Постанова

від 17.10.2017 по справі 922/1470/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2017 року Справа № 922/1470/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. (головуючого), Поліщука В.Ю., Удовиченка О.С. розглянувши касаційну скаргу Фермерського господарства "РУСАН" на постанову та ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 Господарського суду Харківської області від 11.05.2017 у справі Господарського суду № 922/1470/17 Харківської області за позовомПриватного підприємства "Юридична компанія "Легіон" до 1. ТОВ "Агро-Торгівельна фірма "Агро-Діло"; 2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 Фермерського господарства "РУСАН" провиконання умов договору за відсутності явки в судове засідання представників учасників провадження у справі,

В С Т А Н О В И В :

05.05.2017 Приватне підприємство "Юридична компанія "Легіон" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Агро-Торгівельна фірма "Агро-Діло" (далі - відповідача-1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідача-2) про зобов'язання відповідача-1, поручителем якого є відповідач-2, виконати умови укладеного з позивачем договору про сумісний обробіток землі від 26.01.2017 шляхом забезпечення можливості обробітку земельних ділянок, розташованих на території Бармашівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області за кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6, та земельних ділянок, розташованих на території Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області за кадастровими номерами: НОМЕР_7; стягнути з відповідача-2 на користь позивача штраф в розмірі 25 000 грн. відповідно до умов договору поруки від 27.01.2017 на підставі статей 525, 526, 553, 554, 629, 1130, 1131 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України (том 1, а.с. 5 - 24).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.05.2017 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.05.2017; залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 - Фермерське господарство "РУСАН" (далі - третя особа) (том 1, а.с. 2 - 4).

05.05.2017 з метою забезпечення вимог про виконання відповідачем-1 умов спірного договору про сумісний обробіток землі позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони до вирішення справи по суті Фермерському господарству "РУСАН" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з проведення сільськогосподарських робіт (в тому числі засівання власними сільськогосподарськими культурами, обробітку засобами захисту та добривами, вирощування сільськогосподарської продукції та культур, будь-якого іншого сільськогосподарського використання тощо) та іншої діяльності на земельних ділянках, розташованих на території Бармашівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області за кадастровими номерами: НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6, та земельних ділянках, розташованих на території Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області за кадастровими номерами: НОМЕР_7 (вх. №1470/17) (том 1, а.с. 25 - 236, том 2, а.с. 1 - 205, том 3, а.с. 1 - 115).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.05.2017 (суддя Прохоров С.А.) , з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.05.2017, задоволено заяву позивача про забезпечення позову; до вирішення спору по суті у справі №922/1470/17 заборонено Фермерському господарству "РУСАН" та будь-яким іншим особам на земельних ділянках з кадастровими номерами НОМЕР_1; НОМЕР_2; НОМЕР_3; НОМЕР_4; НОМЕР_5; НОМЕР_6, які знаходяться на території Бармашівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, та земельних ділянках з кадастровими номерами: НОМЕР_8, які знаходяться на території Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області, вчиняти будь-які дії з проведення сільськогосподарських робіт (в тому числі засівання власними сільськогосподарськими культурами, обробітку засобами захисту та добривами, вирощування сільськогосподарської продукції та культур, будь-якого іншого сільськогосподарського використання тощо) та іншої діяльності ; ухвалено, що стягувачем за цією ухвалою є Приватне підприємство "Юридична компанія "Легіон", а боржником - Фермерське господарство "РУСАН" (том 3, а.с. 116 - 120, 128 - 130).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду про забезпечення позову, третя особа - Фермерське господарство "РУСАН" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу суду першої інстанції від 11.05.2017 як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права та за умов неповноти дослідження обставин справи, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, судові витрати скаржника за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Білецька А.М., судді: Гребенюк Н.В., Істоміна О.А.) апеляційну скаргу Фермерського господарства "РУСАН" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.05.2017 у даній справі - без змін (том 3, а.с. 204 - 209) .

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, третя особа звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду від 21.06.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 11.05.2017, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, зобов'язати Господарський суд Харківської області передати матеріали справи №922/1470/17 за правилами встановленої підсудності до Господарського суду Миколаївської області, про що винести відповідну ухвалу, стягнути з позивача на користь третьої особи судові витрати за подання касаційної скарги, обґрунтовуючи порушенням судами попередніх інстанцій положень статті 129 Конституції України, статей 1, 8, 25 Закону України "Про оренду землі", статей 4 2 , 4 3 , 12, 16, 32 - 34, 43, 65, 66, 67, 82, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) . Скаржник доводить, що заходи забезпечення позову вжито судами за відсутності доказів здійснення позивачем сільськогосподарського обробітку спірних земельних ділянок та вчинення безпосередньо відповідачем-1 дій з їх виведення з-під дії договору про сумісний обробіток землі, укладеного з позивачем, зважаючи на обставини припинення дії договорів суборенди землі, стороною (суборендарем) яких є відповідач-1; висновки судів ґрунтуються на припущеннях позивача про те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить виконання судового рішення про зобов'язання відповідача-1 до виконання спірного договору про сумісний обробіток землі у разі задоволення позовних вимог; вжиті судами заходи забезпечення позову не є співмірними щодо третьої особи - Фермерського господарства "РУСАН", яке не є стороною спору, так як його господарську діяльність, як фактичного орендаря спірних земельних ділянок, зупинено внаслідок заборони суду на вчинення дій з проведення сільськогосподарських робіт на зазначених земельних ділянках, що унеможливить отримання скаржником доходу від сільськогосподарської діяльності та виконання ним своїх зобов'язань перед орендодавцями з виплати орендної плати за користування землею. Також, скаржник зазначив, що провадження у даній справі з розгляду спору про зобов'язання відповідача-1 до виконання умов договору про сумісний обробіток землі здійснюється з порушення правил виключної підсудності господарських спорів, що виникають із земельних правовідносин, господарському суду за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин, тобто Господарському суду Миколаївської області, зважаючи на розташування спірних земельних ділянок у Вітовському районі Миколаївської області.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 21.06.2017 та ухвалу суду першої інстанції від 11.05.2017 на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Положеннями статті 1 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ підприємств , установ та організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, пред'явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених чи оспорюваних прав, що здійснюється позивачем на власний розсуд.

Положеннями статті 65 ГПК України передбачено, що в ході підготовки справи до розгляду з метою забезпечення правильного та своєчасного вирішення господарського спору суддя вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову ; вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Відповідно до статей 66, 67 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, про що виноситься ухвала, яка підлягає оскарженню окремо від рішення місцевого господарського суду згідно з пунктом 5 частини 1 статті 106 ГПК України. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду . Позов забезпечується , зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії або забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Пунктами 1, 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 роз'яснено про те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову шляхом подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову . У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу ; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги , зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання , якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, який компетентний розглядати спір по суті та є гарантією реального виконання рішення суду. При цьому, приймаючи ухвалу про заборону відповідачеві та іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен визначитись як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами до забезпечення позову, які вимагаються до застосування, так і з певними діями, які вимагається заборонити вчиняти, та з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011 роз'яснено про те, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти . Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб , яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

Відтак, обрання судом заходу до забезпечення позову повинно бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами та не порушувати прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, які не є стороною спору. Вжиття заходів до забезпечення здійснюється виключно судом, компетентним розглядати спір по суті.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 05.05.2017 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами до відповідачів 1, 2 про зобов'язання відповідача-1 надати позивачу матеріальну підтримку в обробітку спірних земельних ділянок, розташованих у Вітовському районі Миколаївської області, у вигляді сільськогосподарської техніки, необхідної для здійснення посіву на зазначених земельних ділянках на виконання умов договору про сумісний обробіток землі від 26.01.2017, укладеного між позивачем та відповідачем-1, а також стягнення з відповідача-2, як поручителя за зобов'язаннями відповідача-1, штрафу в розмірі 25 000 грн. відповідно до договору поруки від 27.01.2017, укладеного з позивачем (том 1, а.с. 5 - 24).

Судами встановлено, що з моменту укладення договору про сумісний обробіток землі від 26.01.2017 та одержання доступу до спірних земельних ділянок відповідно до акта №1 передачі права доступу до земельних ділянок від 02.02.2017, позивач провів агротехнічний обробіток землі та здійснив підготовку землі для посіву, на що витратив значний обсяг часу та коштів; отже, позивач розраховує на належне виконання відповідачем-1 зобов'язань за спірним договором щодо вирощування та збирання урожаю з метою отримання прибутку від спільного ведення сільськогосподарської діяльності. Однак, відповідач направив позивачу лист від 03.04.2017 з повідомленням про неможливість виконання умов спірного договору у зв'язку з розірванням договорів суборенди землі, укладених між відповідачем-1, як суборендарем, та третьою особою - Фермерським господарством "Колос" (том 1, а.с. 16-22, том 3, а.с. 1-115).

Матеріалами справи підтверджується та судами встановлено, що з метою забезпечення позовних вимог 05.05.2017 позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони до вирішення справи по суті Фермерському господарству "РУСАН" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з проведення сільськогосподарських робіт (в тому числі засівання власними сільськогосподарськими культурами, обробітку засобами захисту та добривами, вирощування сільськогосподарської продукції та культур, будь-якого іншого сільськогосподарського використання тощо) та іншої діяльності на спірних земельних ділянках, розташованих на території Бармашівської сільської ради та Первомайської селищної ради Вітовського району Миколаївської області (том 1, а.с. 25 - 236, том 2, а.с. 1 - 205, том 3, а.с. 1 - 115).

Судами встановлено, що в обґрунтування доводів щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову позивач зазначив про ухилення відповідача-1 від виконання зобов'язань за договором про сумісний обробіток землі від 26.01.2017 щодо матеріальної підтримки посівних площ шляхом надання технічних засобів для їх обробітку (пункт 2.2. договору), а також вчинення відповідачем-1 дій щодо штучного виведення спірних земельних ділянок з-під дії укладеного з позивачем договору шляхом їх перереєстрації на третіх осіб.

Суди встановили, що відповідно до відомостей з державних реєстрів прав на нерухоме майно, спірні земельні ділянки перереєстровано на Фермерське господарство "РУСАН", що свідчить про реальність загрози неможливості використання позивачем результатів обробітку спірних земельних ділянок та вирощеного на них врожаю на власний розсуд (том 1, а.с. 31 - 236, том 2, а.с. 1 - 68).

Задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що обраний позивачем захід до забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а його застосування унеможливить настання негативних наслідків умисного ухилення відповідача-1 від виконання зобов'язань за договором про сумісний обробіток землі від 26.01.2017, розірвання відповідачем-1 договорів суборенди спірних земельних ділянок та їх перереєстрації на Фермерське господарство "РУСАН", а також забезпечить можливість належного виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом заборони до вирішення справи по суті Фермерському господарству "РУСАН" та будь-яким іншим особам вчиняти дії з проведення сільськогосподарських робіт та іншої діяльності на спірних земельних ділянках, зазначивши про те, що позовні вимоги пов'язані саме з визначенням правомірності використання зазначених земельних ділянок, тому вжиті місцевим господарським судом заходи до забезпечення позову є єдиним реальним способом відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів Фермерського господарства "РУСАН", оскільки встановлені місцевим господарським судом обмеження щодо користування спірними земельними ділянками мають тимчасовий характер.

Колегія суддів касаційного суду, переглядаючи справу в межах предмета касаційного оскарження, не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про вжиття заходів до забезпечення позову, вважає їх такими, що зроблені з порушенням виключної підсудності розгляду земельних спорів та за умов неповного дослідження обставин справи на предмет розумності, обґрунтованості, адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову, порушенням принципу збалансованості інтересів сторін спору та інших осіб, прав та обов'язків яких стосуються застосовані судами обмеження щодо використання спірних земельних ділянок та ведення на них господарської діяльності.

Положеннями статті 8 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендована земельна ділянка чи її частина може передаватися орендарем в суборенду без зміни її цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди землі і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Відповідно до статей 25, 27 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та отримувати продукцію і доходи ; орендар має право на захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, між сторонами спору - позивачем та відповідачем-1 укладено договір про сумісний обробіток землі від 26.01.2017, за умовами якого сторони зобов'язалися здійснювати діяльність по землеробству та обробці землі на території Первомайської селищної ради та Бармашівської сільської ради Вітовського району Миколаївської області згідно сівозміни на земельних ділянках, переданих відповідачу-1 в оренду третіми особами; при цьому, позивач зобов'язався на земельних ділянках виростити та реалізувати урожай товарної сільськогосподарської продукції відповідно до умов даного договору, а відповідач-1 зобов'язався сприяти позивачу у виробництві зазначеної продукції та прийняти частину її вартості; на виконання умов цього договору, відповідач-1 передав позивачу права доступу до спірних земельних ділянок відповідно до акта №1 від 02.02.2017 (том 1, а.с. 16 - 20).

Матеріалами справи підтверджується, що права володіння та користування спірними земельними ділянками відповідач-1 набув у листопаді 2015 за договорами суборенди землі, укладеними строком на 10 років з Фермерським господарством "Колос", як орендарем цих земельних ділянок у фізичних осіб - власників земельних паїв (том 2, а.с. 69 - 205, том 3, а.с. 1 - 115).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, листом від 03.04.2017 відповідач-1 повідомив позивача про розірвання договорів суборенди землі, що унеможливлює виконання ним договору про сумісний обробіток землі від 26.01.2017 (том 1, а.с. 21 - 22).

Матеріалами справи підтверджуються обставини укладення у березні 2017 між фізичними особами-власниками спірних земельних ділянок та Фермерським господарством "РУСАН" договорів оренди землі, зареєстрованими в передбаченому законом порядку, за умовами яких третя особа-орендар прийняв у строкове (на 10 років) платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, щодо спільного обробітку яких за договором від 26.01.2017 між позивачем та відповідачем-1 виник спір (том 3, а.с. 139 - 249, том 4, а.с. 1 - 31).

Отже, на момент розгляду судами у травні 2017 вимог позивача про застосування заходів до забезпечення позову шляхом заборони до вирішення справи по суті Фермерському господарству "РУСАН" та будь-яким іншим особам вчиняти дії з проведення сільськогосподарських робіт та іншої діяльності на спірних земельних ділянках, право володіння та користування зазначеними земельними ділянками належало Фермерському господарству "РУСАН". Відтак, надаючи оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття спірних заходів забезпечення позову, судам належало перевірити чи не порушуватимуть такі заходи прав Фермерського господарства "РУСАН", як орендаря, передбачених статтею 25 Закону України "Про оренду землі", та чи обрані позивачем заходи забезпечення позову не перешкоджатимуть господарській діяльності Фермерського господарства "РУСАН", основним видом діяльності якого є вирощування зернових культур та насіння олійних культур (том 3, а.с. 133 - 137).

При цьому, в порушення вимог статей 33, 34, 43, 66, 67, 101 ГПК України, суди не дослідили чи вчинялись позивачем фактичні дії з обробітку і засівання спірних земельних ділянок, зважаючи на обставини передання відповідачем-1, як суборендарем, права користування спірними земельними ділянками позивачу у лютому 2017 та припинення правовідносин суборенди із набуттям прав орендаря спірних земельних ділянок Фермерським господарством "РУСАН" у березні 2017 , та не перевірили обраного позивачем заходу забезпечення позову на предмет його співмірності із заявленими позовними вимогами.

Так, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що обраний позивачем захід до забезпечення позову виходить за межі предмета позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 до виконання умов договору про спільний обробіток землі від 26.01.2017 та стягнення з відповідача-2 штрафу в розмірі 25 000 грн. відповідно до умов договору поруки від 27.01.2017, та порушує баланс інтересів сторін та третіх осіб, які не є учасниками даного спору.

Отже, вжиті судами заходи до забезпечення позову відповідно до оскаржуваних судових рішень не відповідають вимогам щодо їх розумності, обґрунтованості та адекватності для забезпечення можливості виконання судового рішення, тому підлягають скасуванню, у зв'язку з чим у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.07.2017 за заявою позивача про уточнення заяви про забезпечення позову викладено у новій редакції вжиті ухвалою місцевого господарського суду від 11.05.2017 заходи до забезпечення позову у справі №922/1470/17 та до вирішення спору по суті заборонено Фермерському господарству "РУСАН" та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії з проведення сільськогосподарських робіт та іншої діяльності на спірних земельних ділянках, окрім здійснення позивачем дій з проведення сільськогосподарських робіт, в тому числі обробки землі, посіву та збирання посіяного ним врожаю на спірних земельних ділянках ; пунктом 3 ухвали визначено, що вказана ухвала є невід'ємною частиною ухвали Господарського суду Харківської області від 11.05.2017 у справі №922/1470/17 (том 5, а.с. 57 - 60). Ухвала місцевого господарського суду від 13.07.2017 в апеляційному порядку не оскаржувалася і набрала законної сили.

З огляду на обставини прийняття місцевим господарським судом ухвали від 11.05.2017 з порушенням вимог ГПК України щодо застосування заходів забезпечення позову, у зв'язку з чим її скасовано судом касаційної інстанції, скасуванню підлягає також ухвала місцевого господарського суду від 13.07.2017 як така, що є похідною від основної ухвали суду від 11.05.2017, тому у задоволенні заяви позивача про уточнення заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.

При цьому, колегія суддів касаційного суду зазначає, що положеннями частини 9 статті 16 ГПК України встановлено виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності , за винятком тих, що віднесені до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини.

Пунктом 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011 роз'яснено про те, що у вирішенні спорів, що виникають у зв'язку з виконанням договорів оренди земельних ділянок та інших договорів щодо користування земельними ділянками, господарським судам слід виходити з правил виключної підсудності, встановлених частиною 9 статті 16 ГПК України.

Матеріалами справи підтверджуються та судами встановлено обставини звернення позивача до Господарського суду Харківської області з позовними вимогами до відповідачів 1, 2 про зобов'язання відповідача-1 надати позивачу матеріальну підтримку в обробітку спірних земельних ділянок, розташованих у Вітовському районі Миколаївської області , у вигляді сільськогосподарської техніки, необхідної для здійснення посіву на цих земельних ділянках на виконання умов договору про сумісний обробіток землі від 26.01.2017 , а також стягнення з відповідача-2, як поручителя за зобов'язаннями відповідача-1, штрафу в розмірі 25 000 грн. відповідно до укладеного з позивачем договору поруки від 27.01.2017 (том 1, а.с. 5 - 24).

Отже, даний спір виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 договору про сумісний обробіток земельних ділянок та порушенням зобов'язань за договором поруки, за яким відповідач-2 поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем-1 спірного договору про сумісний обробіток землі, та підлягає розгляду з урахуванням правил його виключної підсудності Господарському суду Миколаївської області за місцезнаходженням спірних земельних ділянок.

Пунктом 7 частини 2 статті 111 10 ГПК України як безумовну підставу для скасування рішення місцевого чи апеляційного господарського суду визначено його прийняття з порушенням правил виключної підсудності.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України, якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи. При цьому, у разі коли непідсудність справи даному місцевому господарському суду виявлено під час касаційного перегляду судового рішення і останнє у зв'язку з цим скасовується, то матеріали справи підлягають поверненню до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог частини 1 статті 17 ГПК України , про що роз'яснено пунктом 20.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" №10 від 24.10.2011.

З огляду на зазначене та враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції відповідно до статей 111 5 , 111 7 ГПК України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про скасування постанови апеляційного суду від 21.06.2017, ухвали місцевого господарського суду від 11.05.2017 та ухвали місцевого господарського суду від 13.07.2017, відмову у задоволенні заяв позивача про забезпечення позову та про уточнення заяви про забезпечення позову та повернення матеріалів справи №922/1470/17 до Господарського суду Харківської області для виконання вимог частини 1 статті 17 ГПК України про передачу її за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Судові витрати скаржника на суму 1 840 грн. за розгляд його апеляційної та касаційної скарг на рішення судів першої та апеляційної інстанцій про вжиття заходів до забезпечення позову, які скасовано в касаційному порядку, що належали до сплати в апеляційному (880 грн.) та касаційному (960 грн.) судах, необхідно стягнути з позивача на користь скаржника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "РУСАН" задовольнити.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.06.2017, ухвалу Господарського суду Харківської області від 11.05.2017 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.07.2017 у справі №922/1470/17 скасувати.

У задоволенні заяв Приватного підприємства "Юридична компанія "Легіон" про забезпечення позову та про уточнення заяви про забезпечення позову відмовити.

Матеріали справи №922/1470/17 повернути до Господарського суду Харківської області для виконання вимог частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України про передачу її за підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Юридична компанія "Легіон" (61058, Харківська область, місто Харків, в'їзд Даргомижського, 6, код ЄДРЮОФОПГФ 33899266) на користь Фермерського господарства "РУСАН" (57230, Миколаївська область, Вітовський район, село Білозірка, код ЄДРЮОФОПГФ 34462769) 1 840 (тисячу вісімсот сорок) грн. 00 (нуль) коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ.".

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Ю. Поліщук

О.С. Удовиченко