Ухвала

від 01.11.2017 по справі 135/1956/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 135/1956/16-ц Провадження № 22-ц/772/2523/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1 Категорія 27Доповідач Рибчинський В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Рибчинського В.П.

Суддів: Голоти Л.О., Зайцева А.Ю.

При секретарі: Топольській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства РАДИКАЛ БАНК до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства РАДИКАЛ БАНК , інші особи, які беруть участь у справі: відповідач за первісним позовом ОСОБА_2, про визнання припиненим договору поруки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство РАДИКАЛ БАНК звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 квітня 2014 року між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11401/1-980, згідно якого Банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 649 592,00 гривень - кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими умовами до нього, що складають невід'ємну частину Договору. Цільове призначення кредиту - придбання транспортного засобу, процентна ставка за користування кредитом складає 16, 5% річних, термін остаточного повернення Кредиту 15.04.2019 року. У забезпечення виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором між Банком (Кредитодавець), ОСОБА_2 (Позичальник) та ОСОБА_3 (Поручитель), 15.04.2014р. укладено Договір поруки № 11401-ФП-1, згідно до якого Поручитель зобов'язався перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позичальником зобов'язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій та інших платежів, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та випадках, передбачених Кредитним договором. Крім того, в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, 15.04.2014р. між Банком (Заставодержатель) та ОСОБА_2 (Заставодавець), укладено Договір застави транспортного засобу б/н, предметом якого є транспортний засіб, марки Lexus, моделі ES 350 типу СЕДАН-В ЛЕГКОВИЙ, номер шасі JTHBKlGG102117505, білого кольору, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії CAT №769661 від 09.04.2014р. У зв'язку з порушенням Позичальником взятих на себе грошових зобов'язань, передбачених Кредитним договором, Банком на адресу Відповідача було надіслано вимогу 927/16 від 31.03.2016р. про сплату кредитної заборгованості, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.

Позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання згідно до Кредитного договору в частині своєчасного виконання ним своїх зобов'язань за користування Кредитом, внаслідок чого станом на 15.11.2016 року утворилася заборгованість перед Банком у сумі 805 119, 87 гривень, з яких:

строкова заборгованість за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту - 324 796, 10 гривень;

прострочена заборгованість за Кредитним договором щодо повернення суми Кредиту - 244 118, 79 гривень;

прострочені відсотки за Кредитним договором щодо повернення суми прострочених відсотків - 89668, 83 гривень;

нараховані відсотки за Кредитним договором щодо повернення суми нарахованих відсотків - 11 541, 51 гривень;

прострочена комісія за Кредитним договором - 32 997, 06 гривень; пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту - 66 284, 73 гривень;

пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів - 26 518, 96 гривень;

пеня за несвоєчасне погашення простроченої комісії - 9 193, 89 гривень.

У зв'язку з чим, позивач просив стягнути дану заборгованість на його користь.

23 січня 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом у якому просила суд визнати припиненим договір поруки №11401-ФП-1 від 15 квітня 2014 року укладений між ПАТ РАДИКАЛ БАНК , ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посилаючись на те, що банком порушено строк пред'явлення вимог до поручителя.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року позов Публічного акціонерного товариства РАДИКАЛ БАНК задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Апеляційного суду Вінницької області з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ПАТ РАДИКАЛ БАНК , посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року вищевказаним вимогам Закону відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.04.2014 року між ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 11401/1-980, згідно якого Банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 649 592,00 гривень - кредит, на умовах, визначених цим договором та додатковими умовами до нього, що складають невід'ємну частину Договору. Цільове призначення кредиту - придбання транспортного засобу, процентна ставка за користування кредитом складає 16, 5% річних, термін остаточного повернення Кредиту 15.04.2019 року.

Кредитний договір № 11401/1-980 від 15.04.2014 року укладено між ПАТ РАДИКАЛ БАНК та ОСОБА_2 на умовах, визначених цим Договором та додатковими договорами, за якими термін остаточного повернення кредиту 15.04.2019 року, річна процентна ставка складає 16,5% річних та є фіксованою, у якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань виступатимуть застава транспортного засобу, марки Lexus, моделі ES 350 типу СЕДАН-В ЛЕГКОВИЙ, номер шасі JTHBKlGG102117505, білого кольору, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та порука ОСОБА_3 Договір підписано сторонами.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредитодавець відкриває позичальнику позичковий рахунок, на якому буде враховуватися кредит, наданий за цим договором, погашення та дострокове погашення кредиту, якщо таке буде. Такий позичковий рахунок є для позичальника остаточним і обов'язковим для обліку руху сум, які позичальник повернути кредитодавцю.

Пункт 2.2 кредитного договору передбачає, що видача кредиту на цілі, визначені п. 1.2 цього договору, проводиться шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку позичальника на поточний рахунок позичальника. Цим договором позичальник доручає банку здійснити перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок автосалону ТОВ ВІДІ Еліт за договором купівлі - продажу від 14.01.2014 року.

Як вбачається із платіжного доручення № 878 від 15 квітня 2014 року, ПАТ РАДИКАЛ БАНК від імені ОСОБА_2 на рахунок ТОВ ВІДІ ЕЛІТ перераховано кошти в сумі 649 592,00грн., призначення платежу: доплата до суми за авто Lexus.

Також між ОСОБА_2 та ПАТ РАДИКАЛ БАНК укладено додаток № 2 до кредитного договору № 11401/1-980 від 15.04.2014 року, за яким датою надання кредиту є 15.04.2014 року, щомісячні платежі очікуються до 20 числа кожного місяця, номінальна процентна ставка 16,50% річних, строк повернення кредиту до 15.04.2019року.

Із договору застави транспортного засобу від 15.04.2014 року, вбачається, що він укладений між ПАТ РАДИКАЛ БАНК та ОСОБА_2, заставою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань за кредитним договором № 11401/1-980 від 15.04.2014року; предметом застави є транспортний засіб, марки Lexus, моделі ES 350 типу СЕДАН-В ЛЕГКОВИЙ, номер шасі JTHBKlGG102117505, білого кольору, 2014 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім цього, виконання кредитного зобов'язання було забезпечено порукою ОСОБА_3, що підтверджується договором поруки № 11401-ФП - 1 від 15.04.2014 року, укладеним 15.04.2014 року між ПАТ РАДИКАЛ БАНК (кредитодавець), ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_3 (поручитель) та підписаним сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або триматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів вільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може

забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , на Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладено повноваження заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду.

Як вбачається із виписки банку по особовому рахунку ОСОБА_2, за період з 15.04.2014 року по 10.02.2017 року, відповідач сплачував лише розмір погашення основної суми кредиту в сумі 10826, 53 грн. без врахування щомісячно нарахованої суми процентів за користування кредитом, що призвело до порушення умов договору.

Вказаний факт не спростовано позичальником, а тому, банк на підставі п. 2.6. кредитного договору правомірно вимагав від ОСОБА_2 дострокового погашення кредиту.

У зв'язку з порушенням позичальником взятих на себе грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, банком на адресу відповідача було надіслано вимогу 927/16 від 31.03.2016р. про сплату кредитної заборгованості, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення. Позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання згідно до Кредитного договору в частині своєчасного виконання ним своїх зобов'язань за користування Кредитом, внаслідок чого станом на 15.11.2016 року утворилася заборгованість перед Банком у сумі 805 119, 87 гривень, з яких:

строкова заборгованість за Кредитним договором щодо повернення суми кредиту - 324 796, 10 гривень;

прострочена заборгованість за Кредитним договором щодо повернення суми Кредиту - 244 118, 79 гривень;

прострочені відсотки за Кредитним договором щодо повернення суми прострочених відсотків - 89668, 83 гривень;

нараховані відсотки за Кредитним договором щодо повернення суми нарахованих відсотків - 11 541, 51 гривень;

прострочена комісія за Кредитним договором - 32 997, 06 гривень; пеня за несвоєчасне погашення простроченого кредиту - 66 284, 73 гривень;

пеня за несвоєчасне погашення прострочених процентів - 26 518, 96 гривень;

пеня за несвоєчасне погашення простроченої комісії - 9 193, 89 гривень.

Із розрахунку заборгованості від 15.11.2016року, видно, що загальна заборгованість за кредитним договором № 11401/1-980 від 15.04.2014року, станом на 15.11.2016року складає 805 119 (вісімсот п'ять тисяч сто дев'ятнадцять) гривень 87 копійок.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, кожна сторона на власний розсуд визначає обсяг таких доказів.

Враховуючи правовідносини, які виникли між сторонами, позивач зобов'язаний довести, що ним були виконані зобов'язання за кредитним договором, а саме надані кредитні кошти, а позичальник зобов'язаний довести, що ним виконуються зобов'язання по кредитному договору, а саме здійснюється погашення кредитної заборгованості.

Проте, відповідачем доказів у підтвердження виконання ним своїх зобов'язання за кредитним договором та сплату кредитної заборгованості у повному обсязі відповідно до умов договору не надано.

Також відповідачем не надано документів, які б спростували наданий позивачем розрахунок заборгованості.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 вчасно та у повному обсязі сплачував періодичні платежі за кредитним договором не заслуговують на увагу, оскільки документально не підтверджені. Надані позивачем квитанції підтверджують лише часткове внесення платежів по кредитному договору, та не свідчать про те, що погашення кредиту відбувалась у строки та розмірах затверджених додатком №2 до кредитного договору № 11401/1-980 від 15.04.2014 року.

Також слід зазначити, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову не оскаржується, а відтак за принципом диспозитивності апеляційному перегляду в цій частині не підлягає.

До такого висновку колегія суддів дійшла з врахування п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. №12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку , у якому роз'яснено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Таким чином, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи, надавши належну оцінку доказам у справі дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ПАТ РАДИКАЛ БАНК . Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6