Рішення

від 07.11.2017 по справі 761/27538/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27538/17

Провадження № 2/761/6572/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Піхур О.В.,

при секретарі Кияшко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ТАУРУС 8 , ОСОБА_2 про ненадання інформації та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ ТАУРУС 8 (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2) про ненадання інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син позивача ОСОБА_3. Спадкоємцями померлого є мати ОСОБА_1, дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_4. З 13.04.2016 року позивач стала співвласником ТОВ ТАУРУС 8 та ТОВ СПЕЦПРОДТОРГ ММ . Як вважає саме позивач, вона з 13.04.2016 року отримала право на отримання інформації щодо своїх коштів, які вкладені в дані підприємства та інформації щодо діяльності суб'єктів господарювання. 06.07.2017 року позивач та її представник звернулися до відповідача 2 із заявою про надання фінансової інформації щодо діяльності суб'єктів господарювання. Листом від 13.07.2017 року було відмовлено позивачу у наданні фінансової інформації щодо діяльності ТОВ ТАУРУС 8 та ТОВ СПЕЦПРОДТОРГ ММ . Позивач вважає дану відмову безпідставною, що призвело до завдання їй моральної шкоди.

Тому, позивач просив суд визнати дії відповідача 1 та відповідача 2 незаконними, в частині відмови у наданні інформації по листу позивача від 06.07.2017 року щодо отримання суми збитків по ТОВ ТАУРУС 8 ; зобов'язати відповідача 1 та відповідача 2 надати на адресу позивача фінансову інформацію, яка витребовувалася позивачем листом від 06.07.2017 року, стягнути з відповідача 2 суму завданої моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача 2 в розмірі 50000,00 грн. та судові витрати.

У судовому засіданні представник відповідача 2 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

У судове засідання позивач не з'явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судове засідання відповідач 1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Суд, заслухавши представника відповідача 2, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3.

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.11.2013 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Дашко Ю.О., спадщина складається з: 1/2 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕЦПРОДТОРГ ММ , код ЄДРПОУ 35676294, місцезнаходження якого: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160, в розмірі 131250 (сто тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят) грн. 00 коп., яка належала померлому на підставі свідоцтва, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю Спецпродторг ММ 17 січня 2013 року за 361, 1/2 частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ТАУРУС 8 , код ЄДРПОУ 33782905, місцезнаходження якого: 04073, : Київ, вул. Фрунзе, 160, в розмірі 173200 (сто сімдесят три тисячі двісті) грн. 00 коп., яка належала померлому на підставі свідоцтва, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю ТАУРУС 8 17 січня 2013 року за №1-17/01/13. Вартість 1/6 частки спадкового майна становить 50741 (п'ятдесят тисяч сімсот сорок одна) грн. 66 коп. Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку частки в статутному капіталі видано ОСОБА_1. Свідоцтво про право на спадщину на 1/6 частку частки в статутному капіталі видане ОСОБА_2 та 1/6 частку видане ОСОБА_4 22 лютого 2013 року (а.с. 12).

17.01.2017 року відповідач 2 звернулася до відповідача 1 із заявою на звільнення за власним бажанням з посади директора.

Наказом ТОВ ТАУРУС 8 від 17.01.2017 року відповідача 2 було звільнено з посади директора ТОВ ТАУРУС 8 .

Як вбачається із заяви про звільнення відповідача 2, підприємство фактично перебуває без власника, оскільки відповідно до Статуту підприємства від 13.09.2010 року жоден із спадкоємців не є учасником товариства, а лише мають право на вступ до учасників товариства, через важкі сімейні стосунки вони не можуть скликати збори учасників для ухвалення нової редакції статуту та вирішення питання про вступ до товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про органи управління юридичної особи.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником є померлий ОСОБА_3.

Відповідно ст. 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Відповідно п. 2.1. Статуту ТОВ ТАУРУС 8 від 13.09.2010 року засновником (учасником) товариства є ОСОБА_3.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про господарські товариства" господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Статтею 140 Цивільного кодексу України передбачено, що товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариства, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників. Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова "товариство з обмеженою відповідальністю".

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право, зокрема, одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

У відповідності до положень ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом, а також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Аналогічні норми закріплені і в ст. 88 Господарського кодексу України, відповідно якого передбачено, що учасники господарського товариства мають право, серед іншого, одержувати інформацію про товариство. На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо.

06.07.2017 року представник позивача звернувся до відповідача 2 із заявою про надання фінансової інформації щодо діяльності суб'єктів господарювання (а.с. 7).

Листом від 13.07.2017 року позивачу було відмовлено у наданні фінансової інформації щодо діяльності ТОВ ТАУРУС 8 та ТОВ СПЕЦПРОДТОРГ ММ .

Посилаючись на те, що відповідач 2 на зазначений запит не відповів, витребувану інформацію про діяльність товариства не надав, позивач просить суд зобов'язати відповідача 2 надати фінансову інформацію, яка витребовувалася позивачем листом від 06.07.2017 року.

За висновками суду, вказані твердження позивача є необґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" унормовано, що учасники товариства мають право, зокрема, одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

Як вбачається із п. 9.4 Статуту відповідача 1, при реорганізації юридичної особи - учасника товариства або у зв'язку із смертю громадянина - учасника товариства, правонаступники або спадкоємці відповідно мають переважне право вступу до товариства.

Отже, вказаними нормами та положеннями статуту передбачено право учасника товариства на отримання інформації щодо діяльності товариства, визначеної вказаними нормами, та передбачений обов'язок товариства надати учаснику для ознайомлення запитувану ним інформацію в межах закону.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Частинами 1 та 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, з урахуванням наведеного вище, не можливо зобов'язати відповідача вчинити дії, які не передбачені ані чинним законодавством України (ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", ст. 116 ЦК України, ст. 88 ГК України), ані статутом відповідача, а саме: зобов'язати відповідача 2 надати позивачу копії запитуваних позивачем документів, в той час, як вказаними нормами не передбачено обов'язку товариства надавати учаснику запитувану ним інформацію у письмовому вигляді (у вигляді ксерокопій), а є лише обов'язок надавати учаснику товариства для ознайомлення, визначену законом інформацію, з якої вже сам учасник має право робити виписки, фотографувати, копіювати (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.01.2015р. по справі №911/1551/14).

Окрім того, у п. 36 Пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами корпоративних спорів , визначено, що способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства (пункт "г" частини першої статті 10 Закону про господарські товариства, стаття 116 ЦК, частина перша статті 88 ГК) є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації. Господарське товариство зобов'язане надавати учаснику (акціонеру) на його вимогу лише документи звітного характеру (річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства) та інформацію, що міститься в установчих документах товариства, а не будь-яку інформацію щодо господарської діяльності товариства, якщо інше не передбачено установчими документами товариства. Зі змісту статті 9 Закону України від 2 жовтня 1992 р. N 2657-XII "Про інформацію" суди не вправі зобов'язувати товариство надати інші документи про діяльність товариства, оскільки це є незаконним втручанням у внутрішню господарську діяльність товариства.

Суд, врахувавши наведені правові норми та положення статуту ТОВ ТАУРУС 8 , беручи до уваги, що позивач та відповідач 2 не є взагалі учасниками товариства, відповідач 2, відповідно до наказу про звільнення, не є директором товариства, єдиним власником та учасником товариства є померлий ОСОБА_3, загальні збори учасників не скликалися, спадкоємці не вирішили питання про вступ до товариства, тому суд не вбачає правових підстав для визнання дій відповідачів незаконними та зобов'язання їх вчинити визначені в позові дії, з огляду на, що вбачає за необхідне у задоволенні позову в цій частині відмовити.

Згідно ч. 2 1 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4 ст. 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Враховуючи пояснення та надані у справі докази, суд вважає, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, не підтвердила завдання їй моральної шкоди, тому суд, приходить до висновку про відмову у виплаті моральної шкоди відповідачем 2.

Згідно ч. 1, 2 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (ст. 60 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 10, 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, врахувавши наведені правові норми та положення статуту ТОВ ТАУРУС 8 , беручи до уваги, що позивач та відповідач 2 не є взагалі учасниками товариства, відповідач 2, відповідно до наказу про звільнення, не є директором товариства, єдиним власником та учасником товариства є померлий ОСОБА_3, загальні збори учасників не скликалися, спадкоємці не вирішили питання про вступ до товариства, крім того, відповідачі прав позивача не порушували, завдання моральної шкоди позивачем не доведено, а тому, позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 57, 58, 60, 61, 84, 88, 169, 208, 209, 213, 214, 215, 218 ЦПК України; ст.ст. 23, 116, 140, 143, 1167 ЦК України; ст. 88 ГК України; Законом України "Про інформацію"; Законом України "Про господарські товариства", суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ ТАУРУС 8 , ОСОБА_2 про ненадання інформації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя