Постанова

від 11.06.2007 по справі 7/190-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/190-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        4 червня  2007 року                                            Справа № 7/190-06(7/87-06)

        Колегія суддів у складі: головуючого судді       Погребняка В.Я.

                                                                            судді        Гончар Т.В.

                                                                            судді       Істоміної О.А.

при секретарі –Андросовій О.В.  

за участю представників:

позивача – Висіканцева Д.П. (дов. б/н від 03.01.07 р.)

відповідача –Василенко А.Я. (дов. у справі)

розглянувши апеляційну скаргу  (вх. № 1060 С/2-6 від 15.03.07 р.) ТОВ “Агроресурси”  на рішення господарського  суду  Сумської області від 19.12.2006 р.  по справі № 7/190-06.

за позовом – Комунального підприємства “Регіональний фонд підтримки агропромислового комплексу” Сумської обласної ради в  особі ліквідатора Козіна Д.В., м. Суми

до  ТОВ “Агроресурси”, м. Білопілля, Сумської області

про стягнення 245 646,97 грн.

встановила:

Позивач - Комунальне підприємство “Регіональний фонд підтримки агропромислового комплексу”Сумської обласної ради в  особі ліквідатора Козіна Д.В. ( далі КП ), звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до ТОВ “Агроресурси” ( далі ТОВ ) та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 245 646,97 грн. заборгованості за неналежне виконання умов договору укладеного між позивачем та відповідачем № 9-01/1 від 11.04.05 р. та форвардних біржових контрактів № 096-F  від 13.05.05 р., № 135-F від 19.05.05 р., № 189-F від 09.06.05 р.  № 300-F від 19.07.05 р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.12.2006 р. ( суддя Рижков М.Б.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ТОВ “Агроресурси”на користь Комунального підприємства “Регіональний фонд підтримки агропромислового комплексу” Сумської обласної ради 245 646,97 грн. заборгованості, держмито в сумі 2456,46 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Суд мотивував своє рішення тим, що  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК і ГК Украіни, а також вимог інших правових актів, що регулюють господарські правовідносини.

Відповідач ТОВ “Агроресурси” з рішенням господарського суду не згодний, в  апеляційній скарзі просить в задоволенні позовних вимог КП відмовити повністю, а провадження по справі припинити, обгрунтовуючи скаргу проведенням повних розрахунків з позивачем. Тому його вимоги вважає необгрунтованими і такими, що не мають підстав.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Сумської області від 19.12.2006 р. залишити без змін. Витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги,  покласти на відповідача. Заперечення КП обгрунтовує тим, що відповідач не надав доказів  виконання ним зобов'язань по договору від 11.04.2005р. та біржовим контрактам, а також  неналежного виконання  позивачем  умов цього договору і контрактів.    

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні  апеляційної  скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення сесії Сумської обласної ради від 28.05.2005 року, відбулось перетворення (реорганізація) Регіонального фонду підтримки розвитку і агропромислового комплексу області в Комунальне підприємство "Регіональний фонд підтримки агропромислового комплексу" Сумської обласної ради.

11.04.2005 року Між Регіональним фондом підтримки розвитку АПК області та ТОВ  "Агроресурси"  укладено договір поставки № 9-01/1, згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу дизельне паливо в кількості 30 тон по ціні 2858,333 грн. за тону без ПДВ на загальну суму 102900,00 грн. з ПДВ. Позивач свої зобов'язання виконав, поставив відповідачу дизельне паливо в кількості 30 тон, що підтверджується видатковими накладними №  ОтРФ-000109 від 15.04.2005 року, № ОтРФ-000290 від 15.04.2005 року, № ОтРФ-000297 від 25.04.2005 року, № ОтРФ-000298 від 26.04.2005 року, № ОтРФ-000299 від 27.04.2005 року, № ОтРФ-000300 від 28.04.2005 року, та довіреностями серії НАУ № 043618 від 13.04.2005 року, серії НАУ № 043619 від 25.04.2005 року і не спростовується відповідачем.

Згідно з п. 2.2. Договору оплата за поставлене дизельне пальне повинна бути здійснена в безготівковій формі на розрахунковий рахунок позивача в строк до 01.09.2005 року.

Станом на 18.12.2006р., оплата отриманого дизельного палива відповідачем не здійснена, сума основного боргу по договору № 9-01/1 від 11.04.2005 р. становила 102900,00 грн.

Загальна сума заборгованості відповідача по договору № 9-01/1 від 11.04.2005 року , згідно приписів ст. 625 ЦК України та з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення і 3 % річних з простроченої суми становить: основного боргу - 102900,00 грн., сума інфляційних збитків -8409,41 грн., три відсотки річних-3399,92 грн.

Суд першої інстанції також встановив, що  між КП та ТОВ було укладено форвардні біржові контракти № 096-F від 13.05.2005 року, № 135-F від 19.05.2005 року, № 189-F від 09.06.2005 року, № 300-F від 19.07.2005 року. Згідно з умовами перелічених контрактів, а саме п. 1, ТОВ продало, а КП купило пшеницю по ціні 500,00 грн. за тону в загальній кількості 234,91 тони (разом по форвардним контрактам, зазначено в п. 1.2. контрактів: 39,04 + 121,08 + 33,90 + 40,89 = 234,91) на загальну суму 117455,00 грн. з ПДВ. (разом по форвардним контрактам, зазначено в п. 1.5. контрактів: 19518,03 + 60540,92 + 16951,77 + 20447,00 = 117455,00). При цьому, купівля пшениці відбувалась на умовах попередньої оплати, про що зазначено в контрактах та підтверджується банківськими виписками від 16.05.2005 року на суму 19518,03 грн., від 24.05.2005 року на суму 60540,92 грн., від 06.07.2005 року на суму 16951,77 грн., від 20.07.2005 року на суму 20447,00 грн.( разом на суму 117457,72 грн. ). Тобто оплачена була в повному обсязі вся вартість пшениці по контрактам.

Згідно з п. 2.2. контрактів, поставка повинна бути виконана в строк до 1 вересня 2005 року, проте станом на 18.12.2006р. не здійснена.

Керуючись положеннями п.2 та п.3 ст. 693 Цивільного кодексу України, позивач вимагає повернення суми попередньої оплати в розмірі 117457,72 грн.

Розрахунок боргу з урахуванням зростаючого індексу інфляції: становить 9598,99 грн. Розрахунок 3% річних за виписками з банку: становить 3880,93 грн.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача по форвардним біржовим контрактам№ 096-F від 13.05.2005 року, № 135-F від 19.05.2005 року, № 189-F від 09.06.2005 року, № 300-F від 19.07.2005 року  становить: сума попередньої оплати -117457,72 грн., сума інфляційних збитків- 9598,99 грн., три відсотки річних –3880,93 грн., всього  245646, 97 грн.

Оскільки доказів сплати боргу  у сумі  245646, 97 грн.  відповідач не надав, суд першої інстанції дійшов висновку, що  цей борг підлягає стягненню з нього у повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

Статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору до та вимог цих Кодексів, а також вимог інших правових актів, що регулюють господарські правовідносини.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник який прострочив виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення та 3 % річних з простроченої суми.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, то у відповідності до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, а в п. 3 цієї ж статті, зазначено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до законодавства України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Оскільки доказів сплати боргу - у сумі  245646, 97 грн.  відповідач не надав, суд першої інстанції дійшов висновку, що  цей борг підлягає стягненню з нього у повному обсязі.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційної інстанції зазначивши наступне.   

           Господарський суд Сумської області, дослідивши наявні у справі докази, дійшов вірного висновку про невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань. Зазначені обставини і стали підставою для захисту позивачем своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів.

  Оцінюючі фактичні обставини справи та докази надані на їх підтвердження, суд апеляційної інстанції встановив, що між позивачем та відповідачем дійсно були укладені договір № 9-01/1 від 11.04.05 р. на поставку дизельного палива та форвардні біржові контракти: № 096-F від 13.05.2005 року, № 135-F від 19.05.2005 року, № 189- F від 09.06.2005 року та № 300-F від 19.07.2005 року.

          Проти факту укладення вказаного вище договору та біржових контрактів відповідач не заперечує, що підтверджує їх фактичне існування і правомірність укладення. Однак в обґрунтування своїх заперечень проти позовної заяви відповідач не надав жодних доказів належного виконання ним взятих на себе зобов'язань по укладеним і зазначеним вище договору і форвардним біржовим контрактам. Одночасно відповідач не надав доказів неналежного виконання позивачем умов зазначених договору та форвардних біржових контрактів.

      Оскільки відповідачем своєчасно не були виконані зобов'язання по договору та форвардним біржовим контрактам, йому правомірно, на підставі ст. 625 ЦК України, були нараховані індекс інфляції та 3% річних.

При цьому, як зазначив позивач в судовому засіданні, у зв'язку із порушенням провадження у справі про визнання його банкрутом КП втратило інтерес щодо передачі відповідачем  товару за форвардними біржовими контрактами, а тому вимагає повернення суми попередньої оплати.

       Тобто позивач у повній відповідності з чинним законодавством матеріально обгрунтував та довів правомірність своїх вимог до відповідача.

       Відповідач же  ні під час вирішення спору  у господарському суді  Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального  доказу обгрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у  апеляційній скарзі тверджень в спростування позиції позивача.

      Посилання відповідача в апеляційній скарзі на факт існування договору б/н від 21.06.2005 року на проведення робіт по збиранню зернових культур на суму 240 000,00 грн. колегія суддів вважає безпідставними, оскільки цей факт взагалі не має відношення до даної справи, оскільки не був предметом її розгляду.

     Стосовно посилань відповідача на те, що ним згідно накладної № 154 від 01.10.2005 року та довіреності ЯЛЕ № 762014 було відпущено 180 тон ячменю, і як ним же зазначено - в рахунок погашення заборгованості, то ці посилання не найшли свого підтвердження в ході розгляду справи ні в суді першої інстанції, ні при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. Документи, які б підтверджували факт проведення взаємозаліку за поставлений ячмінь в матеріалах справи відсутні. Таким чином відповідач не довів, яку саме заборгованість і по яким підставам (договорам, угодам, залікам зустрічних вимог) він оплачував.

       В порядку виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2007р. по даній справі Сумська товарна біржа  «Сумиагропромбіржа»листом № 53 від 24.05.07 р. повідомила, що гроші які надійшли на рахунок Розрахункової палати Біржі згідно форвардних біржових контрактів: № 096-F від 13.05.2005 року, № 135-F від 19.05.2005 року, № 189- F від 09.06.2005 року та № 300-F від 19.07.2005 року. не ставали власністю Біржі і вважались транзитними та підлягали перерахунку іншій особі (продавцю) в повному обсязі. В даному випадку продавець за цими договорами -ТОВ„Агроресурси" -доручив СТБ „Сумиагропромбіржа" на підставі виписаних довіреностей перерахувати кошти, отримані згідно форвардних біржових контрактів, на рахунок Регіональному фонду підтримки АПК області в рахунок оплати договорів поставки.

       З доданих до листа біржі копій довіреностей вбачається, що вони виписані за № 72 від 16.05.2005р. по договору поставки № 10-02/0 від 13.05.05 р., за № 100 від 25.05.2005р. по договору поставки № 10-02/4 від 19.05.05 р., за № 170 від 06.07.2005р. по договору поставки № 11-01/9 31.05.05 р. ,за № 276 від 20.07.2005р. по договору поставки № 35-01/1 від 18.07.05 р. З цього вбачається, що СТБ „Сумиагропромбіржа" перерахувала кошти на рахунок Регіонального фонду підтримки АПК  за договорами, які не є предметом спору.

         Тобто посилання відповідач в своїй апеляційній скарзі на проведення повних розрахунків безпідставні, оскільки ним не надано при цьому жодних доказів виконання зобов'язань по оспорюваному  договору та форвардним біржовим контрактам.

        Не отримавши від відповідача належних доказів виконання зобов'язань по договору №9-01/1 від 11.04.2005 року та форвардним біржовим контрактам № 096-F від 13.05.2005 року, № 135-F від 19.05.2005 року, № 189- F від 09.06.2005 року та № 300-F від 19.07.2005 року суд першої інстанції правомірно, у відповідності до ст.ст. 32, 82, 84 ГПК України, прийняв рішення, яким позов задовольнив повністю.

Таким чином вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, наведені ж відповідачем у своїй апеляційній скарзі твердження не  засновані та не відповідають нормам чинного (і насамперед цивільного) законодавства України, через що не можуть бути прийняті  та задоволені.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх  обставин  справи  в   їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів зазначає, що  господарський суд Сумської області прийняв  вірне  рішення, тому підстав для задоволення апеляційної скарги  і скасування прийнятого по справі судового рішення  немає, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями  99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

                                                             постановила:

         У задоволенні  апеляційної  скарги ТОВ “Агроресурси” відмовити.

         Рішення  господарського  суду  Сумської області від 19.12.2006 р.  по справі № 7/190-06.  залишити без змін.

     Головуючий суддя                                                                    Погребняк В.Я.

                                 Судді                                                                    Гончар Т.В.

                                                                                                              Істоміна О.А.