Ухвала

від 27.10.2017 по справі 910/5052/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"27" жовтня 2017 р. Справа №910/5052/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Скрипки І.М.

Чорної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 (дата підписання 13.06.2017)

у справі № 910/5052/17 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/5052/17 позов задоволено; визнано недійсним з моменту укладення Договір про відступлення права вимоги (цесії) від 21.02.2017 № 21-02/17, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" витрати по сплаті судового збору в сумі 800 грн. 00 коп.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" витрати по сплаті судового збору в сумі 800 грн. 00 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 17.10.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд прийняти постанову, якою змінити рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017, а саме в мотивувальній частині замінити абзац Як вбачається із матеріалів справи, додатковими угодами до Договору про надання послуг сторони продовжували строк його дії, зокрема, Додатковою угодою від 05.09.2014 № 5 строк дії продовжили до 31.12.2015 на Як вбачається із матеріалів справи, додатковими угодами до Договору про надання послуг сторони продовжували строк його дії, зокрема, Додатковою угодою від 13 липня 2014 року № 4 строк дії продовжили до 30.09.2014 .

В апеляційній скарзі скаржник також просить суд поновити строк для подання апеляційної скарги.

Вказана апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.93 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення прийняте господарським судом міста Києва 08.06.2017, повне рішення складено 13.06.2017. Отже, останнім днем строку подання апеляційної скарги на вказане рішення є 23.06.2017.

З апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 скаржник звернувся 17.10.2017, тобто майже через чотири місяці з дня закінчення строку на подання апеляційної скарги.

В обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення скаржник посилається на те, що він звертався до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в задоволенні якої було відмовлено ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2017.

В статті ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 року у справі "Мушта проти України").

Відповідно до ст.53 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин, які обумовили неможливість своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.

Поважними визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними труднощами чи перешкодами для своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

У рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні в справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими непереборними обставинами.

Приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку, колегія суддів прийшла до висновку щодо неповажності причин його пропуску у зв'язку із наступним.

Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні, яке відбулося 08.06.2017 та в якому було оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, був присутній представник позивача за довіреністю - Гук А.Р., що підтверджується протоколом судового засідання від 08.06.2017.

Повне рішення отримано представником позивача Ходикіною А.А. 19.06.2017, про що свідчить напис на звороті останнього аркушу оригіналу рішення.

Отже, заявник був обізнаний з фактом прийняття рішення в день його оголошення вступної та резолютивної частини, отримав повний текст рішення в межах десятиденного строку на його апеляційне оскарження.

Наведені скаржником причини пропуску процесуального строку не можуть вважатись поважними в розумінні ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутні обставини, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржником у відповідності до ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведено наявність поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.53, 93, п. 4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/5052/17.

2. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 у справі № 910/5052/17 (з доданими матеріалами).

3. Матеріали справи №910/5052/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді І.М. Скрипка

Л.В. Чорна