Постанова

від 30.10.2017 по справі 920/385/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2017 року Справа № 920/385/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргидержавного підприємства "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 у справігосподарського суду Сумської області №920/385/17 за позовомпублічного акціонерного товариства "Сумихімпром" додержавного підприємства "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" про стягнення 44 737,16грн. представники сторін - не з'явилися

У С Т А Н О В И В:

11.01.2010 між публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" (виконавець) та державним підприємством "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" (замовник) було укладено договір №2, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався постійно, протягом строку дії договору проводити медичне обслуговування працівників замовника, а також проводити попередній медогляд при влаштуванні на роботу працівників відповідних категорій за відповідним направленням замовника, а останній у свою чергу взяв на себе обов'язок своєчасно оплачувати послуги виконавця згідно наданих рахунків.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторони визначили наступний порядок розрахунків: замовник проводить оплату в розмірі 100% вартості виконаних робіт, вказаних в рахунку виконавця на поточний рахунок останнього протягом 15 банківських днів з моменту пред'явлення рахунку. Форма розрахункових документів - платіжне доручення.

Згідно п.6.1. договору термін його дії встановлено з 11.01.2010 до 31.12.2011.

01.06.2013 року між публічним акціонерним товариством "Сумихімпром" та державним підприємством "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" було укладено Додаткову угоду №2, відповідно до п.1 якої сторони дійшли згоди припинити дію договору від 11.01.2010 з 01.06.2013. Замовник зобов'язується погасити виконавцю заборгованість в сумі 27 285,95грн.,що виникла за договором №2 від 11.01.2010 до 31.12.2014 згідно графіку погашення заборгованості за цим договором (п.2 Додаткової угоди). У разі невиконання п.2 додаткової угоди замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Борг сплачується замовником з урахуванням індексу інфляції та 3% річних (п.3 Додаткової угоди № 2).

Згідно п.4 Додаткової угоди № 2 від 01.06.2013 нарахування пені, визначеної у п.3 цієї додаткової угоди припиняється в момент повного погашення заборгованості замовника перед виконавцем по договору №2 від 11.01.2010.

Виконання обов'язків по договору підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг від 29.02.2012, 20.04.2012, 16.07.2012, 26.10.2012, 30.01.2013 (підписаними без зауважень) та рахунками-фактурами № 1730 від 29.02.2012, № 3358 від 24.04.2012, № 6618 від 17.07.2012, № 9480 від 29.10.2012, № 554 від 31.01.2013, із яких убачається, що ПАТ "Сумихімпром" передали, а ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" прийняли роботи по медичному обслуговуванню працівників останнього.

Узгодивши графік погашення заборгованості, ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" повністю не сплатили наявний станом на березень 2013 року борг у сумі 28 285,95грн., у зв'язку з чим ПАТ "Сумихімпром" заявили відповідний позов до суду про стягнення 18 000,00грн. основгого боргу згідно договору №2 від 11.01.2010, а також 6 789,55 грн. пені, 17 922,18 грн. інфляційних нарахувань та 2 025,43грн. 3% річних.

12.06.2017 рішенням господарського суду Сумської області (суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 18 000,00 грн. основного боргу, 17 922,18 грн. інфляційних втрат, 2 025,43 грн. 3% річних та судові витрати. У задоволенні позовних вимог стосовно стягнення 6 789,55 грн. пені відмовлено.

27.07.2017 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Шевель О.В., Білоусова Я.О., Крестьянінов О.О.) рішення від 12.06.2017 у частині позовних вимог про стягнення 6 789,55 грн. пені скасовано, прийнято в цій частині нове рішення про стягнення з ДП "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" на користь ПАТ "Сумихімпром" 6 668,66грн. пені.

У касаційній скарзі державне підприємство "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" посилалися на неповне установлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, тому просили судові акти скасувати та припинити провадження у справі. Стверджували, що уклавши додаткову угоду, сторони дійшли згоди про припинення дії договору №2 від 11.02.2010. Вважали, що позивач пропустив строк, у межах якого особа може звернутися до суду для захисту свого цивільного права чи інтересу, який на думку заявника почав свій перебіг з моменту укладення додаткової угоди від 01.06.2013.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.525, 526 ЦК України, яким кореспондують положення ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України унормовано, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).

На підставі викладених норм матеріального права та установлених фактичних обставин справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог у частині стягнення 18 000,00грн. основного боргу, оскільки відповідач не надав доказів, які б свідчили про зворотне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Сплата інфляційних втрат та 3% річних, які підпадають під правове регулювання зазначеної норми матеріального права є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом відшкодування останньому втрат від знецінення грошових коштів та компенсації за користування утримуваними боржником грошових коштів, що належні до сплати кредитору.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог у частині стягнення інфляційних нарахувань, пені та 3% річних, суд першої інстанції із того, що дійсно відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому присудив до стягнення на користь позивача 17 922,18 грн. інфляційних втрат і 2 025,43 грн. 3% річних. Разом з тим, зважаючи на положення ч.6 ст.232 ГК України, ст.ст.258, ч.3 ст.267 ЦК України, відмовив у стягненні пені, строк з вимогами про стягнення якої сплив у грудні 2015 року, оскільки відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності

Скасовуючи рішення у частині вимог про стягнення пені, апеляційний господарський суд урахувавши заяву відповідача про застосування строків позовної давності, системно проаналізувавши положення ст.258 ЦК України щодо річного строку позовної давності відносно вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), та ч.6 ст.232 ГК України, дійшов обгрунтованого висновку, що в спірній ситуації позовну давність слід було обраховувати за попередній рік до подання позову. Виходячи з чого спростував висновки місцевого господарського суду щодо тривалості позовної давності для вимог про стягнення пені з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За таких обставин, апеляційний господарський суд правомірно визнав наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення 6 668,66грн. пені, відмовивши у стягненні 120,89грн., як зайво нарахованих позивачем.

Належних обґрунтувань, із посиланням на норми права, які б спростовували висновки апеляційного господарського суду заявником не наведено, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваної постанови, при ухваленні якої здійснено всебічний, повний та об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, надано належну правову оцінку всім наявним у матеріалах справи доказам й твердженням сторін, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст. 111-7 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Сумський державний науково-дослідний інститут мінеральних добрив і пігментів" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.07.2017 у справі №920/385/17 господарського суду Сумської області - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Ж.О. Корнілова

Суддя Н.М. Нєсвєтова