Ухвала

від 14.09.2017 по справі 619/2762/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційне провадження № 11сс/790/1516/17 Головуючий 1ї інстанції ОСОБА_1

Справа № 619/2762/17 - к Доповідач: ОСОБА_2

Категорія : у порядку КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року, якою відмовлено у задоволені клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017221280000159 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 04.09.2017 року відмовлено у задоволені клопотання прокурора Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42017221280000159 від 23.08.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, а саме на наявні посіви сої на земельній ділянці державної власності ( за межами населеного пункту), із земель запасу площею 13 га на території Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами: 6322082500:02:000:0084, 6322082500:02:000:0085, 6322082500:02:000:0267.

Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого, слідчий суддя виходив з того, що накладення арешту на посіви ( врожай) не узгоджується з вимогами чт.171 КПК України, щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні прокурора. Послався на те, що в супереч ст. 173 КПК України слідчим та прокурором не було доведено необхідність арешту врожаю з урахуванням конкретних обставин справи, а також не доведено будь-яких ризиків, які визначені законом.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду м.Харкова від 04.09.2017 року скасувати та ухвалити нову, якою клопотання прокурора задовольнити.

Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що при ухвалені оскаржуваної ухвали слідчим суддею не були враховані положення п.п.1,4 ч.2 ст.170 КПК України, якими передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення. Слідчий суддя, безпідставно посилається на положення ч.2 ст.171 КПК України, щодо відсутності в клопотанні точної вартості майна, що підлягає арешту, оскільки питання вартості майна не входить до обов`язкових вимог, які необхідно вказати у клопотання про арешт майна, дане питання буде встановлено лише після проведення комплексної судово економічної експертизи. Таким чином, вважає, ухвалу слідчого судді від 31.08.2017 року необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження та розглянувши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2017 року прокурор Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням в якому просив накласти арешт на наявні посіви сої на земельній ділянці державної власності ( за межами населеного пункту), із земель запасу площею 13 га на території Слатинської селищної ради Дергачівського району Харківської області, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами: 6322082500:02:000:0084, 6322082500:02:000:0085, 6322082500:02:000:0267.

Досудовим слідством встановлено, що на території Сластинської сільської ради самовільно зайняті та використовуються земельні ділянки державної форми власності, із земель запасу площею 13 га, яка межує з земельними ділянками з кадастровими номерами: 6322082500:02:000:0084, 6322082500:02:000:0085, 6322082500:02:000:026.

Клопотання обґрунтував тим, що у провадженні СВ Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017221280000159 від 23.08.2017 за ч. 1 ст. 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельних ділянок на території Краснокутського району Харківської області.

В обґрунтування клопотання про накладення арешту слідчий посилався на те, що врожай сої є доказом вчинення злочину та є речовим доказом у кримінальному провадженні. Крім того зазначає, що існує реальна загроза зміни або знищення речових доказів тому, з метою забезпечення цивільного позову, необхідно накласти арешт на зазначене майно.

До того ж, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співрозмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. А вартість майна зазначене у клопотанні прокурора, фактично не з`ясовано.

Слідчий суддя при постановлені оскаржуваної ухвали врахував наслідки арешту майна, так як земельні ділянки засіянісоєю, який має ваду псуватися, та врожай має бути зібраний у відповідний термін із застосуванням сільськогосподарської техніки, а доказів того, що посіви сої, на які прокурор має намір накласти арешт, будуть збережені, слідчому судді не були надані.

Відповідно до вимог ч.3 ст.171 КПК України, у клопотанні прокурора про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, іншої особи для забезпечення цивільного позову повинно бути зазначено:

1)розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;

2)докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Між тим, вказані вимоги КПК України прокурором при поданні клопотання не виконані.

Прокурор в клопотанні мотивував необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову.

Згідно ч.1 ст.128 КПК України цивільний позов заявляється, якщо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнову шкоду.

Як вказано в ч.4 ст.171 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову повинна бути співрозмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ст.173 КПК України слідчий суддя, суд, відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала не доведено існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також щодо необхідності такого арешту.

Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співрозмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в той час, як вартість майна, зазначеного в клопотанні прокурора фактично не з`ясовано.

Цивільний позов не заявлений і крім того, прокурором не було доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

Частина 3 ст. 214 КПК України містить, що здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Слідчим суддя вірно прийшов до висновку, що дане кримінальне провадження відкрито на підставі самостійного виявлення прокурором кримінального правопорушення. Прокурором з метою захисту прав Головного управління Держгеокадастру у Харківській області вказане кримінальне провадження не порушувалось, зазначений орган виконавчої влади до участі у проваджені не залучався, його представники не допитані по кримінальному провадженню.

Належного обґрунтування, що майно є доказом по справі і відповідає критеріям ст.98 КПК України клопотання та додані до нього матеріали не містять.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що слідчий суддя достатньо ретельно перевірив доводи, які були викладені в клопотанні слідчого та прийняв мотивовану та обґрунтовану ухвалу, підстав для скасування якої, за доводами апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу прокурора Дергачівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 відхилити.

Ухвалу слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 04 вересня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий -

Судді -