Постанова

від 31.10.2017 по справі 922/1707/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 922/1707/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

прокурора - Зливки К.О., за посв. від 06.12.2012 р. № 012773;

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп , м. Харків (вх. №2571Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2017 у справі № 922/1707/17

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп , м. Харків

про заборону експлуатації будівлі

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року Керівник Харківської місцевої прокуратури №1 звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про заборону Товариству з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп , м. Харків, експлуатації нежитлової будівлі літ. В-1 , загальною площею 23,0 кв.м., що розташована за адресою: пр. Леніна (нині пр. Науки), 39 у м. Харкові, шляхом заборони користування зазначеною будівлею, розпорядження нею, в тому числі будь-яким чином передавати її у володіння та користування третім особам, до введення об'єкту в експлуатацію у встановленому законом порядку. Судовий збір позивач просить стягнути з відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2017 у справі №922/1707/17 (суддя Кухар Н.М.) позовні вимоги задоволені повністю. Заборонено ТОВ ОСОБА_1 груп експлуатацію нежитлової будівлі літ. В-1 , загальною площею 23,0 кв.м., що розташована за адресою: проспект Леніна, 39 у м.Харкові, шляхом заборони користування зазначеною будівлею, розпорядження нею, в тому числі будь-яким чином передавати її у володіння та користування третім особам, до введення об'єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп на користь Прокуратури Харківської області витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Відповідач, ТОВ ОСОБА_1 груп , звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2017 у справі № 922/1707/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та припинити провадження у справі.

Харківська місцева прокуратура №1 надала заперечення на апеляційну скаргу, в яких висловила свою позицію по справі. Так, прокуратура зазначила, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Харківська міська рада також надала відзив на апеляційну скаргу, в якому погоджується із рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2017, просить залишити його без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Харківська місцева прокуратура №1 надала додаткові пояснення, в яких зазначила, що вивченням реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного об'єкту та Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, інформація стосовно повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, визнаних дозволів на виконання будівельних, зареєстрованих декларацій про готовність суб'єкта до експлуатації та інших дозвільних документів стосовно об'єкту по вказаній адресі, який на даний час знаходиться у власності ТОВ ОСОБА_1 груп , відсутня.

Дослідивши матеріали справи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.03.2015 по справі №638/931/15-ц задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, та визнано за позивачем право власності на нежитлову будівлю ліг. В-1 , загальною площею 23,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: проспект Леніна, 39 у м. Харкові.

Зазначене рішення було переглянуто в апеляційному порядку, за результатами розгляду якого апеляційним судом Харківської області було прийнято рішення від 04.11.2015 про задоволення апеляційної скарги прокурора Дзержинського району м.Харкова та скасовано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 23.03.2015. ОСОБА_2 відмовлено у визнанні права власності на нежитлову будівлю літ. В-1 , загальною площею 23,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: проспект Леніна, 39 у м. Харкові. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що спірна будівля є самочинно збудованим нежитловим приміщенням, оскільки матеріали справи №638/931/15-ц не містять доказів введення спірної будівлі в експлуатацію, а також доказів того, що будівля літ. В-1 споруджена на земельній ділянці, яка відведена для цієї мети.

В подальшому спірна будівля була кілька разів відчужена. Так, 07.05.2015 нежитлова будівля літ. В-1 частинами перейшла від ОСОБА_2 до ОСОБА_4 шляхом укладення договорів купівлі-продажу №1828, №1876, які були посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Далі, гр. ОСОБА_4 уклав з гр.ОСОБА_6О договори іпотеки №569 та №572 від 14.08.2015, якими передав у заставу нежитлову будівлю літ. В-1 рівними частинами у розмірі ?, зареєстровані приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

На підставі договорів про задоволення вимог іпотекодержателя №772 та №773 від 25.09.2015 гр.ОСОБА_8 став власником спірної нежитлової будівлі, які також були посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7

І, на решті, 12.04.2016 спірна нежитлова будівля літ. В-1 , загальною площею 23,0 кв.м., перейшла у приватну власність підприємства відповідача по справі - ТОВ ОСОБА_1 груп в якості внеску до статутного капіталу на підставі протоколу загальних зборів учасників №3 від 08.04.2016.

За даними Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, інформація щодо наявності права на виконання будівельних робіт та прийняття в експлуатацію у встановленому законом порядку нежитлової будівлі літ. В-1 , загальною площею 23,0 кв.м., яка знаходиться за адресою: проспект Леніна, 39 у м. Харкові відсутня .

Тобто, в Реєстрі дозвільних документів відсутня інформація стосовно повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та інших дозвільних документів стосовно об'єкту по вказаній адресі .

Зважаючи на той факт, що спірна будівля не приймалася до експлуатації у встановленому законом порядку, прокурор звернувся до господарського суду з відповідним позовом, де зазначив, що використання даного об'єкту у підприємницькій діяльності як самостійно, так і передача його в найм або іншим чином третім особам до вводу в експлуатацію, суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом до власника спірного нежитлового об'єкту.

Господарський суд Харківської області, приймаючи рішення, яким позовні вимоги були задоволені, зазначив, що враховуючи неприйняття спірного об'єкту будівництва до експлуатації у встановленому законом порядку, використання даного об'єкту у підприємницькій діяльності як самостійно, так і передачі в найм або іншим чином третім особам до вводу його в експлуатацію є таким, що суперечить закону. Тим самим істотно порушено інтереси держави та територіальної громади в особі ради, що є обґрунтованою підставою для звернення прокуратури з вказаним позовом до суду.

В свою чергу, відповідач, в апеляційній скарзі, наводить порушення ст.ст. 316, 317, 319, 321 Цивільного кодексу України, зазначає, що він за наявними в матеріалах справи документами є власником спірної нежитлової будівлі літ. В-1 право власності на зазначену будівлю він набув належним чином, суд в порушення ст.ст. 8, 41 Конституції України позбавляє відповідача права власності.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації , право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації . Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Правовідносини у сфері архітектури, містобудування та забудови території визначаються особливостями щодо створення, реконструкції, реставрації об'єктів містобудування, та прийняття об'єктів в експлуатацію з метою подальшої експлуатації (користування) регулюються спеціальними нормами законодавства.

Так, Законом України Про регулювання містобудівної діяльності регулюються правові та організаційні основи містобудівної діяльності, а його дія спрямована на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Статтею 39 цього Закону визначені умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, зокрема, відповідно до частини 8 експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється .

Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначений Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (Порядок), затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №461 від 13.04.2011.

Відповідно до вказаного Порядку прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до IV і V категорії складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.

Експлуатація об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (видача сертифікатів, реєстрація декларації про готовність об'єкта до експлуатацію та повернення таких декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків) уповноважена Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю в м. Харкові є Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Отже, тільки Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю виключно в ході проходження встановленої законодавством процедури прийняття об'єкту в експлуатацію може становити факт визнання стану об'єкту як закінченого будівництвом.

Статтею 9 Закону України Про архітектурну діяльність встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Статтею 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, які належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Положеннями статті 7 цього ж Закону визначено, що управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; надання (отримання, реєстрації), повернення (відмови у видачі) чи анулювання (скасування реєстрації) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Аналізуючи наведені приписи, колегія суддів робить висновок, що нормами діючого законодавства передбачено обов'язковість прийняття закінчених будівництвом об'єктів до експлуатації.

Отже, ТОВ ОСОБА_1 ОСОБА_9 є власником самочинно збудованої нежитлової будівлі літ. В-1 , загальною площею 23,0 кв.м, яка до теперішнього часу не введена в експлуатацію у передбаченому законодавством порядку, оскільки у реєстрі дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції відсутні будь-які відомості щодо декларацій по спірній нежитловій будівлі літ. В-1 .

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 18.11.2015 у справі №6-388цс15, від 16.12.2015 у справі №6-2710цс15, які є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, згідно з вимогами ст. 360 ЦПК України.

Крім того, у правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду України від 18.02.2015 у справі № 6-244цс14 зазначено наступне: ... Слід зазначити, що ні зазначеними нормами, ні нормою статті 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення .

Таким чином, передумовою для виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, є прийняття такого нерухомого майна в експлуатацію.

Крім того, як вбачається з публічної кадастрової карти України, спірна нежитлова будівля розташована на земельній ділянці, щодо якої відсутні відомості про право власності або користування нею ТОВ ОСОБА_1 ОСОБА_9 .

Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ради представляють інтереси територіальної громади і здійснюють від їх імені і в їх інтересах функції та повноваження місцевого самоврядування.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної і державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, рішення про передачу земельної ділянки, що входить до складу державної* (комунальної) власності в користування, є виключним правом органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Земельна ділянка, на якій знаходиться самочинна збудована будівля, відповідачу у власність Харківською міською радою не надавалась.

Згідно ст. 145 Конституції України, права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку.

Отже, дії відповідача щодо самочинно забудованого нежитлового приміщення є такими, що порушують встановлений законом порядок прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта та не містить доказів введення спірної будівлі в експлуатацію, а також доказів, що будівля літ. В-1 споруджена на земельній ділянці, яка відведена для цієї мети. Тому, самочинне будівництво, що здійснене з численними порушеннями державних будівельних норм, стандартів та правил посягає на встановлений порядок та основні засади регулювання містобудівної діяльності та забезпечення безпеки сторонніх осіб у процесі використання нерухомого майна за цільовим призначенням.

В своїй апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції вимог статей 316, 317 ЦК України.

Так, за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності це дійсно право особи володіти, користуватися та розпоряджатися їм майном на свій розсуд, але в межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини 2 статті 376 цього Кодексу не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Також стосовно посилання відповідача на ч. 1,2,6 ст. 319 ЦК України щодо здійснення права власності, а саме: власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1); власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ч. 2); держава не втручається у здійснення власником права власності (ч. 6); діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 7).

Таким чином, зважаючи на приписи ст. 331 ЦК України та ч. 8 ст. 39 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що господарський суд Харківської області дійшов вірного висновку про заборону експлуатації будівлі.

З приводу тверджень відповідача щодо порушення його права власності, суд апеляційної інстанції зазначає, що норми законодавства про заборону експлуатації нерухомого майна носять превентивну функцію, та право власності відповідача не спростовують.

Статтею 28 Закону України Про архітектурну діяльність встановлено, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані, зокрема, отримувати в установленому законодавством порядку документ дозвільного характеру, що дає право на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури; у разі необхідності внесення змін до об'ємно-просторових, планувальних та інших рішень об'єкта архітектури розробляти відповідну проектну документацію, затверджувати її та проводити будівельні роботи в установленому законодавством порядку; зберігати комплект проектної документації, за якою збудовано об'єкт архітектури, та паспорт об'єкта, та передавати цю документацію новому власнику.

Експлуатація нежитлової будівлі літ. В-1 порушує визначений чинним законодавством порядок будівництва об'єктів нерухомості та державної реєстрації речових прав на них та нівелює роль цілої системи органів державної влади та контролю, які здійснюють повноваження у цій сфері та покликані забезпечувати відповідність забудови вимогам закону. Крім того, відсутність висновків компетентних органів, які б підтверджували додержання при будівництві (реконструкції) архітектурних, екологічних, санітарних, протипожежних та іншим норм ставить під загрозу надійність та безпечність експлуатації самочинно збудованої будівлі.

Будь-яка самовільна побудова становить небезпеку, оскільки здійснюється без відповідних дозволів, погоджень, контролю та нагляду. Шкода наноситься публічним інтересам, оскільки ігноруються обов'язки особи прийняти об'єкт в експлуатацію в установленому порядку і права особи, яка здійснює відповідний контроль та нагляд.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський України в постанові №922/5579/14 від 30.06.2015.

Крім того, відповідач зазначає, що господарський суд першої інстанції порушив вимоги ст. 12 ГПК України, оскільки ця категорія справ не підсудна до розгляду господарському суду, однак в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 вказується, що у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абз. 4 ч.1-2 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно ст. 17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Встановлено, що суть позовної заяви Харківської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави стосується права користування ТОВ ОСОБА_1 менеджмент груп своєю власністю - нежитловою будівлею В-1 загальною площею 23 0 кв.м, що розташована по вул. Леніна, 39 у м. Харкові.

Таким чином, спір, що виник між сторонами, не відноситься до публічно-правового спору, оскільки стосується права ТОВ ОСОБА_1 менеджмент груп користуватись своїм майном та з урахуванням суб'єктивного складу підсудний господарському суду.

Крім того, слід зазначити, що подання відповідачем у липні 2017 року (після порушення провадження у справі) до контролюючих органів заяв про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки та повідомлення про початок виконання будівельних робіт, свідчить про те, що відповідач упродовж всього часу здійснював користування земельною ділянкою та експлуатацію будівлі всупереч вимог законодавства.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2017 по справі №922/1707/17 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 груп , м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2017 по справі №922/1707/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.