Постанова

від 06.11.2017 по справі 908/2507/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017 справа № 908/2507/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2: від третьої особи-3: ОСОБА_4 - за довіреністю; ОСОБА_5 - за довіреністю; не з'явився; не з'явився; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор", м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 (підписано 24.11.2015) у справі№ 908/2507/15-г (головуючий суддя Алейникова Т.Г., судді Колодій Н.А., Серкіз В.Г.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Координатор", м. Запоріжжя доПублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1.Державного підприємства "Український інститут по проектуванню металургійних заводів", м. Дніпро; 2.Приватного акціонерного товариства "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет", м. Харків; 3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Веза-Україна", м. Харків простягнення 220 462 грн. 99 коп. В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року до господарського суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор", м. Запоріжжя (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення 220 462,99 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 у справі № 908/2507/15-г на підставі ст. 27 ГПК України до участі у справі було залучено у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Український інститут по проектуванню металургійних заводів", м. Дніпро (Третя особа-1), Приватне акціонерне товариство "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет", Харків (Третя особа-2) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Веза-Україна", м. Харків (Третя особа-3).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що видаткові накладні містять всю необхідну інформацію про предмет та ціну товару, підписані особою, яка на той час була працівником підприємства Відповідача, а отже відсутність довіреностей на отримання товару до спірних накладних не є підставою до відмови у стягненні заборгованості, оскільки довіреність не є первинним документом.

Крім того, апелянт посилається на те, що відмовивши в задоволенні клопотання про призначення експертизи, суд фактично надав перевагу Відповідачу, позбавивши можливості Позивача довести, що передане ним Відповідачу обладнання встановлено у останнього на виробництві, а отже дії працівника Відповідача, який підписав накладні з боку останнього, ним схвалені.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 було призначено судову комплексну економічну та будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіональне судове-експертне бюро". Провадження у справі зупинено до отримання експертного висновку.

У зв'язку з поверненням з експертної установи на адресу суду матеріалів справи № 908/2507/15-г із повідомленням від 04.07.2016 № 2205/202 про неможливість проведення комплексної та будівельно-технічної експертизи по справі № 908/2507/15-г, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2016 провадження у справі № 908/2507/15-г було поновлено.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 було призначено судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручено Київській незалежній судово-експертній установі, у зв'язку з чим провадження у справі було зупинено до отримання експертного висновку.

На адресу Донецького апеляційного господарського суду були повернуті матеріали справи №908/2507/15-г разом із висновком судової економічної експертизи №2292 від 28.07.2017, у зв'язку з чим ухвалою Донецького апеляційного господарського суду провадження у справі № 908/2507/15-г було поновлено, розгляд справи призначено на 06.11.2017.

В судовому засіданні представник Позивача підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення, що є аналогійними, викладеним в апеляційній скарзі.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явились, про причини неявки судову колегію не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників третіх осіб, що не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом позовних вимог є стягнення з Відповідача вартості поставленого йому Позивачем в період з 30.05.2012 по 20.06.2012 обладнання в сумі 220 462,99 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Зі змісту ст. 207 ЦК України слідує, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв'язку.

За твердженням Позивача, на виконання усної домовленості з Відповідачем, ним в період з 30.05.2012 по 20.06.2012 на адресу Відповідача було поставлено обладнання на загальну суму 220 462,99 грн., яке останній прийняв згідно наступних видаткових накладних:

- за видатковою накладною № 3005-2 від 30.05.2012 поставлено дросель клапан ДКСк D250 у кількості 2 шт., дросель клапан ДКСк D160 у кількості 8 шт., дросель клапан ДКСк D180 у кількості 1 шт., дросель клапан ДКСк з двома перехідниками D 125 D 150 у кількості 3 шт., вентилятор із зворотнім клапаном d 100 Силента-М у кількості 2 шт. на загальну суму 6 949,99 грн.;

- за видатковою накладною № 0706-1 від 07.06.2012 поставлено шафу ШАСУ-АВО-2,2 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,4 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,5 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,1 (АВО-52) на загальну суму 51 012,00 грн.;

- за видатковою накладною № 0706-2 від 07.06.2012 поставлено агрегат АВО-К-52В1 вибухозахисний у кількості 12 шт. на загальну суму 94 392,00 грн.;

- за видатковою накладною № 1506-1 від 15.06.2012 було поставлено AirMate-849 у кількості 2шт., комплект автоматики (бл/3 14376б), фільтр кишеньковий 287х287х250/3G3 у кількості 20 шт., фільтр кишеньковий 570х325х360/5G4 у кількості 10 шт. на загальну суму 55 482,00 грн.;

- 20.06.2012р. за видатковою накладною № 2006-1 було поставлено AirMate-2000 (б/3 14376б) на загальну суму 12 627,00 грн.

З наданих накладних вбачається, що вони підписані з боку Позивача першим керівником підприємства, а з боку Відповідача - особою, прізвище якої не зазначено, на накладних містяться відтиски штампів "ввіз дозволено" із зазначенням державного номеру та марки автомобіля, а також час виїзду з території заводу із підписом відповідальної особи. Жодні зауваження в накладних відсутні, вони містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі Позивачем та приймання Відповідачем спірного обладнання.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доказів узгодження сторонами строку або терміну оплати поставленого товару, в розумінні ст.ст. 251-252 ЦК України, матеріали справи не містять.

У зв'язку з неоплатою отриманого обладнання, 19.01.2015 Позивач направив Відповідачу письмову вимогу щодо оплати вартості обладнання, яка залишена Відповідачем без відповіді та виконання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на відсутність в матеріалах справи довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за спірними накладними, недоведеність факту отримання обладнання Відповідачем за цими накладними, оскільки накладні взагалі не містять жодних посилань на довіреності, на підставі яких нібито отримано обладнання, а також не містять обов'язкових реквізитів, зокрема, прізвища отримувача, номер довіреності, за якою належить передати товар, в графі "отримав" міститься підпис не встановленої особи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають спірні накладні, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у Відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за поставлене Позивачем обладнання.

Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Отже, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогійна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29.04.2015 у справі № 903/679/14.

За таких обставин господарський суд Запорізької області помилково дійшов висновку, що лише довіреність на отримання матеріальних цінностей є первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з відпуску товару.

Щодо доводів про відсутність зазначення прізвища та посадової особи Відповідача, що прийняла товар, судова колегія зазначає наступне.

Встановлено та Відповідачем не спростовано, що отримувачем спірного обладнання був ОСОБА_6, який на час здійснення спірних поставок був посадовою особою Відповідача та виконував обов'язки, зокрема, щодо закупівлі, приймання обладнання, в т.ч. підписував накладні та довіреності.

В матеріалах справи наявні нотаріально посвідчені письмові пояснення ОСОБА_6 (а.с. 206, т. 2), згідно яких ним особисто підтверджено, що обладнання за спірними накладними прийнято та передано на склад № 1 агломіраціонного, № 2 доменного цехів, а в подальшому змонтовано, спірні накладні було підписано ним особисто.

Протягом розгляду справи Позивач наполягав, що спірне обладнання знаходиться на території підприємства Відповідача, є встановленим та таким, яке використовується останнім, на підтвердження чого також було надано копії креслень, технічної документації, докази покупки цього обладнання у Третьої особи.

В підтвердження факту отримання товару та знаходження його у Відповідача, Позивачем в суді першої інстанції заявлялось клопотання про призначення судової комплексної економічної та будівельно-технічної експертизи. Проте судова колегія вважає, що суд першої інстанції невмотивовано відмовив у задоволенні зазначеного клопотання Позивача, пославшись лише на те, що при розгляді даної справи потреби у спеціальних знаннях не має, тим самим не надавши Позивачу саму можливість для забезпечення надання доказів на виконання приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України.

В апеляційній інстанції Позивачем також було заявлено клопотання про призначення експертизи, яке судовою колегією було задоволено. За висновком судової товарознавчої експертизи № 2292 від 28.07.2017 (а.с. 167-178, т.7), експертом встановлений факт встановлення та знаходження спірного обладнання у Відповідача, а також його відповідність спірним накладним.

Будь-яких доказів на підтвердження іншої правової природи походження обладнання, яке знаходиться у власності Відповідача (договір купівлі-продажу, тощо), Відповідачем не надано, матеріали справи не містять. Отже судова колегія вважає належним чином доведеними вимоги Позивача, що спірне обладнання ним було поставлено, а Відповідачем - отримане, встановлене та використовується останнім на даний час, проте вартість його Позивачу не сплачена.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

За приписами ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

При цьому, навіть якщо ОСОБА_6 і діяв з перевищенням повноважень, то встановлення спірного обладнання та його використання в подальшому, в т.ч. і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, свідчить про погодження Відповідачем про погодження отримання обладнання за спірними накладними, а отже і правочин щодо прийняття обладнання є схваленим Відповідачем.

Також спірні накладні містять відмітки про ввіз обладнання на територію підприємства Відповідача, номери машин, що Відповідачем не спростовано. Доказів, що спірне обладнання завозилось не на територію Відповідача, останнім не надано. Документів, що реєструють рух транспорту на в'їзд/виїзд з/на територію підприємства Відповідача суду не представлено.

Висновок судового експерта для господарського суду є одним з доказів, який оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Судовою колегією не приймаються до уваги твердження Відповідача щодо невідповідності експертної діяльності експерта, номера свідоцтва з даними Реєстру атестованих судових експертів, незазначення у висновку посади судового експерта, оскільки, по-перше, згідно даних Реєстру атестованих судових експертів вбачається, що мала місце зміна найменування індексу та виду експертної діяльності 12.1 з "Оцінка машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання" на "Визначення вартості машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання, а по-друге - відвід експерту в порядку ст. 31 ГПК Відповідачем не заявлявся, експерт про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України попереджений та несе її особисто, а факт його знаходження у трудових або інших правовідносинах з Київською незалежною експертною установою не впливає на суть і форму наданого експертного висновку, у судової колегії належна кваліфікація цього експерта сумнівів не викликає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 у справі № 908/2507/15-г підлягає скасуванню через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

По справі слід прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 220 462,99 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на Відповідача, стягнувши з останнього на користь Позивача судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4 409,26 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги - 4 850,19 грн.

Згідно ч. 6 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи при задоволенні позову покладаються на Відповідача.

Проте, на момент розгляду справи відсутні відомості щодо вартості проведеної судової товарознавчої експертизи, а також докази її оплати, отже на даний момент питання щодо відшкодування вартості судових витрат за проведення судової товарознавчої експертизи вирішити не можливо.

Разом з тим, в матеріалах справи наявне клопотання ТОВ "Регіональне судово-експертне бюро" про покладення на сторони судових витрат за проведення комплексної економічної та будівельно-технічної експертизи (а.с. 102, 103, т. 3), але оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення від 04.07.2016 № 2205/202 від вказаної експертної установи про неможливість проведення комплексної та будівельно-технічної експертизи по справі № 908/2507/15-г, а отже фактично експертиза проведена не була, судова колегія не вбачає підстав до покладення на сторони обов'язку відшкодування цих витрат лише за попереднє вивчення матеріалів, складання клопотань та повідомлення, оскільки вимогами діючого законодавства оплата таких дій експерта не передбачено.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор", м. Запоріжжя задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 у справі № 908/2507/15-г - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м. Запоріжжя про стягнення 220 462,99 грн. - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код ЄДРПОУ 00191230) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор" (69097, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30324068) заборгованість в розмірі 220 462,99 грн., судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4 409,26 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4 850,19 грн.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: О.А. Марченко

ОСОБА_3