Ухвала

від 08.11.2017 по справі 820/8258/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2017 року м. Київ К/800/33421/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2015

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016

у справі № 820/8258/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛІТ НАФТА (далі - позивач, ТОВ ЕЛІТ НАФТА )

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (далі - відповідач, Житомирська ОДПІ)

про скасування рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ ЕЛІТ НАФТА звернулось до суду з адміністративним позовом до Житомирської ОДПІ, в якому просило:

скасувати рішення Житомирської ОДПІ, оформлених у формі наказів № 2719 від 03.12.2014, № 1978 від 29.08.2014, № 2227 від 02.10.2014 про проведення документальних позапланових перевірок ТОВ ЕЛІТ НАФТА (код ЄДРПОУ 37151670);

визнати протиправними дії Житомирської ОДПІ з проведення документальних позапланових перевірок ТОВ ЕЛІТ НАФТА , за результатами яких складено акти № 8823/06-25-22-01/37151670 від 23.12.2014, № 5733/06-25-22-02/37151670/0100 від 18.09.2014, № 6669/06-25-2202/37151670/0100 від 22.10.2014;

визнати протиправними дії Житомирської ОДПІ зі складання актів № 8823/06-25-22-01/37151670 від 23.12.2014, № 5733/06-25-2202/37151670/0100 від 18.09.2014, № 6669/06-25-22-02/37151670/0100 від 22.10.2014;

визнати протиправними дії Житомирської ОДПІ зі встановлення висновків в актах перевірки № 8823/06-25-22-01/37151670 від 23.12.2014, № 5733/06-25-22-02/37151670/0100 від 18.09.2014, № 6669/06-25-2202/37151670/0100 від 22.10.2014, складених за результатами проведення перевірок ТОВ ЕЛІТ НАФТА ;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000572202 від 09.10.2014, № 0000612202 від 07.11.2014, № 0000042201 від 15.01.2015;

визнати протиправними дії Житомирської ОДПІ щодо внесення змін до електронної бази даних Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України Податковий блок , інформаційної бази результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ Аудит , а також до інтегрованої картки ТОВ ЕЛІТ НАФТА , внесених на підставі висновків актів перевірок № 8823/06-25-22-01/37151670 від 23.12.2014, № 5733/06-25-22-02/37151670/0100 від 18.09.2014, № 6669/06-25-2202/37151670/0100 від 22.10.2014 та № 5571/06-25-22-01/37151670 від 12.09.2014;

зобов'язати Житомирську ОДПІ відновити суми податкового кредиту та зобов'язань ТОВ ЕЛІТ НАФТА в електронній базі даних Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України Податковий блок , інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ Аудит , а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в актах № 8823/06-25-22-01/37151670 від 23.12.2014, № 5733/06-25-22-02/37151670/0100 від 18.09.2014, № 6669/06-25-2202/37151670/0100 від 22.10.2014 та № 5571/06-25-22-01/37151670 від 12.09.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000572202 від 09.10.2014, № 0000612202 від 07.11.2014, № 0000042201 від 15.01.2015, прийняті Житомирською ОДПІ. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Враховуючи те, що касатор-відповідач оскаржує судові рішення в частині задоволених позовних вимог, позивачем дані рішення не оскаржені, касаційна інстанція не знаходить необхідності аналізувати решту судових рішень, перевіряючи їх законність та обґрунтованість.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ ПРАУС та ТОВ КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ за квітень 2014 року, а також ТОВ БАРИЛИТ ПЛЮС та ТОВ КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ за травень 2014 року , за результатами якої складено акт № 5733/06-25-22-02/37151670/0100 від 18.09.2014, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено наступні порушення ТОВ ЕЛІТ НАФТА : відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість, який підпадає під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 187, ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) по операціях з придбання товарів у ТОВ ПРАУС , ТОВ КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ , ТОВ БАРИЛІТ ПЛЮС на суму ПДВ 7 458 781,00 гривня за квітень 2014 року - 1 062 483,00 гривні, за травень 2014 року - 6 396 298,00 гривень та по операціях з продажу цих товарів ТОВ ВТФ АВІАС та ТОВ ПРАЙМ БІЗНЕС ЛТД за квітень-травень 2014 року на суму ПДВ 4 466 713,00 гривень; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 ПК України, підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 2 992 068,00 гривень.

На підставі висновків викладених в акті перевірки № 5733/06-25-22-02/37151670/0100 від 18.09.2014, Житомирською ОДПІ складено податкове повідомлення-рішення № 0000572202 від 09.10.2014, яким ТОВ ЕЛІТ НАФТА збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 488 152,00 гривні, з яких у тому числі 2 992 101,00 гривня за основним платежем, 1 496 051,00 гривня за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Крім того, судами встановлено, що у період з 02.10.2014 по 15.10.2014 Житомирською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ ТАЛИС ПЛЮС та ТОВ КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ за червень 2014 року, а також ТОВ АНТАРЕС за липень 2014 року, за результатами якої складено акт № 6669/06-25-22-02/37151670/0100 від 22.10.2014, згідно висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ ЕЛІТ НАФТА : відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість, який підпадає під визначення ст. 22, ст. 185, ст. 187, ст. 198 ПК України по операціях з придбання товарів ТОВ ТАЛИС ПЛЮС , ТОВ КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ , ТОВ АНТАРЕС на суму ПДВ 7 289 848,00 гривень та по операціях з продажу цих товарів ТОВ ВТФ АВІАС на загальну суму 10 509 740,59 гривень, в т.ч. ПДВ 2 101 948,12 гривень, ТОВ ДЕЛЮКС КОМПАНІ на загальну суму 6 085 541,95 гривня, в т.ч. ПДВ 1 014 256,99 гривень ТОВ ГОЛД СЕРВІС ПЛЮС на загальну суму 979 529,00 гривень, в т.ч. ПДВ 195 905,81 гривень; п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1., п. 201.7 ст. 201 ПК України, підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 3 977 737,00 гривень.

На підставі висновків викладених в акті перевірки № 6669/06-25-22-02/37151670/0100 від 22.10.2014, Житомирською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000612202 від 07.11.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 966 606,00 гривень, з них за основним платежем 3 977 737,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 1 988 869,00 гривень.

Також, у період з 03.12.2014 по 16.12.2014 відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності визначення податкового кредиту при здійсненні взаємовідносин з ТОВ ПРАУС за період з 01.05.2014 по 31.07.2014, результати якої оформлено в акті № 8823/06-25-22-01/37151670 від 23.12.2014, згідно висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ ЕЛІТ НАФТА : п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 ПК України підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 2 493 789,00 гривень.

На підставі висновків викладених в акті перевірки № 8823/06-25-22-01/37151670 від 23.12.2014, відповідачем складено податкове повідомлення рішення № 0000042201 від 15.01.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 740 684,00 гривні, з них за основним платежем 2 493 789,00 гривень, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 246 895,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що складені Житомирською ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0000572202 від 09.10.2014, № 0000612202 від 07.11.2014, № 0000042201 від 15.01.2015 є неправомірними, оскільки контролюючим органом не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання послуг у контрагента, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до положень п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, що діяла на момент вчинення господарських операцій) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 ПК України.

Водночас, ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги первинні документи, які складені на підтвердження фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, та приймаючи рішення про скасування податкових повідомлень-рішень, суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій, у охопленому перевіркою періоді, між ТОВ ЕЛІТ НАФТА та його контрагентами ТОВ ПРАУС , ТОВ КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ , ТОВ БАРИЛИТ ПЛЮС , ТОВ ТАЛИС ПЛЮС , ТОВ АНТАРЕС та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, видатковим накладним. У зв'язку з отриманням товару відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ЕЛІТ НАФТА (покупець) та ТОВ ПРАУС (постачальник) укладено наступні договори поставки нафтопродуктів: № 01/10 від 01.04.2014; № 01/54 від 01.04.2014; № 01/13 від 10.04.2014; № 22/39 від 22.04.2014; № 04/2 від 04.04.2014; № 15/2 від 15.04.2014; № 15/8 від 15.04.2014. Вказані договори є типовими і відповідно до п. 1 зазначених договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

На виконання умов вищенаведених договорів сторонами укладено додаткові угоди. Згідно умов наведених додаткових угод постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.04.2015 зазначені в додатковій угоді види товарів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та переходу товару від постачальника до покупця позивачем надано акти приймання-передачі нафтопродуктів, платіжні доручення.

Щодо господарських відносин між ТОВ ЕЛІТ НАФТА (покупець) та ТОВ КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ (постачальник), судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами за квітень 2014 року були укладені наступні договори поставки, а саме: № 10/14-П від 27.03.2014; № 92/14-П від 19.04.2014; № 78/14-П від 15.04.2014; № 49/14-П від 11.04.2014. Зазначені договори є типовими і відповідно до п. 1 договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ, надалі по договору - товар. Одиниця виміру товару - метрична тонна.

На виконання умов договорів поставки сторонами укладено додаткові угоди, відповідно до яких продавець зобов'язується поставити на умовах (АЗС покупця), а покупець прийняти визначені у додатковій угоді до договору поставки нафтопродукти, а також сторони дійшли згоди щодо строку поставки товару.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та переходу товару від постачальника до покупця позивачем надано акти приймання-передачі нафтопродуктів, платіжні доручення, карточки рахунків та обороно-сальдові відомості.

Щодо господарських відносин між ТОВ ЕЛІТ НАФТА (покупець) та ТОВ БАРИЛИТ ПЛЮС (постачальник), судами встановлено, що між сторонами за травень 2014 року були укладені наступні договори поставки нафтопродуктів, а саме: № 01/12-НП від 01.05.2014 року; № 01/66-НП від 01.05.2014 року; № 21/31-НП від 21.05.2014 року; № 21/9-НП від 21.05.2014. Зазначені договори є типовими і згідно пункту 1 зазначених договорів, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

На виконання умов договорів сторонами укладено додаткові угоди в яких зазначено, що постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW (резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтопродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтопродукт на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.05.2014 зазначені в додатковій угоді види товарів.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та переходу товару від постачальника до покупця позивачем надано акти приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, платіжні доручення, карточки рахунків та обороно-сальдові відомості.

Щодо господарських відносин між ТОВ ЕЛІТ НАФТА (покупець) та ТОВ ТАЛИС ПЛЮС (постачальник), судами встановлено, що 01.06.2014 між сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів № 01/06-120.

На виконання п. 4.1. умов договору між сторонами укладено додаткову угоду № 14063000000063 від 01.06.2014 відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW - (Резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтпродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтпродукт на правах власності або використовуються ними на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 30.06.2014 види товарів визначені в цій додатковій угоді.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та переходу товару від постачальника до покупця позивачем надано акт приймання-передачі нафтопродуктів, податкову накладну.

Крім того, судами встановлено, що між ТОВ ЕЛІТ НАФТА (покупець) та ТОВ АНТАРЕС 01.07.2014 укладено договір поставки нафтопродуктів № ДГ-0107-13.

На виконання умов договору, між сторонами укладено додаткову угоду № 140731000000026 від 01.07.2014 відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW - (Резервуари нафтобаз ПАТ Дніпронафтпродукт і інших нафтобаз, що належать ПАТ Дніпронафтпродукт на правах власності або використовуються ними на підставі цивільно-правових договорів), а покупець прийняти до 31.07.2014 види товарів визначені в цій додатковій угоді.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій та переходу товару від постачальника до покупця позивачем надано акт приймання-передачі нафтопродуктів, податкову накладну.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент укладання договорів поставки та додаткових угод до них, у контрагентів були в наявності нафтопродукти, які вже перебували на зберіганні в ПАТ Дніпронафтопродукт , а тому була відсутня необхідність у їх транспортуванні. Таким чином право власності на нафтопродукти від контрагентів до ТОВ ЕЛІТ НАФТА переходило на підставі договорів поставки, додаткових угод, актів приймання-передачі. Крім того, ПАТ Дніпронафтопродукт листами від контрагентів був повідомлений про перехід права власності на нафтопродукт.

Відповідно до п. 14.5 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 встановлено, що приймання нафти і нафтопродуктів, які не належать підприємству, також відображається в журналі обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП.

Згідно з п. 6.1 Зберігання нафтопродуктів Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20.05.2008 № 281/171/578/155 встановлено, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Відповідно до п. 1 договору зберігання № 2607/10-6 від 26.07.2010, зберігач зобов'язується приймати та зберігати нафтопродукти та інші ТМЦ, які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою. Зберігач зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності товару. Своєчасно проводити відпуск товарів поклажодавцю згідно умов визначених в договорі, після отримання від поклажодавця заявок та всіх документів необхідних для відвантаження. Оплата послуг поклажодавцем здійснюється щомісячно в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок зберігача на підставі відписаних сторонами актів виконаних робіт протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами таких актів. Вартість послуг зі зберігання визначається в протоколах узгодження ціни та зберігання, які є невід'ємною частиною цього договору. Вартість додаткових послуг за договором узгоджується сторонами та фіксується окремою угодою.

Судами встановлено, що з метою перевезення власних нафтопродуктів зі складів ПАТ Дніпронафтопродукт , позивачем укладені наступні договори перевезення, а саме: договір № Е03/13 перевезення вантажів від 18.03.2013 з ТОВ ЕКО-ВЕЙ ; договір № 100 про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 28.11.2012 з ТОВ Торговий дім Кременчукнафтопродуктсервіс .

На підтвердження їх реальності надано акти прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), податкові накладні, картки обліку роботи автомобілів, реєстри до актів виконаних робіт, додаткові угоди. Реальність здійснення перевезення також підтверджується долученими до матеріалів справи та дослідженими судами ТТН.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що придбаний товар у вищезазначених контрагентів, в подальшому позивачем реалізовано через мережі АЗС (АГЗС). Так, в квітні 2014 року відповідно до договорів оренди (суборенди) у користуванні позивача перебувало 28 АЗС (АГЗС), що підтверджується реєстром договорів оренди АЗС. Крім того, у вказаний період у трудових відносинах з позивачем середньооблікова штатна чисельність працюючих становила 281 осіб. Всі зміни майнового стану позивача відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що первинні і розрахункові документи ТОВ ЕЛІТ НАФТА , що були надані для перевірки, не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст. 44 ПК України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем не спростовано обставин реальності господарських взаємовідносин між позивачем та контрагентами, та вважає вірним висновок про дотримання позивачем вимог чинного законодавства при формуванні податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів першої та апеляційної інстанцій щодо неправомірності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з посиланням на акти № 1609/26-55-22-08/38544588 від 10.06.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ КИЇВ ЛІКВІД ПЕТРОЛЕУМ (податковий номер 38544588) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 , № 2022/04-66-22-03/38361609 від 24.07.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ БАРИЛИТ ПЛЮС (код ЄДРПОУ 38361609) від час здійснення господарських відносин з контрагентами за травень 2014 року , № 750/04-62-22-3/38361594 від 22.07.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТАЛІС ПЛЮС (код ЄДРПОУ 38361594) щодо підтвердження реальність здійснення господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2014 року , № 175/04-61-22-2/31037491 від 21.08.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ АНТАРЕС (код ЄДРПОУ 31037491) з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 , № 627/37276126 від 11.06.2014 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ПРАУС (код ЄДРПОУ 37276126) щодо підтвердження реальності здійснення господарських відносин їх реальності та повноти відображення в обліку за квітень 2014 року , як на доказ вчинення порушень позивачем, оскільки обставини, встановлені в ході складання вказаних актів не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

ПК України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі № 820/8258/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько