Рішення

від 10.11.2017 по справі 916/3370/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2017 р.Справа № 916/3370/16

За позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави,

в особі ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області

та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області

та товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: державне підприємство „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві»

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від прокуратури: ОСОБА_2 - посвідчення

від позивача 1: не з`явився

від позивача 2: ОСОБА_3 з- довіреність

від відповідача 1: ОСОБА_4 - довіреність

від відповідача 2: ОСОБА_5 - довіреність

від третьої особи: не з`явився

СУТЬ СПОРУ: 06.12.2016 року заступник прокурора Одеської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі по тексту - ОСОБА_1 селищна рада) та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі по тексту - ГУ Держгеокадастру в Одеській області) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі по тексту - РВ ФДМ України по Одеській області) та товариства з обмеженою відповідальністю „Зелений город» (далі по тексту - ТОВ „Зелений город» ) про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.06.2010р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області та товариством з обмеженою відповідальністю „Зелений город» , загальною площею 15 640,00 кв. м., яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, та перебуває на балансі державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» , та зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю „Зелений город» повернути вказану земельну ділянку на користь державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» .

Позовні вимоги заступника прокурора Одеської області обґрунтовані фактом порушення відповідачами законодавства при укладанні договору оренди нерухомого майна, оскільки укладанням вказаного договору сторонами фактично було укладено договір оренди земельної ділянки, з огляду на відсутність на такій земельній ділянці об'єктів нерухомості.

Ухвалою від 08.12.2016р. господарським судом у порядку ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів: державне підприємство „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» (далі по тексту - ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» ).

У відзиві на позов відділення Фонду держмайна просило суд відмовити у задоволенні позову Прокуратури. Фонд держмайна зазначає, що для взяття в оренду майданчика ТОВ "Зелений город" надало пакет документів, зокрема, довідку балансоутримувача від 01.03.2010р. №10 про балансову вартість майданчика для вирощування сільськогосподарських культур, лист-згоду від 02.03.2010р. №7 щодо передачі в оренду майданчика для вирощування сільськогосподарських культур загальною площею 27.320 кв.м, лист Міністерства аграрної політики України від 12.03.2010р. №37-11-1-15/3585, згідно якого надало дозвіл на передачу в оренду (на конкурсній основі) державного нерухомого майна (а.с.142-147).

Рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2017р. у справі №916/3370/16 (суддя Желєзна С.П.) в позові відмовлено.

Рішення залишено в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 року скасовано Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року та рішення Господарського суду Одеської області від 08.02.2017 року по справі № 916/3370/16, а справу передано до Господарського суду Одеської області на новий розгляд.

При цьому Вищий господарський суд України зазначив про те, що суди попередніх інстанцій не з'ясували правової природи укладеного договору, зокрема, що є об'єктом оренди, в чому полягають зобов'язання сторін договору, що є необхідним для висновку чи мало місце передання в користування земельної ділянки, правових мотивів та висновків щодо доводів прокурора про правову природу оспорюваного договору не навів.

Також в постанові ВГСУ від 15.08.2017 року зазначено, що судами залишено поза увагою, що норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції на момент укладення спірного договору, передбачали можливість користування земельною ділянкою лише щодо оренди цілісного майнового комплексу.

В порядку ст. 2-1. ГПК України справу призначено до розгляду судді Демешину О. А.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області при новому розгляді справи надало суду додаткові письмові пояснення якими просить в задоволені позову відмовити.

Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області надало суду клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст.81 ГПК України, оскільки спірним договором права та законні інтереси ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області не могло бути порушено, приймаючи до уваги, що позивач 1 не є органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, оскільки земельна ділянка, яку за твердженням прокурора було надано в оренду по удаваному правочину, є державною власністю на якій розташоване державне підприємство.

Що стосується Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, то його права, як вважає відповідач 1, не було порушено, оскільки вказане управління на момент укладення спірного договору ще не було створено.

Суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду, оскільки неправильне визначення прокурором органів, уповноважених представляти інтереси держави у спірних правовідносинах і відсутність порушеного права цих органів - є різними поняттями і мають різні правові наслідки. Відсутність порушеного права (про що стверджує відповідач 1 в заяві) - не є підставою для залишення позову без розгляду.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Зелений город» при новому розгляді справи письмових пояснень або відзиву суду не надало, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Під час розгляду справи судом було відхилено клопотання Селянського (фермерського) господарства „Тритікум» про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів, оскільки рішення по справі ніяким чином не вплине на права вказаного господарства, які з огляду на викладене в заяві, полягають в гіпотетичному праві СФГ „Тритікум» в майбутньому взяти участь у конкурсі на право оренди спірної земельної ділянки.

В С Т А Н О В И В :

08.06.2010р. між РВ ФДМ України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ „Зелений город» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, у відповідності до п. п. 1.1, 1.2, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: спеціалізовану споруду, майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27 320 кв. м., розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, що перебуває на балансі ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена оціночною фірмою „ІНЮГ-ЕСПЕРТИЗА» у формі ТОВ, на 02.03.2010р. і становить 77000 грн. ОСОБА_5 передається в оренду з метою: для розміщення офісного приміщення, для торгівлі непродовольчими товарами, для вирощування кормових, фруктових та декоративних рослин в контейнерах та теплицях, а також створення розсадника. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» від 10 квітня 1992 року N 2269-XII (з наступними змінами і доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 2.1 договору оренди нерухомого майна від 08.06.2010р. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

08.06.2010р. РВ ФДМ України по Одеській області, ТОВ „Зелений город» та ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі останнього, у відповідності до п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно.

Підписанням договорів від 26.12.2011р., 11.01.2014р., 22.06.2015р., 11.05.2016р. про внесення змін до договору оренди від 08.06.2010р. (обліковий номер договору №209840910117) відповідачі, зокрема, змінювали розмір орендної плати за користування державним нерухомим майном та його ринкову вартість, площу об'єкта оренди (до 15640,00 кв. м.), продовжували термін дії договору до 08.04.2016р. та до 08.03.2019р.

Звертаючись до господарського суду позовом, прокурор зазначав, що договір оренди нерухомого майна від 08.06.2010р. є удаваний та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме - договору оренди земельної ділянки.

ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» на праві постійного користування належать земельні ділянки площею 1,564 га та площею 1,168 га, що підтверджується державними актами на право постійного користування земельними ділянками від 12.06.2008р. серії ЯЯ №205793 та від 12.06.2008р. серії ЯЯ №205792.

Приписами ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

15.02.2008р. інженером відділу землеустрою та геодезії ТОВ „Департамент сприяння законності» , ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» та начальником Відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області було підписано акт приймання-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок, переданих ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» , з якого вбачається, що загальна площа земельних ділянок у погоджених межах складає 15,2359 га.

До матеріалів справи долучено висновок №19-05/15 судової будівельно-технічної експертизи від 19.05.2015р. по досудовому розслідуванні №4201410380000011, у відповідності до якого судовим експертом було зроблено наступний висновок: майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27320 кв. м., розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1 не є об'єктом нерухомості; об'єкт оцінки є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Прокурор стверджує, що передання в оренду ТОВ „Зелений город» саме земельної ділянки підтверджується укладанням 13.05.2014р. між відповідачем та приватним акціонерним товариством „Страхове товариство „Іллічівське» договору добровільного страхування орендованого майна, з якого вбачається, що ТОВ „Зелений город» було застраховано нежитлове приміщення загальною площею 32,0 кв. м. та земельну ділянку площею 27320,00 кв. м. Окрім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.11.2016р. вбачається, що на земельній ділянці (пошук за кадастровим номером) відсутні відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень.

З посиланням на вище перераховані документи, які наявні в матеріалах справи, а також на акт огляду основних та оборотних засобів ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» від 15.01.2014р., прокурор стверджує про відсутність на балансі третьої особи нерухомого майна у вигляді спеціалізованого майданчику для вирощування сільськогосподарських культур, що, за переконанням прокурора, свідчить про удаваність договору оренди нерухомого майна від 08.06.2010р. та передання РВ ФДМ України та ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» ТОВ „Зелений город» земельної ділянки площею 15640 кв. м. з порушенням приписів Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі» .

Порушення прав ОСОБА_1 селищної ради, за переконанням прокурора, укладається у передачі в оренду земельних ділянок неуповноваженим органом державної влади з недотриманням чинного законодавства, що призводить до ненадходження до бюджету селищної ради грошових коштів за користування ТОВ „Зелений город» земельною ділянкою, оскільки положеннями Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень місцевих бюджетів належать, зокрема, надходження від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває у комунальній власності.

Звернення до суду в інтересах ГУ Держгеокадастру в Одеській області прокурор обґрунтовує наступним. Оскільки ГУ Держгеокадастру в Одеській області здійснює розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення на території Одеської області, які належать державі на праві власності, приймаючи до уваги належність ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» на праві постійного користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка віднесена чинним законодавством до земель державної власності, та, враховуючи, невжиття як з боку ГУ Держгеокадастру в Одеській області так і з боку ОСОБА_1 селищної ради жодних заходів щодо повернення ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» земельної ділянки, то існує необхідність звернення до суду із відповідним позовом.

Заслухавши пояснення сторін надані під час розгляду справи та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного :

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2 вказаної постанови).

Згідно статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Відтак, звертаючись з відповідним позовом, позивач повинен довести, що спірний правочин укладено саме з метою приховання іншого правочину, і в результаті його вчинення не наступило інших правових наслідків.

У відповідності до постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Як встановлено судом, звертаючись до господарського суду із даною позовною заяву, прокурор посилався на те, що договір оренди нерухомого майна від 08.06.2010 є удаваний та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договору оренди земельної ділянки.

ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" на праві постійного користування належать земельні ділянки площею 1,564 га та площею 1,168 га, що підтверджується державними актами на право постійного користування земельними ділянками від 12.06.2008 р. серії ЯЯ №205793 та від 12.06.2008р. серії ЯЯ №205792.

15.02.2008р. інженером відділу землеустрою та геодезії ТОВ „Департамент сприяння законності» , ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» та начальником Відділу земельних ресурсів у Овідіопольському районі Одеської області було підписано акт приймання-передачі на зберігання межових знаків земельних ділянок, переданих ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» , з якого вбачається, що загальна площа земельних ділянок у погоджених межах складає 15,2359 га.

До матеріалів справи долучено висновок №19-05/15 судової будівельно-технічної експертизи від 19.05.2015р. по досудовому розслідуванні №4201410380000011, у відповідності до якого судовим експертом було зроблено наступний висновок: майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27320 кв. м., розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1 не є об'єктом нерухомості; об'єкт оцінки є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Суд критично відноситься до вказаного експертного висновку, приймаючи до уваги, що по цій господарській справі відповідної судової експертизи не проводилось. Крім того, згідно частини п`ятої статті 42 ГПК України - висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

13.05.2014р. між відповідачем та приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" укладено договір добровільного страхування орендованого майна, з якого вбачається, що ТОВ „Зелений город» було застраховано нежитлове приміщення загальною площею 32,0 кв. м. та земельну ділянку площею 27320,00 кв. м. Окрім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 30.11.2016р. вбачається, що на земельній ділянці (пошук за кадастровим номером) відсутні відомості щодо права власності, інших речових прав, іпотек, обтяжень.

Слід зазначити, що як вбачається із змісту п. 1.1. договору оренди його предметом є "…нерухоме майно, а саме: спеціалізована споруда, майданчик для вирощування сільськогосподарських культур (далі-Майно) загальною площею 27320,00 кв.м., …".

За умовами п. 1.2. договору оренди майно передається в оренду з метою: для розміщення офісного приміщення (площа 32,0 м.кв.); для торгівлі непродовольчими товарами (площа 1793,0 м.кв.); для вирощування кормових, фруктових та декоративних рослин в контейнерах та теплицях, а також створення розсадника (площа 25495, 0 м.кв.).

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час укладення

оспорюваного договору) визначено, що договором оренди землі є "… договір, за якими орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк …".

За приписами ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно зі ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж: та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" у державній власності залишаються, зокрема, розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

Вищевказані земельні ділянки відповідно до державних актів знаходяться у постійному користуванні державного підприємства, ці земельні ділянки відносяться до земель державної власності.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного кодексу України.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до вимог ст.72 Закону України „Про державний бюджет України на 2010 рік", ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", керуючись Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна", між Регіональним відділенням та ТОВ „Зелений город" укладено спірний договір оренди державного нерухомого майна. Об'єкт оренди - майданчик, знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні державного підприємства „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" на підставі державних актів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. ст. 326, 327 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами. У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 78, ч. ч. 1, 2 ст. 84 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року N 5245-VI (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги перебування земельної ділянки площею 1, 564 га на праві постійного користування ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» , що підтверджується наявним в матеріалах справи державним актом на право постійного користування земельною ділянкою та враховуючи положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» , господарський суд доходить висновку про належність земельної ділянки вказаною площею до державної власності.

Таким чином, як майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, який було передано в користування на підставі оспорюваного договору оренди державного майна від 08.06.2010р., так і земельна ділянка, на якій він розташований належить до державної власності.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відхиляє доводи прокурора у частині посилання останнього на ненадходження до бюджету ОСОБА_1 селищної ради коштів, до надходжень якого в силу приписів п. 29 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України належать доходи від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває в комунальній власності, засновником яких є районні, міські ради, об'єднані територіальні громади, оскільки, як було встановлено судом, земельна ділянка, на якій розташований об'єкт оренди та який переданий у користування ТОВ „Зелений город» , перебуває у державній власності, а чинними законодавчими актами не передбачено надходжень до місцевого бюджету від орендної плати за користування суб'єктами господарювання земельними ділянками державної власності.

Положеннями п. п. 4.1, 4.3 Статуту ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» , затвердженого розпорядженням Міністерства аграрної політики України №9 від 14.03.2005р. передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління.

Відповідно до п. п. 68 п. 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України № 500/2011 від 23.04.2011, Мінагрополітики України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за землекористуванням державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Мінагрополітики України, розробляє для державних сільськогосподарських підприємств обов'язкові до виконання єдині стандарти, норми та процедури землекористування.

Згідно з ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (в редакції згідно з Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 6 вересня 2012 року N 5245-VI).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, якою встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При цьому, слід зазначити, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області було створено на підставі Постанови Кабінету Міністрів „Про утворення територіальних органів державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» №5 від 14.01.2015р., а відомості про ГУ Держгеокадастру в Одеській області було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань 24.04.2015р., тобто після укладання спірного правочину.

З огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів, на підтвердження припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» , та приймаючи до уваги положення ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, господарський суд доходить висновку, що чинними законодавчими актами не передбачено права державного органу розпоряджатися земельною ділянкою, тобто надавати її у власність або користування фізичним або юридичним особам, у випадку перебування такої земельної ділянки у користування іншої юридичної особи.

Викладене свідчить про неможливість порушення прав ГУ Держгеокадастру в Одеській області укладанням договору оренди від 08.06.2010р., оскільки останнє не наділене відповідними повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою, яка вже надана у постійне користування іншій особі.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку що прокурором у встановленому законом порядку не було доведено факту порушення прав і законних інтересів ОСОБА_1 селищної ради та ГУ Держгеокадастру в Одеській укладенням оспорюваного договору, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушеного права та неможливість його захисту у судовому порядку і є підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст..152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В той же час, відповідно ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Підсумовуючи вищевикладене, господарський суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги прокурора в частині зобов'язання ТОВ „Зелений город» повернути на користь ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» земельну ділянку загальною площею 15640,00 кв. м., яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, оскільки положеннями чинного ГПК України не передбачено права на звернення до суду з позовними вимогами в інтересах особи, яка не має статусу позивача, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позову, поданого в її інтересах.

Крім того, в межах справи №916/4374/14 заступником прокурора Одеської області подавався позов в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України в особі ДП „Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві» про визнання недійсним договору оренди від 08.06.2010р. та зобов'язання повернути земельну ділянку, за результатами розгляду якої судом постановлено рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог прокурора.

Тобто, питання щодо укладання договору оренди державного нерухомого майна або договору оренди земельної ділянки в даному випадку вже було предметом розгляду по справі № 916/4374/14 за позовом прокурора Одеської області в інтересах держави, в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, в особі ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", Головного управління Держземагентства в Одеській області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ "Зелений город" про:

- визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між відповідачами 08.06.2010, стосовно спеціалізованої споруди, майданчику для вирощування сільськогосподарських культур, площею 27320 кв.м. за кадастровими номерами 5123755200:02:001:0494 та 5123755200:02:001:0495, зі змінами, внесеними договорами від 26.12.2011 та 11.01.2014;

- зобов'язання ТОВ "Зелений город" повернути ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:001:0494 площею 1,168 га та земельну ділянку за кадастровим номером 5123755200:02:001:0495 площею 1,564 га, які відносяться до земель сільськогосподарського призначення та надані ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі з тваринництві" для науково-дослідних цілей, що розташовані в межах сел. ОСОБА_1 селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

Так, в Постанові Вищого господарського суду України від 27.04.2016 року по вказаній справі зазначено: „натомість, як встановлено судом, згідно наявних у справі доказів вбачається, що відповідно до вимог ст.72 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік", ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядком проведення конкурсу на право оренди державного майна", між Регіональним відділенням та ТОВ "Зелений город" укладено саме договір оренди державного нерухомого майна….За таких обставин, висновки суду попередніх інстанцій щодо укладання сторонами договору оренди саме нерухомого майна, а не земельних ділянок , та, як наслідок, про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики і продовольства України та ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку, колегія визнає правомірними.»

Тобто, спірний Договір від 08.06.2010 року вже був предметом дослідження по справі № 916/4371/14 саме з приводу мети його укладання: як договору оренди державного нерухомого майна або як договору оренди земельної ділянки.

Висновок з цього питання викладено у Постанові Вищого господарського суду України в якій встановлено, що між Регіональним відділенням та ТОВ "Зелений город" укладено саме договір оренди державного нерухомого майна» , а не земельної ділянки.

За приписами ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначалось вище, статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

Тобто, посилання прокурора в позовній заяві на те, що насправді між сторонами було вчинено правочин з оренди земельної ділянки, який був прихований іншим правочином ( а саме - правочином про оренду нерухомого майна), спростовуються вищевказаними обставинами, встановленими Вищим господарським судом України по справі № 916/4371/14, які виключають на цей час можливість суду дійти до іншого висновку по цій справі та не надають правових підстав для застосовування при вирішенні спору законодавчих норм, що регулюють питання оренди землі. У тому числі норм, що регулюють необхідність попереднього вилучення земельної ділянки у державного підприємства у якого вона перебуває в постійному користуванні, оскільки сторонами не надано доказів, що спірна земельна ділянка, на момент укладання між відповідачами по справі договору оренди нерухомого майна від 08.06.2010р., входила до цілісного майнового комплексу і передавалась в оренду товариству з обмеженою відповідальністю „Зелений город» у складі ЦМК.

Крім того, в позовній заяві, прокурор, посилаючись на удаваність договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.06.2010р., не зазначив які цей правочин містить відмінні ознаки, характерні для договорів оренди землі, а не для договорів оренди нерухомого майна, і на підставі яких можливо зробити висновок про наміри відповідачів по справі приховати правочин, якій вони насправді вчиняли (договір оренди земельної ділянки).

Тому, суд не вбачає підстав для визнання спірного договору удаваним, та, як наслідок, для задоволення позову про визнання його недійсним з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини щодо оренди землі.

На підставі викладеного, ,у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 84 ГПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 10 листопада 2017 р.

Суддя О.А. Демешин