Постанова

від 31.10.2017 по справі 805/2692/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 р. Справа №805/2692/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Проніні Д.С. розглянувши адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг м. Маріуполь

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби м. Київ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2017 року №0002254710 та №0002264710

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2017 року №0002254710 та №0002264710.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Метінвест Інжиніринг з питання своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Метком Інвсет , ТОВ ІНТМА-Україна , ТОВ Дніпробуд ВВ за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 року за наслідком чого складено акт №17/28-10-47-10/37732376 від 10.04.2017 року в якому зроблено висновок про порушення Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1719496 грн. за 2014 рік та заниження податку на додану вартість за березень 2014 року на суму 1910551 грн. На підставі акту перевірки відповідачем складено податкові повідомлення-рішення №0002254710 від 19.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі податкових зобов'язань 1719496 грн. та штрафних санкцій в розмірі 429874 грн. та №0002264710 від 19.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі податкових зобов'язань 1910551 грн. та штрафних санкцій в розмірі 477637,75 грн. Позивачем направлялись на адресу Головного управління ДФС у Донецькій області та Державної фіскальної служби скарги на податкові повідомлення-рішення, які залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Позивач вважає, що висновки викладені у акті перевірки здійснені з порушенням вимог чинного законодавства України тому, прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необ'єктивними та такими, що суперечать нормам Податкового кодексу України та порушують його права та охоронювані законом інтереси. Просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.04.2017 року №0002254710 та №0002264710.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав викладених у письмових запереченнях до позовної заяви.

З урахуванням вимог ст. 41, ст. 122 КАС України, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг зареєстрований як юридична особа, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 37732376, є платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Відповідач, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки; камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п.78.1.1, 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

У період з 04.04.2017 року по 10.04.2017 рік посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби згідно із пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1, пп.78.1.4 ст. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України за змінами та доповненнями та відповідно до наказу від 31.04.2017 року №665 проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ Метком Інвест (код ЄДРПОУ 36573617), ТОВ ІНТМА-Україна (код ЄДРПОУ 38695959), ТОВ Дніпробуд ВВ (код ЄДРПОУ 35681938) за період з 01.03.2014 року по 31.03.2014 рік за результатами чого складено акт №17/28-10-47-10/37732376 від 10.04.2017 року.

Так, згідно висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем:

1. ст.1, ст.4, ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1719496 грн. за період 2014 рік;

2. п.192.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2014 року всього на суму 1910551 грн.

В той же час, згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПКУ, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 ПКУ, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПКУ.

Як підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, акт перевірки було отримано ТОВ Метінвест інжиніринг 11 квітня 2017 року.

Позивач не погоджуючись з висновками викладеними у акті перевірки 19 квітня 2017 року керуючись п.п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України звернувся до Запоріжського управління Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби із запереченнями.

При цьому, суд зауважує, що 16 квітня 2017, відповідно до ст.73 КЗпПУ, був святковим днем (Великдень), та збігався з вихідним днем, тому 17 квітня 2017 (понеділок), відповідно до ст.67 КЗпПУ, був вихідним днем, тому заперечення були направлені позивачем у п'ятий робочий день з дня, наступного за днем отримання акта, що відповідає вимогам ст.ст. 44, 86 ПКУ. До заперечень позивачем було додано засвідчені копії первинних та інших документів, якими підтверджується реальність здійснення господарських операцій, що підтверджується описом вкладенням до цінного листа.

Таким чином, позивачем було дотримано строки направлення заперечень до акту перевірки та документів первинної звітності на їх підтвердження.

Запоріжське управління Офісу великих платників податку Державної фіскальної служби листом від 17 травня 2017 року №26932/10/28-10-47-10 залишило без розгляду заперечення позивача та повідомило, що оскільки станом на 19 травня 2017 рік (на його думку п'ятий робочий день) на його адресу не надходили заперечення до акту ним було винесено спірні податкові повідомлення-рішення.

Так, 19 квітня 2017 року за підсумками проведеної перевірки Запоріжським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби були складені податкові повідомлення-рішення:

- №0002254710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1719496 грн. за основним платежем та 429874 грн. за штрафними санкціями;

- №0002264710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями 1910551 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 477637,75 грн.

Позивач не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звертався до Державної фіскальної служби зі скаргою, яка згідно рішення від 05.05.2017 року №01/4504-11.20, залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

При цьому, пунктом 86.8 ст. 86 Податкового Кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 ПКУ, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному п. 44.7 ст. 44 ПКУ, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено два строки для надсилання податкового повідомлення-рішення: 10 робочих днів з дня вручення акта перевірки (якщо заперечення проти акта не подаються) та 3 робочих дня, наступних за днем розгляду заперечень проти акта перевірки. Тобто, законодавством чітко визначено порядок, строки та підстави прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки діяльності платників податків, які оформлені відповідним актом та свідчать про порушення вимог законодавства.

Слід зазначити, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем без дотриманням строків визначених Податковим кодексом України.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що при проведені перевірки використано акти перевірок ТОВ Метком інвест (№1622/04-65-22-03/36573617 від 24.07.2017 року) та ТОВ Дніпробуд ВВ (№5107/22-06/35681938 від 21.07.2014 року).

Згідно акту №1622/04-65-22-03/36573617 від 24.07.2017 року встановлено відсутність у ТОВ Метком Інвест необхідних умов для здійснення фінансово-господарської діяльності та згідно акту №5107/22-06/35681938 від 21.07.2014 року не встановлено факту реального здійснення господарських операцій по ланцюгу постачання: контрагенти-постачальники - Днепробуд ВВ - контрагенти-покупці за березень 2014 року, встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні т продажу товарів (послуг).

Перевіркою встановлено, що у перевіряємому періоді, ТОВ Метінвест Інжиніринг мало взаємовідносини з ТОВ Метком Інвест на підставі договорів субпідряду №270/13 та №271/13 від 21.10.2013 року.

Вказано про відсутність факту придбання позивачем послуг з будівельно-монтажних робіт по проекту Будівництво установок для вдування пиловугільного палива в доменні печі №1,3 та 5 ПАТ ЄМЗ по ланцюгу постачання, що засвідчує недійсність (неможливість) формування позивачем відповідного активу та доводить нереальність здійснення ТОВ Метком Інвест поставки (продажу) послуг на користь ТОВ Метінвест Інжиніринг .

Зазначено про фактичне здійснення безпідставного документального оформлення господарських операцій з одержання (придбання) товару від ТОВ Метком Інвест та неправомірне складання первинних документів щодо цих операцій. Таким чином, первинні бухгалтерські документи, що стосуються ТОВ Метком Інвест за перевіряємий період складені з порушенням вимог Закону №966, не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємств та ПДВ.

Крім того, перевіркою встановлено, шо ТОВ Метінвест Інжиніринг мало взаємовідносини з ТОВ Дніпробуд ВВ згідно договору субпідряду №281/13 від 23.12.2013 року.

При цьому вказано про відсутність факту придбання послуг з будівництва установки із вдування пиловугільного палива в доменні печі №1, 3 і 5 ПАТ ЄМЗ по ланцюгу постачання, що засвідчує недійсність (неможливість) формування позивачем відповідного активу та доводить нереальність здійснення ТОВ Дніпробуд ВВ поставки (продажу) послуг ТОВ Метінвест Інжиніринг . Зазначено про фактичне здійснення безпідставного документального оформлення господарських операцій з одержання (придбання) товару від ТОВ Дніпробуд ВВ та неправомірне складання первинних документів щодо цих операцій.

Перевіркою встановлено формування ТОВ Метінвест Інжиніринг показників податкової звітності на підставі недостовірних первинних документів, які не підтверджують факт придбання послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

Таким чином, з огляду на акти перевірок контрагентів позивача відповідачем зроблено висновок, що Метінвест Інжиніринг фактично здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з надання послуг ТОВ Метком Інвест та ТОВ Дніпробуд ВВ .

Суд не погоджується з підставами викладеними у акті перевірки з огляду на наступне.

Як підтверджується витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань діяльність позивача пов'язана з (Код КВЕД 42.91) будівництвом водних споруд; (Код КВЕД 42.99) будівництвом інших споруд, н. в. і. у.; (Код КВЕД 43.99) іншими спеціалізованими будівельними роботами, н. в. і. у.; (Код КВЕД 71.11) діяльністю у сфері архітектури; (Код КВЕД 71.12) діяльністю у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний);

(Код КВЕД 74.90) Іншою професійною, науковою та технічною діяльністю, н. в. і. у.; (Код КВЕД 41.10) організацією будівництва будівель; (Код КВЕД 41.20) будівництвом житлових і нежитлових будівель; (Код КВЕД 42.11) будівництвом доріг і автострад; (Код КВЕД 42.12) будівництвом залізниць і метрополітену; (Код КВЕД 42.13) Будівництвом мостів і тунелів; (Код КВЕД 42.21) Будівництво трубопроводів; (Код КВЕД 42.22) будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом під час розгляду справи, встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Гіпромез (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метком Інвест (Субпідрядник) укладено договір субпідряду № 270/13 від 21.10.2013 року за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди №14 від 23.10.2014 року до договору, з метою виконання робіт по будівництву комплексу установки по вдуванню пиловугільного

палива в доменні печі №1, 3, 5 ПАТ ЄМЗ генпідрядник (ТОВ Метінвест інжиніринг )

доручає, а субпідрядник (ТОВ Метком інвест ) зобов'язується на свій ризик виконати в

порядку та на умовах договору роботи в рамках реалізації інвестиційного проекту

Будівництво установок для вдування пиловугільного палива в доменні печі №1, 3 та 5 ПАТ Єнакієвський металургійний завод в повному об'ємі основних та супутніх робіт в

іх комплексі.

Додатковою угодою № 3 від 24.12.2013 р. до договору, у зв'язку зі зміною назви підприємства генпідрядника, сторони домовились замінити по тексту договору слово Гіпромез на Метінвест інжиніринг та змінити реквізити генпідрядника.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю Гіпромез (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метком Інвест (Субпідрядник) укладено договір субпідряду від 21.10.2013 року № 271/13, за умовами

якого, з метою виконання робіт по будівництву комплексу установки з вдування

пиловугільного палива в доменні печі №1, 3, 5 ПАТ ЄМЗ Генпідрядник (ТОВ

Метінвест Інжиніринг ) доручає, а Субпідрядник (ТОВ Метком Інвест ) зобов'язується

на свій ризик виконати в порядку та на умовах Договору роботи по влаштуванню будівлі

АРП і КРП, фундаментів, монтаж сосудів (резервуарів) і металоконструкцій споруди

реципієнтів азоту та кисню, установки з приготування та вдування ПУТ в горни доменних

печей № 1,3,5 ПАТ ЄМЗ і влаштування фундаментів, виготовлення і монтажу

металоконструкцій кабельної естакади від ГПП ЦРУ до ТП в рамках реалізації

інвестиційного проекту Будівництво установок для вдування пиловугільного палива в

доменні печі №1, 3 та 5 ПАТ Єнакієвський металургійний завод . І, П пускові

комплекси в повному об'ємі основних та супутніх робіт в їх комплексі.

Додатковою угодою № 2 від 25.12.2013р. до договору, у зв'язку зі зміною назви підприємства генпідрядника, сторони домовились замінити по тексту договору слово Гипромез на Метінвест інжиніринг та змінити реквізити генпідрядника.

Також, між Товариством з обмеженою відповідальністю Гіпромез (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Метком Інвест (Субпідрядник)

укладено договір субпідряду від 17.07.2013 року № B1.P03.F04.003.03-17.07, згідно з п.1.1. якого ТОВ Метінвест інжиніринг доручив, а ТОВ Метком інвест

зобов'язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах цього договору роботи з

виготовлення, постачання нестандартизованого обладнання матеріалів, газопроводів і

пилопроводів і пусконалагоджувальних робіт, монтажу металоконструкцій, газопроводів і

пилопроводів будівлі пилопідготовчого відділення (ППО) установки з приготування та

вдування ПУТ в горни доменних печей № 1,3,5 ПАТ ЄМЗ в рамках реалізації проекту:

Будівництво комплексу установки по вдуаанню пиловугільного палива в доменні печі

№1, 3 та 5 ПАТ Єнакієвський металургійний завод в повному обсязі основних і

супровідних робіт у їх комплексі.

Додатковою угодою №6 від 23.12.2013 року до договору, у зв'язку зі зміною назви підприємства генпідрядника, сторони домовились замінити по тексту договору слово Гипромез на Метінвест інжиніринг та змінити реквізити генпідрядника.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами, позивачем надано до суду акти виконаних робіт: №1 від 25.03.2014, №2 від 25.03.2014 року, №3 від 25.03.2014 року, №4 від 5.03.2014 року, №42 від 25.03.2014 року, №41 від 25.03.2014 року, №43 від 25.03.2014 року, №38 від 25.03.2014 року, №44 від 25.03.2014 року, №39 від 25.03.2014 року та платіжні доручення №1624 від 30.10.2013, №1891 від 05.12.2013, № 632 від 30.04.2014, № 632 від 30.04.2014, № 633 від 30.04.2014, № 634 від 30.04.2017, №635 від 30.04.2017, №266 від 19.03.2014.

Крім того, позивачем було надано акти на передачу матеріалів, деталей, вузлів, конструкцій, устаткування і інших товарно-матеріальних цінностей замовника виконавцю для проведення робіт № 248 від 10.12.2013, №251 від 11.12.2013, №6 від 20.02.2014, №7 від 20.02.2014, №16 від 14.03.2014, № 266 від 21.03.2014, №2 від 25.03.2014, №38 від 25.03.2014, №39 від 25.03.2014, № 41 від 25.03.2014, № 42 від 25.03.2014, № 43 від 25.03.2014.

На вартість наданих послуг позивачем від ТОВ Метком Інвест отримано податкові накладні від 19.03.2014 року №8, від 25.03.2014 року №9, від 25.03.2014 року №10, від 25.03.2014 року №11, від 25.03.2014 року №12, які зареєстровані в Реєстрі податкових накладних та розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних з номенклатурою.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним включено позивачем до податкового кредиту, відображено у додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2014 року

Численні факти здійснення господарських операцій між ТОВ Метінвест

інжиніринг та ТОВ Метком інвест були неодноразово встановлені рішеннями

Господарського суду Донецької області від 08.02.2016 року у справі № 905/3219/15. від

08.02.2016 року у справі № 905/3213/15, господарського суду Дніпропетровської області

від 19.09.2016 року у справі №904/5554/16, від 16.11.2016 року у справі № 904/5964/16, що наявні в матеріалах справи.

При цьому, рішенням господарського суду Донецької області від 25.02.2016 року у справі № 905/3218/15 встановлено наявність господарських відносинміж ТОВ Метінвест інжиніринг та ТОВ Метком інвест саме за договором від 21.10.2013 року № 270/13, відносини за яким перевірялись представниками ДФС та були зазначені в Акті перевірки, як нереальні.

Відповідно до п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім того, ще одним доказом реальності здійснених господарських операцій між

ТОВ Дніпробуд ВВ та ТОВ Метінвест інжиніринг є те, що акти від 25.03.2014 року

приймання-пердачі виконаних робіт за березень 2014 року №1 (на 25439,62 грн.), №2 (на

184597,68 грн.), №1 (на 203945,34 грн.), №1 (на 164803,94 грн.), а також довідка про

вартість виконаних будівельних робіт за березень 2014 року за вказаними актами на загальну суму 578786,58 грн. підписані не лише представниками вказаних товариств, а й також представником ТОВ Метінвест холдинг - третьої особи, що здійснювала проведення технічного нагляду під час проведення вказаних будівельних робіт.

Також, судом встановлено, що між ТОВ Метінвест інжиніринг (Генпідрядник) та ТОВ Днепробуд ВВ укладено договір субпідряду від 23.12.2013 року №281/13, за умовами якого, з метою виконання робіт по будівництву комплексу установки по вдуванню пиловугільного палива в доменні печі №1, 3, 5 ПАТ ЄМЗ Генпідрядник (ТОВ Метінвест Інжиніринг ) доручає, а Субпідрядник (ТОВ Дніпробуд ВВ ) зобов'язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах Договору роботи по влаштуванню залізобетонних підлог і перекриттів будівлі пилопідготовчого відділення, кабельних каналів у фундаментах будівлі пилопідготовчого відділення, влаштування фундаментівтрубопроводу кауперного газу до будівлі пилопідготовчого відділення, установки з приготування та вдування ПУТ в горни доменних печей № 1,3,5 ПАТ ЄМЗ в рамках реалізації проекту: Будівництво комплексу установки по вдуванню пиловугільного палива в доменні печі №1, 3 та 5 ПАТ Єнакієвський металургійний завод в повному об'ємі основних та супутніх робіт в їх комплексі.

На підтвердження реальності господарських операцій за вказаними договорами, позивачем надано до суду акти виконаних робіт: №1 від 25.03.2014 року, №2 від 25.03.2014 року та платіжні доручення №126 від 27.12.2013 року, №600 від 30.04.2014 року, №601 від 30.04.2014 року, №602 від 30.04.2014 року, №603 від 30.04.2014 року.

На вартість наданих послуг позивачем від ТОВ Дніпробуд ВВ отримано податкові накладні від 27.12.2013 року №15, від 25.03.2014 року №6, від 25.03.2014 року №7, від 25.03.2014 року №8, від 25.03.2014 року №9, які зареєстровані в Реєстрі податкових накладних та розрахунки коригувань кількісних і вартісних показників до податкових накладних з номенклатурою.

Суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним включено позивачем до податкового кредиту, відображено у додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2014 року.

Дослідивши податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у березні 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ Дніпробуд ВВ та у липні 2015 року

по взаємовідносинам з ТОВ Метінвест інжиніринг , дійшов висновку що оформлені вони згідно з нормами статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011 року (що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Судом не приймаються до уваги доводи відповідача щодо фактичного не здійснення позивачем фінансово - господарських операцій з ТОВ Дніпробуд ВВ та ТОВ Метінвест інжиніринг , оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджуються належними доказами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правовими наслідками укладення правочину є виникнення у сторін такого договору взаємних прав та обов'язків з їх подальшою реалізацією. Оскільки вищезазначені договори були укладені сторонами, скріплені печатками та підписами, сторонами виконані зобов'язання за цими договорами (сплачені кошти, надані послуги), то відповідно такі договори не можуть бути визнані фіктивними. Отже, суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо фактичного не здійснення позивачем фінансово - господарських операцій з контрагентами ТОВ Дніпробуд ВВ та ТОВ Метінвест інжиніринг , оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, та не підтверджуються належними доказами.

Судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами визначеними в акті перевірки договори не є недійсними в силу вказівки на це в законі, відсутні судові рішення про визнання їх недійсними, реальність господарських операцій за цими договорами підтверджується первинними документами наявними в матеріалах справи.

Крім того, під час судового розгляду справи позивачем доведено факт реального виконання господарських операцій із контрагентами та спростовано висновки акту перевірки в цій частині.

Фактичне виконання господарських зобов'язань позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, отримані блага використані позивачем у власній господарській діяльності, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі його активів.

Отже, наданні первинні під час розгляду справи документи, підтверджують товарність господарських операції з ТОВ Дніпробуд ВВ та ТОВ Метінвест інжиніринг , а також виникнення права на віднесення сум сплаченого ПДВ до складу податкового кредиту як і підтверджують реальність господарських операцій позивача з визначеними в акті перевірки контрагентами, та обґрунтованість віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту.

При цьому, суд звертає увагу сторін на ту обставину, що відповідачем неправомірно не були враховані документи надані позивачем на адресу відповідача в якості заперечень, внаслідок порушення приписів п.п 47.7 ст. 47 Податкового кодексу України.

Водночас, акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підстав припущень.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Європейський Суд з прав людини в пунктах 70, 71 рішення від 22.01.2009 у справі "Булвес проти Болгарії" зазначив: якщо національні власті у відсутність яких-небудь вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному із сплатою податку на додану вартість, який нараховується з операцій в ланцюзі постачань, або яких-небудь вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж карають одержувача, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і відносно якого у нього не було засобів відстежування і забезпечення його старанності, то власті виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільних інтересів і вимогами захисту прав власності. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з подання звітності по податку на додану вартість, неможливість для неї забезпечити дотримання постачальником обов'язків подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія-заявник знала або могла знати, здійснено не було, компанія-заявник не повинна нести наслідки невиконання постачальником обов'язків своєчасного подання звітності по податку на додану вартість і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пені.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Отже, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст. ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Податковий кодекс України не містить в собі таких підстав для збільшення платнику податків грошового зобов'язання з ПДВ як наявність розбіжностей між податковим кредитом покупця та податковими зобов'язаннями відповідача, та/або наявністю висновку посадової особи податкового органу щодо ознак фіктивності контрагента, а фактичність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується належним чином завіреними копіями доказів, що наявні в матеріалах справи.

Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Як вже зазначалось судом раніше, доказів ухвалення вироку суду, яким було б встановлено, що контрагенти позивача здійснюють фіктивне підприємництво, відповідачем до суду не надано, тому суд приходить до висновку про безпідставність стверджень відповідача в акті перевірки щодо безтоварності господарських операцій.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку що господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Дніпробуд ВВ та ТОВ Метінвест інжиніринг проведені в межах спірного періоду, є фактично не здійсненими.

Крім того, наявні в матеріалах справи первинні документи, бухгалтерські та інші супутні документи, надані позивачем, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані та під час розгляду справи судом не встановлено.

При цьому, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини.

Також, суд зазначає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Проте, перевіряючі жодним чином не обґрунтували мотиви неврахування первинних документів. При цьому в ході перевірки не було встановлено, що відомості у документах є недостовірними або суперечливими, що в свою чергу могло б свідчити про нікчемність правочинів.

В той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісним платником податків (постачальником) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

При цьому, використання податковим органом при складанні акту перевірки інфлрмації з актів перевірок по контрагентам позивача не може слугувати достатнім доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентами.

А відтак, за умови невстановлення контролюючим органом наявності схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника чи третіх осіб для одержання платником податків незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Водночас, акт перевірки податкового органу не може свідчити безпосередньо про порушення законодавства без підтвердження жодними доказами, а лише на підстав припущень.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статі 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 19.04.2017 року №0002254710 та №0002264710 були прийняті законно та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх фактичних обставин.

З огляду на вищевикладене позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест Інжиніринг до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2017 року №0002254710 та №0002264710 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 19.04.2017 року №0002254710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі податкових зобов'язань 1719496 грн. та штрафних санкцій в розмірі 429874 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми Р від 19.04.2017 року №0002254710 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі податкових зобов'язань 1910551 грн. та штрафних санкцій в розмірі 477637,75 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 11-г, ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 68063 (шістдесят вісім тисяч шістдесят три) гривні 39 копійки.

Повний текст постанови складено та підписано 06 листопада 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.