Постанова

від 02.11.2017 по справі 904/4403/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2017 року Справа № 904/4403/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Березкіної О.В., Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання : Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1-1-19/131 від 13.10.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 , довіреність № 023 від 25.04.2017 р.;

представники третіх осіб 1,2,3 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним,

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот " в особі філії "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот", м. Дніпро на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року у справі № 904/4403/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот " в особі філії "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮЛІКОН", м. Дніпро

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 корпоративних прав та правового забезпечення ОСОБА_4 міської ради м. Дніпро,

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_5 управління держгеокадастру у Дніпропетровській області м. Дніпро

третя особа-3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 міська рада м. Дніпро

про стягнення частки витрат на оренду,

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлікон" про стягнення частки витрат на оренду землі у розмірі 16 309,86 грн., судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем частки витрат на оренду землі, яку він зобов'язаний був відшкодувати після переходу права власності на частину будівлі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року (суддя Панна С.П.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що на даний час договір оренди землі від 14.12.2006 року, укладений між Дніпропетровською міською радою та позивачем, не припинив свою дію, а між сторонами у справі не було укладено договору про компенсацію витрат по сплаті орендних платежів, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію по орендних платежах.

Не погодившись з даним рішенням Публічне акціонерне товариство "Судноплавна компанія "Укррічфлот" в особі філії "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

При цьому, скаржник зазначає, що відповідач володіє на підставі права власності частиною будівлі річкового вокзалу, яка розміщена на земельних ділянках, що знаходяться в оренді позивача на підставі договорів оренди, укладених 14.12.2006 р. між позивачем та Дніпропетровською міською радою.

З урахуванням приписів ч.1 ст.377 ЦК України, ст.ст.120, 123, 125 ЗК України з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Таким чином, на думку скаржника, з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення у відповідача з'явився обов'язок оформити право користування на земельні ділянки, розташовані під придбаними ним нежитловими приміщеннями, що знаходяться в будівлі річкового вокзалу.

Невиконання відповідачем зобов'язання по оформленню землекористування на земельні ділянки у встановленому законом порядку не звільняє останнього від обов'язку сплачувати грошові кошти за фактичне використання земельних ділянок.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції не застосовано до відповідача норми ст.1212 ЦК України, не прийнято той факт, що відповідач фактично утримував у себе грошові кошти позивача у вигляді належного до сплати розміру плати на земельну ділянку у формі орендної плати.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮЛІКОН" просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін.

Оскільки Приватне виробниче підприємство "Мебітекс» , у якого Відповідач придбав частину будівлі річкового вокзалу, не оформило належним чином право користування земельною ділянкою під даним нерухомим майном (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), до Відповідача не перейшло право користування нею в силу його відсутності.

До того ж, між Позивачем та Відповідачем відсутні цивільно-правові чи господарсько-правові взаємовідносини, направленні на відшкодування останнім витрат Позивач зі сплати орендної плати на користь ОСОБА_4 міської ради.

За таких обставин, господарський суд правомірно відмовив Позивачу у задоволенні позову, оскільки зі змісту позовної заяви та наданих сторонами по справі доказів не вбачається порушення Відповідачем прав і охоронюваних законом інтересів Позивача.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 року було прийнято апеляційну скаргу та призначено до розгляду на 07.09.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2017 року розгляд справи відкладено на 03.10.2017 року.

У судовому засіданні 03.10.2017 року по справі № 904/4403/17 оголошено перерву до 02.11.2017 року.

В судовому засіданні 02.11.2017 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частина постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

20 квітня 2011 року протоколом чергових (річних) загальних зборів акціонерів Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» було прийнято рішення про припинення Дочірнього підприємства «Дніпропетровський річковий порт» Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот» шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (а.с.24).

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 12.10.2006 року № 173/5 було укладено три договори оренди землі з різними ділянками між позивачем та Дніпропетровською міською радою від 14.12.2006 року, які знаходиться за адресою: пл.Десантників, 1 (Кіровський район) і зареєстровані в Державному реєстрі земель, а саме загальною площею 0,1769 га. кадастровий номер 1210100000:06:114:0030; загальною площею 0,1378 га. кадастровий номер 1210100000:06:114:0032; загальною площею 0,2738 га. кадастровий номер 1210100000:06:114:0034.

Відповідно до п.1.1 договорів зазначено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки.

Згідно до п. 3.1. договорів укладаються на п'ятнадцять років.

Пунктом 4.1. договорів річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі гривнях, у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

Як встановлено в п.6.6. договорів у разі зміни назви підприємства, його юридичний статус, придбання або відчуження будівель та споруд протягом місяця з моменту настання таких змін звернутися до міської ради для внесення відповідних змін у договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.12.6 договорів перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

26.07.2013р. за позивачем зареєстровано право власності на вищезазначену частину будівлі річкового вокзалу, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим Реєстраційною службою Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20.01.2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлікон" придбало у власність у Приватного виоробничого підприємства "Мебітекс" нежитлові приміщення в будівлі річкового вокзалу на 3 поверсі літ. А-5 площею 363,2 кв.м. за адресою м.Дніпро, пл.Деснатників, 1.

Згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлікон" займає частину будівлі річкового вокзалу на 3 поверсі літ. А-5 площею 363,2 кв.м. за адресою м.Дніпро, пл.Деснатників,1 номер запису 2754177 від 07.10.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності серія та номер 10394255 (а.с. 44).

Станом на теперішній час, свої зобов'язання щодо сплати платежів АСК «Укррічфлот» здійснює своєчасно у встановленому договором оренди землі розмірі, в тому числі, щодо частин земельних ділянок, щодо яких має бути оформлене землекористування відповідачем.

Відповідно до чого позивач просить стягнути з відповідача 16 309,86 грн. понесених позивачем витрат зі сплати орендної плати за земельну ділянку яка належить відповідачу.

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, жодних правочинів, що регулюють спірне питання, в тому числі в частині відшкодування витрат по орендній платі тощо, сторонами укладено не було, тобто відсутні договірні зобов'язання відповідача щодо предмету спору.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 74 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати також безпосередньої із закону або іншого нормативно - правового акту, що регулює господарську діяльність.

За ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Аналіз положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником i не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, оскільки таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди.

В законі не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, так як виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є ОСОБА_4 міська рада.

З урахуванням наведених правових норм, колегія суддів вважає, що правочини, які тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч.ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі").

Отже, земельним законодавством сплата орендної плати за користування земельною ділянкою пов'язується з відповідним оформленням орендних правовідносин.

Враховуючи відсутність у відповідача укладеного з відповідною особою договору оренди чи суборенди спірної земельної ділянки, а тому у нього відсутні й правові підстави сплачувати орендну плату за користування цією земельною ділянкою.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що орендна плата за спірні земельні ділянки сплачена позивачем відповідно до умов укладених між ним та ОСОБА_4 міською радою договорів.

Об'єкти нерухомого майна розташовані на орендованій позивачем земельній ділянці, були відчужені ним ще 07.10.2013 року, а відтак, у позивача виникло право на припинення договору оренди земельної ділянки під такими об'єктами на підставі добровільної заяви про припинення в цій частині такого права користування (ст. 141 ЗК України).

В той же час, як встановлено матеріалами справи і зазначено в поясненнях третіх осіб від 22.06.2017 року позивач не звертався до ОСОБА_4 міської ради із заявою щодо припинення дії договорів оренди або їх зміни у зв'язку із відчуженням частини об'єкта нерухомості, а продовжував платити орендну плату. Договір на відшкодування витрат по сплаті орендних платежів не укладався. Як свідчать матеріали справи позивач з відповідною заявою до ОСОБА_4 міської ради не звертався..

Сплата орендної плати за чинними договорами оренди землі не є збитками позивача а є його обов'язком щодо внесення плати за землю, передбачену законом перед власником землі - ОСОБА_4 міською радою.

Враховуючи вищенаведене та те, що станом на даний час договір оренди землі від 14.12.2006 року укладений між Дніпропетровською міською радою та позивачем, не припинив свою дію, а між сторонами у справі не було укладено договору про компенсацію витрат по сплаті орендних платежів, у господарського суду не було підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсацію по орендних платежах.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз даної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів набуття відповідачем за його рахунок певних цінностей, збільшення кількості та вартості належного йому майна або збереження майна, яке неминуче мало б вибути із його володіння, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин ст.1212 ЦК України.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот " в особі філії "Дніпропетровський річковий порт" АСК "Укррічфлот", м. Дніпро - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2017 року у справі № 904/4403/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 03.11.2017 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя О.В. Березкіна

Суддя Л.О. Чимбар