Постанова

від 01.11.2017 по справі 920/442/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа № 920/442/17

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю № 07/06/2017-Ш від 07.06.2017);

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТОВ фірма "Стара аптека" (вх. №2433 С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2017 у справі № 920/442/17

за позовом ТОВ "Медичний центр "М.Т.К."

до ТОВ фірма "Стара аптека"

про стягнення 101 174,26 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 19.06.2017 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ фірми "Стара Аптека" на користь ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." заборгованість в сумі 101 174,26 грн, та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600,00 грн.

Відповідач, ТОВ фірма "Стара Аптека", не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.06.2017 року по справі №920/442/17, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 20.09.2017.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 у зв'язку з відпусткою судді Бородіної Л.І. для розгляду справи визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012 №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Розгляд справи відкладався.

Від позивача надійшов відзив (вх. 11019 від 31.10.2017) на апеляційну скаргу, в якому він наводить заперечення на доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, яке, на його думку, є законним та обґрунтованим.

В судове засідання 01.11.2017 відповідач (заявник апеляційної скарги) уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення уповноваженому представнику відповідача (а.с. 161).

В судовому засіданні 01.11.2017 представник позивача пояснив, що вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача. Зазначив, що дії відповідача направлені на затягування розгляду справи з метою уникнення обов'язку щодо сплати коштів.

Пунктом 6 та п. 4 резолютивної частини ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 та від 20.09.2017 сторони попереджені, що у разі неявки їх представників до судового засідання та ненадання витребуваних документів справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

У п. 3.9.2. постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи викладене та враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, те, що розгляд справи відкладався, позивач вдруге не забезпечує явку уповноваженого представника в судове засідання, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість її розгляду за наявними у ній матеріалами за відсутністю представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі в межах ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27.07.2015 між ТОВ "Медичний Центр "М.Т.К." (позивачем) та ТОВ "фірма Стара аптека" (відповідачем) укладено договір постачання № 95/15-СМ (надалі - договір). Згідно п.1.1 договору позивач зобов'язувався поставити та передати у власність відповідача лікарські засоби, вироби медичного призначення, харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, косметичні вироби (надалі - товар) у кількості, асортименті і по цінах згідно накладних, а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що товар постачається позивачем окремими партіями у відповідності з накладними на основі замовлень відповідача. Позивач формує партії товару виходячи із замовленої номенклатури, кількості та узгоджених цін в таких видаткових накладних. Відповідач здійснює замовлення засобами телекомунікаційного зв'язку або письмово.

У відповідності до вимог п. 3.2 договору, товар повинен бути наданий відповідачу протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту надходження замовлення відповідача.

Пунктом 3.4 згаданого договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару в місці постачання у відповідності з п.п. 3.3 та 3.6 договору. Доказом передачі товару у власність відповідача є оформлена належним чином видаткова накладна позивача, підписана сторонами.

Згідно п. 4.1 договору, загальна ціна договору відповідає загальній вартості товару, поставленого за цим договором на протязі його дії, та відповідає сукупній вартості товару згідно видаткових накладних позивача.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець оплачує поставлений постачальником товар по цінам, які вказуються в накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Порядок оплати узгоджено сторонами наступним чином: оплата здійснюється шляхом: відтермінування платежу на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дня отримання товару покупцем на підставі відвантажувальних документів.

Згідно пункту 4.4 Договору ціни вказані в накладній на окрему партію товару є узгодженими між сторонами і не можуть бути змінені в односторонньому порядку.

У розділі 5 договору сторони встановили, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року. Цей договір продовжує свою дію на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення договору за 2 тижні до закінчення терміну дії.

Як встановлено судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, ТОВ "Медичний центр "М.Т.К." (позивач) поставив на адресу ТОВ "фірма "Стара аптека" (відповідача) товар, в кількості, асортименті та за цінами погодженими сторонами на загальну суму 101889,85 грн, що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 14-87), на яких міститься підпис та печатка відповідача.

У зазначених видаткових накладних зазначено, що поставка товару здійснювалася на підставі та відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору № 95/15-СМ від 27.07.2015 року.

За отриманий товар відповідач перед позивачем розрахувався частково в розмірі 715,59 грн і залишок заборгованості станом на дату подання позовної заяви складає 101174,26 грн.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо оплати отриманого товару стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, правомірність та доведеність належними доказами.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірними такі висновки суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України у покупця існує обов'язок оплатити прийнятий товар.

Статтею 662 ЦК України встановлений обов'язок продавця одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 526 ЦК України Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи те, що факт отримання товару за договором № 95/15-СМ від 27.07.2015 підтверджений належними доказами наявними в матеріалах справи, а саме копіями видаткових накладних, які скріплені печаткою відповідача та підписом уповноваженої особи відповідача про отримання товару.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 цього ж Кодексу визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів оплати отриманого за договором товару в повному обсязі, який узгоджений сторонами. Крім того, в апеляційній скарзі апелянт не заперечує факту неналежного виконання ним обов'язку щодо оплати товару, що призвело до виникнення заборгованості, наявність якої він також не заперечує.

Посилання апелянта, в обґрунтування заявленої скарги, на те, що позивачем не дотримано порядку умов договору в частині досудового врегулювання господарського спору, судова колегія вважає безпідставним і таким, що спростовується матеріалами справи та не відповідає дійсним її обставинам.

Відповідно до статті 5 ГПК України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Так, згідно розділу 7 Договору спори, що виникають з цього договору , або пов'язані з ним, вирішуються у господарському суді за місцезнаходженням відповідача у порядку, визначеним законодавством України.

Отже, порядок досудового врегулювання спорів визначається домовленістю між сторонами. Однак, як зазначено вище, сторони узгодили, що спори за договором вирішуються в судовому порядку господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Посилання апелянта на надсилання на адресу позивача актів звірок з метою врегулювання спору в досудовому порядку не може пов'язуватись з підставами для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не впливає на наявність обов'язку відповідача здійснити оплату отриманого товару та не спростовує розміру заборгованості.

Судова колегія дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному дослідженні всіх обставин справи, підстави для його скасування відсутні, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Враховуючи те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору відшкодуванню не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ фірма "Стара аптека" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.06.2017 у справі № 920/442/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 06.11.2017

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.