Рішення

від 26.10.2017 по справі 140/2753/16-ц

НЕМИРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 140/2753/16-ц

№ 2/140/145/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.10.2017 року м. Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Науменка С.М., секретаря Буназів К.В., адвоката ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до СВК Поділля с. Зарудинці Немирівського району про визнання недійсним договору оренди землі ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, звернулася в суд з позовом про визнання недійсним договору оренди землі, мотивуючи тим, що вона є власником земельної ділянки що розташована на території Зарудинецької сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Так ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0637 га., розташованої на території Зарудинецької сільської ради Немирівського району Вінницької області, що підтверджується державним актом на право власності на землю серія ВН № 029342 від 01.12.2004 виданий на підставі розпорядження Немирівської районної державної адміністрації № 248 від 13.07.2004.

Вказану земельну ділянку використовувало СВК Поділля юридична особа розташована с. Зарудинці Немирівського району Вінницької області, про що вона не заперечувала.

У поточному році ОСОБА_2 вирішила самостійно використовувати земельну ділянку про що в письмовій формі, вона особисто 19.09.2016 звернулася з заявою до СВК Поділля про не заключення (продовження) договору оренди та звільнення земельної ділянки.

Однак СВК Поділля не звільнило земельну ділянку та продовжує її використовувати.

В жовтні поточного року ОСОБА_3 на підставі доручення звернувся до ОСОБА_4 з вимогою звільнити земельну ділянку однак він повідомив, що існує договір оренди землі, відповідно до якого між ОСОБА_2 та СВК Поділля укладено договір оренди землі строком на 10 років.

Вказаного договору ні він ні ОСОБА_2 не бачили, а отже вони їх не укладали та не підписували.

З метою ознайомлення з договором на існування якого посилався ОСОБА_4 він звернувся з заявою про отримання його копії. Однак йому копії договору не надали та відмовились надавати відповідь на його заяву.

За фактом підроблення підпису ОСОБА_2 ним подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Немирівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області (копія заяви додається).

У відповідності до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочин є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Так якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. З ст. 203 Щ України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Так ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

1)правочини між юридичними особами;

2)правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3)правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4)інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Разом з тим ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Крім цього згідно ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору і вона може бути заявлена окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, у цьому разі в судовому рішенні суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Іншими словами, суд не визнає нікчемний правочин недійсним, а лише констатує факт його нікчемності (недійсності).

Згідно ст. 93 ЗК України зазначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно вимог ч. З ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 08 січня 2012 року зареєстрованого в Немирівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр ДЗК на оренду земельної ділянки кадастровий номер 0523083400:01:001:0294 площею 2,0637 га яка згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку ВН № 029342 від 01.12.2004 належить ОСОБА_2 з мотивів викладених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 виробничого кооперативу Поділля позовні вимоги не визнає, заперечує проти їх задоволення, просить відмовити у задоволенні позову так як договір оренди земельної ділянки був укладений на законних підставах.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду пояснили, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 2,0637 га. Вказану земельну ділянку використовувало СВК Поділля . ОСОБА_2 постійно проживає в м. Києві і лише раз на рік на Проводи приїздить в с. Зарудинці провідати могилу батьків.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

Основні способи засвідчення документу - підписування, прикладання печатки, затвердження. Воно надає документу юридичну силу, підтверджує відповідальність певної особи за його зміст.

Суд вважає, що твердження позивача про те, що вона не підписувала договору оренди землі є безпідставні оскільки, відповідно до ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, а відповідно до ч.2 ст.59 УПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищезазначений договір оренди земельної ділянки є письмовим доказом у даній справі, оскільки цей документ, відповідно до ч.1 ст.64 ЦПК України, містить відомості про обставини, які мають значення по справі.

На думку суду, цей документ, при наявності підпису в графі Орендодавець підтверджує дату, час операції(дії), ким, кому і на яких умовах було передано земельну ділянку в оренду.

У договорі оренди земельної ділянки від 08 січня 2012 року міститься підпис позивачки ОСОБА_2, що підтверджує факт передачі нею належної земельної ділянки відповідачу.

Твердження позивача про те, що підпис у вказаному договорі не її, можливо підтвердити лише висновком відповідної експертизи, однак, ні позивач, який в цьому в першу чергу зацікавлений, на представник відповідача клопотання про призначення відповідної судової експертизи не заявляли.

Враховуючи все зазначене, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки в процесі розгляду справи представник відповідача факт укладення договору оренди підтвердив, а позивач, в свою чергу, належним чином заперечення відповідача не спростував.

Керуючись ст.ст.203,215,216,257,261,638 ЦК України, ст.ст.208-218,367 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до СВК Поділля с. Зарудинці Немирівського району про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з моменту отримання повного тексту рішення суду до апеляційного суду Вінницької області.

Суддя: (підпис)

З оригіналом вірно:

Суддя Немирівського

районного суду: ОСОБА_8