,41 кв.м., виробничої будівлі площею 12,12 кв.м., виробничої будівлі площею 5,86 кв.м., виробничої будівлі площею 8,20 кв.м., павільйона під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйону під мангал площею 19,8 кв.м.) за адресою м. Київ, Проспект Броварський, 32-А, що належить відповідачу, в межах земельних ділянок (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020), а також відомості щодо встановлення обставин знаходження будівель/іншого майна відповідача або інших осіб (зазначивши яких) на відповідних земельних ділянках (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) та відомості щодо наявності у таких осіб будь-яких речових прав на ці земельні ділянки.

Разом з тим, станом на дату розгляду спору жодної відповіді від Головного управління Держгеокадастру у Київській області судом не отримано.

При цьому, судом враховано визначені положеннями ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду спору.

Водночас, суд зазначає, що факт використання відповідачем саме спірних у даній справі земель для розміщення зазначеного в акті обстеження майна відповідачем не заперечувався.

За змістом ст. 331 Цивільного кодексу України в редакції, чинній на дату прийняття судом рішення у справі №36/351 (01.10.2004), право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

За змістом ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень в редакції станом на дату прийняття рішення Господарського суду міста Києва у справі №36/351, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 28.01.2003 N 6/5 та Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 2003 р. за N 66/7387, яке було чинним на дату прийняття рішення Господарського суду міста Києва у справі №36/351, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Разом з тим, відповідно до листа Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва від 10.08.2017 №073-7303, станом на час відповіді Департамент не видавав та не реєстрував відповідачеві документів, що дають право на виконання підготовчих і будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів за адресою м. Київ, просп. Броварський, 32-А (копія листа подана прокурором 14.08.2017).

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві від 07.08.2017 №10126-21/0708/09, в Департаменті відсутня інформація щодо видачі/реєстрації органами держархбудконтролю документів дозвільного і декларативного характеру, які свідчать про прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва за адресою м. Київ, просп. Броварський, 32-А.

Частиною 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.ч. 2-4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, майно, яке фактично має ознаки нерухомого майна, набуває властивостей об'єкту нерухомості у правовому полі (стає об'єктом цивільно-правових відносин) з моменту прийняття його в експлуатацію, та об'єктом права власності - з моменту реєстрації такого речового права на нього.

В той же час, суд відзначає, що визнання за відповідачем права власності на об'єкти, які не були введені в експлуатацію, за рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі №36/351 за позовом за позовом Малого підприємства Київ-Карпати до Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Десна про визнання права власності, не змінює правового статусу спірного нерухомого майна як збудованого самочинно, а лише підтверджує наявність у такої особи права власності на майно (в т.ч. згідно ст. 331 Цивільного кодексу України на будівельні матеріали та обладнання з яких збудовано спірний об'єкт).

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 28.01.2013 у справі №5011-48/952-2012 та постанові від 03.08.2016 у справі №910/25234/13.

Так, з рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі №36/351, яким визнано за Малим підприємством Київ-Карпати право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, які розташовані в м. Києві, Броварський проспект, 32-А (біля КПП ДАІ Биківня ): павільйон кафе площею 172,9 кв.м., виробничу будівлю площею 9,26 кв.м, виробничу будівлю площею 14,94 кв.м., виробничу будівлю площею 11,25 кв.м., виробничу будівлю площею 34,41 кв.м., виробничу будівлю площею 12,12 кв.м., виробничу будівлю площею 5,86 кв.м., виробничу будівлю площею 8,20 кв.м., павільйон під шашличну площею 20,4 кв.м., павільйон під мангал площею 19,8 кв.м., вбачається, що воно мотивоване оспоренням права власності іншою особою, а не положеннями ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України, яка встановлює можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яке за загальним правилом не визнається об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України випадку.

Відтак, визнання рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі №36/351 права власності на майно (об'єкт самочинного будівництва) не змінює правової природи цього об'єкту.

Крім того, статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи, те що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-1732цс15, від 24.06.2015 у справі №6-318цс15, від 18.02.2015 у справі №6-244цс14.

Відтак, діючим законодавством не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення.

При цьому, факт реєстрації за відповідачем права власності на майно в порядку Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 26.06.2014, не може спростовувати встановлених судом обставин ненабуття відповідачем за рішенням Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі №36/351 права власності на майно як на об'єкт нерухомості у розумінні норм Цивільного кодексу України.

При цьому, щодо доводів відповідача про те, що норми цивільного законодавства закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташовано, суд зазначає, що за змістом приписів ст. 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Норма даної статті у наведеній редакції набула чинності з 10.12.2009.

Разом з тим, станом на дату винесення судом рішення Господарського суду міста Києва від 01.10.2004 у справі №36/351, яким визнано за Малим підприємством Київ-Карпати право власності на майно, чинною була наступна редакція статті 377 Цивільного кодексу України: До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. .

Разом з тим, суд зазначає, що в будь-якому разі перехід прав на землю у зв'язку з набуттям права власності на майно, яке на ній находиться, стосується виключно набуття права власності на об'єкт нерухомості - тобто такий, який набув властивостей нерухомості у правовому значенні (нерухомість як об'єкт цивільних правовідносин, а не об'єкт, що має ознаки, властиві об'єктам нерухомості), тоді-як у спірному випадку самочинно збудований об'єкт (без належних правових підстав), не прийнятий в експлуатацію, не є об'єктом нерухомості у розумінні норм Цивільного кодексу України.

Більше того, принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою слід розуміти таким чином, що земля, на якій знаходиться відповідне майно, є річчю, а саме майно, в тому числі, нерухоме, є його приналежністю, а тому, за відсутності належного оформлення правовідносин з використання речі - землі, майно, яке незаконно розміщене на такій землі (самочинно збудоване та не набуло ознак нерухомості), однак на яке визнано право власності за відповідачем (приналежність), не може створювати такий правовий стан, за якого приналежність (до того ж незаконно збудована), на яку визнано право власності за відповідачем, тягне за собою його цілісність з землею в контексті непорушності прав власника, оскільки для проведення дій з будівництва спершу необхідним є отримання відповідних прав на земельну ділянку.

За наведених обставин, оскільки земельні ділянки, розташовані за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, таке використання порушує право територіальної громад міста Києва на землю.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Так, оскільки земельні ділянки, розташовані за адресою м. Київ, проспект Броварський (облікові коди 66:455:0001, 66:455:0020) у Дніпровському районі м. Києва, самовільно використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, такі ділянки підлягають поверненню власнику землі - позивачу із приведенням їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

При цьому суд має виходити з того, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перший протокол ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Суд зазначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу - втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала таких заходів. Поняття суспільний інтерес має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі Колишній король Греції та інші проти Греції ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить суспільний інтерес (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі Трегубенко проти України ).

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . При цьому з питань оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і з питань наявності суспільного , публічного інтересу, визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за винятком випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах.

Так, встановлені у даній справі обставини в сукупності дають підстави для висновку, що втручання держави у право власності відповідача (щодо будівель, на які визнано право власності) у даному разі є законним, оскільки здійснюється на підставі закону (норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України), виправданим, з урахуванням в тому числі обставин щодо особливої цінності земель та винятковості підстав і умов набуття права власності на земельні ділянки держави та територіальної громади, а також відповідає критерію пропорційності. При цьому, останній досягається шляхом визначення справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, у право власності якої здійснено втручання. Так, суд наголошує на тому, що у даному разі відповідач повинен був усвідомлювати неправомірність своїх дій по зведенню будівель на землях, не виділених для цієї мети, що створює для таких будівель статус самочинного будівництва, яке, власне, не є об'єктом правового захисту . При цьому, суспільні інтереси у даному випадку значно переважають інтереси відповідача щодо його права власності на майно, оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, в тому числі щодо забезпечення раціонального її використання (найбільш сприятливого щодо конкретної земельної ділянки).

За таких обставин, позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ-Карпати" про зобов'язання повернути земельні ділянки є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на задоволення вимоги про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, судові витрати по сплаті судового збору за розгляд позову у розмірі 1600,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Київ-Карпати (02089, м.Київ, проспект Броварський, будинок 32-Б; ідентифікаційний код: 21620385) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36; ідентифікаційний код: 22883141) земельні ділянки (облікові коди 66:455:0001 та 66:455:0020) загальною площею 0,42 га на Броварському проспекті у Дніпровському районі міста Києва, привівши їх у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Київ-Карпати (02089, м.Київ, проспект Броварський, будинок 32-Б; ідентифікаційний код: 21620385) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9; ідентифікаційний код: 02910019) 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 30.10.2017

Суддя І.М. Отрош