Постанова

від 02.11.2017 по справі 820/537/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2017 р. справа № 820/537/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рентгенівського обладнання "Квант" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод рентгенівського обладнання "Квант" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 30.09.2016 та № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 14.12.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 409/20-40-14-02-07/32871873 від 27.07.2016 року, а тому підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, висновки якого стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Фахівцями відповідача на підставі направлень від 30.06.2016 року №№ 3760, 3761, 3762, 3763, 3764, 3765, 3766 згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 75, ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року.

Результати перевірки викладені в акті № 409/20-40-14-02-07/32871873 від 27.07.2016 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 7 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість , в результаті чого ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" занижено ПДВ в сумі 1678104 грн., а також встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 податкової декларації з ПДВ) у відповідних податкових періодах на загальну суму 675637 грн.;

- п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету;

- п. 2.8 глави 2 Положення № 637, а саме встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" на кінець дня у сумі 1300 грн. протягом 4 днів, згідно видаткового касового ордера № 31 від 25.11.2013 року (зазначена сума отримана одержувачем коштів 29.11.2013 року).

Позивач, не погодившись з висновками акту перевірки, надав до Головного управління ДФС у Харківській області свої заперечення.

ГУ ДФС у Харківській області розглянуто заперечення ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" та листом від 27.09.2016 року № 5467/10/20-40-14-02-16 надано відповідь, в якій зазначено, що висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.09.2016 року №№ НОМЕР_1, НОМЕР_5, НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8.

ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант", не погодившись із вказаними рішеннями податкового органу, звернулось до ДФС України зі скаргою.

Рішенням ДФС України від 08.12.2016 року № 26567/6/99-99-11-01-01-25 скаргу ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" частково задоволено, скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.09.2016 року №№ НОМЕР_5, НОМЕР_8 в частині зменшення податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Крістал-Торг , ТОВ Рокфор-Маркет , ТОВ Біглайн , ТОВ Євроконсалтинг-софт , ТОВ Світ-Маркет , ТОВ РТП Таргет , ТОВ Техпромсталь , ТОВ Парадайз Компані та у відповідній частині санкцій; скасовано податкові повідомлення - рішення від 30.09.2016 року №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7 в частині зменшення витрат по взаємовідносинах з ТОВ Компані Продіс , ТОВ Лакрос ЛТД , ТОВ Лікон-Трейд , ПП Калісто , ТОВ Крістал-Торг , ТОВ Рокфор-Маркет , ТОВ Біглайн , ТОВ Євроконсалтинг-софт , ТОВ Світ-Маркет , ТОВ РТП Таргет , ТОВ Техпромсталь , ТОВ Парадайз Компані та в частині визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток по операціх за період 2015-2016 років, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь ТОВ МПК Фенікс , ТОВ Схід-Опт-Торг , ТОВ Віва-Торг , ТОВ Харпромгруп , ТОВ Алсан плюс , ТОВ Овен - 2014 , ТОВ Рейлтек , ПП фірма Олбі та у відповідній частині штрафних санкцій; залишено без змін податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області від 30.09.2016 року № НОМЕР_1.

На підставі вищезазначеного, ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 14.12.2016.

Позивач, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 30.09.2016 та № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 14.12.2016, звернувся до суду із даним позовом.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Приписами підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Також, відповідно до пункту 198.3 статт198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 03.03.2016 року по справі № К/800/11712/15.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України встановлено, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Відповідно до абзацу 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З дослідженого акту перевірки № 409/20-40-14-02-07/32871873 від 27.07.2016 року та, з урахуванням розшифровки сум донарахувань в розрізі контрагентів, судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 14.12.2016 слугував висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами - ТОВ Анкара груп , ТОВ МПК Фенікс , ТОВ СК Вавилон , ТОВ Схід-опт-торг , ТОВ КП Пріоритет , ТОВ Віва-Торг , ТОВ Харпромгруп , ТОВ Алсан Плюс , ТОВ Обен-2014 , ТОВ Рейлтек , ПП фірма Олбі , ТОВ Лінда 2012 .

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ТОВ СК Вавилон (постачальник) укладено аналогічні за своєю правовою природою договори купівлі - продажу № СК-04/2014 від 23.03.2014 року та № СК-05/2014 від 05.05.2014 року (т.2 зворотній бік а.с.91-92, 94), виконання яких підтверджується видатковими накладними № РН-290403 від 29.03.2014 року, № РН-140501 від 14.05.2014 року, специфікаціями до вказаних договорів, платіжними дорученнями № 204, № 234 (т.2 а.с. 91-93, 95-97).

Реальність виконання умов договору № 100869 від 10.08.2015 року, украденого між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ТОВ Алсан Плюс (продавець) підтверджується видатковою накладною № 2073 від 17.08.2015 року, платіжним дорученням № 559 від 17.08.2015 року (т.2 а.с. 98-100).

На підтвердження вчинення господарських операцій між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ПП фірма Олбі (постачальник), позивачем залучено до матеріалів справи договір № К-03/16 від 11.03.2016 року, специфікацію до вказаного договору, рахунок-фактуру № РН-14031 від 14.03.2016 року, видаткову накладну № РН-14031 від 14.03.2016 року та платіжне доручення № 228 від 14.03.2016 року (т.2 а.с. 198-202).

Також, між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ТОВ Лінда 2012 (постачальник) укладено аналогічні за своїм предметом договори № 01-07/2013 від 01.07.2013 року та № 18-04/13 від 18.04.2013 року, про покупку комплектуючих матеріалів в асортименті, виконання яких підтверджується видатковими накладними № 13702 від 02.07.2013 року, № Л-0426/1 від 26.04.2013 року, № Л-0423/1 від 23.04.2013 року, специфікаціями, платіжними дорученнями № 20 від 23.03.2013 року, № 35 від 02.07.2013 року та банківською випискою (т.2 а.с. 206-213).

Реальність вчинення господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ Харпромгруп (постачальник) згідно договору № 19/08 від 19.08.2015 підтверджується видатковою накладною № ХП-168 від 25.08.2015 року, специфікацією до договору, платіжним дорученням № 622 від 08.09.2015 року (т.2 а.с. 217-219).

З приводу взаємовідносин ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ Віва-Торг (постачальник), то, як вбачається з матеріалів справи, вони склались на підставі договору № 7/15К від 20.07.2015 року, виконання якого підтверджується специфікацією, рахунком - фактурою № РФ-200715/12 від 20.07.2015 року, видатковою накладною № РН-290715/4 від 29.07.2015 року та платіжними дорученнями (т.2 а.с. 220-229).

На підтвердження реальності виконання господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ Обен-2014 (постачальник) позивачем залучено до матеріалів справи договір № 8/15-К від 27.08.2015 року, специфікаціях, видаткові накладні № РН-310801 від 31.08.2015 року, № РН-150901 від 15.09.2015 року, платіжні доручення № 602 від 01.09.2015 року, № 657 від 15.09.2015 року (т.2 а.с. 233-237).

Щодо взаємовідносин ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ Рейлтек (постачальник), то вони сформувались на підставі аналогічних договорів № 07/12-К від 07.12.2015 року та № 06/0116-К від 06.01.2016 року, виконання яких підтверджується видатковими накладними № РН-101201 від 10.12.2015 року, № РН-130101 від 13.01.2015 року, специфікаціями, платіжним дорученням № 995 від 11.12.2015 року, № 25 від 13.01.2016 року (т.2 а.с. 244-249).

Також, позивачем залучено до матеріалів справи договір купівлі - продажу № 2/2015 від 20.03.2015 року, у відповідності до якого ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" закуплено у ТОВ МПК Фенікс комплектуючі матеріали, що підтверджується специфікацією, видатковою накладною № РН-240302 від 24.03.2015 року, податковими накладними № 63 від 24.03.2015 року, № 92 від 24.03.2015 року з розрахунком коригування кількісних та вартісних показників, картками рахунку № 631, платіжним дорученням № 212 від 26.03.2015 року (т. 4 а.с. 194-205).

Реальність виконання господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ТОВ Анкара Груп (постачальник) згідно договору № 1 від 01.12.2014 року підтверджується специфікацією, видатковими накладними, податковими накладними, картками рахунку 631, платіжним дорученням (т.4 а.с. 206-227).

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) та ТОВ КП Пріоритет укладено аналогічні за своєю правовою природою договори купівлі-продажу № 11/2014 від 25.11.2014 року та № 12/2014 від 19.12.2014 року, виконання яких підтверджується специфікаціями, видатковими накладними, податковими накладними з доказами їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, картками рахунку 631, платіжними дорученнями (т. 4 а.с. 170-193).

Реальність вчинення господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (покупець) з ТОВ Схід-опт-торг (постачальник), позивачем залучено до матеріалів справи аналогічні за своєю правовою природою договори № К-08/15 від 14.08.2015 року, № К-12/15 від 14.12.2015 року, № К-01/16 від 05.01.2016 року, специфікації до вказаних договорів, видаткові накладні, платіжні доручення (т.3 а.с. 250, т.4 а.с. 1-13).

Також, позивачем залучено до матеріалів справи копії податкових накладних, які були виписані контрагентами позивача на виконання вищезазначених правочинів з доказами реєстрації вказаних податкових накладних до Єдиного реєстру, зауважень щодо чого у відповідача не виникло (т.4 а.с. 176-250, т. 5 а.с. 1-38).

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача (т.4 а.с. 151-152) потреба в укладенні вищезазначених правочинів та, відповідно, купівля комплектуючих механізмів зумовлена необхідністю виготовлення комплексів рентгенівського діагностичного обладнання, що відповідає господарській діяльності ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант", на підтвердження чого позивачем залучено до матеріалів справи копії комплектації комплексів рентгенівського діагностичного обладнання, оборотно-сальдові відомості по рахунку № 361 за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 Готова продукція , а також подорожні листи на підтвердження подальшого транспортування викоготовленого обладнання, зауважень щодо чого у контролюючого органу не виникло як під час проведення перевірки, так і в ході судових засідань (т.4 а.с. 228-250, т.5 а.с. 1-162, т.5 а.с. 91-108).

Факт наявності у ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" транспортних засобів підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, протоколом перевірки стану транспортного засобу, копією полісу обов'язкового страхування (т.3 а.с. 16-18).

Наявність у ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" необхідного кваліфікованого персоналу підтверджується довідками про персонал за 2013-2016 роки, зауважень щодо чого у контролюючого органу не виникло.

Окрім того, згідно пояснень представника позивача 05.07.2017 року Слідчим СУ ГУНП у Харківській області вилучено первинні документи ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант", у тому числі і договори на реалізацію готової продукції, що підтверджується протоколом обшуку від 05.07.2017 року (т. 5 а.с. 81-90).

Щодо позиції контролюючого органу про необхідність оформлення ТТН, то суд зазначає, що дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними, а тому судом до уваги не приймається.

З приводу позиції контролюючого органу щодо наявності вироків суду по кримінальним справам по контрагентам позивача - ТОВ Крістал-Торг , ТОВ Лакрос ЛТД , то суд зазначає, що донарахування по взаємовідносинам із вказаними підприємствами не включено контролюючим органом до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень згідно наданого відповідачем розрахунку, а тому судом до уваги не приймаються.

Щодо твердження представника відповідача про банкруцтво ІП Калісто та ТОВ Рокфор Маркет , то суд зазначає, що донарахування по взаємовідносинам із вказаними підприємствами також не включено контролюючим органом до оскаржуваних податкових повідомлень - рішень згідно наданого відповідачем розрахунку, а взаємовідносини позивача з ТОВ Лінда 2012 завершено в 2013 році, тобто до моменту визнання у 2014 році вказаного підприємства банкрутом, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість такої позиції податкового органу.

Також в акті перевірки, контролюючий орган зазначає, що відповідно до даних електронних баз ДПІ не вбачається за можливе визначити походження товарів, придбаного позивачем у вказаних контрагентів, однак суд звертає увагу, що чинне законодавство України не ставить вимогу до покупця про надання інформації від продавця про походження товарів. Господарські операції позивача за цей період знайшли своє відображення у його господарській, доказів на спростування чого відповідачем до суду не надано.

З приводу посилань відповідача на дані баз даних «автоматизованої системи співставлення розшифрованих податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів при співставлення даних» АС» Податковий блок» , «Архів електронної звітності» , як на підставу визначення нереальності господарських операцій ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант", то суд зазначає, що процес співставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту й характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Отже, питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

З приводу зауважень контролюючого органу щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ «СК ОСОБА_2» (т.1 а.с. 83), то суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Аналізуючи положення п.73.5 ст.73 ПК України, суд приходить до висновку, що зустрічна звірка може бути проведена податковим органом лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу, оскільки зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними з метою з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як вбачається з наведених норм, проведення зустрічної звірки можливе виключно у разі наявності у податкового органу (відповідача) необхідної інформації та документів, адже у протилежному випадку у контролюючого органу відсутні дані, які необхідні для співставлення.

Водночас, жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів позивачем, предмету правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів, відповідачем в акті перевірки позивача не наведено.

Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між ТОВ «СК ОСОБА_2» та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника предметом перевірки не є.

Щодо висновків контролюючого органу про те, що діяльність ТОВ СК Вавилон підпадає під ознаки спеціальної судової доктрини Угода по кроках (т.1 а.с. 84), то суд зазначає, що це лише доктрина, яка, в свою чергу, являє собою вчення, теорію або систему поглядів групи людей щодо того чи іншого питання.

Поряд з цим, відповідачем не надано до суду доказів того, що чинне законодавство України містить механізми застосування та поняття "Угоди по крокам", приймаючи до уваги те, що вказана доктрина не закріплена в жодному законодавчому акті України та не ратифікована Верховною Радою України, а відтак її застосування в практичній діяльності органів фіскальної служби не має під собою правового підґрунтя.

З приводу позиції ГУ ДФС у Харківській області щодо отримання від ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області висновку про результати відпрацювання ризикового платника податків ТОВ «СК ОСОБА_2» та отримання від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області узагальненої податкової інформації щодо ТОВ Віва-Торг , відповідно до яких контролюючому органу не вдалось встановити місцезнаходження вказаних підприємств (т.1 а.с. 83, 90), то суд зазначає, що відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаними контрагентами у момент їх укладення та виконання. Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну з сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Також наявність або відсутність окремих документів, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків мали місце у зв'язку з його господарською діяльністю. Крім того, позивач не відповідає за дії своїх контрагентів, а відтак, дані перевірки контрагентів не свідчать про нереальність чи фіктивність усіх договорів з даними контрагентами.

Таким чином, з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, та враховуючи висновки податкового органу викладені в акті перевірки, а також принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, згідно якого негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи (позивача), та добросовісність платника податків, а також достовірність задекларованих таким платником даних податкового обліку, що презюмується податковим законодавством, зокрема, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), суд приходить до висновку, що позивачем підтверджено реальність проведених операцій з придбання ТМЦ у контрагентів.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 28.01.2016 року по справі № К/800/64018/13.

Надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення вимог чинного законодавства та/чи звичаїв ділового обороту.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду, а саме: договорами, рахунками-фактурами, специфікаціями, видатковими накладними.

Відповідачами не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах за умови, що такий постачальник зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений ст. 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" виконано вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагентів.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідають діючому законодавству України, суперечать господарській діяльності підприємства чи спрямовані на порушення звичаїв ділового обороту.

Окрім того, суд зазначає, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником ПДВ до бюджету. Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у процесі сплати податків до бюджету. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Доказів побудови позивачем фінансово-господарських правовідносин на підставі свідомого укладання договору з фіктивним підприємством з метою перенесення податкового навантаження на особу, яка не виконує свої податкові зобов'язання, податковим органом не представлено.

Крім того, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Суд зазначає, що в силу закону, отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Поряд з цим, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження визнання правочинів недійсними або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, зокрема обвинувальний вирок суду по кримінальній справі по контрагентам позивача, або відповідного рішення суду, як того вимагають приписи чинного законодавства.

Водночас, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, який несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів.

Щодо перевірки дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток при взаємовідносинах з контрагентами, то контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Завод рентгенівського обладнання "Квант" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, то суд зазначає, що факт реальності господарських операцій з контрагентами ТОВ Анкара груп , ТОВ СК Вавилон , ТОВ КП Пріоритет , ТОВ Лінда 2012 доведено вище.

Таким чином, враховуючи, що усі первинні документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам чинного законодавства, висновок відповідача щодо встановлення позивачу порушення п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та відповідно донараховання податку на прибуток є необґрунтованим.

Підсумовуючи вищезазначене, суд зазначає, що господарські операції позивача з ТОВ Анкара груп , ТОВ МПК Фенікс , ТОВ СК Вавилон , ТОВ Схід-опт-торг , ТОВ КП Пріоритет , ТОВ Віва-Торг , ТОВ Харпромгруп , ТОВ Алсан Плюс , ТОВ Овен-2014 , ТОВ Рейлтек , ПП фірма Олбі , ТОВ Лінда 2012 мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 14.12.2016 є протиправними та підлягають скасуванню.

З приводу правомірності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 30.09.2016, яким позивачу нараховано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки (т.1 а.с. 134-135), контролюючим органом встановлено понадлімітний залишок готівки в касі підприємства на кінець дня у сумі 1300,00 грн. протягом 4 днів, згідно видаткового касового ордера № 31 від 25.11.2013 року (зазначена сума отримана одержувачами коштів 29.11.2013 року), чим порушено п. 2.8 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (надалі - Положення № 637).

Так, у відповідності до п. 2.8 глави 2 Положення № 637. підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.

За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства (підприємця) може здаватися до операторів поштового зв'язку та небанківських фінансових установ, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів без відкриття рахунку.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням платіжних пристроїв та через пункти приймання готівки) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством надано право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Поряд з цим, згідно п. 5.9 глави 5 Положення № 637, готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, до обслуговуючих банків не пізніше наступного робочого дня банку або були видані для використання підприємством відповідно до законодавства (без попереднього здавання їх до банку і одночасного отримання з каси банку на зазначені потреби) наступного дня на потреби, які пов'язані з діяльністю підприємства.

Як вбачається з пояснень представника позивача (т.1 а.с. 24), грошові кошти у розмірі 1300, 00 грн. видані за видатковим касовим ордером № 31 від 25.11.2013, були оприбутковані до каси підприємства за прибутковим касовим ордером № 14 від 25.11.2013 року (на суму 1300,00 грн.), що також підтверджується копією листа касової книги за 25.11.2013 року (т.3 а.с. 14-15), доказів на спростування чого представником відповідача до суду не надано.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивачем не допущено перевищення ліміту касу у контексті розуміння Положення № 637, що також підтверджується вищезазначеними доказами, то суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 30.09.2016.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод рентгенівського обладнання "Квант" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, а податкові повідомлення - рішення ГУ ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 30.09.2016 та № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 14.12.2016 року підлягають скасуванню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рентгенівського обладнання "Квант" до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 30.09.2016 та № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 від 14.12.2016.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рентгенівського обладнання "Квант" (61052, м. Харків, вул. Конєва, буд. 4, код ЄДРПОУ 32871873) сплачену суму судового збору в розмірі 29 741 (двадцять дев'ять тисяч сімсот сорок одна) грн. 09 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 46, код ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 листопада 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников