Постанова

від 11.05.2018 по справі 922/2620/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/2620/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадженні матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

(головуючий - Тихий П.В., судді: Гетьман Р.А., Терещенко О.І.)

від 08.11.2017

у справі № 922/2620/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Струм"

до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь"

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Струм" звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" про стягнення заборгованості у розмірі 199 330,32грн. за договором від 18.07.2011 №ХС 788/23679 на створення (передачу) науково-технічної продукції.

Матеріально-правовою підставою позову визначені стаття 193 Господарського кодексу України, статті 257, 261, 525, 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.08.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/2620/17 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 рішення Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 у справі №922/2620/17 скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" на користь Приватного акціонерного товариства "Струм" 199 330,32 грн заборгованості за договором на створення (предачу) науково-технічної продукції.

При розгляді справи судами попередніх інстанцій було встановлено такі обставини:

- між Приватним акціонерним товариством "СТРУМ" (Підрядник) та Державним підприємством "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (Замовник) було укладено Договір №ХС 788/23679 від 18 липня 2011 року на створення (передачу) науково-технічної продукції (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а Підрядник приймає на себе виконання та передачу науково-технічної продукції (Робота): "ПАО "Алчевский металлургический комбинат". Цех компресии №4. Рабочая документация высоковольтного электроснабжения, привязка системы автоматизации фирмы "Man Turbo-Siemens", нестандартизованное оборудование и электропривода" (пункт 1.1. договору);

- відповідно до пункту 2.1. договору, вартість робіт, що виконується за цим договором, відповідно до протоколу угоди про договірну ціну складає 284 757,60 грн. з ПДВ 20%;

- пунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата робіт за цим договором здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів, вказаних у пункті 2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок Підрядника в наступному порядку: - 30% від суми Договору, вказаної в пункті 2.1., в порядку передоплати (авансу), що складає 85.427,28 грн., в тому числі ПДВ 20% після підписання договору (підпункт 2.2.1.договру); остаточна оплата виконаних робіт здійснюється протягом 5 банківських днів з дня отримання оплати від ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" за відповідним актом виконаних робіт Замовника, що містить виконаний Підрядником обсяг робіт на підставі оформленого сторонами акту приймання-передачі робіт (підпункт 2.2.2. договору);

- згідно з п. 3.1 вказаного договору передача оформленої у встановленому порядку науково-технічної продукції згідно календарного плану до договору здійснюється супровідними документами виконавця (накладна, лист);

- в пунктах 3.2, 3.3, 3.5 договору сторони визначили, що документом про виконання науково-технічної продукції є акт здачі-приймання, надісланий одночасно з виконаною науково-технічною продукцією; замовник підписує акт здачі-приймання протягом 5 календарних днів після підписання відповідного акту генеральним замовником - ПАТ "Алчевський металургійний комбінат"; датою фактичної передачі науково-технічної документації є дата оформлення двостороннього акту приймання-передачі виконання робіт, який повинен бути підписаний уповноваженими представниками сторін;

- договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до виконання сторонами зобов'язань за договором (пункт 9.1. договору);

- в протоколі узгодження про договірну ціну на науково-технічну продукцію, який є додатком №1 до договору, між сторонами досягнута угода про величину договірної ціни на створення науково-технічної продукції в сумі: 237298,00 грн., крім того ПДВ 20% - 47459,60 грн., всього з ПДВ - 284757,60 грн. Даний протокол є підставою для проведення взаємних розрахунків та платежів між виконавцем та замовником;

- в додатку №2 до договору сторони визначили календарний план робіт №2, в якому вказали найменування робіт за договором та основних етапів його виконання, строк виконання початок/закінчення;

- на виконання умов договору, 22.11.2011 відповідач перерахував позивачеві попередню оплату (аванс) в розмірі 85.427,28 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача від 22.11.2011;

- позивач свої зобов'язання за даним договором виконав у повному обсязі, що підтверджується Актами №1 від 07.05.2012 та №2 від 29.06.2012 приймання-передачі науково-технічної документації за договором №ХС 788/23679 від 18.07.2011;

- відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, остаточну оплату за виконані роботи в розмірі 199.330,32 грн. у визначені строки, порядку та розмірі не здійснив;

- доказів на підтвердження оплати відповідної суми заборгованості за Актом №2 від 29.06.2012 приймання-передачі науково-технічної документації за договором №ХС 788/23679 від 18.07.2011 відповідач до суду не надав;

- 05.04.2017 було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 18.07.2012-05.04.2017 за договором №ХС788/23679 від 18.07.2012, в якому відповідач визнав заборгованість за договором у сумі 199 330, 32 грн.;

Суд першої інстанції визнав позов обґрунтованим, однак відмовив у його задоволенні з підстав пропуску позовної давності. Рішення обґрунтовано посиланням на статті 257, 258, 267, 525, 526, 837, 530, 854 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з таким висновком місцевого суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не пропущено позовну давність, оскільки, з урахуванням визначених у договорі умов щодо строку остаточної оплати, позивач не міг довідатись про порушення своїх прав раніше, ніж було підписано акт звірки розрахунків від 05.04.2017.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі №922/2620/17 Державне підприємство "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив ст. 261 ЦК України, оскільки дійшов помилкового висновку щодо початку перебігу позовної давності. Акт звірки взаєморозрахунків, на який послався суд, складений за межами позовної давності і який відповідач не підписував. Спірна заборгованість була списана у зв'язку з спливом позовної давності.

У відзиві на касаційну скаргу Приватне акціонерне товариство "СТРУМ" заперечує проти її доводів, посилаючись на те, що перебіг позовної розпочався з 05.04.2017 з моменту підписання акта звірки взаєморозрахунків і визначення суми боргу, тому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Ткача І.В. і Баранця О.М. 28.02.2018 передано касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі №922/2620/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Ткача І.В. від 12.03.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний уплатити підряднику обумовлену ціну після остаточної здачі роботи при умові, що робота виконана належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена матеріалами справи і факт наявності цієї заборгованості визнається відповідачем.

Водночас відповідач у відзиві на позовну заяву просив про застосування наслідків спливу строку позовної даності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд апеляційної інстанції надавши оцінку змісту укладеного між сторонами договору на створення (передачу) науково-технічної продукції від 18.07.2011 №ХС 788/23679, встановив, що процедура оплати виконаних робіт передбачає здійснення кількома особами (генеральним замовником, замовником, виконавцем) послідовних дій, а саме: виконавець надсилає замовнику одночасно з виконаною науково-технічною продукцією акт здачі-приймання, вказаний акт здачі приймання замовник узгоджує із генеральним замовником (ПАТ "Алчевський металургійний комбінат"), генеральний замовник (ПАТ "Алчевський металургійний комбінат") підписує акт виконаних замовником робіт та надає замовнику оплату, а вже потім протягом 5 календарних дій після підписання цього акта генеральним замовником (ПАТ "Алчевський металургійний комбінат") замовник підписує із виконавцем акт здачі-приймання та здійснює оплату виконаних виконавцем робіт за рахунок коштів.

Тобто судом апеляційної інстанції встановлено, що строки оплати замовником виконаної позивачем (виконавцем) роботи обумовлено строками здійснення генеральним замовником оплати на користь замовника (відповідача).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 13.08.2013 відповідач отримав від генерального замовника - ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" оплату за виконані роботи.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач як виконавець за договором не мав можливості самостійно без участі відповідача дізнатися про результати взаємовідносин замовника із генеральним замовником (ПАТ "Алчевський металургійний комбінат") щодо здійснення останнім оплати виконаної роботи на користь відповідача, який в свою чергу із вказаної суми оплати мав здійснити оплату виконаних позивачем робіт.

Отже, встановивши, що позивач фактично довідався про здійснення генеральним замовником розрахунку з відповідачем під час підписання 05.04.2017 акта звірки взаєморозрахунків за період 18.07.2012-05.04.2017 за договором від 18.07.2011 №ХС 788/23679 та відповідачем не надано належних доказів обізнаності позивача про таку обставину раніше, суд апеляційної інстанції, з урахуванням конкретних обставин справи та умов договору, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин, оскільки позивач звернувся з даним позовом в межах позовної даності.

З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи відповідача про порушення апеляційним господарським судом ст. 261 ЦК України, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судом апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі №922/2620/17- без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач