Рішення

від 30.10.2017 по справі 914/1682/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017р. Справа № 914/1682/17

За позовом: Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан , с .Воля-Висоцька. Львівська область

про стягнення 2 803 078 грн. 66 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2, керівник

Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський ОСОБА_1 , м. Київ звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан , с .Воля-Висоцька. Львівська область про стягнення 2 803 078 грн. 66 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 16.08.2017 призначив розгляд справи на 04.09.2017. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу надано кошти в межах кредитної лінії з лімітом 500 000 грн. 00 коп. Відповідач зобов'язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту у визначений в договорі строк. Однак, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору не виконав - суму кредиту та відсотків за користування кредитними коштами у визначений в договорі строк не сплатив. В подальшому позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в розмірі 498 530 грн. 00 коп., заборгованості по процентах за період часу з 04.01.2008 по 28.01.2009 у розмірі 35 298 грн. 51 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 05.11 2008 по 29.01.2009 у розмірі 46 473 грн. 62 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 04.11.2008 по 29.01.2009 у розмірі 2 136 грн. 49 коп., штрафу у розмірі 50 000 грн. 00 коп. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.04.2009 у справі №24/21, яке набрало законної сили, позов задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача 498 530 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 35 298 грн. 51 коп. заборгованості по процентах, 22 450 грн. 54 коп. пені, 5 562 грн. 79 коп. державного мита та 103 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Оскільки відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за період часу з 30.01.2009 по 24.11.2011 у розмірі 379 470 грн. 05 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 25.05.2011 по 24.11.2011 у розмірі 26 931 грн. 50 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 30.01.2009 по 24.11.2009 в розмірі 44 328 грн. 52 коп. Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2012 у справі №5015/7554/11, яке набрало законної сили, позов задоволено - стягнуто з відповідача на користь позивача 379 470 грн. 05 коп. заборгованості за процентами, 26 931 грн. 50 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 44 328 грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, 9 014 грн. 60 грн. судового збору. У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач звернувся з позовною заявою в суд з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості по процентах за період часу з 04.01.2008 по 27.03.2017 (за вирахуванням сум, стягнутих попередніми рішеннями та часткових оплат) в розмір 689 274 грн. 84 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 70 755 грн. 81 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 150 846 грн. 46 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 44 908 грн. 68 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 80 616 грн. 15 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 382 800 грн. 24 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 653 876 грн. 48 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 2 803 078 грн. 66 коп.

В судових засіданнях представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

28.12.2007 між Публічним акціонерним товариством Всеукраїнський ОСОБА_1 (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан (позичальник) укладено кредитний договір №74/07.

За цим договором кредитодавець (позивач) надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 2.5. договору надання кожного траншу оформляється додатковою угодою, в якій встановлюється сума траншу та строк його використання. При цьому, термін остаточного повернення будь-якого траншу не може бути пізніше, ніж термін, вказаний у підпункті 1.1.2. договору.

Відповідно до п. 1.1.1. договору кредит надається у формі поновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом в сумі 500 000,00 грн.

Згідно п. 1.1.2. договору термін остаточного повернення кредиту 27.12.2008.

У відповідності до п. 1.1.3. договору процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 18% річних.

Повернення кредиту здійснюється згідно графіка зменшення ліміту поновлювальної кредитної лінії, викладеного в додатку №1 до договору.

Згідно із додатком №1 до договору встановлено наступні строки повернення кредиту та зменшення ліміту:

- 30.09.2008 - 125 000,00 грн. плюс відсотки, ліміт 375 000,00 грн.

- 31.10.2008 - 125 000,00 грн. плюс відсотки, ліміт 250 000,00 грн.

- 30.11.2008 - 125 000,00 грн. плюс відсотки, ліміт 125 000,00 грн.

- 27.12.2008 - 125 000,00 грн. плюс відсотки, ліміт 0.

Проценти за користування кредитом, нараховані за місяць, позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця не пізніше 03 числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані ( п. 2.8.1 договору).

Додатковою угодою №14 від 15.07.2008 до договору процентна ставка за користування кредитом встановлена розмірі 21,5%.

Додатковою угодою №15 від 28.11.2008 до договору процентна ставка за користування кредитом збільшена до 27%.

Відповідно до п. 4.3 кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки за користування кредитом від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.04.2009 у справі №24/21 за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан про стягнення 632 438 грн. 62 коп. позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 498 530 грн. 00 коп. заборгованості по кредиту, 35 298 грн. 51 коп. заборгованості по процентах, 22 450 грн. 54 коп. пені, 5 562 грн. 79 коп. державного мита та 103 грн. 79 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2012 у справі №5015/7554/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан про стягнення 450 730 грн. 07 коп. позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 379 470 грн. 05 коп. заборгованості за процентами, 26 931 грн. 50 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів, 44 328 грн. 52 коп. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів, 9 014 грн. 60 грн. судового збору.

З урахуванням того, що в подальшому відповідачем рішення суду не було виконано, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах за період часу з 04.01.2008 по 27.03.2017 (за вирахуванням сум, стягнутих попередніми рішеннями та часткових оплат) в розмір 689 274 грн. 84 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 70 755 грн. 81 коп., пені за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 150 846 грн. 46 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 44 908 грн. 68 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 80 616 грн. 15 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 382 800 грн. 24 коп., інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 653 876 грн. 48 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання перестає діяти в разі його припинення на підставах, передбачених договором або законом.

Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, які не передбачають підставою припинення зобов'язання ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено у постанові Пленуму від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (п. 7), а також Верховний Суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 05.12.2011 р. по справі №16/164 (2010) .

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору у разі несвоєчасного погашення кредиту, сплати процентів та комісій позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі подвійної процентної ставки за користування кредитом, визначеної додатковими угодами до цього договору, від суми непогашеного платежу за кожен день прострочення виконання.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення проценти за період часу з 04.01.2008 по 27.03.2017 (за вирахуванням сум, стягнутих попередніми рішеннями та часткових оплат) в розмір 689 274 грн. 84 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту за період з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 70 755 грн. 81 коп., пеню за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 26.09.2016 по 27.03.2017 у розмірі 150 846 грн. 46 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 44 908 грн. 68 коп., 3% річних за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 80 616 грн. 15 коп., інфляційні за несвоєчасне повернення кредиту за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 382 800 грн. 24 коп., інфляційні за несвоєчасну сплату процентів за період часу 27.03.2014 по 27.03.2017 в розмірі 653 876 грн. 48 коп.

Відповідно до 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків пропуску позовної давності до вимоги, які заявлені позивачем.

Як вбачається з матеріалів справи, прострочення відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту у розмірі 498 530 грн. 00 коп. виникло з 28.12.2008.

Таким чином, позовна давність щодо заборгованості по кредиту 498 530 грн. 00 коп. розпочала свій перебіг з 28.12.2008 та мала припинитися 28.12.2011.

13.02.2009 позивач пред'явив позов про стягнення заборгованості, в тому числі і заборгованості по кредиту, чим, відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України, перервав позовну давність.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується

Таким чином, позовна давність щодо вимоги про стягнення кредиту після переривання розпочала свій перебіг з 14.02.2009 та припинилася 14.02.2012.

Згідно ч. 1 ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на те, що 14.02.2012 спливла позовна давність щодо вимоги про стягнення суми кредиту у розмірі 498 530 грн. 00 коп. (основної вимоги), то позовна давність щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних (які є додатковими) за несвоєчасне повернення вищевказаної суми кредиту також спливла 14.02.2012 року.

Оскільки позивачем не було наведено поважних причин пропущення позовної давності, відповідачем заявлено про застосування позовної давності, суд прийшов до висновку про необхідність застосування наслідків пропуску позовної давності.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем подано позов 08.08.2017 року, тобто, більше ніж через вісім років з дня, коли у позивача виникло право на стягнення пені, 3% річних та інфляційних за несвоєчасне повернення суми кредиту. Таким чином, вимога про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 70 755 грн. 81 коп., 3% річних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 44 908 грн. 68 коп., інфляційних за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 382 800 грн. 24 коп. до задоволення не підлягає.

Щодо застосування позовної давності до вимоги про стягнення процентів за користування коштами, то з огляду на обов'язок відповідача сплачувати проценти до дня фактичного повернення заборгованості за кредитом, неповернення відповідачем отриманого кредиту станом на дату розгляду даної справи та щомісячне нарахування процентів на суму кредиту, проценти підлягають стягненню за кожен місяць прострочення виконання зобов'язання з урахуванням того, що позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного місяця окремо за попередніх три роки до дня подання позову. Таким чином, до задоволення підлягатимуть проценти, нарахування яких починається з 08.08.2014 року.

З урахуванням того, що позовна давність щодо вимоги про стягнення процентів розпочала свій перебіг з 08.08.2014 року, з вказаної дати підлягають нарахуванню і 3% річних та інфляційні за несвоєчасну сплату процентів.

Судом також встановлено, що відповідно до постанови Правління Національного банку України №188 від 19.03.2015 року в Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 з 19.03.2015 року відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації.

Відповідно до частини 3 статті 91 ЦК України, юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України Про банки і банківську діяльність .

Згідно зі ст. 2 зазначеного Закону про банки банк, це - юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Відповідно до статті 1 Закону України Про банки і банківську діяльність , банківська ліцензія, це - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 47 Закону України Про банки і банківську діяльність встановлено, що банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг, зокрема належать розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також: інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ, зокрема, належать банки; фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Законом України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між: Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 2 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб визначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 48 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює зокрема повноваження органів управління банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закот України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , з дня призначення уповноваженої особи фонду, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

У відповідності до ч. 9 ст. 17 Закону України Про банки і банківську діяльність забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, слід зробити висновок, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ Всеукраїнський ОСОБА_1 фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв'язку з чим втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків по кредитам.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 03.10.2017 у справі №916/33/17.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства відкликання банківської ліцензії (початок процедур ліквідації банку) означає і припинення позивачем як банком нарахування відсотків за кредитним договором як складової банківської діяльності, зважаючи на неможливість здійснення будь-яких банківських операцій, а тому нарахування і вказування у розрахунку заборгованості сум нарахованих відсотків до погашення з 19.03.2015 року - є неправомірним, у зв'язку з чим відповідачу слід відмовити у задоволенні позову в цій частині.

З урахуванням наведеного, до стягнення підлягають проценти, які нараховані за період часу з 08.08.2014 по 18.03.2015. Після проведеного судом розрахунку розмір процентів повинен становити 82 236 грн. 95 коп.

Оскільки суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відсотків, починаючи з 19.03.2015, то й нарахування пені, 3% річних та інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за періоди після 19.03.2015 не здійснюється. Після проведеного судом перерахунку 3% річних та інфляційних за несвоєчасну сплату процентів за період часу з 08.08.2014 по 18.03.2015 їх розмір повинен становити 645 грн. 52 коп. та 17 865 грн. 59 коп. відповідно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 82 236 грн. 95 коп. заборгованості по сплаті процентів, 17 865 грн. 59 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 645 грн. 52 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Відповідно до п. 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 1048, 1054 ЦК України, ст. 193, 230, 231ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан , с. Воля-Висоцька, вул. Нестерова, 91-А, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 23948183) на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський ОСОБА_1 , м. Київ, вул. Дегтярівська, 27Т (ідентифікаційний код 19017842) 82 236 грн. 95 коп. заборгованості по сплаті процентів, 17 865 грн. 59 коп. інфляційних за несвоєчасну сплату процентів, 645 грн. 52 коп. 3% річних за несвоєчасну сплату процентів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Лан , с. Воля-Висоцька, вул. Нестерова, 91-А, Жовківський район, Львівська область (ідентифікаційний код 23948183) в користь державного бюджету 1 509 грн. 46 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 30.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 03.11.2017.

Суддя Мазовіта А.Б.