Постанова

від 08.06.2007 по справі 17/113-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/113-07

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2007 року                                                           Справа 17/113-07

Колегія суддів у складі:                           головуючого судді В.О.Демченка,

                                                                                               судді А.І.Бухана,

                                                                                               судді Ю.В.Такмакова,

при секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників:

прокурора                                 – не з'явився

позивача                                   – не з'явився

1-го відповідача                       – не з'явився

2-го відповідача                       – не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 2-го відповідача (вхідний № 1602С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 29 березня 2007 року по справі              № 17/113-07

за позовом Прокурора м. Ромни в інтересах Роменської міської ради

до  1.  Приватного підприємства «Ромнитепло» м. Ромни

  2. Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»м. Київ в особі Роменської філії Акціонерного товариства «Укрінбанк», м. Ромни

про  визнання договору недійсним

встановила:

Рішенням господарського суду Сумської області від 29 березня 2007 р. по справі №17/113-07 (суддя Коваленко О.В.) позовні вимоги задоволено. Розірвано договір іпотеки від 20.04.2004 р., укладений між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк», Приватним підприємством «Ромнитепло»та Роменською міською радою. Стягнуто з Приватного підприємства «Ромнитепло»в доход держбюджету України 42,50 грн. держмита. Стягнуто з Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»в доход держбюджету України 42,50 грн. держмита. Стягнуто з Приватного підприємства «Ромнитепло»на користь Державного підприємства «Судовий інформаційний центр»59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з Акціонерного товариства «Український інноваційний банк»на користь державного підприємства «Судовий інформаційний центр»59,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Другий відповідач - Акціонерне товариство «Український інноваційний банк»в особі Роменської філії Акціонерного товариства «Укрінбанк»з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 29 березня 2007 року, залишити позов Прокурора м. Ромни в інтересах Роменської міської ради без розгляду.

29 травня 2007 року до канцелярії суду надійшло клопотання Роменської міської ради про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням на навчанні їх представника.

Прокурор, позивач та перший відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надали, у призначене судове засідання їх уповноважені представники не з'явилися, хоча, відповідно до встановленого законодавством порядку, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

За таких обставин колегія суддів  визнала за можливе та доцільне розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що:

рішенням 15 сесії Роменської міської ради двадцять четвертого скликання від 08  квітня 2004 року було вирішено, що Роменська міська рада виступає майновим  поручителем приватного підприємства «Ромнитепло»за виконання кредитного  договору, укладеного між Роменською філією АТ «Укрінбанк»і 1-м відповідачем. На виконання вказаного рішення сесії між Акціонерним товариством «Український інноваційний банк», Роменською міською радою та приватним підприємством «Ромнитепло»20 квітня 2004 року було укладено договір іпотеки, згідно з яким Роменська міська рада виступила майновим поручителем приватного підприємства передавши в іпотеку об'єкт права комунальної власності - котельню за адресою м. Ромни, вул. Пушкіна, 9, з обладнанням та тепловими мережами. Вищевказане майно належить територіальній громаді м. Ромни в особі Роменської міської ради згідно свідоцтва про право власності від 13 січня 2003 року виданого Виконавчим комітетом Роменської міської ради.

Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Роменської міської ради з позовом і просить визнати договір іпотеки недійсним посилаючись на те, що даний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. 4 Закону України «Про заставу», ч. 2 ст.14 Закону України «Про іпотеку»та ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при  виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції  мають право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Згідно ч. 1 ст. 36 зазначеного Закону представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Частина перша ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у Господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в І інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визнає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Конституційний Суд України в рішенні від 08 квітня 2006 року зазначив, що «державні інтереси»закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин, В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або-інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений держави здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до Наказу Генеральної прокуратури України від 19.09.05 № 3 міським прокурорам вважати основним завданням наглядової діяльності захист гарантованих конституцією та законами України державних та публічних інтересів. А також зосередити зусилля на додержанні законів спрямованих на захист економічних інтересів держави від неправомірних посягань, зокрема щодо: збереження державного та комунального  майна,  законності  його приватизації і відчуження.

З огляду на вищевикладене суд визнав, що прокурор діє в межах своєї компетенції, та має всі законні підстави для звернення з позовом про визнання недійсним договору іпотеки оскільки ним повно та всебічно доведено в чому саме полягає порушення інтересів держави при укладенні оспорюваного договору.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 14 Закону України «Про іпотеку»предметом іпотеки може бути нерухоме майно, що є об'єктом права державної чи комунальної власності і закріплено за відповідним державним чи комунальним підприємством, установою, організацією на праві господарського відання. Передача в іпотеку майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери господарського відання, якого належить відповідне державне чи комунальне підприємство, установа або організація. Забороняється передача в іпотеку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, тобто дія цього закону розповсюджується також на майно комунальної власності.Згідно ч.2 ст. 5 вищевказаного закону не підлягають приватизації об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема «об'єкти інженерної інфраструктури та благополуччя міст, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов'язані з постачанням води, газу, тепла, а також відведення і очищення стічних вод». Конституційний суд України своїм рішенням від 01.07.98 №9-ПР визначив, що норми Закону України «Про приватизацію державного майна», зокрема ч. 4 ст. 3 про те,  що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положенням цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування, не суперечать положенням законодавства, що підкреслюють особливості правового статусу об'єктів комунальної власності з об'єктами права державної власності. За умови відсутності окремого законодавства про приватизацію об'єктів комунальної власності включенням цих питань до закону, що регулює приватизацію державного майна не є підставою для прийняття його окремих  положень неконституційними. Заперечення 2-го відповідача, щодо того, що на момент укладання оспорюваного договору Роменська міська рада діяла в межах повноважень наданих згідно рішення 15 сесії Роменської міської ради двадцять четвертого скликання від 08 квітня 2004 року, судом не приймаються оскільки відповідно до рішення Роменської міської ради від 04 листопада 2004 року, рішення від 08 квітня 2004 року було скасоване як незаконне. Отже, враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку що при укладенні оспорюваного договору іпотеки сторонами було порушено вимоги чинного законодавства, а позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду на думку колегії суддів в  основному відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна  та належна  правова оцінка, через що відсутні  підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі судового рішення, оскільки відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як свідчать матеріали справи, господарський суд Сумської області  забезпечив  додержання вимог статті 43 Господарського процесуального Кодексу України, всебічно, повно та об'єктивно   дослідив  фактичні обставини справи та оцінив наявні у ній докази  в їх сукупності, керуючись при цьому чинним законодавством України.  

Наведені  відповідачем  у обґрунтування  своєї апеляційної скарги та доповнень до неї доводи не підтверджені ні матеріалами справи, ні додатково наданими під час розгляду апеляційної скарги  письмовими документами. При цьому колегія суддів приймає до уваги, що:

- жодним  з відповідачів  по справі ( і насамперед  другим відповідачем - заявником апеляційної скарги)  в установленому законодавством  порядку не оскаржено  рішення Роменської міської ради від 04 листопада 2004 року, воно на момент розгляду справи судами першої та другої інстанції  являється чинним та породжує відповідні правові наслідки;

- Роменська міська рада,  відповідно до своїх повноважень, визначених  Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійсно   не мала відповідних повноважень  на прийняття рішень   про забезпечення цивільних або господарських зобов'язань осіб, які не знаходилися у її власності, управлінні або підпорядкуванні.   Пунктом 7 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що майнові  операції,  які  здійснюються  органами  місцевого самоврядування з об'єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, зменшувати обсяг та погіршувати умови надання послуг населенню.  Зазначене  дає підстави  вважати, що рішення від 04 листопада 2004 року щодо задоволення протесту прокурора було прийняте Роменською міською радою у відповідності до приписів вищевказаної норми Закону, оскільки у даному випадку предметом іпотеки є майно, від функціонування якого залежать обсяг та умови надання населенню послуг теплопостачання;

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

У задоволенні клопотання Роменської міської Ради  про відкладення розгляду справи  відмовити.

Рішення господарського суду  Сумської  області від  29 березня 2007 року у справі  № 17/113-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

        Головуючий суддя                                                 В.О.Демченко

                                суддя                                                       А.І.Бухан

                               суддя                                                    Ю.В.Такмаков