Рішення

від 26.10.2017 по справі 404/6479/15-ц

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/6479/15-ц

Номер провадження 2/404/82/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

Головуючого судді - Іванової Н.Ю.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про усунення перешкод у користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про усунення перешкод у користування земельною ділянкою. Просить:

- визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09.08.2010 року № 722 про оформлення права власності ОСОБА_1 на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (гараж) загальною площею 27 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 11.08.2010 року на ім'я ОСОБА_1 за НОМЕР_2;

- зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України та КЕВ м. Кіровограда земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, шляхом знесення гаражу загальною площею 27 кв.м., що розташований на земельній ділянці за кадастровим НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно державного акту на право постійного користування землею, Кіровоградській КЕЧ району (на даний час КЕВ м. Кропивницький) надано у постійне користування земельну ділянку на розі вул. Конєва - вул. Попова.

Рішенням Кіровоградської міської ради громадянам, зокрема, ОСОБА_1 було передано безоплатно у власність земельні ділянки біля житлового будинку АДРЕСА_2, загальною площею 90 кв.м., яка належить на праві постійного користування КЕВ м. Кіровоград.

Постановою суду вищевказане рішення скасовано. Проте до його скасування на виконання рішення Кіровоградської міської ради ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку від 05.05.2010 року серії НОМЕР_4, площею 0,0030 га. Вказаний державний акт визнано недійсним та скасовано рішенням суду від 27.05.2013 року.

Однак, 09.08.2010 року виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради прийнято рішення № 722 про оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на гараж з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1. Відтак 11.08.2010 року ОСОБА_1 на підставі вказаного рішення видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за НОМЕР_2.

Позивач вважає, що вищевказане рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09.08.2010 року № 722, видане на його виконання свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яким посвідчено право власності ОСОБА_1 на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, є актами, що суперечать закону, порушують права держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кіровограда, у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними.

Крім того, позивач зазначає, що оскільки гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, належний ОСОБА_1, всупереч вимогам закону розміщений на землях оборони, тобто земельній ділянці, що не відведена для цієї мети та щодо якої законодавчо встановлена заборона на її забудову подібними об'єктами нерухомості, а також враховуючи відсутність у ОСОБА_1 будь-яких правовстановлюючих документів на даний об'єкт нерухомості, вказаний гараж є самочинним будівництвом. У зв'язку з чим, відновлення прав держави на землі оборони в особі Міністерства оборони України та титульного землекористувача КЕВ м. Кіровограда на спірну земельну ділянку має бути здійснене шляхом знесення гаражу за рахунок ОСОБА_1

Прокурор військової прокуратури Кіровоградського гарнізону, представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда та представник Міністерства оборони України в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся. Причини неявки суду не повідомив. Подав до суду заяву про відмову в задоволенні позову, в зв'язку з пропуском строку позовної давності (а.с. 123-124). В обґрунтування заяви зазначив, що в 2010 році в установленому законом порядку він дійсно отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно (гараж). Будучи власником цього майна, ОСОБА_1 стверджує, що користувався ним за призначенням. Пізніше не порушуючи закону, він розпорядився майном, яке належало йому на праві власності за своїм розсудом. Станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не є власником майна та земельної ділянки, на яку претендує позивач, а тому він не може бути стороною у справі та не має ніякого відношення до цієї справи. Крім того, відповідач вказує на те, що через шість років після отримання ним свідоцтва про право власності, порушуючи всі строки позовної давності передбачені ст.ст. 256-257 ЦК України, позивачем пред'явлено позовні вимоги про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради та свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Відтак позивачем без поважних причин пропущені строки позовної давності, що також є підставою для відмови в позовних вимог.

Представник відповідача Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, в межах наданих доказів, заслухавши пояснення військового прокурора Кіровоградського гарнізону, представників Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 від 22.10.1993 року (реєстраційний № 136), виданого відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14.04.1993 року № 269, Кіровоградській КЕЧ району (наразі КЕВ м. Кропивницький) надано у постійне користування земельну ділянку на розі вул. Конєва - вул. Попова (а.с. 10-11).

Рішенням Кіровоградської міської ради від 16.02.2010 року № 3157 Про передачу ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 безоплатно у власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 затверджено проект землеустрою та передано зазначеним вище фізичним особам земельні ділянки площею 30 кв.м. кожному для будівництва індивідуальних гаражів за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Виконавчий комітет Кіровоградської міської ради, розглянувши заяву ОСОБА_1 про оформлення права власності на гараж по АДРЕСА_2, враховуючи висновок ОКП Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації , 09.08.2010 року прийняв рішення за № 722 про оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності ОСОБА_1 на гараж з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 (а.с. 23).

На підставі вищевказаного рішення виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 11.08.2010 року ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно за НОМЕР_2, а саме: гараж з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер НОМЕР_6 (а.с. 23 на звороті).

Проте, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року скасовано рішення Кіровоградської міської ради від 16.02.2010 року № 3157 Про передачу громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_1 безоплатно у власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 (а.с. 16-19).

Також, 27.05.2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда ухвалено рішення, яке набрало законної сили 02.07.2013 року (а.с. 20-21). Вказаним рішенням суду визнано недійсним та скасовано державний акт від 05.05.2010 року, серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,0030 га, що розташована в м. Кіровограді по АДРЕСА_2, що зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 011039000264.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 ЦК України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У відповідності до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Таким чином, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Згідно з п.п. а п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (яке було чинним на час видачі спірних рішення та свідоцтва) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

За змістом п.п. 10 п. б ст. 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать у тому числі облік відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Враховуючи викладене, рішення про видачу свідоцтва про право власності, що прийняте виконавчим комітетом відповідної ради, а також відповідне свідоцтво про право власності є правовими актами індивідуальної дії, можливість визнання яких недійсними у випадку порушення ними права власності особи передбачена ст.ст. 16, 21, 393 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 84 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, при цьому в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Також, статтею 14 Закону України Про Збройні Сили України визначено, що Земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Поряд із цим, ч. 1 ст. 19 ЗК України містить положення щодо поділу земель України за цільовим призначенням на відповідні категорії, серед яких, зокрема, і землі оборони.

Відповідно до вимог ст. 77 ЗК України, ст. 1 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 5 Закону України Про розмежування земель державної та комунальної власності , чинного на час прийняття та видачі оспорюваних рішення та свідоцтва, суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади. Крім цього, ст. 6 вказаного Закону зазначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі оборони.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність вибуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлені обставини неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0030 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, оскільки відповідна земельна ділянка належить до державної власності за категорією земель оборони.

Згідно з п.п. а п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р. (яке було чинним на час видачі спірних рішення та свідоцтва) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності станами місцевого самоврядування фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Тобто, відповідно до вимог законодавства, чинного на час ухвалення рішення та видачі свідоцтва, істотною умовою для видачі органом місцевого самоврядування будь-якій особі свідоцтва про право власності на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна є наявність у особи, якій видається свідоцтво, акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети.

Таким чином, враховуючи викладене, а також враховуючи те, що рішення Кіровоградської міської ради про відведення земельної ділянки ОСОБА_1 та державний акт на право власності останнього на цю земельну ділянку визнані судом недійсними, в зв'язку з належністю земельної ділянки до земель оборони, суд приходить до висновку, що рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09.08.2010 року № 722 про оформлення право власності ОСОБА_1 на гараж, а також свідоцтво про право власності на нерухоме майно (гараж), видане на підставі оспорюваного рішення, слід визнати недійсними, оскільки вони порушують права держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ міста Кіровограда на використання цих земель.

Крім того, відповідно до ст. 42 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 р. N 483, землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для шва мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних та кримінальних справ Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) зазначено наступне. При розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, руди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Будівництвом об'єкта нерухомості на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, вважається спорудження таких об'єктів на земельній ділянці, що не віднесена до земель житлової й громадської забудови, зокрема, наданій для ведення городництва, сінокосіння, випасання худоби тощо, цільове призначення або вид використання якої не змінено в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо відсутності у нього права власності на гараж по АДРЕСА_1, а відтак безпідставність вимог позивача до нього, спростовуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 94339239 від 11.08.2017 року, що міститься в матеріалах справи (а.с. 166-167).

Так, судом встановлено, що відповідно до вищевказаної Інформаційної довідки, право власності на гараж по АДРЕСА_1, площею 27,0 кв.м. зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 11.08.2010 року, виданого Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради.

Таким чином, враховуючи, що вищевказаний гараж, належний ОСОБА_1 всупереч вимогам закону розміщений на землях оборони, тобто земельній ділянці, що не відведена для цієї мети, та щодо якої законодавчо встановлена заборона на її забудову подібними об'єктами нерухомості, а також враховуючи відсутність у ОСОБА_1 будь-яких правовстановлюючих документів на даний об'єкт нерухомості, слід дійти висновку, що вказаний гараж є самочинним будівництвом.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відтак, враховуючи заперечення держави в особі Міністерства оборони України, як користувача земельної ділянки, на якій розташований належний ОСОБА_1 гараж, за адресою: АДРЕСА_1, за правилами ч. 4 ст. 376 ЦК України вказаний об'єкт нерухомості підлягає знесенню за рахунок ОСОБА_1 як особи, якою він побудований.

Пунктом б ч. 3 ст. 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

У зв'язку із викладеним, суд вважає, що відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України відновлення прав держави на землі оборони в особі Міністерства оборони України та титульного землекористувача КЕВ міста Кіровограда на спірну земельну ділянку має бути здійснене шляхом знесення гаражу розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці із кадастровим номером НОМЕР_3, за рахунок ОСОБА_1.

Також, відповідач ОСОБА_1 в письмовій заяві від 16.02.2017 року просила суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності (а.с. 123-124).

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Незаконність будівництва гаражів біля житлового будинку АДРЕСА_2 встановлено перевіркою Головного управління Держкомзему у Кіровоградській області на вимогу військової прокуратури Кіровоградського гарнізону, за результатами якої складено акт від 18.08.2010 року.

Рішення Кіровоградської міської ради від 16.02.2010 року № 3157 Про передачу громадянам ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 безоплатно у власність земельних ділянок по АДРЕСА_2 скасовано постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року, яка набрала законної сили 27.10.2011 року.

Державний акт від 05.05.2010 року, серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 0,0030 га, що розташована в м. Кіровограді по АДРЕСА_2, визнано недійсним та скасовано рішення суду від 27.05.2013 року, яке набрало законної сили 02.07.2013 року.

Заступник військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда звернувся до суду з позовом 31.08.2015 року, про що свідчить штам Кіровського районного суду м. Кіровограда (а.с. 1).

Враховуючи те, що з 2010 року позивачем вчиняються дії направлені на відновлення порушеного права держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кіровограда на земельну ділянку, в тому числі звернення до суду, суд вважає, що строк звернення до суду позивачем не пропущений

За вказаного позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст.88 ЦПК України, суд стягує з кожного із відповідачів в дохід держави по 365,40 грн. судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 21, 376, 393 ЦК України; ст. ст. 19, 77, 78, 84, 102-1, 152 ЗК України; ст.ст. 10, 11, 60, 88, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровограда до ОСОБА_1, Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради про визнання недійсним рішення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та про усунення перешкод у користування земельною ділянкою - задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 09.08.2010 року № 722 про оформлення право власності ОСОБА_1 на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно (гараж) загальною площею 27 кв.м., яке розташоване за адресою: : АДРЕСА_1, видане виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради від 11.08.2010 року на ім'я ОСОБА_1 за НОМЕР_2.

Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні Міністерству оборони України та КЕВ АДРЕСА_2, шляхом знесення гаражу загальною площею 27 кв.м., що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) та Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради в дохід держави по 365,40 грн. судового збору з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова

районного суду

м.Кіровограда