Постанова

від 10.04.2018 по справі 910/5052/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/5052/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду :

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна",

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп" та товариство з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна",

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2017 (головуючий - Корсакова Г.В., судді: Скрипка І.М., Чорна Л.В.)

у справі № 910/5052/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" (далі - ТОВ "Санофі-Авентіс Україна")

до товариство з обмеженою відповідальністю "Байнер Груп" (далі - ТОВ "Байнер Груп") та товариство з обмеженою відповідальністю "Хоса-Плекс Україна" (далі - ТОВ "Хоса-Плекс Україна")

про визнання недійсним договору.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Байнер Груп" та ТОВ "Хоса-Плекс Україна" про визнання недійсним договору від 21.02.2017 № 21-02/17 про відступлення права вимоги (цесії), який укладений між відповідачами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.06.2017 зі справи № 910/5052/17 позов задоволено повністю.

У серпні 2017 року ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 зі справи № 910/5052/17 за нововиявленими обставинами, а саме Товариство просило у заяві змінити мотивувальну частину рішення суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2017 у задоволенні заяви ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 зі справи № 910/5052/17 за нововиявленими обставинами відмовлено повністю.

У жовтні 2017 року ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" оскаржило рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 зі справи № 910/5052/17 в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Товариство просило відновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2017 зі справи відмовлено ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 зі справи № 910/5052/17; апеляційну скаргу повернуто Товариству на підставі пункту 4 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017).

ТОВ "Санофі-Авентіс Україна", посилаючись на неправильне застосування судом попередньої інстанції норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції ухвалу суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, прийняти нове рішення про прийняття до розгляду апеляційної скарги ТОВ "Санофі-Авентіс Україна". Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- судом апеляційної інстанції не було враховано те, що звернення позивача до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами виключає одночасне оскарження такого рішення в апеляційному порядку;

- внаслідок помилки позивача та формального пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції останній (позивач) не може бути обмежений у праві на апеляційне оскарження такого судового акта;

- позивачем було наведено обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте апеляційний господарський суд не прийняв його до уваги, а тому помилково відмовив у задоволенні клопотання позивача про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Розгляд касаційної скарги ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" здійснено судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи, у відповідності до частини п'ятої статті 301 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Відповідно до приписів статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом 08.06.2017, повний текст рішення складено 13.06.2017.

З апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 08.06.2017 зі справи № 910/5052/17 скаржник звернувся 17.10.2017, тобто майже через чотири місяці з дня закінчення строку на апеляційне оскарження наведеного судового акта.

При цьому в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" зазначило про те, що Товариство зверталося до суду першої інстанції із заявою про перегляд цього ж рішення за новивиявленими обставинами, у задоволенні якої (заяви) було відмовлено згідно з ухвалою суду від 31.08.2017. Після такої відмови рішення місцевого господарського суду оскаржено в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до приписів статті 53 ГПК України (в цій же редакції) за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалу про відмову у відновленні пропущеного строку може бути оскаржено.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що: представник позивача був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції 08.06.2017, в якому було проголошено вступну та резолютивну частини рішення зі справи; повне рішення суду складено 13.06.2017 та отримано представником позивача 19.06.2017, у зв'язку з чим позивач був обізнаний як з фактом прийняття судового рішення зі справи, так і з його змістом (текстом) у межах строку на апеляційне оскарження, проте з апеляційною скаргою на даний судовий акт скаржник звернувся майже через чотири місяці з дня закінчення строку на його апеляційне оскарження; беручи до уваги відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали позивачу у зверненні з апеляційною скаргою протягом законодавчо встановленого терміну, - дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачем наявності поважних причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, та відповідно, про наявність підстав для відмови у задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на апеляційне оскарження і повернення апеляційної скарги позивачу на підставі пункту 4 частини першої статті 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Водночас відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом щодо будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань.

Стаття 6 Конвенції встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до усталеної практики Суду право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 № 23436/03).

У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 вказаної Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (Рішення у справі "Рябих проти Росії").

Доводи касаційної скарги щодо того, що суд апеляційної інстанції помилково відмовив у задоволенні клопотання позивача про відновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду не беруться Касаційним господарським судом до уваги, оскільки спростовуються наведеним вище.

Посилання ТОВ "Санофі-Авентіс Україна" на те, що звернення позивача до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами виключає одночасне оскарження такого рішення в апеляційному порядку, що не було враховано судом апеляційної інстанції, Касаційний господарський суд відхиляє, оскільки наведене твердження ґрунтується на помилковому тлумаченні позивачем норм процесуального права, яке не відповідає їх дійсному змісту. Процесуальне законодавство не містило (у попередній редакції) та не містить (у чинній редакції) обмежень в оскарженні судових актів попередніх інстанцій в апеляційному та касаційному порядку у випадку одночасного звернення до суду із заявою про перегляд такого судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною третьою статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що постановлена з додержанням норм процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2017 у справі № 910/5052/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко