Постанова

від 08.11.2017 по справі 922/2620/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р. Справа № 922/2620/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників сторін:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність б/н від 09.10.2017 року);

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність №577 від 19.04.2016 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№3076Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року у справі №922/2620/17,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Струм", м. Харків,

до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків,

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

04 серпня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Струм" звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь", в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 199.330,32грн. В обґрунтування позову вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 18 липня 2011 року №ХС 788/23679 на створення (передачу) науково-технічної продукції в частині повної та своєчасної оплати робіт виконаних позивачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року у справі №922/2620/17 (суддя Бринцев О.В.) у позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року у справі №922/2620/17 та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.10.2017р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.11.2017р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.11.2017 року, у зв’язку з відпусткою судді Россолова В.В., визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Гетьман Р.А., суддя Терещенко О.І.

06.11.2017 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача (вх.№11202), в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Представником позивача було подано додаткові письмові пояснення (вх.№11304 від 08.11.2017 року).

В судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 08.11..2017р. представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати. Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм чинного законодавства, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Приватним акціонерним товариством “СТРУМ” (Підрядник) та Державним підприємством “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь” (Замовник) було укладено Договір №ХС 788/23679 від 18 липня 2011 року на створення (передачу) науково-технічної продукції (надалі – Договір), відповідно до предмету якого Замовник доручає та зобов’язується оплатити, а Підрядник приймає на себе виконання та передачу науково-технічної продукції (Робота): “ПАО “Алчевский металлургический комбинат”. Цех компресии №4. Рабочая документация высоковольтного электроснабжения, привязка системы автоматизации фирмы “Man Turbo-Siemens”, нестандартизованное оборудование и электропривода” (пункт 1.1. Договору).

У відповідності до пункту 2.1. Договору, вартість робіт, що виконується за цим договором, відповідно до протоколу угоди про договірну ціну складає 284.757,60 грн. з ПДВ 20%.

Пунктом 2.2. Договору сторони погодили, що оплата робіт за цим договором здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у пункті 2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок Підрядника в наступному порядку: - 30% від суми Договору, вказаної в пункті 2.1., в порядку передоплати (авансу), що складає 85.427,28 грн., в тому числі ПДВ 20% після підписання договору (підпункт 2.2.1.); - остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” за відповідним актом виконаних робіт Замовника, що містить виконаний Підрядником обсяг робіт на підставі оформленого сторонами акту приймання-передачі робіт (підпункт 2.2.2.).

Згідно з п. 3.1 вказаного договору передача оформленої у встановленому порядку науково-технічної продукції згідно календарного плану до договору здійснюється супровідними документами виконавця (накладна, лист).

Пунктом 3.2 договору сторони визначили, що документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, надісланий одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.

Відповідно до п. 3.3 цього ж договору замовник підписує акт здачі-приймання протягом 5 календарних днів після підписання відповідного акту генеральним замовником - ПАТ "Алчевський металургійний комбінат".

Згідно з пунктом 3.5 договору датою фактичної передачі науково-технічної документації є дата оформлення двостороннього акту приймання-передачі виконання робіт, який повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами зобов’язань за договором (пункт 9.1. Договору).

В протоколі узгодження про договірну ціну на науково-технічну продукцію, який є додатком №1 до договору, між сторонами досягнута угода про величину договірної ціни на створення науково-технічної продукції в сумі: 237298,00 грн., крім того ПДВ 20% - 47459,60 грн., всього з ПДВ – 284757,60 грн. Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між виконавцем та замовником.

В додатку №2 до договору сторони визначили календарний план робіт №2, в якому вказали найменування робіт за договором та основних етапів його виконання, строк виконання початок/закінчення.

22 листопада 2011 року на виконання умов Договору, відповідач перерахував позивачеві попередню оплату (аванс) в розмірі 85.427,28 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача від 22 листопада 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується Актами №1 від 07 травня 2012 року та №2 від 29 червня 2012 року приймання-передачі науково-технічної документації за Договором №ХС 788/23679 від 18 липня 2011 року (т. 1, арк. с. 16, 17).

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, остаточну оплату за виконані роботи в розмірі 199.330,32 грн. у визначені строки, порядку та розмірі не здійснив.

Доказів на підтвердження оплати відповідної суми заборгованості за Актом №2 від 29 червня 2012 року приймання-передачі науково-технічної документації за Договором №ХС 788/23679 від 18 липня 2011 року відповідач до суду не надав.

Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що відповідач (замовник по договору) не виконав свої зобов'язання по оплаті виконаних робіт у строк, встановлений у договорі, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між сторонами за договором за період з 21.06.2013 по 05.04.2017, у зв‘язку з чим у останнього виникла перед позивачем заборгованість в сумі 30000,00 грн.

Разом з цим, як вказує місцевий господарський суд, оскільки позивач подав до господарського суду Харківської області позовну заяву 04.08.2017, заявлені ним вимоги про стягнення заборгованості за виконані роботи у 2012 р. на суму 199330,32 грн., передані відповідачу на підставі Акту №2 від 29 червня 2012 року на суму 199.330,32 грн. по Договору №ХС 788/23679 від 18 липня 2011 року, виходять за межі встановленої статтею 257 ЦК України позовної давності і позивач не просить поновити пропущений строк, не навів об'єктивних поважних причин пропуску строку позовної давності, не надав доказів їх наявності.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про застосування до позовних вимог у даній справі наслідків спливу строку позовної давності та про відмову у позові.

Однак, колегія суддів не може погодитися із висновком місцевого господарського суду про відмову у позові у зв’язку зі спливом строку позовної давності, та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, зважаючи на таке.

Як встановлено судами, в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем прийнятої роботи по Акту №2 від 29 червня 2012 року на суму 199.330,32 грн.

Сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 18.07.2012-05.04.2017 за договором №ХС788/23679 від 18.07.2012 року, в якому відповідач визнав наявну в нього перед позивачем заборгованість за договором у сумі 199330,32 грн. (а.с.18).

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов‘язковість договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи і факт наявності цієї заборгованості визнається відповідачем.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 9 ЦК України та ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України позовна давність застосовується до вимог, що випливають з майново-господарських зобов’язань, визначених ст. 175 ГК України.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до пункту 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зі змісту наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог позивача у зв'язку із спливом позовної давності.

При цьому відповідач в обґрунтування заяви про застосування позовної давності посилався на те, що позивач, отримавши ще 2013 році підписаний Акт здачі-приймання науково-технічної продукції та враховуючи умови оплати передбачені договором, безперечно розумів, що його право на отримання грошових коштів за виконанні роботи порушено, однак маючи об'єктивну можливість, не здійснював жодних дій, не вживав необхідних заходів, спрямованих на те, щоб дізнатись про обставини порушення свого права.

Таким чином, відповідач вважає, що за позовними вимогами про стягнення заборгованості за виконані у 2012 році роботи по договору на суму 199330,32 грн. на час звернення позивача із позовом у даній справі сплив встановлений статтею 267 Цивільного кодексу строк позовної давності.

Разом з цим відповідач вказував на те, що оскільки переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, то факт визнання відповідачем (боржником) свого боргу шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу такої давності.

Однак, колегія суддів вважає такі твердження відповідача необґрунтованими, зважаючи на таке.

Як вже зазначалося, частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до підпункту 2.2.2 п. 2.2 договору остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” за відповідним актом виконаних робіт замовника, що містить виконаний виконавцем об'єм робіт на підставі оформленого сторонами акту здачі-приймання робіт.

Згідно з п. 3.1 вказаного договору передача оформленої у встановленому порядку науково-технічної продукції згідно календарного плану до договору здійснюється супровідними документами виконавця (накладна, лист).

Пунктом 3.2 договору встановлено, що документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, надісланий одночасно з виконаною науково-технічною продукцією.

Відповідно до п. 3.3 цього договору замовник підписує акт здачі-приймання протягом 5 календарних днів після підписання відповідного акту генеральним замовником - ПАТ “Алчевський металургійний комбінат”.

Зі змісту зазначених умов договору вбачається, що процедура оплати виконаних робіт передбачає здійснення кількома особами (генеральним замовником, замовником, виконавцем) послідовних дій, а саме: виконавець надсилає замовнику одночасно з виконаною науково-технічною продукцією акт здачі-приймання, вказаний акт здачі приймання замовник узгоджує із генеральним замовником (ПАТ “Алчевський металургійний комбінат”), генеральний замовник (ПАТ “Алчевський металургійний комбінат”) підписує акт виконаних замовником робіт та надає замовнику оплату, а вже потім протягом 5 календарних дій після підписання цього акту генеральним замовником (ПАТ “Алчевський металургійний комбінат”) замовник підписує із виконавцем акт здачі-приймання та здійснює оплату виконаних виконавцем робіт за рахунок коштів.

Тобто строки оплати замовником виконаної позивачем (виконавцем) роботи обумовлено строками здійснення генеральним замовником оплати на користь замовника (відповідача). А тому позивач як виконавець за договором не мав можливості самостійно без участі відповідача дізнатися про результати взаємовідносин замовника із генеральним замовником (ПАТ “Алчевський металургійний комбінат”) щодо здійснення останнім оплати виконаної роботи на користь відповідача, який в свою чергу із вказаної суми оплати мав здійснити оплату виконаних позивачем робіт.

З матеріалів справи вбачається, що 13.08.2013 року відповідач отримав від генерального замовника ПАТ “Алчевський металургійний комбінат” оплату за виконані роботи генеральному замовнику .

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 05.04.2017 було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 18.07.2012-05.04.2017 за договором №ХС788/23679 від 18.07.2012 року, в якому відповідач визнав заборгованість за договором у сумі 199330,32 грн.

Таким чином позивач після виконання робіт та їх прийняття відповідачем за актом здачі-прийомки науково-технічної продукції №2 від 29.06.2012 року, звернувся до відповідача щодо проведення взаєморозрахунків для визначення конкретної остаточної суми заборгованості останнього.

Акт звірки взаєморозрахунків було підписано сторонами лише 05.04.2017, отже саме з цього моменту позивач остаточно дізнався про порушення права в конкретному обсязі. Тому, з урахуванням положень частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, саме з цієї дати почав перебіг строку позовної давності.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження суду першої інстанції, що позивач в порушення норм законодавства не звертався ні до позивача, ні до третьої особи із запитами про надання інформації про стан розрахунків між ними, та про надання відповідних первинних документів, та такими діями сам позбавив себе відповідного права вимоги.

Судова колегія звертає увагу, що поведінка (дії або бездіяльність) суб’єкта має відповідати загальноприйнятим стандартам добросовісної поведінки, що виражаються, зокрема, у правилах ділового обороту.

Свої зобов’язання за договором позивачем було виконано належно та в повному обсязі, про що свідчить акт №2 від 29 червня 2012 року здачі-приймання науково-технічної продукції на суму 199.330,32 грн., який підписаний відповідачем без зауважень. Дана обставина також була підтверджена представником відповідача в судовому засіданні.

За таких обставин, позивач правомірно розраховував на добросовісну поведінку відповідача щодо оплати заборгованості по Договору протягом п’яти банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ “Алчевський металургійний комбінат”, як передбачено умовами спірного договору.

Таким чином, на час визнання відповідачем свого боргу при підписанні акту звіряння взаєморозрахунків від 05.04.2017 строк позовної давності не сплив.

До того ж, сам акт від 05.04.2017 стосувався періоду з 18.07.2012 по 05.04.2017, а тому відповідач при його підписанні погодився із фактом визнання ним заборгованості протягом всього цього періоду часу.

Отже місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності за позовними вимогами у даній справі та безпідставно відмовив у позові.

Безпідставними є посилання відповідача на те, що факт визнання відповідачем (боржником) свого боргу шляхом підписання акту звірки взаємних розрахунків після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу строку давності, оскільки на дату підписання вказаного акту строк позовної давності взагалі не сплив, про що зазначено вище.

Посилання відповідача на те, що акт звірки від 05.04.2017 року не може використовуватись як письмова форма визнання боргу, оскільки він не є первинним документом, колегія суддів вважає необґрунтованим.

При цьому колегія суддів виходить з того, що підписаний обома сторонами акт звірки за своєю правовою природою є документом, який підтверджує наявність заборгованості однієї сторони перед іншою в сумі, щодо якої виник спір.

Відповідач вказує на статтю 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, відповідно до якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первини документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та зазначає, що лише первинні документи можуть свідчити про визнання боргу стороною.

Разом з цим, головною ознакою первинного документу є те, що він фіксує господарську операцію.

В свою чергу, згідно зі статтею 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Проте визнання стороною господарських правовідносин заборгованості перед іншою стороною не є господарською операцією, оскільки вказана дія не змінює структуру активів або зобов‘язання, а лише констатує вже існуючий стан взаємних зобов‘язань, що цілком може бути здійснено шляхом складання та підписання акту звіряння взаєморозрахунків.

Також у абзаці 2 пункту 4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів вказано на те, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Окрім цього, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 105 Господарського процесуального кодексу України, у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати по розгляду апеляційної скарги покладаються на позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2017 року у справі №922/2620/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь”, (проспект Науки, 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Приватного акціонерного товариства “Струм” (проспект Науки, буд. 56, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 23003811) 199330,32грн. заборгованості за договором на створення (передачу) науково-технічної продукції від 18.07.2011 року №ХС 788/23679.

Стягнути з Державного підприємства “Український науково-технічний центр металургійної промисловості “Енергосталь”, (проспект Науки, 9, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 31632138) на користь Приватного акціонерного товариства “Струм” (проспект Науки, буд. 56, м. Харків, 61072, код ЄДРПОУ 23003811) 2989,95 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3288,95 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 09.11.2017 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Терещенко О.І.