Ухвала

від 02.11.2017 по справі 357/9422/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/9422/16-ц Головуючий у І інстанції Кошель Б. І. Провадження № 22-ц/780/4878/17 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О. Категорія 26 02.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

02 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Волохова Л.А., Мельника Я.С.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2016 року ПАТ "Західінкомбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості та просив суд про його задоволення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між ПАТ „Західінкомбанк" та позичальником ОСОБА_2 14 березня 2008 року було укладено кредитний договір №1403/08-14, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 26 000,00 Євро терміном користування до 14 березня 2011 року включно із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,0% річних.

В рахунок забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, Банком було укладено договір застави з ТОВ „ММ ЛТД" від 14 березня 2008 року та договір поруки №1403/08-14-п1, у відповідності до яких поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Крім того в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Банком, позичальником та ОСОБА_3 14 березня 2008 року було укладено договір поруки №1403/08-14-п2, у відповідності до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Також, між Банком, позичальником та ОСОБА_4 14 березня 2008 року було укладено договір поруки №1403/08-14-п3, у відповідності до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Також, між Банком, позичальником та ОСОБА_5 14 березня 2008 року було укладено договір поруки №1403/08-14-п4, у відповідності до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Крім того, в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_6 01 травня 2011 року було укладено договір поруки №1403/08-14-п5, у відповідності до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Позивач свої зобов'язання згідно умов договору виконав повністю, натомість позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним виконував неналежним чином, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 07.07.2016 року становить 19236,82 Євро, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 14301,92 Євро, заборгованості за відсотками в розмірі 495,63 Євро та штрафних санкцій в розмірі 4439,27 Євро.

Враховуючи те, що відповідачі відмовляються погасити заборгованість в добровільному порядку, позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку вищевказану заборгованість та понесені по справі судові витрати.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ПАТ "Західінкомбанк" подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 березня 2008 року між ПАТ „ЗахідінкомБанк" та позичальником ОСОБА_2 було укладено кредитний договір за №1403/08-14, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 26 000,00 Євро терміном до 14 березня 2011 року включно із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,0% річних, а позичальник зобов'язувався повертати кредит частинами у відповідності до умов кредитного договору.

В рахунок забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, Банком було укладено договір застави з ТОВ „ММ ЛТД" від 14 березня 2008 року та договір поруки №1403/08-14-п1, у відповідності до яких поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Крім того, в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Банком, позичальником та ОСОБА_3 14 березня 2008 року було укладено договір поруки №1403/08-14-п2, у відповідності до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Також, між Банком, позичальником та ОСОБА_4 14 березня 2008 року було укладено договір поруки №1403/08-14-п3, у відповідності до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

В цей же день, між Банком, позичальником та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №1403/08-14-п4, у відповідності до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Крім того, в забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_6 01 травня 2011 року було укладено договір поруки №1403/08-14-п5, у відповідності до якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов'язань позичальника, що випливають з кредитного договору №1403/08-14 від 14 березня 2008 року.

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що повне погашення кредиту позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше 14 березня 2011 року, а в разі неналежного виконання будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Також встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 07.07.2016 року за позичальником обліковується заборгованість в розмірі 19236,82 Євро, що складається із заборгованості за кредитом в розмірі 14301,92 Євро, заборгованості за відсотками в розмірі 495,63 Євро та штрафних санкцій в розмірі 4439,27 Євро.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2017 року провадження по справі в частині вимог ПАТ Західінкомбанк до ТОВ ММ ЛТД про стягнення заборгованості закрито.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з того, що хоча вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості обґрунтовані, заяву подано до суду з пропуском позовної давності, про застосування якої просили відповідачі, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за ним заборгованості внаслідок неналежного виконання позичальником своїх обов'язків, висновок суду першої інстанції про доведеність вимог позивача є законним та обґрунтованим.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання кредитного зобов'язання був визначений сторонами у пункті 1.2. кредитного договору до 14 березня 2011 року, в зв'язку з чим обґрунтованим є висновок суду про те, що саме з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав. При цьому з позовною заявою до суду ПАТ Західінкомбанк звернувся 17.08.2016 року, тобто з пропуском визначеного ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

Враховуючи викладене та зважаючи на наявність в матеріалах справи письмових заяв відповідачів про застосування наслідків пропуску позовної давності (а.с.145-146, 166, 176-178, 187, 188), законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ "Західінкомбанк" в частині вимог до позичальника ОСОБА_2 з підстав пропуску позовної давності.

Правильним є і висновок суду про відмову у задоволенні позову щодо поручителів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договорів поруки про їхню дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за основним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов язань за цим договором строк пред явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов язання у повному обсязі або у зв язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання основного зобов'язання згідно п. 1.2. кредитного договору визначений до 14 березня 2011 року, і згідно вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України позивач повинен був реалізувати своє право щодо пред'явлення вимог до поручителів у шестимісячний строк, тобто не пізніше 15 вересня 2011 року.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред'явлена претензія, і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

Оскільки позивачем порушено вимоги ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо непред'явлення до поручителів вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, висновок суду першої інстанції про відмову в позові в частині стягнення заборгованості з поручителів в зв язку з припиненням поруки є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги позивача про переривання позовної давності 07.02.2014 року внесенням відповідачем платежу у розмірі 313,80 Євро були предметом перевірки суду першої інстанції, який обґрунтовано відхилив їх в зв'язку з ненаданням позивачем доказів на підтвердження того, що зазначена сума була внесена саме позичальником і саме на погашення кредиту.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга позивача не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Західінкомбанк - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: