Рішення

від 06.11.2017 по справі 922/2810/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 922/2810/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт", м. Харків до 1. Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", м. Харків, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, м. Харків про розірвання договору та скасування рішення загальних зборів за участю представників сторін:

Представник позивача, Шамраєв М.Є., договір про надання правової допомоги від 30.06.2017р.;

Представник позивача, Савченко В.А., договір про надання правової допомоги від 20.01.2016р.;

Представник позивача, Антіпіна І.В., довіреність № б/н від 10.08.2017р.;

Представник першого відповідача, Караченцев Ю.Л., договір про надання правової допомоги від 06.11.2017;

Представник другого відповідача, Подус М.О., довіреність № б/н від 17.04.2017р. ;

Представник третьої особи - не зявився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - Фізичної особи ОСОБА_1, м. Харків, другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія", м. Харків, про розірвання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р., укладеного між ТОВ агропромислова асоціація "Агросвіт" та ОСОБА_1 та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014р.

Ухвалою господарського суду від 23.08.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 11.09.2017р. об 11:00 год. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Департаменту реєстрації Харківської міської ради, м. Харків.

Ухвалою господарського суду від 06.11.2017р. продовжено строк розгляду справи, в порядку ст. 69 ГПК України, до 06 листопада 2017 р.

У судовому засіданні представники позивача Шамраєв М.Є. та Антіпіна І.В. зазначили про розірвання договору про надання правової допомоги із адвокатом Савченком В.А., зазначили, що адвокат Савченко В.А. є неналежним представником позивача та просять суд не допускати до участі у справі в якості представника ТОВ АПА "Агросвіт" адвоката Савченка В.А.

Відповідно до статті 31 Правил адвокатської етики передбачено, що клієнт може в будь-який час відмовитись від послуг адвоката.

Адвокат Шамраєв М.Є. вказує на те, що ТОВ АПА Агросвіт відмовилось від послуг зазначеного адвоката Савченко В.А. на підставі рішення загальних зборів від 30.06.2017. Повноваження представника ТОВ АПА Агросвіт - Шамраєва М.Є. представляти інтереси підприємства у суді апеляційної інстанції підтверджені директором ТОВ АПА Агросвіт - Юнаковим О.В., який в свою чергу є єдиною повноваженою особою, що має право діяти без довіреності від імені ТОВ АПА АГРОСВІТ (електронний витяг з ЄДРПОУ від 20.09.2017 №1003038574).

Адвокат Савченко В А. заперечує проти задоволення вказаного клопотання адвоката Шамраєва М.Є.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦК України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін (ч.5 ст.89 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.4 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", державна реєстрація базується на принципі обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Як визначено до ст.10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Слід зазначити, що у відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.09.2017 року Юнаков Олександр Васильович, керівник Товариства з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт", є особою яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності.

Таким чином, оскільки на даний час реєстр містить такі відомості, то вони, відповідно до наведених вище норм законодавства, приймаються судом як достовірні, об'єктивні та такі, що можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Разом із тим, доводи адвоката Савченка В.А. стосовно наявності судових рішень про зупинення реєстраційних дій, якими було змінено керівника ТОВ АПА "Агросвіт" з ОСОБА_8 на Юнакова О.В. не приймаються судом, оскільки такі відомості підлягають внесенню до реєстру, однак, такі дані на даний час в реєстрі відсутні, у зв'язку з чим не можуть бути використані судом.

Разом з тим, суд приймає до уваги обставину, що ТОВ АПА Агросвіт відмовилось від послуг адвоката Савченко В.А. на підставі рішення загальних зборів від 30.06.2017 року.

Отже, на підставі наведеного суд, дійшов висновку, що адвокат Савченко В.А., який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 20.01.2016 року та внесення змін та договору від 05.09.2016 року, укладених між ними та директорами ТОВ АПА "Агросвіт" ОСОБА_9 та ОСОБА_8, не є належним представником позивача.

Натомість, враховуючи, що між учасниками ТОВ АПА "Агросвіт" існує корпоративний спір, що не є предметом судового розгляду у цій справі, суд, з метою забезпечення принципів рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та створення необхідних умов для реалізації їх прав в суді, з метою запобігання порушенню прав та інтересів ТОВ АПА "Агросвіт" вважає допустити до участі у справі адвокат Савченка В.А.

У судовому засіданні 07.11.2017р. представники позивача Савченко В.А. та другого відповідача Подус М.О. заявили, що представник першого відповідача - ОСОБА_1 - адвокат Караченцев Ю.Л. - є неналежним представником ОСОБА_1, оскільки договір про надання правової допомоги від 06.11.2017р., укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Караченцевим Ю.Л., містить факсимільний підпис довірителя.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордеру обов'язково додається витяг з договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

Дослідивши оригінал договору про надання правової допомоги від 06.11.2017р., укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Караченцевим Ю.Л., суд зазначає, що він містить факсимільний підпис довірителя, з чого вбачається, що він не підписаний особою, яка має право його підписувати.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що представник першого відповідача - ОСОБА_1 адвокат Караченцев Ю.Л. є неналежним представником першого відповідача, натомість, суд, з метою забезпечення принципів рівності всіх учасників процесу перед законом і судом та створення необхідних умов для реалізації їх прав в суді, з метою запобігання порушенню прав та інтересів ОСОБА_1 вважає допустити до участі у справі адвоката Караченцева Ю.Л.

У судовому засіданні представники позивача Шамраєв М.Є. та Антіпіна І.В. позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник позивача Савченко В.А. у судовому засіданні позовні вимоги не підтримував, просив суд відмовити в їх задоволенні. Зокрема, у наданих до господарського суду поясненнях (вх. № 29150) зазначив, що ОСОБА_1 виконав умови договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р. та в повному обсязі передбаченому п. 3.1. договору сплатив грошові кошти.

Представник першого відповідача у судовому засіданні 06.11.2017р. заявив, що його довіритель - ОСОБА_1 не надавав йому для огляду у судовому засіданні корінці платіжних квитанцій, які підтверджують оплату за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р. та підтвердити факт сплати він не може.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 06.11.2017р. проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи у судове засідання 06.11.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

У судовому засіданні сторони наголосили на тому, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Враховуючи те, що норми ст. 65 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, судом встановлено наступне:

28.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АПА "Агросвіт" (позивач) та ОСОБА_1 (перший відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія (далі - TOB МРІЯ ) № 28/03-1 (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобов'язався передати у власність першого відповідача, а перший відповідач зобов'язався прийняти та сплатити належну частку в стутному капіталі TOB МРІЯ (код ЄДРПОУ 31439585), яка становить 99% статутного капіталу вказаного товариства.

Відповідно до пункту 3.1. Договору ціна частки в статутному капіталі TOB МРІЯ склала 3960000,00 грн.

Позивач належним чином виконав умови Договору, що підтверджується рішенням загальних зборів TOB МРІЯ від 28.03.2014 року, відповідно до якого позивач вийшов зі складу учасників товариства, а перший відповідач набув відповідних прав та обов'язків учасника.

Згідно із пунктом 3.2. Договору строк оплати був встановлений до 31 грудня 2014р.

Натомість, до теперішнього часу, першим відповідач, в порушення умов Договору, не сплатив позивачу належну частку в стутному капіталі TOB Мрія .

Звертаючись до господарського суд з відповідним позовом, позивач зазначає, що він втратив інтерес щодо виконання Договору, вважає дії і першого відповідача незаконними, а договір таким, що підлягає розірванню у судовому порядку.

Окрім цього, позивач, з метою повернення корпоративних прав позивача та припинення права власності першого відповідача на частки у статутному капіталі ТОВ "Мрія" та застосування механізму поновлення у цих правах позивача, просить суд скасувати рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мрія".

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

За визначенням ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

За нормою ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов'язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу.

Якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Зі змісту норм статей. 638, 655-657, 689, 691, 692 ЦК України вбачається, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, тоді як обов'язок з оплати товару є основним обов'язком покупця.

Таким чином, порушення покупцем обов'язку щодо оплати фактично переданої частки є істотним порушенням договору.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Позивачем зазначено, що він належним чином виконав умови Договору, що підтверджується рішенням загальних зборів TOB МРІЯ від 28.03.2014 року, відповідно до якого позивач вийшов зі складу учасників товариства, а перший відповідач набув відповідних прав та обов'язків учасника.

Суд враховує, що Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції" № 475/97- ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до конвенції.

Згідно із ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини" Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором.

Натомість, до теперішнього часу, перший відповідач, в порушення умов Договору, не сплатив позивачу належну частку в стутному капіталі TOB Мрія .

З огляду на невиконання першим відповідачем, як покупцем за Договором, зобов'язання з оплати переданої йому у власність частки у статутному капіталі ТОВ МРІЯ , позивач вважає, що таке невиконання є суттєвим порушенням Договору, внаслідок якого позивач був позбавлений того, на що розраховував при його укладенні.

На підставі викладеного, та те, що матеріалами справи підтверджено невиконання першим відповідачем умов Договору щодо оплати переданої йому у власність частки у статутному капіталі ТОВ МРІЯ , у суду наявні підстави для задоволення вимоги позивача про розірвання даного Договору.

В письмових поясненнях адвоката Савченка В.А., що були надані до суду (вх. № 29150) зазначається, що першим відповідачем було сплачено грошові кошти згідно Договору в повному обсязі. У підтвердження цього до суду були надані копії прибуткових касових ордерів.

З аналізу наявних в матеріалах справи приходно-касових ордерів, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку первинних документів, визначений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.7, 2.8 2.13, 2.14, 2.15 вказаного Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації, власника, на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Пунктами З.1., 3.3. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджених Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 визначено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відповідно до п.3.2, 3.3 цього Положення, касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96 N 51 "Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій" (далі - наказ Мінстату), і мають застосовуватися усіма підприємствами.

Відповідно до п.3.10. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N637, прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові касові ордери і видаткові відомості мають заповнюватися бухгалтером чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп'ютерних засобів чи іншими способами, які забезпечили б належне збереження цих записів протягом установленого для зберігання документів терміну. У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. Видача касових ордерів і видаткових відомостей на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Згідно Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637 (далі - Положення № 637), Постанови НБУ від 01.06.2011р. № 174 "Про затвердження Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні" (далі - Постанова № 174): Уся готівка, що надходить у касу, має вчасно й у повній сумі оприбутковуватися. Під оприбуткуванням готівки розуміється її облік у касі підприємства на повну суму фактичних надходжень (у касовій книзі, книзі обліку розрахункових операцій). Для оформлення операцій по надходженню в касу підприємства коштів з банку від покупців, підзвітних осіб, по поверненню невикористаних засобів та інших надходжень, застосовується Прибутковий касовий ордер, типова форма і порядок заповнення якого затверджений наказом № 637 і застосовуються всіма підприємствами (форма № КО-1). Прибутковий касовий ордер виписується в одному примірнику і реєструється за друкарським номером в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (типова форма № КО-3 і КО-3а) працівником бухгалтерії, підписується головним бухгалтером чи уповноваженою на це особою і передається в касу підприємства. Квитанція (відрив на частині прибуткового ордера), завірена підписами головного бухгалтера (уповноваженою особою) і касира, а також печаткою підприємства, видається на руки особі, яка здала гроші. Квитанція до прибуткового касового ордера, за яку отримана готівка з банку, залишається в касі.

Квитанція це відривна частина прибуткового касового ордеру, яка видається на руки особі, яка внесла готівку в касу організації, тобто, усі реквізити у квитанції повинні бути заповнені так само як і у прибуткового касового ордеру, квитанція повинна бути скріплена печаткою підприємства (абзац другий п. 3.3 Постанови № 637). При цьому печатка ставиться тільки на квитанції, а не на самому прибутковому касовому ордері і не посередині бланка.

Водночас, суд зазначає, що першим відповідачем до матеріалів справи не було надано квитанцій до прибуткового касового ордеру, які повинні бути наявні у ОСОБА_1

У судовому засіданні 06.11.2017 р., представник першого відповідача - Караченцев Ю.Л., пояснив, що наявність відповідних квитанцій підтвердити не в змозі та про їх існування йому невідомо.

Згідно 4.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Судом встановлено, що наявні у матеріалах справи копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, не містять відомостей про місце складання даних квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 1, 2 Постанови правління Нацбанку України № 210 від 06.06.2013р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.07.2013р. № 1109/23641 "Про встановлення граничної суми суми розрахунків готівкою" установлено граничну суму розрахунків готівкою: підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000,00 гривень; фізичної особи з підприємством (підприємцем) протягом одного дня за товари (роботи, послуги) у розмірі 150000,00 гривень; фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000,00 гривень.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції про його застосування, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, кореспондуючий рахунок, субрахунок 3771 відноситься до рахунку 37 бухгалтерського обліку Розрахунки з різними дебіторами .

Слід зазначити, як вбачається з тексту оскаржуваного Договору, а саме з розділу №3 Ціна і порядок розрахунків , - готівковий спосіб оплати за Договором не передбачено.

Наявні в матеріалах справи копії прибуткових касових ордерів, наданих до суду, містять підпис Денисенко Т.В., як головного бухгалтера та касира.

Адвокатом Савченком В.А., на підтвердження повноважень відповідної особи, було надано до суду копію наказу № 34 л.с. від 11.11.2013р. про призначення на посаду головного бухгалтера ТОА АПА "Агросвіт" Денисенко Тетяну Василівну.

Пунктом 4.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачено, що касир відповідно до законодавства України несе повну матеріальну відповідальність за збереження всіх прийнятих ним цінностей. Касиру забороняється передовіряти виконання дорученої йому роботи іншим особам.

Натомість, суд зауважує, що згідно ст. 135-1 КЗпП України передбачено укладання Договору про повну матеріальну відповідальність із працівниками, якi займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язанi iз зберiганням, обробкою, продажем (вiдпуском), перевезенням або застосуванням у процесi виробництва переданих їм цiнностей.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, такого договору суду надано не було.

З цього випливає що грошові кошти по сплаті за оскаржуваним договором були передані фізичній особі, але жодних доказів того, що такі кошти надійшли на рахунки юридичної особи сторонами не надано.

Відповідно до п. 5.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, строки здавання підприємствами готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках визначаються підприємством і встановлюються за погодженням з відповідним банком (у якому відкрито рахунок підприємства, на який зараховуються кошти) відповідно до таких вимог: а) для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є банки, - щодня (у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас); б) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), що встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) в день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

В процесі розгляду спору, судом було витребувано у банківських установ довідки про рух грошових коштів на рахунках ТОВ АПА "Агросвіт".

Натомість, з наданих до суду банківських документів та пояснень, наданих усіма учасниками судового розгляду, вбачається, що вказані кошти на рахунки підприємства не поступали.

Також, згідно Довідки, наданої директором ТОВ АПА Агросвіт Юнаковим О.В. - зазначено що відповідні грошові кошти на розрахункові рахунки підприємства позивача не надходили.

Окрім цього, суд зауважує, що під час розгляду справи представником позивача надавалось клопотання про призначення у даній справі експертизи давності створення документів (вх. № 33998), а саме прибутково-касових ордерів, наданих адвокатом Савченком В.А. на підтвердження сплати ОСОБА_1 сплати за спірним Договором.

Натомість, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки, оригінали прибуткових касових ордерів було повернуто адвокатом Савченком В.А. ТОВ АПА "Агросвіт", у зв'язку з чим, унеможливлює проведення відповідної судової експертизи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, які надані на підтвердження сплати за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р. не є належними та допустимим доказами, в розумінні ст.ст. 33, 34 ГПК України, щодо підтвердження сплати першим відповідачем за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р.

Щодо вимоги про скасування рішення загальних зборів, яке оформлене протоколом від 28.03.2014 р., суд зазначає наступне:

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Корпоративними правами, згідно зі статтею 167 ГК України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Корпоративні права за своєю правовою природою є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 147 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Права власності на частку в статутному капіталі господарського товариства є сукупністю майнових та особистих немайнових прав, які згідно частиною 2 статті 656 ЦК України можуть виступати предметом договору купівлі-продажу, до договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 50 Закону України "Про господарські товариства" та статті 140 ЦК України товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Стаття 53 Закону України "Про господарські товариства" визначає перехід частки (її частини) учасника у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю до іншої особи. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин (п. п. 10, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Як встановлено судом, 28.03.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АПА "Агросвіт" (позивач) та ОСОБА_1 (перший відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Мрія № 28/03-1.

Відповідно до пункту 1.1. Договору позивач зобов'язався передати у власність першого відповідача, а перший відповідач зобов'язався прийняти та сплатити належну частку в статутному капіталі TOB Мрія (код ЄДРПОУ 31439585), яка становить 99% статутного капіталу вказаного товариства.

Позивач належним чином виконав умови Договору, що підтверджується рішенням загальних зборів TOB Мрія від 28.03.2014 року, відповідно до якого позивач вийшов зі складу учасників товариства, а перший відповідач набув відповідних прав та обов'язків учасника.

Як вбачається із змісту рішення загальних зборів учасників ТОВ Мрія від 28.03.2014 року, прийнятого за наслідком укладення Договору, ним було вирішено питання про вихід Позивача зі складу учасників товариства, набуття першим відповідачем відповідних прав та обов'язків учасника та про затвердження статуту ТОВ МРІЯ у новій редакції.

Натомість, до теперішнього часу, перший відповідач, в порушення умов Договору, не сплатив позивачу належну частку в статутному капіталі TOB Мрія .

Відтак, позивач позбавлений того, на що він розраховував при проведенні домовленостей щодо передачі корпоративних прав, а саме: отримання грошових коштів за передачу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія".

Разом з тим, на підставі оскаржуваного рішенням вже внесені зміни до статуту та проведена їх державна реєстрація.

Отже, відновлення права корпоративного учасника ТОВ та його корпоративних прав можливе через припинення корпоративних прав особи, яка зайняла його місце.

Суд зазначає, що у вирішенні корпоративних спорів, слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств.

Таким чином, єдиним можливим шляхом повернення корпоративних прав позивачам є припинення права власності першого відповідача на частки у статутному капіталі ТОВ Мрія та застосування механізму поновлення у цих правах позивача, виходячи з приписів чинного законодавства, яким врегульовані правовідносини набуття, припинення корпоративних прав та їх реєстрації.

Правовий статус учасника товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється статутом останнього як установчим документом.

Згідно з приписами статті 88 та статті 143 ЦК України, статті 4 та статті 51 Закону України "Про господарські товариства" установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут, який має містити, зокрема, відомості про розмір статутного капіталу з визначенням частки кожного учасника.

Згідно зі статтею 89 ЦК України, ст.ст. 6, 7 Закону України "Про господарські товариства" юридична особа підлягає державній реєстрації, до Єдиного державного реєстру включаються дані державної реєстрації, встановлені законом відомості про юридичну особу; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до Єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня державної реєстрації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі Закон про реєстрацію) до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі відноситься, зокрема перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону про реєстрацію для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, подаються такі документи: примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Оскільки позивач не має правового статусу учасника ТОВ МРІЯ , то він позбавлений можливості провести загальні збори учасників товариства, а також не вправі спонукати першого відповідача як дійсного учасника товариства провести такі збори та прийняти рішення про внесення змін до статуту щодо зміни учасників.

Також неможливо в даному випадку провести реєстрацію змін на підставі інших правочинів, передбачених ст. 17 Закону про реєстрацію, оскільки для їх вчинення вимагається волевиявлення обох сторін.

Натомість вміщений у статті 16 ЦК України перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним; на вимогу позивача, суд може застосувати й інші, ніж передбачені цією статтею, способи захисту прав, якщо вони не суперечать законодавству і не порушують права інших осіб.

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Так, згідно ст. 25 Закону про реєстрацію : державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться, зокрема, на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо:

- визнання повністю або частково недійсними рішень засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу;

Згідно з ч.10 ст. 13 Закону про реєстрацію , Державна судова адміністрація України забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру примірника судового рішення, яке тягне за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, судового рішення про арешт корпоративних прав та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій - у день набрання рішенням суду законної сили.

Отже, як вбачається з приписів Закону про реєстрацію : чинним законодавством передбачений правовий механізм визнання недійсними (скасування) рішень засновників (учасників) юридичної особи.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014р.

Слід зазначити, щодо зазначених вище висновків дійшов також Вищий господарський суд України в справі № 923/635/16.

Водночас, суд зазначає, що відповідно до п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Так, суд зауважує, що вимоги щодо визнання недійсним рішення загальних зборів та його скасування є фактично тотожніми, та визнання недійсним рішення загальних зборів в даному випадку не є вихідом за межі позовних вимог.

Відповідно ст. 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичнідані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ АПА Агросвіт підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Враховуючи те, що позивач не наполягав на стягненні на його користь судового збору, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 44, 49, 69, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ "Мрія" № 28/03-1 від 28.03.2014р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агропромислова асоціація "Агросвіт" (61002, м. Харків, вул. М. Бажанова, 5, літ. Б-3, код ЄДРПОУ 32949661) та ОСОБА_1 (61002, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1).

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" (61002, м. Харків, вул. М. Бажанова, 5, літ. Б-3, код ЄДРПОУ 31429585) від 28.03.2014р., оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Мрія" від 28.03.2014р.

Повне рішення складено 08.11.2017 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2810/17