Постанова

від 15.05.2018 по справі 916/3370/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3370/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача (прокурора) - Гришиної Т.А. (прокурор відділу ГПУ);

позивача - 1 - не з'явилися;

позивача - 2 - не з'явилися;

відповідача -1 - Іжаківського А.О. (представник за дов. від 18.12.2017);

відповідача -2 - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися;

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2017 (суддя Демешин О.А.) і постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 (у складі: Лисенко В.А. - головуючий, судді Колоколов С.І., Разюк Г.П.)

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі:

1) Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області,

2) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД"

за участю третьої особи на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві"

про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У грудні 2016 року Заступник прокурора Одеської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області (далі - Авангардівська сільрада), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру) з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області (далі - РВ ФДМ України по Одеській області) і Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД" (далі - ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД"), в якому просив:

- визнати удаваним правочин оренди нерухомого майна, яким приховано договір оренди земельної ділянки від 08.06.2010, укладений між РВ ФДМ України по Одеській області і ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД", загальною площею 15 640, 00 кв. м., яка розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, що перебуває на балансі ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" та визнати цей договір недійсним;

- зобов'язати ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД" повернути зазначену земельну ділянку на користь ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві".

Позовні вимоги обгрунтовано фактом порушення відповідачами законодавства при укладанні договору оренди нерухомого майна. Шляхом укладання спірного договору сторони фактично уклали договір оренди земельної ділянки з огляду на відсутність на такій земельній ділянці об'єктів нерухомості.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.12.2016 порушено провадження у справі та залучено ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" до участі у справі як третю особу на стороні позивачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Справа розглядалася судами неодноразово.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Одеської області від 10.11.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що прокурор у встановленому законом порядку не довів факту порушення прав і законних інтересів Авангардівської сільради та ГУ Держгеокадастру в Одеській області внаслідок укладення оспорюваного договору, що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушеного права та неможливість його захисту у судовому порядку.

Крім того, суди попередніх інстанцій з посиланнями на постанову Вищого господарського суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 916/4371/14 дійшли висновку про відсутність підстав для визнання спірного Договору удаваним, та, як наслідок, для задоволення позову про визнання його недійсним з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини щодо оренди землі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішенням і постановою, Заступник прокуратура Одеської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставами для скасування рішення і постанови Заступник прокуратура Одеської області вважає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, положень статей 181, 203, 215, 235 Цивільного кодексу України (далі -ЦК), статей 79, 79-1, 122-124 Земельного кодексу України (далі - ЗК), статті 69 Бюджетного кодексу України.

Заявник наголошує, що спірним договором оренди від 08.06.2010 фактично надано в оренду не нерухоме майно - майданчик, а земельні ділянки.

Скаржник зазначає, що у матеріалах справи є висновок № 19-05/15 судової будівельно-технічної експертизи від 19.05.2015, проведеної в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 2401410380000011, відповідно до якого майданчик для вирощування сільськогосподарських культур загальною площею 27 320, 00 кв.м., розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт Авангард, вул. Ангарська, 1, не є об'єктом нерухомості, а об'єктом оцінки є земельна ділянка сільськогосподарського призначення.

Також заявник зазначає, що з інформації від КП "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації", яке з 2004 року до 01.01.2013 проводило реєстрацію прав на нерухоме майно, та із довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, створеного з 01.01.2013, вбачається відсутність на спірних земельних ділянках будь-яких об'єктів нерухомого майна.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

У відзиві на касаційну скаргу РВ ФДМ України по Одеській області просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін посилаючись, зокрема на те, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно досліджено обставини, які мають суттєве значення для вирішення зазначеного спору.

Крім цього, РВ ФДМ України по Одеській області звертає увагу на правові висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України" від 19.02.2009.

Інші учасники цього судового процесу відзивів на касаційну скаргу не надали, явку повноважних представників у судове засідання 15.05.2018 не забезпечили, про час і дату розгляду касаційної скарги сторін було повідомлено належним чином. Ураховуючи, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та (або) апеляційної інстанції

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2010 між РВ ФДМ України по Одеській області (Орендодавець) та ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД" (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, у відповідності до пунктів 1.1, 1.2, 10.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: спеціалізовану споруду, майданчик для вирощування сільськогосподарських культур, загальною площею 27 320, 00 кв.м., розміщений за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, що перебуває на балансі ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена оціночною фірмою ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА у формі ТОВ, на 02.03.2010р. і становить 77 000 грн. Майно передається в оренду з метою: для розміщення офісного приміщення, для торгівлі непродовольчими товарами, для вирощування кормових, фруктових та декоративних рослин в контейнерах та теплицях, а також створення розсадника. Цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців.

На виконання умов Договору, 08.06.2010 між РВ ФДМ України по Одеській області, ТОВ ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД та ДП Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві було підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, що перебуває на балансі останнього, у відповідності до п. 1 якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно.

Договорами про внесення змін до Договору оренди від 08.06.2010 (обліковий номер договору № 209840910117) від 26.12.2011, 11.01.2014, 22.06.2015, 11.05.2016 сторони, зокрема, змінювали розмір орендної плати за користування державним нерухомим майном та його ринкову вартість, площу об'єкта оренди (до 15 640, 00 кв.м.), продовжували термін дії Договору до 08.04.2016 та до 08.03.2019.

Як зазначалося, предметом спору у цій справі є:

- визнання удаваним правочину оренди нерухомого майна, яким приховано Договір оренди земельної ділянки від 08.06.2010, укладений між РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД", загальною площею 15 640, 00 кв. м., яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, та перебуває на балансі ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", та визнання його недійсним;

- зобов'язати ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД" повернути ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 15 640 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Авангарська, 1.

Щодо позовних вимог про визнання удаваним правочину оренди нерухомого майна, яким приховано Договір оренди земельної ділянки від 08.06.2010, укладений між РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД", загальною площею 15 640, 00 кв. м., яка розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1, та перебуває на балансі Державного підприємства "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" та визнання його недійсним, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У свою чергу частиною 1 статті 235 ЦК установлено, що удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Правова конструкція статті 235 ЦК передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має довести, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Як убачається із матеріалів справи, звертаючись до Господарського суду із позовом у цій справі, прокурор зазначив, що Договір оренди нерухомого майна від 08.06.2010 є удаваний та вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме - Договір оренди земельної ділянки.

Водночас, як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірний Договір від 08.06.2010 вже був предметом дослідження у справі № 916/4371/14 саме з приводу мети його укладання: як Договору оренди державного нерухомого майна або як Договору оренди земельної ділянки.

Висновок із цього питання наведено у постанові Вищого господарського суду України в якій встановлено, що між РВ ФДМ України по Одеській області та ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД" укладено саме Договір оренди державного нерухомого майна, а не земельної ділянки .

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що з урахуванням положень частини 4 статті 75 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, встановлені у Вищим господарським судом України від у 27.04.2016 справі № 916/4374/14 обставини мають преюдиційне значення під час розгляду цієї справи та, відповідно, не доказуються.

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору удаваним, а відповідно і для визнання його недійсним та про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД" повернути ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 15 640 кв.м., яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Авангарська, 1, колегія суддів зазначає таке.

Частиною 1 статті 92 ЗК встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Положеннями статті 95 ЗК передбачено, що землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Статтею 152 ЗК передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно статті 387, 388 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Господарським судами встановлено, що ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" на праві постійного користування належать земельні ділянки площею 1, 564 га та площею 1, 168 га, що підтверджується державними актами на право постійного користування земельними ділянками від 12.06.2008 серії ЯЯ № 205793 та від 12.06.2008 серії ЯЯ № 205792.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Заступником прокурора Одеської області подано позов в інтересах держави в особі: Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області і Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Положеннями чинного ГПК не передбачено права на звернення до суду з позовними вимогами в інтересах особи, яка не має статусу позивача, що, в свою чергу, виключає можливість задоволення позову, поданого в її інтересах.

За таких обставин судова колегія погоджується із висновками господарських судів про відсутність правових підстав для задоволення позовної вимоги Прокуратури в частині зобов'язання ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД" повернути на користь ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві" земельну ділянку загальною площею 15 640, 00 кв. м., яка розташовану за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Ангарська, 1.

Посилання скаржника на порушення внаслідок укладення спірного договору прав Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області і Головного управління Держгеокадастру в Одеській області спростовуються матеріалами справи і змістом оскаржуваних судових рішень. Так, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи надавали оцінку наведеним доводам позивачів і було встановлено, що:

- спірна земельна ділянка, на якій розташовано об'єкт оренди, переданий у користування ТОВ "ЗЕЛЕНИЙ ГОРОД", перебуває у державній власності, а чинними законодавчими актами не передбачено надходжень до місцевого бюджету від орендної плати за користування суб'єктами господарювання земельними ділянками державної власності;

- з огляду на відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою ДП "Одеське обласне підприємство по племінній справі в тваринництві", беручі до уваги положення частини 5 статті 116 ЗК, суди дійшли правильного висновку, що законодавчими актами не передбачено права державного органу розпоряджатися земельною ділянкою, тобто надавати її у власність або користування фізичним або юридичним особам, у разі перебування такої земельної ділянки у користуванні іншої юридичної особи.

Отже, суди правомірно визнали відсутність порушених прав Авангардівської селищної ради Овідіопольського району Одеської області та ГУ Держгеокадастру в Одеській області внаслідок укладання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.06.2010.

За таких підстав, з огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі

Доводи, викладені у касаційній скарзі, зводяться до необхідності переоцінки обставин справи, що виходить за межі касаційного провадження, визначені статтею 300 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017.

Верховний Суд погоджується з аргументами РВ ФДМ України по Одеській області, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що оскаржувані рішення та постанову прийнято за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи з дослідженням наявних належних і допустимих доказів, наданих сторонами під час розгляду справи, з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а отже, підстав для скасування цих судових актів попередніх інстанцій немає.

Крім того, Верховний Суд при прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого викладено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи,викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017 покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі №916/3370/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков