Постанова

від 02.05.2018 по справі 908/2507/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/2507/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Координатор",

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь",

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Український інститут по проектуванню металургійних заводів", Приватне акціонерне товариство "Виробничо-технічне підприємство "Укренергочормет"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду

від 06.11.2017

у складі колегії суддів: Стойка О.В. (головуючий), Марченко О.А., Радіонова О.О.

у справі №908/2507/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор"

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

про стягнення 220 462, 99 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 09.11.2017 поштовим відправленням, направленим на адресу Донецького апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі №908/2507/15-г в порядку статей 107, 109 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017.

2. На момент набрання чинності 15.12.2017 ГПК України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 питання про можливість прийняття до провадження касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" у справі №908/2507/15-г Вищим господарським судом України не вирішено.

3. 04.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №908/2507/15-г Господарського суду Запорізької області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №908/2507/15-г визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 20.02.2018.

5. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 205, 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та процесуального права - 32, 33, 34, 36, 43 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

7. У квітні 2015 року до Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Координатор" із позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 220 462, 99 грн.

8. Предметом позовних вимог було стягнення з відповідача вартості поставленого йому позивачем в період з 30.05.2012 по 20.06.2012 обладнання на суму 220 462, 99 грн. та неоплаченого відповідачем.

9. За твердженням позивача, на виконання усної домовленості з відповідачем, ним в період з 30.05.2012 по 20.06.2012 на адресу відповідача було поставлено обладнання на загальну суму 220 462, 99 грн., яке останній прийняв відповідно до видаткових накладних:- за видатковою накладною №3005-2 від 30.05.2012 поставлено дросель клапан ДКСк D250 у кількості 2 шт., дросель клапан ДКСк D160 у кількості 8 шт., дросель клапан ДКСк D180 у кількості 1 шт., дросель клапан ДКСк з двома перехідниками D 125 D 150 у кількості 3 шт., вентилятор із зворотнім клапаном d 100 Силента-М у кількості 2 шт. на загальну суму 6 949, 99 грн.; за видатковою накладною №0706-1 від 07.06.2012 поставлено шафу ШАСУ-АВО-2,2 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,4 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,5 (АВО-52), шафу ШАСУ-АВО-2,1 (АВО-52) на загальну суму 51 012 грн.; за видатковою накладною №0706-2 від 07.06.2012 поставлено агрегат АВО-К-52В1 вибухозахисний у кількості 12 шт. на загальну суму 94 392 грн.; за видатковою накладною №1506-1 від 15.06.2012 було поставлено AirMate-849 у кількості 2шт., комплект автоматики (бл/3 14376б), фільтр кишеньковий 287х287х250/3G3 у кількості 20 шт., фільтр кишеньковий 570х325х360/5G4 у кількості 10 шт. на загальну суму 55 482 грн.; 20.06.2012 за видатковою накладною №2006-1 було поставлено AirMate-2000 (б/3 14376б) на загальну суму 12 627 грн.

10. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на приписи статей 696, 526, 530, 629 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. 19.11.2017 Господарський суд Запорізької області у складі суддів: Алейнікова Т.Г. - головуючий, Колодій Н.А., Серкіз В.Г. прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку передача обладнання за накладними може кваліфікуватися як вчинення сторонами угоди купівлі-продажу за умови їх належного оформлення на підставі доручень.

13. Оскільки строк оплати за товар сторонами узгоджений не був, 19.01.2015 позивач направив відповідачу письмову вимогу щодо оплати вартості обладнання, яку відповідач залишив без відповіді.

14. Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітражу №П-6 від 15.06.1965, приймання товарів мають право здійснювати працівники отримувача (покупця), уповноважені на це керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

15. Довіреність на одержання цінностей є документом, що фіксує рішення керівництва підприємства-одержувача про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

16. Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

17. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

18. Відповідно до пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи одержує товарно-матеріальні цінності підтверджується відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

19. Суд зазначив, що видаткові накладні №№3005-2 від 30.05.2012, 0706-1 від 07.06.2012, 0706-2 від 07.06.2012, 1506-1 від 15.06.2012, 2006-1 від 20.06.2012, не містять інформації щодо посади і прізвища особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку відповідача, печатки підприємства, посилань на дату на номер довіреності чи іншого документа на право отримання товарно-матеріальних цінностей від імені відповідача, що суперечить приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку і, відповідно, позбавляє зазначені видаткові накладні доказової сили.

20. З огляду на таке, Суд дійшов висновку про те, що надані позивачем видаткові накладні не можуть вважатися первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції.

21. Судом встановлено, що довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за спірними накладними позивачем не надано та матеріали справи не містять, а факт отримання обладнання відповідачем за цими накладними позивачем не доведено, оскільки накладні взагалі не містять жодних посилань на довіреності, на підставі яких нібито отримано обладнання, а також не містять обов'язкових реквізитів, зокрема, прізвища отримувача, номера довіреності, за якою належить передати товар, в графі "отримав" міститься підпис не встановленої особи. За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що ним було виконано свої зобовязання щодо поставки обладнання відповідачу на суму 220 462, 99 грн.

22. Також, судом при розгляді справи було відмовлено позивачу у клопотанні про призначенні експертизи на предмет встановлення чи знаходиться на території відповідача обладнання, що поставлене згідно видаткових накладних №3005-2 від 30.05.2012, №0706-1 від 07.06.2012, №0706-2 від 07.06.2012, №1506-1 від 15.06.2012, №2006-1 від 20.06.2012, оскільки підтвердження (спростування) факту знаходження обладнання на території підприємства відповідача не входить до предмета судової будівельно-технічної експертизи та не може розглядатися як судова експертиза в розумінні статті 1 Закону України "Про судову експертизу".

23. Приймаючи рішення суд першої інстанції керувався статтями 173, 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), 202, 207 ЦК України, 32, 33, 34 36 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

24. 06.11.2017 Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Стойка О.В. - головуючий, Марченко О.А., Радіонова О.О. рішення Господарського суду Запорізької області від 19.11.2015 у справі №908/2507/15-г скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення 220 462, 99 грн. задоволено, стягнено з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Координатор" заборгованість в розмірі 220 462, 99 грн., судовий збір за подання позовної заяви на суму 4 409, 26 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги на суму 4 850, 19 грн.

25. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд не погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача оплати товару.

26. Апеляційним судом встановлено, що спірні накладні підписані з боку позивача першим керівником підприємства, а з боку відповідача - особою, прізвище якої не зазначено, на накладних містяться відтиски штампів "ввіз дозволено" із зазначенням державного номера та марки автомобіля, а також час виїзду з території заводу із підписом відповідальної особи. Жодні зауваження в накладних відсутні, вони містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного обладнання.

27. Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 №99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

28. Апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати проведення такої господарської операції. Аналогійна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 у справі №903/679/14.

29. Судом встановлено та відповідачем не спростовано, що отримувачем спірного обладнання був ОСОБА_9, який на час здійснення спірних поставок був посадовою особою відповідача та виконував обов'язки, зокрема, щодо закупівлі, приймання обладнання, в тому числі підписував накладні та довіреності. Апеляційний суд прийняв до уваги нотаріально посвідчені письмові пояснення ОСОБА_9 (т. 2, а.с. 206), згідно яких ним особисто підтверджено, що обладнання за спірними накладними прийнято та передано на склад №1 агломіраціонного, №2 доменного цехів, а в подальшому змонтовано, спірні накладні було підписано ним особисто.

30. Апеляційним судом прийнято до уваги висновки судової товарознавчої експертизи №2292 від 28.07.2017, згідно якої експертом встановлено факт часткового монтажу спірного обладнання відповідача, а також його відповідність спірним накладним (т.7, а.с. 167-178) та зазначено, що будь-яких доказів на підтвердження іншої правової природи походження обладнання, яке знаходиться у власності відповідача (договір купівлі-продажу тощо), відповідачем не надано.

31. За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведення позивачем своїх вимог про здійснення фактичної поставки спірного обладнання та необхідність розрахунку за нього відповідачем.

32. За приписами частини 1 статті 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

33. Апеляційний суд аргументував, що навіть якщо ОСОБА_9 і діяв з перевищенням повноважень, то встановлення спірного обладнання та його використання в подальшому, зокрема, і на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, свідчить про погодження відповідачем отримання обладнання за спірними накладними, а отже і правочин щодо прийняття обладнання є схваленим відповідачем.

34. Також, спірні накладні містять відмітки про ввіз обладнання на територію підприємства відповідача, номери машин, що відповідачем не спростовано. Доказів про те, що спірне обладнання завозилось не на територію відповідача, останнім не було надано. Документів, які реєструють рух транспорту на в'їзд/виїзд з/на територію підприємства відповідача суду не представлено.

35. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими відповідно до приписів статей 33, 34 ГПК України.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

36. Скаржник доводив, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено вимоги статей 207, 208 ГК України, статей 4-2, 42, 43 ГПК України, статей 7, 9, 10 Закону України "Про судову експертизу".

37. Скаржник аргументував, що апеляційним судом дано неправильну оцінку тим обставинам, що відсутні належні докази здійснення господарської операції. На думку скаржника, спірні видаткові накладні не є достатніми доказами вчинення сторонами правочину та приймання товару особою уповноваженою відповідача.

38. Також, скаржник зазначає про необґрунтований висновок товарознавчої експертизи №2292 від 28.07.2107 та те, що судом не було здійснено перевірку повноважень судового експерта на право проведення експертизи.

Доводи інших учасників справи

39. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому погоджується з висновками апеляційного господарського суду та вважає, що суд повно та всебічно розглянув всі обставин справи та прийняв законне рішення.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

40. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 202 - правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 205 - правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 207 - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частина 1 статті 241 - правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Частина 1 статті 692 - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частини 1-2 статті 712 - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

41. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 1 - первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Стаття 9 - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

42. Господарський процесуальний кодекс

Частини 1-2 статті 32 - доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Стаття 33 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частина 1 статті 34 - господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 статті 36 - письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

43. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку апеляційним судом обставин справи та доводи скаржника, спрямовані на переоцінку доказів. Разом з тим, доводи скаржника про порушення в цілому вимог статей 207, 208 ГК України, статей 4-2, 42, 43 ГПК України, статей 7, 9, 10 Закону України "Про судову експертизу" є прийнятними.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права

44. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

45. Спростовуючи висновки суду першої інстанції про те, що між сторонами не відбулося правочину з постачання обладнання, апеляційний суд прийняв до уваги додаткові докази (нотаріально посвідчені письмові пояснення ОСОБА_9, який на час здійснення спірних поставок був посадовою особою відповідача та виконував обов'язки, зокрема, щодо закупівлі, приймання обладнання, зокрема, підписував накладні та довіреності, та який підтвердив особисте прийняття ним обладнання, оплата якого є предметом спору у даній справі, а також висновок судової товарознавчої експертизи №2292 від 28.07.2017, згідно з якою експертом встановлено факт часткового монтажу спірного обладнання відповідача, а також його відповідність спірним накладним) та в сукупності з наданими позивачем накладними надав оцінку зазначеним встановленим обставинам, як доказами, що обґрунтовують укладення договору постачання та вчинення відповідачем дій, в порядку частини 1 статті 241 ЦК України, які схвалюють правочин поставки. Зазначені висновки апеляційного суду прийняті за відповідної оцінки доказів у справі та правильного застосування норм цивільного законодавства (статей 241, 712 ЦК України). Отже, касаційний суд не вбачає порушення вимог процесуального законодавства на предмет належної мотивації постанови апеляційного суду та не вправі здійснювати переоцінку доказів, які були прийняті до уваги та відповідно оцінені апеляційним судом.

46. Доводи скаржника щодо необґрунтованості призначення апеляційним судом експертизи колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки апеляційний суд наділений власною компетенцією з оцінки доказів та вправі прийняти додаткові докази у справі, а відтак, саме призначення експертизи є дією суду з надання стороні рівних можливостей з іншою стороною у збиранні доказів, яка вчинена апеляційним судом у межах наданої йому процесуальним законом компетенції.

47. Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію, а даний факт повинен оцінюватися в сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає приписам процесуального законодавства.

А.3. Мотиви відхилення доводів касаційної скарги

48. Суд погоджується з правильність висновків апеляційного суду, який відхилив доводи скаржника про те, що висновок експерта є недопустимим доказом з посиланням на невідповідність експертної діяльності експерта, номера свідоцтва з даними Реєстру атестованих судових експертів, незазначення у висновку посади судового експерта, встановивши, що згідно з даними Реєстру атестованих судових експертів вбачається, що мала місце зміна найменування індексу та виду експертної діяльності 12.1 з "Оцінка машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання" на "Визначення вартості машин, обладнання, сировини та товарів народного споживання; відвід експерту в порядку статті 31 ГПК України відповідачем не заявлявся; експерт про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України був попереджений, а факт його знаходження у трудових або інших правовідносинах з Київською незалежною експертною установою не впливає на суть і форму наданого експертного висновку.

49. Доводи скаржника про порушення апеляційним судом вимог статей 34, 43 ГПК України, яке полягало, на думку скаржника, в неповній оцінці судом встановлених ним обставин справи в їх сукупності, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необґрунтованими та такими, що зводяться до намагання переконати касаційний суд здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

50. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 як такої, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

51. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову апеляційного суду, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 301, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2017 у справі №908/2507/15-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк