Рішення

від 31.10.2017 по справі 361/6243/15-ц

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/6243/15-ц

провадження № 2/361/583/17

31.10.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М., за участю секретарів: Павлової О.С., Скок О.А., Пальчак Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави до ОСОБА_5, третя особа: Київська обласна державна адміністрація про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки,

в с т а н о в и в :

У серпні 2015 року заступник прокурора Київської області (далі - Прокурор) звернувся до суду в інтересах держави з позовом, у якому просив:

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 05 лютого 2008 року на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 9,8879 га, розташовану за адресою: Київська область, Броварський район, Красилівська сільська рада, цільове призначення: промислове виробництво, для розміщення промислово-логістичного центру, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500026;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий 05 лютого 2008 року на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 8,9386 га, розташовану за вказаною адресою, цільове призначення: промислове виробництво, для розміщення промислово-логістичного центру, кадастровий номер НОМЕР_4, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500027.

В обґрунтування позову зазначав, що в результаті перевірки кримінального провадження № 42014110130000059, зареєстрованого 03 жовтня 2014 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за фактом підроблення розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2007 року № 179 "Про зміну цільового призначення земельної ділянки" встановлено порушення земельного законодавства при зміні цільового призначення земельних ділянок фізичним особам. Зокрема, встановлено, що 05 лютого 2008 року відповідачу ОСОБА_5 на підставі даного розпорядження були видані вказані вище державні акти на право власності на земельні ділянки із зміненим цільовим призначенням, загальною площею 18,8265 га, із земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на землі промислового виробництва, розміщення промислово-логістичного центру на території Красилівської сільської ради Броварського району Київської області. Зазначене розпорядження орган місцевого самоврядування з цього питання не приймав, державні акти видані під час існування заборони на зміну цільового призначення земель товарного сільськогосподарського виробництва. Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України, однак ця інспекція не наділена повноваженнями на звернення до суду, тому позов в інтересах держави подано заступником прокурора Київської області.

Представник прокуратури Київської області Романюк І.М. у судовому засіданні позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги повністю, з викладених у позові підстав.

Представник відповідача ОСОБА_7 у судовому засіданні позов не визнав, проти його задоволення заперечував, посилаючись на те, що жодних доказів порушення ОСОБА_5 земельного чи іншого законодавства суду не надано, У даному випадку права держави жодним чином не порушені, оскільки зазначені земельні ділянки до зміни їх цільового призначення тривалий час перебували в приватній власності відповідача. Позов Прокурора задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності. Просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та у задоволенні позову відмовити.

Третя особа: Київська обласна державна адміністрація до суду не з'явилася, подала заяву, у якій просила розглянути справу за її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі рішення ХІV сесії ХХІІІ скликання Красилівської сільської ради від 17 листопада 2000 року № 94 відповідачу ОСОБА_5 передано у приватну власність дві земельні ділянки загальною площею 18,83 га (ділянка № 1 - площею 8,94 га та ділянка № 2 - площею 9,89 га), що розташовані на території Красилівської сільської ради Броварського району Київської області, цільове призначення яких: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_5 від 14 лютого 2001 року.

Раніше зазначені земельні ділянки належали до земель, наданих власникам земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП "Красилівське" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить лист Управління Держземагентства у Броварському районі Київської області від 28 липня 2015 року за № 10-1008-0.2-1286/2-15.

05 лютого 2008 року на земельні ділянки, що були передані ОСОБА_5 у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 та НОМЕР_3, з яких вбачається, що цільове призначення земельних ділянок площею 9,8879 га і площею 8,9386 га було змінено на промислове виробництво, для розміщення промислово-логістичного центру, земельним ділянкам присвоєно кадастрові номери НОМЕР_2 та НОМЕР_4.

Підставою видачі цих державних актів на право власності на вказані земельні ділянки зазначено розпорядження Київської облдержадміністрації від 23 лютого 2007 року № 179.

Разом з тим, з копії листа Київської облдержадміністрації від 15 вересня 2014 року за вих. № 11-26/15456 вбачається, що розпорядження голови Київської обласної держадміністрації від 23 лютого 2007 року № 179 у загальному відділі апарату адміністрації не зареєстровано, під № 179 зареєстровано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 22 березня 2007 року "Про надання матеріальної допомоги ОСОБА_8" на підставі заяви останнього від 13 березня 2007 року та протоколу профкому від 14 березня 2007 року.

Відповідно до листа від 15 вересня 2014 року Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" цим підприємством на виконання умов договору від 13 березня 2006 року № 9821 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється, громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_9 в межах Красилівської сільської ради Броварського району Київської області, який 21 січня 2008 року був переданий до Управління земельних ресурсів у Броварському районі Київської області для державної реєстрації та видачі державних актів та до інституту не повертався. Договір від 13 березня 2006 року № 9821 та акт про приймання-здачі виконаних робіт згідно з актом про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду від 28 березня 2014 року були відібрані до знищення як такі, що не мають історичної цінності й втратили практичне значення.

Згідно із листом Управління Держземагенства у Броварському районі Київської області від 15 вересня 2014 року за № 3376 ОСОБА_5 сплатив втрати сільськогосподарського виробництва в розмірі 716506 грн. 50 коп. Проекти землеустрою, затверджені розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2007 року за № 179, до архіву управління не передавалися.

03 жовтня 2014 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстровано кримінальне провадження № 42014110130000059 по факту підробки розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 23 лютого 2007 року № 179 на підставі якого було змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 38,55 га (ОСОБА_9 площею 19,72 га та ОСОБА_5 площею 18,83 га) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із категорії земель сільськогосподарського призначення на категорію земель промислового виробництва, для розміщення промислово-логістичного центру.

За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених законом.

Порядок безоплатної приватизації громадянами земельних ділянок визначено ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

11 квітня 2002 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 502, якою затвердив Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (далі - Порядок), що був чинним момент виникнення правовідносин, та визначив механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи.

Згідно із п. 2 цього Порядку зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської, селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районної держадміністрації, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

У ст. 21 ЗК України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

За змістом підпункту "б" пункту 15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторонами у справі визнані та не заперечувались обставини стосовно того, що реєстрація зміни цільового призначення належних ОСОБА_5 земельних ділянок, цільове призначення яких було для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видача відповідачу державних актів зі зміненим цільовим призначенням відбулася з порушенням вимог ст. 20 та п. 15 Розділу Х Перехідних положень ЗК України під час дії встановленої законом заборони зміни такого цільового призначення.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Прокурора щодо визнання недійсними державних актів серії НОМЕР_1 і НОМЕР_3 від 05 лютого 2008 року ґрунтуються на вимогах закону, оскільки зміна цільового призначення належних відповідачу ОСОБА_5 земельних ділянок відбулася з порушення вимог закону і встановленого порядку, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Що стосується заявленого стороною відповідача клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 висловив правову позицію, у якій зазначив, що аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Враховуючи викладене, необхідним є встановлення початку перебігу позовної давності, зокрема обставин стосовно обізнаності Київської облдержадміністрації про порушення вимог закону під час зміни цільового призначення земельних ділянок та видачі державних актів.

Відповідно до п. 6 зазначеного вище Порядку проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

За змістом п. 12 даного Порядку підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням є рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки.

У п. 1.16. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету по земельних ресурсах України № 43 від 04 травня 1999 року (чинної на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Інструкція), було визначено, що технічна документація зі складання державного акту на право власності на земельну включає: виписку з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування, передачу у власність або продаж земельної ділянки, договір відчуження земельної ділянки, рішення суду.

Згідно п. п. 3.1, 3.2 вказаної Інструкції державні акти на право власності на земельну ділянку видаються структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України. Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі.

З огляду на зазначені вище положення законодавства, якими у 2008 році передбачався механізм зміни цільового призначення земельних ділянок, враховуючи, що третій особі Київській облдержадміністрації не було відомо про те, що для отримання державних актів на право власності на земельні ділянки до Держкомзему було надано підроблене розпорядження за № 179, яке третьою особою не приймалося і не видавалося та про існування якого вона не могла знати, або дізнатися, оскільки вказаний Порядок у даному випадку не передбачав звернення відповідача до обласної державної адміністрації із заявою (клопотанням) про зміну цільового призначення землі, суд дійшов висновку, що саме 03 жовтня 2014 року за наслідками перевірки кримінального провадження № 42014110130000059, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 03 жовтня 2014 року, Київській облдержадміністрації стало відомо про факт підроблення розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації "Про зміну цільового призначення земельної ділянки" від 23 лютого 2007 року № 179.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що початок перебігу позовної давності для звернення до суду з даним позовом має відраховуватися саме з 03 жовтня 2014 року, коли Прокурору та Київській облдержадміністрації стало відомо про підроблення розпорядження за № 179, позовна давність для звернення до суду Прокурором з цим позовом не пропущено, оскільки позов подано до суду в межах трирічного строку звернення до суду із вказаної дати.

Виходячи з наведеного, доводи представника відповідача про те, що початок перебігу позовної давності для обчислення строку звернення Прокурора до суду з цим позовом має обчислюватися з 05 лютого 2008 року, тобто з моменту реєстрації державними органами оспорюваних державних актів на право власності на земельні ділянки, є безпідставними.

Доводи сторони відповідача про те, що при зміні цільового призначення земельних ділянок ОСОБА_5 були дотримані всі вимоги законодавства теж є необґрунтованими.

Із технічної документації, наданої представником відповідача як доказ на підтвердження своїх доводів, не вбачається, що відповідач звертався до Київської облдержадміністрації із заявою (клопотанням) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, вказана технічна документація не погоджена з усіма органами виконавчої влади, як вимагає встановлений Кабінетом Міністрів України Порядок.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, при цьому суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який саме передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об'єкт.

Посилання сторони відповідача на те, що ОСОБА_5 законно набув право власності на земельні ділянки зі зміненим цільовим призначенням, тому він не може бути позбавлений цього права власності, суд до уваги не приймає, оскільки як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами реєстрація зміни цільового призначення належних відповідачу земельних ділянок, цільове призначення яких для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відбулося з порушенням вимог закону під час дії заборони зміни такого цільового призначення.

Необґрунтованими є посилання сторони відповідача на те, що виходячи з практики (рішень) Європейського суду з прав людини недопустимим є втручання держави та її органів у право власника на мирне володіння своїм майном.

Верховний Суд України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 зазначив, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу даної Конвенції є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством та в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Враховуючи наведене, суд вважає, що "суспільним", "публічним" інтересом звернення Прокурора в інтересах держави до суду з даним позовом є задоволенням суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель, що може призвести до нераціонального використання земель сільськогосподарського призначення, виведення цих земель із сільськогосподарського обороту, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, закріплених у ст. 14 Конституції України та ст. 5 ЗК України.

За змістом ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що позивач від сплати судового збору за подачу до суду даного позову був звільнений, із відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп., що відповідає розміру судового збору, що підлягав сплаті на час звернення Прокурора до суду з цим позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий 05 лютого 2008 року на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 9,8879 га, розташовану за адресою: Київська область, Броварський район, Красилівська сільська рада, цільове призначення (використання): промислове виробництво, для розміщення промислово-логістичного центру, кадастровий номер НОМЕР_2, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500026.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий 05 лютого 2008 року на ім'я ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 8,9386 га, цільове призначення (використання): промислове виробництво, для розміщення промислово-логістичного центру, кадастровий номер НОМЕР_4, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010832500027.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.