Постанова

від 05.05.2018 по справі 910/14685/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/14685/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017

(головуючий - Алданова С.О., судді - Зеленін В.О., Мартюк А.І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017

(суддя Ярмак О.М.)

у справі № 910/14685/17

за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до Приватного підприємства "ВВ-ЩИТ-1"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4,

про стягнення 27 163,22 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ВВ-ЩИТ-1" про стягнення в порядку регресу 27 163,22 грн відшкодування, виплаченого потерпілій особі, право вимоги за яким перейшло до відповідача як роботодавця винної в ДТП особи.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 1191, 1172 ЦК України та п.2 ч. 1 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 залишено без змін.

2.3. Під час розгляду справи судами встановлено такі фактичні обставини справи.

2.3.1. 26 липня 2013 року на перехресті автодоріг Маковище-Гавронщина-Колонщина Макарівського району Київської області сталась дорожньо-транспортна пригода за участю двох транспортних засобів: автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується первісною довідкою ДАІ № 9237540.

2.3.2. Постановою Макарівського районного суду Київської області від 13.03.2014 у справі №370/528/14-п ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрито за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

2.3.3. 27 березня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України з повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування по ДТП, посилаючись на те, що цивільно-правова відповідальність щодо експлуатації та керування автомобілем НОМЕР_1 перед третіми особами на момент вчинення ДТП не була застрахована.

2.3.4. Відповідно до звітів № 8294 від 09.08.2013 та № 8294/2 від 16.09.2013 про оцінку автомобіля НОМЕР_2, на підставі наказу №5490 від 24.10.2014 позивачем було виплачено потерпілій особі ОСОБА_6 страхове відшкодування на загальну суму 26 648,22 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1/24035 від 27.10.2014.

2.3.5. Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 27.06.2017 у справі №704/1133/16-ц відмовлено Моторному (транспортному) страховому бюро України у задоволенні позову до ОСОБА_4 та ПП "Охоронне підприємство "Щит-1" про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у сумі 27 163,22 грн.

Зазначені вище обставини стали підставою для звернення МТСБУ до господарського суду у цій справі.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили таке.

2.4.1. У письмових поясненнях ОСОБА_4 підтвердив, що станом на 26.07.2013 перебував у трудових відносинах з ПП "ВВ-ЩИТ-1" та виклав обставини, за яких він здійснював керування автомобілем НОМЕР_3.

2.4.2. Разом з тим, суди встановили, що в матеріалах справи відсутні докази, що автомобіль НОМЕР_3 належить саме відповідачу - ПП "ВВ-ЩИТ-1". У довідці Моторного (транспортного) страхового бюро України про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих у графі власник ТЗ зазначено - не відомо. Натомість в матеріалах справи у довідці ДАІ № 237540 про ДТП зазначено, що автомобіль НОМЕР_3 № кузова НОМЕР_5 належить ОСОБА_7 (транспортний засіб не застраховано). Інших доказів того, хто станом на 26.07.2013 був власником вказаного автомобіля, суду не надано.

2.4.3. Таким чином, суди відхили посилання позивача на ст.1172 ЦК України за змістом якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, оскільки, за висновками судів попередніх інстанцій, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають положення ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", як спеціальної норми, що регулює спірні правовідносини. А саме, п. 38.2.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідно до якого МТСБУ, після сплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою та рішенням, МТСБУ звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 скасувати та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити у повному обсязі.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що вина третьої особи у скоєнні ДТП підтверджується постановою Макарівського районного суду Київської області від 29.09.2011.

Відповідач на дату ДТП не виконав вимогу Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та не мав чинного договору обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Виплативши потерпілій у ДТП особі 27 163,22 грн відшкодування, до позивача перейшло право вимоги до ПП "ВВ-Щит-1" як роботодавця винної в ДТП особи. Відтак його позовні вимоги підлягають задоволенню відповідно до приписів ст.1172 ЦК України, а його позиція підтверджується практикою Верховного Суду України у справі №6-108цс13.

3.3. Відзивів на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Згідно з компетенцією, визначеною у ст.300 ГПК України Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору у справі є стягнення МТСБУ грошових коштів в порядку регресу з роботодавця винної у ДТП особи у зв'язку із виплатою страхового відшкодування потерпілій особі.

4.3. Відповідно до п. 39.1 ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Основними завданнями МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом (п. 39.2.1 ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" ).

За змістом п. 41.1 ст.41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

У п. 38.2.1 п. 38.2 ст.38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регламентовано, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

4.4. Як зазначено вище у п. 2.4.2 цієї постанови, суди попередніх інстанцій, відмовивши у задоволенні позову МТСБУ до ПП "ВВ-Щит-1", зазначили, що у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач є власником транспортного засобу ВАЗ-2121 д.н.з. НОМЕР_4, водія якого визнано винним у вчиненні ДТП. Відтак, за висновками судів, відсутніми є правові підстави для застосування до спірних правовідносин, що склались у цій справі, приписів ст.1172 ЦК України.

Проте колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного встановлення усіх фактичних обставин справи з огляду на таке.

4.5. Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Тобто судам слід було встановити на якій правовій підставі відповідач використовував транспортний засіб ВАЗ-2121, д.н.з. НОМЕР_4 у своїй трудовій діяльності та чи повинен він був застрахувати цей транспортний засіб відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

4.6. За загальними правилом ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно з нормою ч. 1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України убачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст.1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, ст.1187 ЦК України встановлює особливого суб'єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки .

Згідно з ч. 2 ст.1187 ЦК України таким суб'єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб'єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Зазначений висновок узгоджується і з нормою ч. 1ст.1172 ЦК України та ч. 2 ст.1187 ЦК України.

4.7. Отже, аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Проте суди зазначених обставин не досліджували та не встановили, чи є відповідач "власником" транспортного засобу у розумінні зазначеного вище положення п.1.6 ст.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та на якій правовій підставі транспортний засіб ВАЗ-2121 д.н.з. НОМЕР_4 перебував у співробітника відповідача.

4.8. Суди попередніх інстанцій не з'ясували цих обставин, що свідчить про порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та є підставою для скасування судових рішень у справі з направленням справи на новий розгляд.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

5.2. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи у суді касаційної інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

5.3. Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

6. Судові витрати

6.1. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017) передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Враховуючи, що судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа передається на новий розгляд до місцевого господарського суду, розподіл судових витрат у справі, в тому числі, й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2017 у справі №910/14685/17 скасувати.

3. Справу №910/14685/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

О. Мамалуй