Постанова

від 20.03.2018 по справі 925/481/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/481/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

прокуратури - Кравчук О.А.,

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи- підприємця Руденка Олександра Миколайовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (Тищенко О.В. - головуючий, Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) та рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 (суддя Васянович А.В.) у справі

за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Квітчанської сільської ради

до Фізичної особи-підприємця Руденка Олександра Миколайовича

про зобов'язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Квітчанської сільської ради звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Руденка Олександра Миколайовича (далі - ФОП Руденко О.М.) про повернення у комунальну власність Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району земельну ділянку площею 4,8141 га (кадастровий номер 7122583400:01:001:0866) вартість якої згідно з грошовою оцінкою становить 1 858 634,59 грн, посилаючись на набрання законної сили судовим рішенням про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та виникнення у відповідача зобов'язань із повернення спірної земельної ділянки у комунальну власність.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 (суддя Васянович А.В.) позов Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Квітчанської сільської ради задоволено повністю, зобов'язано ФОП Руденка О.М. повернути у комунальну власність Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району Черкаської області земельну ділянку площею 4,8141 га (кадастровий номер 7122583400:01:001:0866) вартість якої згідно з грошовою оцінкою становить грошовою оцінкою 1 858 634, 59 грн. Стягнуто з прокуратури Черкаської області в дохід Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України - 24 394,71 грн судового збору. Стягнуто з ФОП Руденка О. М. на користь прокуратури Черкаської області - 27 879, 52 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (Тищенко О.В. - головуючий, Гончаров С.А., Іоннікова І.А.) рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 змінено в частині розподілу судових витрат, а саме стягнуто з ФОП Руденка О. М. на користь прокуратури Черкаської області 3 484,81 грн судового збору, а також виключено із тексту рішення та пункту 2 резолютивної частини рішення посилання суду на те, що грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1 858 634,59 грн.

Суди попередніх інстанцій установили, що рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.07.2016 у справі № 925/1476/15, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 № 19-11/VI та визнано недійсним на майбутнє укладений між Квітчанською сільською радою і ФОП Руденком О.М. договір оренди землі від 17.10.2012, у зв'язку з чим дійшли висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову.

При цьому суд апеляційної інстанції виключив із тексту та пункту 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції посилання на нормативну грошову оцінку земельної ділянки у розмірі 1 858 634,59 грн з огляду на те, що нова нормативна грошова оцінка у визначеному судом розмірі не затверджувалася, а тому і судовий збір підлягає стягненню у розмірі із розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеної у договорі та який становить 232 320,88 грн, у зв'язку з чим суд здійснив перерозподіл витрат зі сплати судового збору.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ФОП Руденко О.М. у касаційній скарзі просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 і рішення Господарського суду Черкаської області від 30.05.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначаючи, що у справі № 925/1476/15, на яке як на підставу припинення договору оренди землі посилається у позові прокуратура, договір оренди землі від 17.10.2012 визнано недійсним на майбутнє, що не передбачено чинним законодавством.

На думку скаржника, суди не звернули уваги на відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Квітчанської сільської ради, а також на відсутність порушення інтересів держави в цьому випадку, оскільки держава не отримує жодного матеріального або нематеріального блага, а Квітчанська сільська рада вправі самостійно, без втручання прокуратури, розпоряджатися земельною ділянкою, у тому числі вирішувати питання про припинення договору та звертатися до суду.

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 - без змін, вважаючи постанову суду апеляційної інстанції такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи, викладені у касаційній скарзі, необґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Предметом спору у цій справі є вимога Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Квітчанської сільської ради про зобов'язання ФОП Руденка О.М. повернути у комунальну власність Квітчанської сільської ради земельну ділянку у зв'язку з набранням законної сили судовим рішенням про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, обґрунтована посиланням, зокрема на положення статті 34 Закону України "Про оренду землі".

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.07.2016 у справі № 925/1476/15, залишеним у силі постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2017, частково задоволено позов Заступника прокурора Черкаської області до Квітчанської сільської ради Корсунь-Шевченківського району та ФОП Руденка О.М., а саме визнано недійсним рішення Квітчанської сільської ради від 21.08.2012 № 19-11/VI "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та визнано недійсним на майбутнє укладений між Квітчанською сільською радою та ФОП Руденком О.М. договір оренди землі від 17.10.2012.

У задоволенні позовних вимог про зобов'язання ФОП Руденка О.М. повернути спірну земельну ділянку Квітчанській сільській раді відмовлено з тих підстав, що позов у цій частині заявлено в інтересах відповідача, що не узгоджується з положеннями процесуального законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час звернення з позовом до суду та прийняття судами рішень) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За змістом статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За змістом частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Суди попередніх інстанцій встановили, що договір оренди спірної земельної ділянки від 17.10.2012, зареєстрований 31.10.2012 в управлінні Держкомзему у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області за № 712258344001041, укладено між Квітчанською сільською радою та ФОП Руденком О.М. судом визнано недійсним, тобто його припинено з моменту набрання рішенням суду у справі № 925/1476/15 законної сили.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка з урахуванням положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується при розгляді справ як джерело права, одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, № 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, № 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Судами попередніх інстанцій установлено, що в порушення вимог статті 34 Закону України "Про оренду землі" станом на час звернення прокурора до суду із цим позовом, ФОП Руденко О.М. земельну ділянку орендодавцеві не повернув, що підтверджується листом Квітчанської сільської ради від 01.03.2017, тому суди дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Стосовно доводів ФОП Руденка О.М. про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Квітчанської сільської ради, а також про відсутність порушення інтересів держави в цьому випадку колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті, якою передбачена необхідність обґрунтування прокурором у суді наявність підстав для представництва.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час подання позову та прийняття судових рішень) господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

Згідно з частиною 13 Конституції України та статтею 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Як убачається зі змісту позовної заяви та встановлено судом апеляційної інстанції, необхідність захисту інтересів держави прокурор аргументував необхідністю відновлення законності та справедливої рівноваги між інтересами суспільства і орендаря, повернення землі у комунальну власність та відновлення порушеного порядку розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, дотримання принципу раціонального використання землі, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що прокурором обґрунтовано заявлено позов в інтересах держави саме в особі Квітчанської сільської ради.

Змінюючи судове рішення в частині виключення із тексту та резолютивної частини судового рішення посилання на нормативну грошову оцінку, зазначену прокурором у позові, та здійснюючи перерозподіл витрат зі сплати судового збору, суд апеляційної інстанції правомірно зауважив про необхідність застосування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, у тому числі й для розрахунку суми судового збору, розмір якої зазначено у договорі, у зв'язку із відсутністю доказів затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки у встановленому законом порядку саме у розмірі 1 848 634,59 грн.

Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній після 15.12.2017, що діяла на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені приписи законодавства та обставини, встановлені судом апеляційної інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі постанову ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для її скасування немає.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Руденка О.М. залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі № 925/481/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т.Б. Дроботова

Судді К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак