Рішення

від 30.10.2017 по справі 914/1701/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2017р. Справа № 914/1701/17

За позовом: Керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Львова, м. Львів,

до відповідача 1: Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача 2: ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед, зареєстрованого у Республіці Кіпр, представництво в Україні, м. Київ,

за участю третьої особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів,

про: визнання недійсним ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Суддя Синчук М.М.

при секретарі Карась Х.

За участю представників:

прокуратури: ОСОБА_3 - прокурор;

відповідача 1: ОСОБА_4 - представник (довіреність №2901/вих.-82 від 17.01.2017 р.);

відповідач 2: не з'явився.

третя особа: не з'явився.

Прокурору, представнику відповідача 1 роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі територіальної громади м. Львова до відповідача 1: Львівської міської ради та відповідача 2: ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед про визнання недійсним ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою суду від 21.08.2017 р. порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 11.09.2017 р. Ухвалою суду від 11.09.2017 р. розгляд справи відкладено на 02.10.2017 р.

Ухвалою суду від 09.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 18.10.2017 р., у зв'язку перебуванням судді Синчук М.М. на навчанні у Національній школі суддів України, судове засідання 02.10.2017 р. не відбулось.

Ухвалою суду від 18.10.2017 р. розгляд справи відкладено на 30.10.2017 р.

В судове засідання 30.10.2017 р. прокурор з'явився, надав усні пояснення у справі, позовні вимоги підтримав.

В судове засідання 30.10.2017 р. представник відповідача 1 з'явився, надав усні пояснення у справі, щодо позовних вимог заперечив в повному обсязі, просить суд в позові відмовити.

В судове засідання 30.10.2017 р. представник відповідача 2 не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неприбуття - не повідомив. Вимоги ухвали суду від 21.08.2017 р. не виконав.

В судове засідання 30.10.2017 р. представник третьої особи не з'явився.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши прокурора, представника відповідача 1, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

30.12.2013 р. директором ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед ухвалено рішення про створення представництва ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед із зазначенням адреси: м. Київ, вул. Васильківська, 1.

30.12.2013 р. директор ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед звернувся до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із заявою про реєстрацію представництва ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітедв Україні із зазначенням майбутньої адреси: м. Київ, вул. Васильківська, 1.

Ухвалою Львівської міської ради №3882 від 18.09.2014 р. Про надання ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на вул. І. Чмоли, 1 Львівська міська рада надала ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед дозвіл на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,1066 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва і посадки багаторічних насаджень на вул. І. Чмоли, 1 у м. Львові для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі транспорту, зв'язку.

30.12.2013 р. приватною компанією ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед видано довіреність ОСОБА_5 на представлення інтересів Компанії в усіх державних та недержавних органах, підприємствах, установах і організаціях та їх структурних підрозділах.

Згідно із ухвалою Львівської міської ради № 4470 від 19.03.2015 р. Про затвердження ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. І. Чмоли, 1 Львівською міською радою вилучено, за згодою з користування ОСОБА_5, земельну ділянку площею 0,1066 га на вул. І. Чмоли, 1, розірвано договір оренди землі, укладений між Львівською міською радою та ОСОБА_5 (зареєстрований у Львівській міській раді 07.09.2012 за № С-2445 та у відділі Держземагенства у м. Львові Львівської області 07.12.2012 за № 461010004001123), а також затверджено ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надано земельну ділянку площею 0,1066 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень (кадастровий № 4610136800:01:008:0010) на вул. І. Чмоли, 1 у м. Львові в оренду терміном на 5 років для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі транспорту, зв'язку.

25.05.2015 р. між Львівською міською радою та ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед укладено договір оренди землі № С-3007 (надалі - Договір), відповідно до п. 2 якого, в оренду ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед передається земельна ділянка, кадастровий № 4610136800:01:008:0010 загальною площею 0,1066 га на вул. І. Чмоли, 1 у м. Львові, у тому числі в межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень 0,1066 га.

Відповідно до реквізитів сторін даного Договору, орендар ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед, яке знаходиться за адресою: Республіка Кіпр, м. Лімасол 3035, вул. Анастасі Сіукрі/Олімпіон, ОСОБА_6, 6-й поверх, має представництво в Україні за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1.

Згідно з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 4610136800:01:008:0010, яка знаходиться на вул. 1. Чмоли, 1 у м. Львові, орендарем є ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед, податковий номер 41995111.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед та його представництво в Україні, в тому числі за назвою та кодом ЄДРПОУ 41995111, зазначеним у інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не знайдено.

17.08.2012 р. між громадянином ОСОБА_7 ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед (покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2490га, кадастровий номер 4610136800:01:008:0009.

17.08.2012 р. між громадянином ОСОБА_7 ФОП ОСОБА_5 (продавець) та ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед (покупець) укладено Договір купівлі-продажу будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. І.Чмоли, 1 м. Львів, загальною площею 358,8кв.м., розташованої на земельній ділянці кадастровий номер 4610136800:01:008:0009.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №96435304 від 06.09.2017 р. щодо іншої земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:008:0009 на вул. І. Чмоли, 1 у м. Львові, яка перебуває у власності ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед, причиною відсутності коду ЄДРПОУ цієї особи є те, що особа не є резидентом України, країна реєстрації: Кіпр, адреса: Кіпр, ОСОБА_8/Олімпіон, ОСОБА_6, 6-й поверх, 3035, Лімасол, Кіпр (а/с 58419, 3734 Лімасол).

Як вбачається із відповіді департаменту залучення інвестицій Мінекономрозвитку на запит Львівської місцевої прокуратури №1 від 07.09.2017 р., представництво ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед зареєстровано Міністерством 17.02.2014 р., реєстраційний номер ПІ-4991, адреса представництва: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1.

Земельна ділянка передається в оренду для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки за цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі транспорту, зв'язку (п.п. 15, 16 Договору).

Відповідно до п. 8 Договору, його укладено на 5 років до 19.03.2020 р.

У Державному земельному кадастрі земельну ділянку кадастровий №4610136800:01:008:0010 площею 0,1066 га на вул. І. Чмоли, 1 у м. Львові обліковано за цільовим призначенням - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки . На земельну ділянку, яка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради, 15.07.2015 р. зареєстровано право оренди ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед до 19.03.2020 р.

Відповідно до відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 15.07.2015 р. зареєстровано інше речове право - право оренди ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед земельної ділянки кадастровий №4610136800:01:008:0010 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 688776646101), яка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради, площею 0,1066 га в межах червоних ліній без права капітального будівництва та посадки багаторічних насаджень для влаштування і обслуговування гостьової автостоянки за договором оренди землі № С-3007 від 25.05.2015 р. із строком дії до 19.03.2020 р. (номер запису про інше речове право 10559032).

На орендованій земельній ділянці об'єктів нерухомого майна немає (п.п. 3, 4 Договору).

Відповідач 1 щодо позову заперечив, вказав, що на підставі звернення ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед та наданої згоди на вилучення земельної ділянки у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед, ухвалою Львівської міської ради №3882 від 18.09.2014р. надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_1 інвестментс Лімітед на вул. І. Чмоли.1.

Ухвалою ЛМР від 19.03.2015р. № 4470 «Про затвердження ОСОБА_2 Лімітед технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. І.Чмоли, 1» затверджено технічну документацію та надано земельну ділянку площею 0.1066 га (кадастровий № 4610136800:01:008:0010) на вул. І. Чмоли,1.

На підставі вказаної ухвали, між ОСОБА_1 інвестментс Лімітед та Львівською міською радою укладено договір оренди землі від 25.05.2015р. №С 3007.

Окрім того, відповідач 1 зазначив, що у приватній власності ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед знаходиться суміжна земельна ділянка на вул. І.Чмоли, 1, площею 0.2490 га, кадастровий № 4610136800:01:008:0009 (згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2012р. N92218) та будівля площею 358.8, яка розташована на зазначеній земельній ділянці (право приватної власності оформлено згідно договору купівлі-продажу від 17.08.2012р. №2215). Просить суд, врахувати правову позицію Верховного Суду України у справі №6-2225цс16 від 12.10.2016р. зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Крім того, відповідач 1 зазначає, що при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Як вбачається з інформації про державну реєстрацію іншого речового права щодо об'єкта оренди кадастровий №4610136800:01:008:0010 площею 0,1066 га на вул. І. Чмоли, 1 у м. Львові, орендар ОСОБА_1 інвестментс Лімітед, відомості з реєстру права власності на нерухоме майно відсутні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з п.п. а, в ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності в користування громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів , крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб; використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих дозволів; використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів; надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні; надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено; розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб; надання земельних ділянок державної або комунальної власності для потреб приватного партнера в рамках державно-приватного партнерства відповідно до закону;надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала; будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу); будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд); передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;надання земельних ділянок суб'єктам господарювання, що реалізують відповідно до Закону України "Про особливості провадження інвестиційної діяльності на території Автономної Республіки Крим" зареєстровані в установленому порядку інвестиційні проекти. Надання такої земельної ділянки у власність здійснюється згідно із законодавством після завершення строку реалізації інвестиційного проекту за умови виконання суб'єктом господарювання договору про умови реалізації цього інвестиційного проекту на території Автономної Республіки Крим;поновлення договорів оренди землі; передачі в оренду, концесію майнових комплексів або нерухомого майна, розташованого на земельних ділянках державної, комунальної власності; надання в оренду земельних ділянок індустріальних парків керуючим компаніям цих індустріальних парків; надання земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Отже, частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, зокрема, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування об'єктів нерухомого майна, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

На орендованій земельній ділянці кадастровий №4610136800:01:008:0010 яка знаходиться на вул. І. Чмоли, 1 у м. Львові об'єкти нерухомого майна відсутні.

Вище наведене стало підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі територіальної громади м. Львова з позовом про визнання недійсним ухвали Львівської міської ради, визнання недійсним договору оренди землі та зобов'язання повернути земельну ділянку.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

За приписами статті 1 Господарського процесуального кодексу України правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною першою статті 16 цього кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до положень частини 2 статі 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 з урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Отже, прокурор набуває статусу позивача у разі звернення прокурора у суд із позовом в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

Разом з тим, за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Як вбачається із обставин справи та позовної заяви позов прокурором подано в інтересах держави без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до приписів статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч.1).

Звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі територіальної громади з обґрунтуванням їх (інтересів) порушення, органом, який відповідно до ст.10 Закону України „Про місцеве самоврядування» є органом, який представляє територіальну громаду міста, та посадові особи якого, в порушення вимог ст.19 Конституції України, діяли не у спосіб, визначений діючим законодавством, унеможливлює зазначення прокурором про необхідність захисту прав цього ж суб'єкта в якості позивача у спорі.

В зв'язку з чим і безпідставним є твердження про необхідність повідомлення Львівської міської ради про звернення прокурора з вказаним позовом до суду, оскільки вона не визначена в якості позивача. Львівська міська рада повідомлена про пред'явлення вказаного позову як відповідач у справі шляхом надіслання копії позовної заяви та матеріалів у відповідності до вимог ГПК України.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 7 грудня 1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 січня 1986 року).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення). Суспільний, публічний інтерес полягає у відновленні правового порядку щодо приватизації державного майна, відновленні становища, яке існувало до виявлених порушень.

В свою чергу, в Рішенні Конституційного суду України від 01.12.2004 по справі № 1-10/2004 розкривається поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно статті 3 Земельного кодексу України (далі по тексту - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом "України та прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з п.п. а, в ч.1 ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності в користування громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених, зокрема, ч.2 ст. 134 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу).

Таким чином, згідно із вказаними вимогами ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, для будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів дорожнього сервісу здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Львівською міською радою надано ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед земельну ділянку кадастровий № 4610136800:01:008:0010, на якій немає об'єктів нерухомого майна та передбачено влаштування і обслуговування гостьової автостоянки, що є об'єктом дорожнього сервісу, всупереч встановленому законом порядку в оренду без проведення земельних торгів.

Згідно із ст. 1 Закону України Про автомобільні дороги , у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні, зокрема: вулиця - автомобільна дорога, призначена для руху транспорту і пішоходів, прокладання наземних і підземних інженерних мереж у межах населених пунктів; об'єкти дорожнього сервісу - майданчики для стоянки транспортних засобів, мотелі, готелі, кемпінги, торговельні пункти (у тому числі малі архітектурні форми) та інші об'єкти, на яких здійснюється обслуговування учасників дорожнього руху та які розміщуються на землях дорожнього господарства або потребують їх використання для заїзду та виїзду на автомобільну дорогу.

Водночас, влаштування і обслуговування гостьової автостоянки в межах червоних ліній суперечить вимогам ч. 2 ст. 18 Закону України Про автомобільні дороги , відповідно до якої межі вулиці за її шириною визначаються червоними лініями . Розташування будь-яких об'єктів, будівель, споруд або їх частин у межах червоних ліній вулиці не допускається.

Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі: землі житлової та громадської забудови (п. б ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України), землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (п. ж ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України).

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно їх повноважень (ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України).

Отже, землі транспорту, зв'язку за основним цільовим призначенням належать до окремої категорії земель та не можуть бути за функціональним призначенням частиною земель житлової та громадської забудови.

Водночас, ухвалами Львівської міської ради № 3882 від 18.09.2014, № 4470 від 19.03.2015 р., договором оренди землі № С-3007 від 25.05.2015 р. земельну ділянку кадастровий № 4610136800:01:008:0010, всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 Земельного кодексу України, одночасно віднесено до двох різних категорій земель - земель житлової та громадської забудови, а також земель транспорту, зв'язку.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України, недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Однак, у договорі оренди землі № С-3007, укладеному 25.05.2015 р. між Львівською міською радою та ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед про надання в оренду земельної ділянки кадастровий № 4610136800:01:008:0010 площею 0,1066 га на вул. І. Чмоли, 1 у м. Львові, не зазначено відомості про особу, яка підписала договір від імені орендаря, а також її повноваження на підписання договору.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ч. 1 ст. 21 ЦК України).

Згідно із ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

За змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, вимоги про визнання ухвали Львівської міської ради №3882 від 18.09.2014 р., № 4470 від 19.03.2015 р. та договору оренди землі № С- 3007 від 25.05.2015 р. недійсними, та про повернення земельної ділянки територіальній громаді, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 4-3 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради від 18.09.2014 р. №3882 Про надання ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед дозволу на виготовлення документації із землеустрою для оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку на вул. І.Чмоли, 1 .

3. Визнати недійсною ухвалу Львівської міської ради від 19.03.2015 р. №4470 Про затвердження ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. І.Чмоли, 1 .

4. Визнати недійсним договір оренди землі №С-3007, укладений 25.05.2015 р. між Львівською міською радою та ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед про надання в оренду земельної ділянки кадастровий номер 4610136800:01:008:0010 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 688776646101) площею 0,1066 га на вул. І.Чмоли, 1 у м. Львові, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15.07.2015 р., номер запису про інше речове право 10559032.

5. Зобов'язати ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед ( 3035, Республіка Кіпр, м.Лімасол, ОСОБА_8/Олімпіон, ОСОБА_6, реєстраційний номер НЕ298452 ) представництво в Україні (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 4610136800:01:008:0010, площею 0,1066 га на вул. І.Чмоли, 1 у м. Львові в користь територіальної громади м.Львова.

Стягувач: Прокуратура Львівської області (адреса: 79000, м. Львів, пр. Шевченка, 17-19, ідентифікаційний код 02910031 ).

6. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 Лімітед ( 3035, Республіка Кіпр, м.Лімасол, ОСОБА_8/Олімпіон, ОСОБА_6, реєстраційний номер НЕ298452 ) представництво в Україні (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1) на рахунок № 35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області, код ЗКПОУ 02910031, сплачений судовий збір в сумі 10 167,54 грн.

7. Стягнути з відповідача - Львівської міської ради (79006, Львівська обл., м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) на рахунок № 35211093000774 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - прокуратура Львівської області, код ЗКПОУ 02910031, сплачений судовий збір в сумі 10 167,54 грн.

8. Накази видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.11.2017 р.

Суддя Синчук М.М.