Постанова

від 11.06.2007 по справі 10/238-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/238-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2007 р.                                                           Справа № 10/238-06  

Колегія суддів у складі : головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Білоконь Н.Д., суддя Сіверін В.І.

при секретарі –Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача –Цимбала В.І.  (копія пост. дов. № б/н від 10.05.2007р. )

відповідача –Штики Т.Щ.( дов. б/н від 01.01.2007 року), Душина О.В. (дов. б/н від 01.05.07 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу  вх. 1511 С/1-12  відповідача на рішення господарського суду Сумської області від  26.03.2007р.  по справі № 10/238-06

за позовом  кооперативного підприємства “Злагода” Сумської райспоживспілки, с. Сад

до  ТОВ “Послуга-С”, м. Суми

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -  

встановила:

Позивач –КП «Злагода»звернувся до  господарського суду Сумської області з позовом про  визнання недійсним договору купівлі-продажу  нежитлових приміщень  від 03 березня 2005 року , укладеного з ТОВ «Послуга –С»

Рішенням від 26.03.2007 року господарський суд Сумської області по справі № 10/238-06 ( суддя Костенко Л.А. ) позовні вимоги позивача - КП "Злагода", задовольнив, визнав недійсним, укладений між кооперативним підприємством “Злагода”та кооперативним підприємством “Послуга”договір купівлі-продажу від 03.03.2005р. нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 38. Рішення ,зокрема мотивоване тим , що  при укладенні оспорюваного договору  порушено  п.п.1.1,1.2,5.2,5.3,5.5  Положення про громадське майно ( основні засоби) споживчої кооперації України ; під час укладення договору   директор КП “Злагода” діяв з перевищенням своїх зобов'язань, обмежених Статутом кооперативного підприємства, а саме не узгодив продаж майна зі зборами засновників. Також в оскаржуваному рішенні  суд посилається на  рішення господарського суду Сумської області  від 01.03.2007 року у справі № 17/94-07, яким визнано недійсним  рішення загальних зборів  засновників кооперативного  підприємства «Злагода»Сумської райспоживспілки , викладені в протоколі № 3  від 15 квітня 2004 року .  

Відповідач, ТОВ “Послуга”, з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою апеляційну скаргу обгрунтовує  тим , що рішення прийнято  при неповному з*ясуванні  всіх обставин , які мають значення для справи , з порушенням норм  матеріального та процессуального права.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу з посиланням на підстави, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Просить судове рішення залишити без змін. Вважає, що судом першої інстанції прийнято рішення у відповідності до вимог статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Судом всебічно і повно з'ясовані обставини справи, яким надана об'єктивна оцінка. На думку позивача протокол № 3 Зборів засновників кооперативного підприємства “Злагода”від 15.04.2004р.,  доданий в обґрунтування апеляційної скарги є фальсифікованим.

У судовому засіданні представник відповідача  надав клопотання про долучення до матеріалів справи  постанови  Вищого господарського суду України  від 14 травня 2007 року по справі № 17/94-07 , якою скасовано рішення господарського суду Сумської області  від 01.03.2007 року  про визнання недійсним  рішення зборів засносників , викладеного в  в протоколі № 3 від 15.04 2004 року.

Позивач проти  задоволення клопотання не заперечував . Колегія суддів , порадившись на місці, дійшла висновку про задоволення данного клопотання.

Дослідивши матеріали справи , перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, та осіб, які підписали договір, апеляційний суд встановив, що  апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Сумської області  від 26.03.2007 року підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

23 грудня 2004 року між кооперативним підприємством “Злагода”, продавець за договором,  в особі в.о. директора Ключнікової Т.В., яка, як зазначено у договорі, діє на підставі статуту та кооперативним підприємством “Послуга”, покупець, в особі директора Штика Т.О., яка діє на підставі статуту було укладено договір продажу основних засобів ( том 1 а.с. 157 ). За даним договором продавець прийняв на себе обов'язок продати, а покупець купити адмінбудівлю, на загальну суму з ПДВ 13800 грн.

Пункт 2 вказаного договору передбачає, що оплата вартості основних засобів здійснюється покупцем у 10-ти денний термін з дня підписання цього договору шляхом перерахування всієї суми на розрахунковий рахунок продавця. Фактична передача у власність придбаного майна покупцю відбувається в 10-ти денний термін з дня підписання договору, але не раніше дня надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Стаття 657 Цивільного кодексу України встановлює форми окремих видів договорів купівлі-продажу, зокрема встановлює, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Стаття 635 Цивільного кодексу  України дає визначення попереднього договору за яким, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

03 березня 2005р. між кооперативним підприємством “Злагода”, продавець, від імені якого на підставі Статуту, зареєстрованого в Сумській районній державній адміністрації діяла  в.о. директора Ключнікова Т.В. та кооперативного підприємства “Послуга”, покупець,  від імені якого на підставі Статуту, зареєстрованого в Сумській райдержадміністрації  діяла директор Штика Т.О., було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень ( том 1 а.с. 25 ).  Даний договір у відповідності до п.2 статей  209, 657 Цивільного кодексу України посвідчено приватним нотаріусом  Сумського міського нотаріального округу Л.М.Краснощук.  Під час засвідчення вказаного договору приватним нотаріусом  Сумського міського нотаріального округу Л.М.Краснощук було перевірено особу сторін, їх дієздатність, правоздатність КП “Злагода”та КП “Послуга”, повноваження представників, а також належність КП “Злагода”нежитлових приміщень, що відчужуються за даним договором.  Пункт 3 статті 209 Цивільного кодексу України встановлює, що нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного кодексу України.

За змістом договору, в.о. директора Ключнікова Т.В. та директор Штика Т.О. діяли добровільно і перебували при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміли значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений правочин ( зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину ).

Відповідно до умов нотаріально посвідченого договору від 03 березня 2005 року, попереднього договору продажу основних засобів від 23.12.2004р. КП Злагода”, передав у власність відповідачу, КП Послуга”, а відповідач прийняв та за платіжними дорученнями № 63 від 02.11.2004р., № 64 від 03.11.2004р., № 69 від 17.11.2004р., № 79 від 09.12.2004р., № 12 від 04.02.2005р., № 13 від 07.02.2005р., № 28 від 03.03.2005р.  оплатив обумовлену у договорі ( 13800 грн. )  вартість проданого майна, а саме, нежитлове приміщення за адресою: м. Суми, вул. Героїчна, 38 на земельній ділянці міської ради і складається із адмінбудівлі за літ. “А-2” ( цегляна ) площею 344,1 кв.м.

Покупець на виконання свого обов'язку за договором перерахував на розрахунковий рахунок продавця по вищевказаним платіжним дорученням обумовлену договором купівлі - продажу основних засобів грошову суму. 28 березня 2005 року у відповідності до статті 182 Цивільного кодексу України комунальним підприємством “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”було здійснено державну реєстрацію права власності кооперативного підприємства “Послуга”на отримане у власність нежитлове приміщення. Протягом року кооперативне підприємство “Послуга”(його правонаступник “Послуга-С”) володіли, користувались і розпоряджались належним їм на праві власності майном.

15 травня 2006р. позивач, КП “Злагода”, подав до господарського суду Сумської області позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.03.2005р. Свої вимоги про визнання недійсним вказаного договору позивач в особі директора Ключнікової Т.В. обґрунтовує тим, що  вказаний  правочин був вчинений в.о. директора Ключніковою Т.В.  за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, з перевищенням повноважень посадової особи, а саме, з порушенням п. 5.1.4 Статуту кооперативного підприємства “Злагода”, яким питання продажу майна підприємства віднесено виключно до компетенції зборів засновників. У зв'язку з тим, що в.о. директора КП “Злагода”Ключнікова Т.В. не мала необхідного обсягу дієздатності, така обставина у відповідності до ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним правочину. За таких підстав сама Ключнікова Т.В. і просить  суд визнати укладений нею правочин таким, що не відповідає вимогам діючого цивільного законодавства України.

В якості підстави для визнання угоди недійсною, директор КП “Злагода” Ключнікова Т.В. також зазначає несправедливе визначення ціни ( вартості )  нерухомого майна, яке було предметом купівлі –продажу за договором від 03.03.2005р., та втручання у волевиявлення сторони за договором –КП “Злагоди”керівника іншої юридичної особи –Сумської райспоживспілки Штика Т.О., яка одночасно була уповноваженим органом юридичної особи покупця за договором –директором КП “Послуга”.

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.06.2006 року позов було задоволено  та визнано недійсним  договір купівлі-продажу  нежитлових приміщень  майнового комплексу , адмінбудівлі за літ.»А-2»(цегляної ) площею 344,1 кв.м, розташованої за адресою : м.Суми  , вул.Героїчна,38, укладений 03.03.2005 року  між кооперативним підприємством «Злагода»Сумської райспоживспілки та кооперативним  підприємством «Послуга».

Харківським апеляційним господарським судом постановою від 29 серпня 2006 року  дане рішення було скасовано , а в позові позивачеві відмовлено .

Постановою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2006 року  рішення господарського суду Сумської області від 14.06.2006 року та  постанову у  Харківського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2006 року  було скасовано , а справу передано  до господарського суду Сумської області  для нового розгляду . Зокрема , в постанові ВГС України зазначалось , що апеляційним судом залишено поза увагою протокол №3 зборів  засновників  КП»Злагода»від 15.04.2004 року , згідно якого  засновники надавали згоду на продаж  спірного приміщення  та не перевірено  твердження  представника позивача  щодо його фальсифікації та чи могло  вплинути  на прийняття рішення  про відчуження  спірного майна знаходження  особи , що підписала договір від імені КП»Злагода», в службовій залежності .

Розглянувши підстави визнання недійсним правочину, викладені у позовній заяві, а також додаткові обгрутування апеляційної скарги , колегія суддів вважає за необхідне при прийнятті судового рішення, врахувати наступне.

Стаття 215 Цивільного кодексу України встановлює підстави недійсності правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею  203 Цивільного кодексу України, зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а також   моральним   засадам суспільства.

Відповідності до статті 92 Цивільного кодексу України, юридична  особа  набуває  цивільних  прав  та обов'язків і здійснює їх через свої органи,  які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення   органів  юридичної  особи  встановлюється установчими документами та законом. У випадках,  встановлених  законом,  юридична  особа  може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників.  Орган або особа,  яка відповідно до установчих  документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в  інтересах  юридичної  особи,  добросовісно  і  розумно  та   не перевищувати своїх повноважень. У відносинах  із  третіми  особами обмеження повноважень щодо представництва  юридичної  особи  не  має  юридичної  сили,   крім випадків,  коли юридична особа доведе,  що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу  юридичної  особи  та  інші  особи,  які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи,  порушують свої  обов'язки  щодо  представництва, вони  несуть  солідарну  відповідальність за збитки,  завдані ними юридичній особі.

Пункт 2 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Як вказано вище, юридична особа набуває цивільних прав і обов'язків і здійснює їх через свої органи. На час укладання попереднього договору та на час укладання нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 03 березня 2005 року  єдиною особою, яка реалізовувала право і дієздатність юридичної особи кооперативного підприємства “Злагода”, діяла в інтересах юридичної особи за спірним договором та за всіма іншими правочинами, які укладались юридичної особою, здійснювала розпорядження грошовими коштами юридичної особи була в.о. директора Ключнікова Т.В. Таким чином, договір купівлі-продажу від 03 березня 2005 року зі сторони “Продавця”підписаний дієздатною особою.

Пункт 3 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі.

В своїх письмових обгрунтуваннях позовних вимог  від 23.02.2006 року;12.03.2007 року  та  відзиві на апеляційну скаргу  позивач додатково обгрунтовує свої вимоги ч.1 ст. 207 Господарського Кодексу України ,згідно з якою, господарське зобов*язання , яке укладено учасниками  господарських відносин  з порушенням хоча б  одним  з них господарської компетенції ( спеціальної правосуб*єктності ) , може бути  на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним . Окрім цього позивач посилається на ч.1 ст. 231 ЦК України , відповідно до якої правочин , вчинений  особою проти її волі  внаслідок застосування  до неї фізичного чи психічного  тиску  з боку другої сторони  або з боку іншої особи , визнається судом недійсним.

Фізичний або психічний тиск закон  визначає як насильство  на особистість контрагента  або його близьких з метою спонукання  до здійснення правочину ( побиття,катування, загроза вчинення таких дій у майбутньому). При цьому необов*язково , щоб  насильство  здійснювалося  сааме іншою стороною правочину. Достатньо , щоб він знав  про насильство з боку  інших осіб і використав цю обставину.

Будь –яких доказів того, що спірний правочин зі сторони “продавця”кооперативного підприємства “Злагода”був підписаний під впливом обману, під впливом насильства, у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, під впливом тяжкої обставини ні позивачем, ні відповідачем суду не надані. Між укладанням попереднього договору і укладанням нотаріально посвідченого договору мав місце певний проміжок часу, який давав можливість сторонам відмовитись від укладання договору в обумовленій цивільним законодавством формі. Як зафіксовано нотаріусом під час укладання договору від 03 березня 2005 року в.о. директора Ключнікова Т.В. та директор Штика Т.О. діяли добровільно і перебували при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміли значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений правочин ( зокрема, з вимогами щодо недійсності правочину ). У змісті договору у присутності нотаріуса сторони засвідчили, що договір, який вони укладають не носить характеру уявного чи удаваного правочину.

Окрім цього , надаючи  юридичну оцінку  фактичним обставинам справи , колегія суддів зазначає наступне.

28 березня 2003 року п*ятими зборами ради Сумської райспоживспілки  затверджені зміни до Статуту Сумської райспоживспілки , якими п.п. 2.12 , п.43  встановлено , що конференція  може передати  право володіння, користування та розпорядження майном  райспоживспілки  правлінню райспоживспілки . Вказані зміни  до Статуту зареєстровані  Сумською районною державною адміністрацією  15 квітня  2003 року за № 174 «а».

16 січня 2004  року четверта звітно-виборча конференція  споживчої кооперації  Сумського району  делегувала правлінню райспоживспілки  повноваження  по володінню, користуванню та  розпорядженню майном райспоживспілки.

Постановою Правління № 5 Сумської райспоживспілки від 24.03.2004 року  про повернення  внеску райспоживспілки до статутного фонду   кооперативного підприємства «Злагода»було постановлено  відкликати  внесок райспоживспілки  до статутного фонду КП «Злагода»в сумі 37703,04 грн. у зв*язку зі збитковою  діяльністю КП «Злагода»за 2001-2003 роки.

21.04.2004 року Правлінням  Сумської райспоживспілки  була прийнята постанова № 7 про дозвіл на продаж  основних засобів КП «Злагода», якою  було дозволено КП»Злагода»згідно укладеного договору  продати основні засоби ( в тому числі  і спірну адмінбудівлю).

22.04.2004 року  Правлінням  Сумської райспоживспілки  була прийнята постанова № 9  про  продаж основних засобів  кооперавтиному підприємству «Злагода». На виконання даної постанови  23 грудня 2004 року між Сумською райспоживспілкою  та КП «Злагода» був укладений договір продажу основних засобів, згідно з яким  продавець - Сумська райспоживспілка продала , а КП «Злагода»купила  основні засоби – адмінбудівлю за ціною 13800 ,00 грн. З урахуванням ПДВ.

Даним фактом підтверджується , що  КП «Злагода»придбало спірний об*єкт нерухомості саме за тією ціною , за якою продало відповідачеві, що спростовує доводи позивача про вчинення правочину на невигідних умовах  для юридичної особи ( низька ціна) .

Постановою Правління № 10 Сумської райспоживспілки від 15.06.2004 року  виконання обов*язків  директора  КП «Злагода»з 15 червня 2004 року  було покладено на  Ключнікову Тетяну Володимірівну. Для прийому-передачі справ було створено комісію.  Тобто  Ключнікова Т.В. прийняла справи майже за рік до укладення  спірного договору і не могла не знати  стан  фінансово-господарської діяльності КП «Злагода», в тому числі і стосовно продажу спірного майна.

Збори засновників  КП «Злагода»у відповідності до п.5.1 статуту підприємства  розглянули питання  продажу основних засобів  і прийняли рішення  про продаж нежитлових приміщень ( в тому числі і спірних), про що зазначено в протоколі № 3  від 15.04.2004 року .

Дійсність  протоколу  № 3 від 15.04.2004 року  не є предметом данного спору .Посилання апеллянта на факт  відсутності підписів присутніх на зборах в протоколі  №3 від 15.04.2004 року є недоречним , оскільки у відповідності до Закону України «Про господарські товариства « проткол підписується  головою  та секретарем зборів.

Пункт 4 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Під час укладання договору, який позивач просить суд визнати недійсним, дотримано вимоги статті  657 Цивільного кодексу України щодо договору купівлі-продажу нерухомого майна. Договір укладено у письмовій формі,  нотаріально посвідчений, здійснено його державну реєстрацію.

Пункт 5 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як встановлено матеріалами справи та не заперечується самим позивачем правові наслідки за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 03 березня 2005 року відбулися, майно передано у власність покупця, а продавець отримав обумовлену договором вартість проданого майна.

Інших підстав для визнання недійсним правочину укладеного між юридичними особами (в межах заявленого позову) діюче цивільне законодавство України не передбачає. Якщо,  правочин укладено на умовах які є невигідними для юридичної особи (низька ціна), в порушення інтересів юридичної особи, з перевищенням повноважень  особи яка його укладала тобто без погодження зі зборами учасників (власників) юридичної особи, то як вказано вище, відповідно до пункту 4 статті 92 Цивільного кодексу України, особа яка виступала від імені юридичної особи, у даному випадку в.о. директора Ключнікова Т.В. , повинна нести відповідальність за задані нею збитки юридичній особі –кооперативному підприємству “Злагода”.

В оскаржуваному рішенні господарський суд посилається на факт визнання недійсним протоколу  № 3 від 15.04.2004 року рішенням господарського суду Сумської області від 01.03.2007 року  у справі № 17/94-07. Проте на час розгляду справи  рішення скасоване касаційною інстанцією, про що винесено 14.05.2007 року постанову Вищого господарського суду України.

Статтею 10 Закону України «Про споживчу кооперацію»передбачено , що майно споживчих товариств та їх спілок може бути  продано , передано , здано в оренду , надано в позичку  і безплатне тимчасове користування  членам споживчих товариств ,державним кооперативним та іншим організаціям , трудовим коллективам . окремим громадянам  тільки за рішенням загальних зборів , конференцій та з*їздів  відповідних спілок або  уповноважених  ними органах .

Дана норма Закону  України «Про споживчу кооперацію»не передбачає продаж  майна споживчих товариств лише за аукціоном або конкурсом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 11 листопада 2004 року у справі № 1-20/2004  правові , організаційні та соціальні  основи об*єднання  громадян  у кооперативні організації ( кооператив чи кооперативні об*єднання), а також функціонування кооперативного руху  в Україні визначається  Законом України «Про кооперацію»(1087-15). Відповідно до завдань  та характеру діяльності  кооперативних організацій  цей Закон (1087-15) виділяє споживчі кооперативи як організації споживчої кооперації( частина 2 статті 6).

Діяльність споживчої кооперації  врегульовано Законом України «Про споживчу кооперацію»(2265-12), який визначає її правові , економічні та соціальні основи.Цим Законом (2265-12) установлено правовий статус організацій  споживчої кооперації, а також  закріплено її незалежність  і самостійність .

Здійснення права власності , тобто володіння, користування і розпорядження  майном споживчої кооперації , покладено на її органи  відповідно до установчих документів  ( статутів) споживчих товариств , їх спілок (об*єднань)(пункт 1 статті 9 Закону України «Про споживчу кооперацію»(2265-12), яастина п*ята статті 111 Господарського кодексу України (436-15).

Враховуючи, що під час укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 березня 2005 року сторонами дотримано вимоги встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, додержання яких є необхідними для чинності правочину, порушення особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи виступає від її імені своїх обов'язків щодо дотримання інтересів юридичної особи, не добросовісно, не розумно з перевищенням своїх повноважень не тягне за собою визнання недійною угоди у відношенні іншої сторони за договором, такі дії можуть бути лише підставою для відшкодування збитків, завданих юридичній особі, а також для зверненням особи до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння,  апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Сумської області від 26.03.2007 рокупо справі 10/238-06 підлягає скасуванню, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями  99, 101, 102 , п. 2 статті 103, п.п. 1, 4 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальність “Послуга-С” задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 26.03.2007р. по справі  10/238-06 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У позові відмовити.

Головуючий суддя                                 Фоміна В.О.

                      Суддя                                                                  Білоконь Н.Д.

                      Суддя                                                                  Сіверін В.І.