Постанова

від 24.10.2017 по справі 925/481/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 925/481/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Іоннікової І.А.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 24.10.2017 року

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2017

у справі № 925/481/17 (суддя - А.В. Васянович)

за позовом заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про зобов'язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 у справі №925/481/17 позов задоволено повністю. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 повернути до комунальної власності Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області земельну ділянку площею 4,8141 га (кадастровий номер НОМЕР_2) грошовою оцінкою 1 858 634 грн. 59 коп. Стягнуто з прокуратури Черкаської області в доход Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України - 24 394 грн. 71 коп. судового збору. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь прокуратури Черкаської області - 27 879 грн. 52 коп. судового збору.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.07.2017 порушено апеляційне провадження та призначено справу № 925/481/17 до розгляду на 12.09.2017 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2017 у зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Іоннікова І.А., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2017 прийнято до провадження справу № 925/481/17 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді:, Іоннікова І.А., Гончаров С.А., розгляд справи призначено на 26.09.2017.

В судовому засіданні 26.09.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 24.10.2017.

У відзиві на апеляційну скаргу Звенигородська місцева прокуратура вважає подану апеляційну скаргу відповідача безпідставною та необґрунтованою, рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач у письмових поясненнях підтримав апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду Черкаської області скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокуратурі відмовити повністю.

Позивач у письмових поясненнях просив задовольнити апеляційну скаргу відповідача, рішення господарського суду Черкаської області скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокуратурі відмовити повністю.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у них та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог прокуратурі відмовити повністю. При цьому, скаржник, звернув увагу суду, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка зазначена судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні є невірною, оскільки на час подання позову, грошова оцінка спірної земельної ділянки становила 232320,88 грн. та лише з 10.07.2017 року становить 91577,15 грн., а не 1858634,59 грн. як помилково вказав місцевий господарський суд.

Прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції також надав суду свої пояснення по справі, в яких заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивач - Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області у судовому засіданні 26.09.2017 року також надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу відповідача та просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити прокурору у задоволенні позову. При цьому, представники позивача у судове засідання суду апеляційної інстанції 24.10.2017 не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка представника про оголошення по справі перерви.

Разом з цим, від Квітчанської сільської ради до суду надійшло письмове пояснення в яких позивач просив розглядати справу без участі представника Квітчанської сільської ради. До того ж, у своїх письмових поясненнях Квітчанська сільська рада зазначає, що на час подання позову та за договором оренди від 17.10.2017 року нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 232320,88 грн. та лише з 10.07.2017 року становить 91577,15 грн. Така грошова оцінка земельної ділянки затверджена сесією Квітчанської сільської ради.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представників позивача, що не з'явились у судовому засіданні 24.10.2017, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Судом апеляційної інстанції враховано, що представник позивача приймав участь у попередньому судовому засіданні та надав суду свої пояснення по справі.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України, зокрема, у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

Застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон ЕліментаріяСандерс проти Іспанії" (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши прокурора та представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Законом України від 14 жовтня 2014 року N1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон), який набрав чинності 15 липня 2015 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зокрема до статей 2 та 29.

Зазначеними статтями ГПК регламентовано участь прокурора у розгляді справ.

Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року N1697-VII "Про прокуратуру", а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор своїм листом від 20 квітня 2017 року попередньо повідомив Квітчанську сільську раду про звернення до суду. Проте, орган місцевого самоврядування без поважних причин самостійно не звертався до суду з відповідним позовом про повернення земельної ділянки до комунальної власності.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Аналогічні норми містить і ст. 324 Цивільного кодексу України.

Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтував необхідністю відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства і орендаря, повернення землі до комунальної власності та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі.

Частина 1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру" надає право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави саме в особі Квітчанської сільської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор в обґрунтування своїх вимог вказує на те, що відповідач всупереч положенням ст. 34 Закону України "Про оренду землі" безпідставно не повернув до комунальної власності земельну ділянку після припинення дії договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Черкаської області від 26 липня 2016 року у справі №925/1476/15 було частково задоволено позов заступника прокурора Черкаської області до Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2.

Вказаним рішенням місцевого господарського суду було визнано недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21 серпня 2012 року №19-11/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки", а також визнано недійсним на майбутнє укладений між Квітчанською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договір оренди землі від 17 жовтня 2012 року, зареєстрований 31 жовтня 2012 року в управлінні Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області за №712258344001041.

У задоволені позовних вимог про зобов'язання другого відповідача повернути першому відповідачу земельну ділянку судом було відмовлено з тих підстав, що позов в цій частині заявлено передчасно та в інтересах першого відповідача, що не узгоджується з положеннями процесуального законодавства.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2017 року рішення господарського суду Черкаської області від 26 липня 2016 року зі справи №925/1476/15 залишено без змін, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2016 було скасовано.

Тобто, з урахуванням положень ч.2 ст.236 ЦК України договір оренди земельної ділянки від 17 жовтня 2012 року, зареєстрований 31 жовтня 2012 року в управлінні Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області за №712258344001041, що був укладений між Квітчанською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 є припиненим з моменту набрання рішення суду зі справи №925/1476/15 законної сили.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Статтею 34 Закону України "Про оренду землі" перебачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інтенції, що відповідач всупереч положенням вищевказаної норми закону, станом на час звернення прокурора до суду з даним позовом, земельну ділянку орендодавцеві не повернув, що підтверджується відповідним листом позивача від 01 березня 2017 року .

Під час розгляду даної справи № 925/481/17 предметом якої є зобов'язання відповідача повернути до комунальної власності земельну ділянку, колегією суддів враховано положення п. 2 частини 1 ст.80 ГПК України згідно якої суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Проте, оскільки вимогу про повернення земельної ділянки другим відповідачем у справі №925/1476/15 прокурором було фактично заявлено в інтересах першого відповідача та передчасно, оскільки на момент прийняття рішення зі справи договір оренди не припинив своєї дії, то підстав для припинення провадження у справі №925/481/17 немає.

Відповідно до частини другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Належні способи захисту це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписом статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Однак, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу, що відповідач, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України, не було доведено факту передачі (повернення) орендодавцеві земельної ділянки після припинення дії договору оренди та підписання відповідного акту. Такі докази матеріали справи не містять. При цьому, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність користування ним спірною земельною ділянкою на інших підставах ніж ті, що були передбачені недійсним договором оренди.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 34 Закону України "Про оренду землі" якою передбачено обов'язок орендаря повернути орендодавцеві орендовану земельну ділянку після припинення дії договору оренди землі, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інтенції про задоволення позовних вимог прокурора.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 року у справі № 925/481/17 в частині стягнення з прокуратури Черкаської області в доход Державного бюджету України - 24 394,71 грн. судового збору та в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь прокуратури Черкаської області - 27 879 грн. 52 коп. судового збору. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне виключити з тексту оскаржуваного рішення та пункту 2 резолютивної частини рішення посилання суду на те, що грошова оцінка спірної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) становить 1 858 634,59 грн., виходячи з наступного.

Статями 20, 23 Закону України Про оцінку земель передбачено, що за результатами проведення нормативної грошової оцінки земель населеного пункту складається технічна документація, яка затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Як вбачається з пункту 5 договору оренди від 17.05.2012 року, сторони зазначили та погодили між собою, що нормативно грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 232320,88 грн. Розраховуючи сплату судового збору, місцевий господарський суд виходив з того, що нормативно грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 1 858 634,59 грн. посилаючись на витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (дата оцінки - 13.03.2017 рік), що поданий прокурором з позовом.

При цьому, докази затвердження Квітчанською сільською радою Корсунь-Шевченківського району Черкаської області вказаної нормативно грошової оцінки земельної ділянки (1 858 634,59 грн.), ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції прокуратурою не надано. Рішення Квітчанської сільської ради про затвердження нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки у розмірі 1 858 634,59 грн. матеріали справи не містять та прокуратурою суду не надано.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, прокуратурою при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 3484,81 грн. з розрахунку грошової оцінки земельної ділянки що визначена сторонами саме договором.

Відповідно до п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин від 17.05.2011 року № 6 у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України Про оренду землі .

У відповідності до п 12.3.4 ст.12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю п. 12.3.5 ст. 12 Податкового кодексу України)

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 100 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 100. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель. (п. 289.2, п. 289.3 ст. 289 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно ст. 5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка у відповідності до ст. 18 цього ж Закону проводиться для земельних ділянок розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; а для розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, орендна плата за користування земельними ділянками державної та комунальної власності є регульованою ціною, яка розраховується від нормативно грошової оцінки земель, а її розмір, визначений відповідно до приписів законодавства встановлюється в договорі. Нормативно грошова оцінка земельних ділянок не залежить від волевиявлення сторін договору оренди землі, а є способом регулювання державою плати за користування землею.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися, що наданий прокуратурою витяг Управління Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.03.2017 року є належним доказом зміни нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки та відповідно, не може погодитися з розрахунком сплати судового збору, що був здійснений судом першої інстанції, виходячи з вказаного розміру грошової оцінки спірної земельної ділянки.

Як зазначалося вище та встановлено судом на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 232320,88 грн. Зазначена нормативно грошова оцінка земельної ділянки підтверджується також укладеним між сторонами договором від 17.10.2012 року. Судом апеляційної інстанції встановлено, що лише з 10.07.2017 року нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 91577,15 грн., тобто після звернення прокуратури до суду першої інстанції з даним позовом. Зазначене підтверджується, як технічною документацією нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, так і висновком державної експертизи землевпорядної документації від 11.07.2017 року № 1263-17, що затверджена Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області. До того ж, як зазначив Голова Квітчанська сільська рада Шпунтенко В.М. у своїх письмових поясненнях, така грошова оцінка земельної ділянки затверджена сесією Квітчанської сільської ради.

Таким чином, враховуючи, що Квітчанською сільською радою нова нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки у розмірі 1 858 634,59 грн. не затверджувалась, рішення з цього приводу не приймалось, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що розрахунок сплати судового збору необхідно проводити з нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки, що вказана у договорі оренди, а саме з грошової оцінки - 232320,88 грн.

Згідно п. 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (п.2.2.1 вищевказаної постанови ВГСУ).

Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено, що грошова оцінка спірної земельної ділянки складає 232320,88 грн. то з урахуванням підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд даної справи у суді першої інстанції складає 3484,81 грн., як і було сплачено прокуратурою. У суді апеляційної інстанції з оскарження судового рішення у даній справі враховуючи пункт 4 частину 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору складає 3833,30 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що при визначенні орендної плати за землю, нормативна грошова оцінка земельної ділянки обов'язково повинна бути затверджена саме рішенням ради, а не визначатися лише на підставі витягу з технічної документації нормативної грошової оцінки земель. Така правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду від 14.03.2017 року у справі № 911/1461/16. На підставі грошової оцінки і повинен розраховуватися судовий збір.

Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що за наказом Держгеокадастру від 03.02.2017 року №51 Про питання діяльності Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відділ Держгеокадастру у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області, який 13.03.2017 року видав прокуратурі Витяг з технічної документації про загальну нормативно грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 1848634,59 грн. станом на 13.03.2017 року був ліквідований, а його функції та повноваження здійснювало Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області. До того ж на вказаному витязі відсутня печатка відділу, що також унеможливлює приймати його, як належний доказ у даній справі.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволенню не підлягає. При цьому рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 підлягає зміні в частині стягнення з прокуратури Черкаської області в доход Державного бюджету України - 24 394,71 грн. судового збору та в частині стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь прокуратури Черкаської області - 27 879 грн. 52 коп. судового збору. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне виключити з тексту оскаржуваного рішення та пункту 2 резолютивної частини рішення посилання суду на те, що грошова оцінка спірної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) становить 1 858 634,59 грн.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 року у справі № 925/481/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 року у справі № 925/481/17 змінити в частині розподілу судових витрат та викласти у наступній редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути до комунальної власності Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області (вул. Орджонікідзе, 22, с. Квітки, Корсунь-Шевченківського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 34207154) земельну ділянку площею 4,8141 га (кадастровий номер НОМЕР_2).

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь прокуратури Черкаської області, бул. Шевченка, 286, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02911119 - 3484,81 грн. судового збору. .

3. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.

4. Матеріали справи № 925/481/17 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

І.А. Іоннікова