Ухвала

від 25.10.2017 по справі 815/4657/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 жовтня 2017 року м. Київ К/800/14611/17

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРІОР-ВЛ до Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації з ПДВ, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРІОР-ВЛ (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Галицької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість (ПДВ) з додатками за липень 2016 року та вважати її такою, що прийнята у день її фактичного отримання відповідачем, а саме 25 серпня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову контролюючого органу, викладену у повідомленні №10068/1304-08 від 25 серпня 2016 року, щодо прийняття податкової декларації з ПДВ з додатками за звітний (податковий) період липень 2016 року. Вважати податкову декларацію з ПДВ з додатками за звітний (податковий) період липень 2016 року такою, що прийнята у день її фактичного отримання контролюючим органом, а саме 25 серпня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що контролюючим органом не доведено правомірності відмови у прийнятті податкової декларації Товариства з ПДВ за липень 2016 року з відповідними додатками, оскільки вказана податкова звітність має всі обов'язкові реквізити передбачені п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, у відповідача були відсутні підстави для неприйняття такої податкової звітності.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, контролюючий орган до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства у повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що Товариством не виконано обов'язок щодо подання податкової звітності в електронній формі, у зв'язку з відсутністю укладеного договору про визнання електронних документів, що контролюючим органом розцінюється як незаконна бездіяльність Товариства. Крім того, відповідач посилається на порушення позивачем граничних строків подання податкової звітності, що стало підставою для відмови у прийнятті такої.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18 серпня 2016 року Товариством засобами поштового зв'язку, на адресу контролюючого органу, надіслано податкову звітність з ПДВ за липень 2016 року з відповідними додатками, яка отримана відповідачем 25 серпня 2016 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду вказаної податкової звітності Товариства, контролюючим органом прийнято рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за липень 2016 року у зв'язку з зазначенням недостовірної інформації щодо місцезнаходження, про що повідомлено позивача листом від 25 серпня 2016 року №10068/1304-08.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Так, ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Пунктом 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків; місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією (п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України).

Порядок подання податкової декларації до контролюючого органу регулюється ст. 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу.

Як передбачено п. 49.9 ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.10 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Відповідно до п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Підпунктом 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для відмови у прийнятті податкової звітності Товариства слугувала службова записка отримана контролюючим органом від ОУ ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області 11 квітня 2016 року №193/11/15.52.21.06, відповідно до якої, у ході проведення заходів та візуальному обстеженні податкової адреси, а саме: м.Одеса, вул.Генерала Цвєтаєва,3/5, Товариство на момент відвідування не встановлено.

Таким чином, податкова декларація з ПДВ позивача не була визнана контролюючим органом податковою звітністю так як в ній зазначено відомості, що не відповідають дійсності, зокрема, недостовірну інформацію щодо місцезнаходження.

Згідно п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем змінено своє місцезнаходження з міста Одеса, Малиновський район, вул. Генерала Цвєтаєва, 3/5 на місто Львів, Галицький район, вул.Устияновича, 8А/1, у зв'язку з чим 30 грудня 2015 року проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Товариства, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у період з 1 січня 2016 року по 29 березня 2016 року місцезнаходженням Товариства було місто Львів, вул. Устияновича, 8А/1, у зв'язку з чим з чим починаючи з січня 2016 року позивач перебував на обліку як основний платник у Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області

Крім того, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29 березня 2016 року Товариство змінило своє місцезнаходження з міста Львів, Галицький район, вул.Устияновича, 8А/1 на місто Одеса, Малиновський район, вул. Генерала Цвєтаєва,3/5, внаслідок чого з початку травня 2016 року позивач перебуває на обліку в ДПІ у Малиновському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області (основне місце обліку). При цьому, до закінчення 2016 року позивач обліковується в Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (неосновне місце обліку).

Таким чином, враховуючи що вказана позивачем у податковій декларації адреса місцезнаходження (місто Одеса, Малиновський район, вул. Генерала Цвєтаєва,3/5) співпадає з даними, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, будь - яких відомостей про відсутність Товариства за місцезнаходженням у зазначеному Реєстрі не вказано, а контролюючим органом не надано, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності відмови контролюючого органу у прийнятті податкової декларації з ПДВ за липень 2016 року, а відповідно та правомірності визнання вказаної декларації поданою.

Крім того, попередніми судовими інстанціями обґрунтовано не взято до уваги посилання контролюючого органу щодо порушення Товариством строків встановлених податковим законодавством для подання податкової звітності, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, підставою для відмови Товариству у прийнятті податкової звітності слугувала недостовірність заповнення обов'язкових реквізитів податкової звітності (місцезнаходження), а не порушення строку подання звітності. Крім того, порушення строку подання звітності є підставою для застосування до платника податку штрафних санкцій та не є підставою для відмови у прийнятті такої звітності.

Таким чином, із зазначеного вбачається, що судами попередніх інстанцій дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України та надано правильну правову оцінку встановленим у справі обставинам у їх сукупності з дотриманням норм ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 5 квітня 2017 року у справі №815/4657/16 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України

Судді: І.Я. Олендер

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна