Рішення

від 24.10.2017 по справі 910/14685/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017Справа №910/14685/17 За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

До Приватного підприємства ВВ-ЩИТ-1

Про стягнення 27 163, 22 грн.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пред'явлені вимоги про стягнення в порядку регресу 27 163,22 грн. відшкодування, виплаченого потерпілій особі, право вимоги за яким перейшло до відповідача, як роботодавця винної в ДТП особи відповідно до ст..ст. 1167, 1172, 1187 ЦК України, п.2 ч. 1 ст. 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2017 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 03.10.2017.

У судовому засіданні 03.10.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав, подав документи для долучення до справи, заяву про виправлення описки в позовній заяві та заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника позивача.

Ухвалою суду від 03.10.2017 розгляд справи відкладено на 24.10.2017.

23.10.2017 до суду від третьої особи надійшли пояснення по справі та документи для долучення до матеріалів справи.

Відповідач уповноваженого представника у засідання суду 03.10.2017, 24.10.2017 не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду від 01.09.2017 та 03.10.2017 були надіслані відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ станом на час звернення до суду, та повернені до суду із зазначенням причини повернення: інші причини: не розшукано .

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином, тому справа розглядається за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 24.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2013 на перехресті автодоріг Маковище-Гавронщина-Колонщина Макарівського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пигода за участю двох транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується первісною довідкою ДАЇ № 9237540.

Постановою Макарівського районного суду Київської області від 13.03.2014 у справі № 370/528/14-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а провадження у справі закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Як вбачається з матеріалів справи. ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування по ДТП 27.03.2014, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність щодо експлуатації та керування автомобілем НОМЕР_1, перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована.

Відповідно до Звітів № 8294 від 09.08.2013 та № 8294/2 від 16.09.2013 про оцінку автомобіля ВАЗ-21099 , д.р.н. НОМЕР_2, на підставі наказу № 5490 від 24.10.2014 позивачем було виплачено потерпілій особі ОСОБА_3 страхове відшкодування на загальну суму 26 648,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1/24035 від 27.10.2014, копія якого долучена до справи.

Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 27.06.2017 № 704/1133/16-ц у задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1, Приватного підприємства Охоронне підприємство Щит-1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у сумі 27 163, 22 грн. - відмовлено.

Позивачем у даній справі пред'явлено позов до ПП ВВ-Щит-1 про стягнення в порядку регресу 27 163,22 грн. відшкодування, а саме: 26 648,22 грн. відшкодування та 515,00 грн. витрат на аварійного комісара.

Позовні вимоги мотивовані тим, що станом на ДТП винна особа ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з ПП ВВ-Щит-1 , що як стверджує позивач встановлено у рішенні Тальнівського районного суду Черкаської області від 27.06.2017 у справі № 704/1133/16-ц, тому після виплати відшкодування позивач набув право вимоги саме до ПП Щит-1 , як роботодавця винної в ДТП особи відповідно до ст.ст. 1167, 1172, 1187 ЦК України, п.2 ч. 1 ст. 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виплатив потерпілій у ДТП особі ОСОБА_2 страхову виплату відповідно до п.41.1 пп. а ст. 41 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів , якою передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, зокрема, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України, на яку посилається позивач, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

В матеріалах справи відсутні докази того, що станом на ДТП 26.07.2013 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 або власника транспортного засобу ВАЗ-2121 , д.р.н. НОМЕР_1 була забезпечена відповідним договором обов'язкового страхування (полісом).

У письмових поясненнях по справі ОСОБА_1 підтвердив, що він дійсно перебував станом на 26.07.2017 у трудових відносинах з ПП ВВ-Щит-1 , при цьому пояснив обставини, за яких він здійснював керування автомобілем ВАЗ-2121 д.р.н.

Проте, посилання позивача на положення ст. 1172 Цивільного кодексу України (за змістом якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків) судом відхиляються, оскільки знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем не підтверджує того, що саме відповідач має нести відповідальність за відшкодування понесених позивачем витрат, пов'язаних з ДТП у заявленій сумі.

У даному випадку підлягають застосуванню положення ст. 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів як спеціальної норми, що регулює спірні правовідносини.

Згідно п.38.2.1 ст. 38 Закону, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону;

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем не надано доказів того, що автомобіль ВАЗ-2121 , д.р.н. НОМЕР_1 належить відповідачу - ПП ВВ-Щит-1 .

У Довідці ДАІ № 9237540 про ДТП ВДАІ Макарівського РВ УМВС України в Київській області зазначено, що автомобіль ВАЗ-2121 , д.р.н. НОМЕР_1 № кузова НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 (транспортний засіб не застраховано), також власником вказаного автомобіля зазначено ОСОБА_4 у повідомленні про ДТП, наданому потерпілим до МТСБ 12.08.2014.

Інших доказів того, хто станом на 26.07.2013 був власником вказаного автомобіля, суду не надано.

Таким чином, позивачем належними засобами доказування не доведено та не надано доказів того, що в силу Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів він набув право регресної вимоги до саме до відповідача, як особи що має здійснити відповідне відшкодування, що було б підставою для задоволення позову.

Стосовно посилань позивача на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27.06.2017 № 704/1133/16-ц суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначено в п.2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Висновки суду у вищевказаній цивільній справі не є обставиною, що має преюдиціальне значення в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а є правовою оцінкою встановлених в рамках вказаної справи обставин.

Більш того, зі змісту рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 27.06.2017 № 704/1133/16-ц вбачається, що до відповідного висновку про відмову у задоволенні позову суд дійшов, посилаючись на положення ст.ст. 1187, 1191 Цивільного кодексу України (тобто загальні положення про відшкодування шкоди), в той час як в рамках даної справи позивачем заявлено вимоги на підставі спеціальної норми, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме: ст. 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, доводи сторін та надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 31.10.2017

Суддя О.М. Ярмак