Постанова

від 06.11.2017 по справі 909/541/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа № 909/541/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Зварич О.В.

суддів Скрипчук О.С.

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Енергія і газ Калуш (надалі ТзОВ Енергія і газ Калуш ) б/н від 27.07.2017р. (вх. № 01-05/4322/17 від 11.09.2017р.)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р.

у справі № 909/541/17

за позовом : ТзОВ Енергія і газ Калуш

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім» (надалі ТзОВ Карпатнафтохім )

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Клеймон» (надалі ТзОВ Клеймон )

про визнаня недійсним договору та спонукання до виконаня господарських зобов'язань

та за зустрічним позовом: ТзОВ Карпатнафтохім

до відповідача: ТзОВ Енергія і газ Калуш

про визнання недійсними підпунктів договору,

за участю:

від позивача (за первісним позовом): ОСОБА_2 - представник (довіреність № 03 від 07.06.2017р.);

від відповідача-1 (за первісним позовом): ОСОБА_3 - представник (довіреність №40/5-63 від 26.06.2017р.);

від відповідача-2 (за первісним позовом): ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 06.07.2017р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р. у справі №909/541/17 (суддя Гриняк Б.П.) відмовлено у задоволенні первісного позову. Судові витрати за первісним позовом залишено за ТзОВ Енергія і газ Калуш . Задоволено зустрічний позов. Визнано недійсним підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р., укладеного між ТзОВ "Енергія і газ Калуш" та ТзОВ "Карпатнафтохім", згідно з яким споживач зобов'язується споживати електричну енергію виключно на підставі даного договору. Визнано недійсним підпункт 3.2.2 пункту 3.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р., укладеного між ТзОВ "Енергія і газ Калуш" та ТзОВ "Карпатнафтохім", згідно з яким споживач має право укладати договори про купівлю - продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору. Стягнуто з ТзОВ "Енергія і газ Калуш" на користь ТзОВ "Карпатнафтохім" 3200,00 грн. судового збору.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивач (за первісним позовом) не довів існування обставин, які є підставою для визнання спірного договору недійсним, а також безпідставно заявив вимогу про зобов'язання відповідача-1 (за первісним позовом) виконати умови договору від 09.12.2014р. шляхом подання письмової заявки. Розглядаючи зустрічні позовні вимоги, суд встановив, що п.п. 2.3.1, 3.2.2 договору купівлі-продажу електричної енергії № 201409938 від 09.12.2014р., згідно яких TзOB "Карпатнафтохім" зобов'язане споживати електроенергію виключно згідно цього договору та укладати договори купівлі-продажу електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання зобов'язань та розірвання договору, укладеного з TзOB «Енергія і газ Калуш» , фактично обмежують цивільну дієздатність TзOB "Карпатнафтохім", що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України та в контексті прав Tовариства суперечать положенням ст. 43,44 ГК України, в яких закріплено принцип свободи підприємницької діяльності.

Позивач (за первісним позовом) подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права. Наголошує на тому, що неподання відповідачем-1 (за первісним позовом) заявок про обсяг споживання електроенергії призвело до порушення права та охоронюваного законом інтересу Товариства в отриманні прибутку. На його думку, відповідач-1 (за первісним позовом), не виконавши належним чином своїх зобов'язань за чинним договором, уклав договір з новим постачальником всупереч положенням ч.1ст. 203 ЦК України, п.2 ч.2 та п.2 ч.3 Закону України Про засади функціонування ринку електричної енергії України . Разом з тим, в п. 3.2.2 договору від 09.12.2014р. передбачено, що споживач має право укладати договори про купівлю-прожаж електричної енергії з іншим постачальником після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та його розірвання. Щодо вимог зустрічного позову вказує, що спірні пункти договору від 09.12.2014р. не містять обмежень та заборон щодо самостійного здійснення ТзОВ "Карпатнафтохім" обраного ним виду підприємницької діяльності. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р. у справі №909/541/17, прийняти нове рішення, яким задоволити первісний позов та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідач-1 (за первісним позовом) у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що укладення між відповідачами (за первісним позовом) спірного договору жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача (за первісним позовом). З аналізу положень договору від 09.12.2014р. вбачається, що у споживача у разі необхідності є право, але не обов'язок подання письмових заявок про обсяг споживання електроенергії. Вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано та підставно задоволив зустрічні позовні вимоги, оскільки спірні пункти договору від 09.12.2014р. обмежують цивільну дієздатність Товариства, що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України та принципу свободи підприємницької діяльності, передбаченому ст.ст 43, 44 ГК України. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р. у справі №909/541/17, апеляційну скаргу ТзОВ Енергія і газ Калуш - без задоволення.

Відповідач-2 (за первісним позовом) у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що укладення спірного договору від 29.03.2017р. не спричиняє припинення договірних відносин з попереднім постачальником електричної енергії, оскільки споживач може мати більше одного договору про постачання електричної енергії. Стверджує про те, що спірні пункти договору від 09.12.2014р. фактично обмежують цивільну дієздатність ТзОВ "Карпатнафтохім" щодо вільного вибору контрагента та порушують принцип свободи підприємницької діяльності. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р. у справі №909/541/17, апеляційну скаргу ТзОВ Енергія і газ Калуш - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача (за первісним позовом) підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Представники відповідачів (за первісним позовом) просили залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення. Представник відповідача-2 (за первісним позовом) вказав, що подане ним клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції втратило свою актуальність у зв'язку з явкою в судове засідання.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р. у справі №909/541/17.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2014р. між ТзОВ " Енергія і газ Калуш" (постачальник) та ТзОВ "Карпатнафтохім" ( споживач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії за №А201409938 (з наступними змінами та доповненнями), відповідно до якого постачальник здійснює продаж електричної енергії споживачу, а споживач оплачує спожиту електроенергію у відповідності до умов даного договору (а.с.27-33, т.1).

Сторони договору від 09.12.2014р. погодили, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні питань, що не обумовлені даним договором зобов'язуються керуватись Законом України Про електроенергетику , Правилами користування електричною енергією, іншими нормативними актами (п. 2.1 договору).

Розділом 2 договору від 09.12.2014р. передбачено зобов'язання сторін.

Так, постачальник зобов'язується здійснювати продаж електричної енергії споживачу у обсязі, визначеному відповідно до розділу 5 даного договору (п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору); погоджувати із споживачем обсяг продажу електроенергії у порядку, визначеному розділом 5 даного договору (п.п. 2.2.2 п. 2.2 договору).

Споживач зобов'язується споживати електричну енергію виключно на підставі даного договору (п.п. 2.3.2 п. 2.3 договору).

В розділі 3 договору від 09.12.2014р. визначено права сторін. Зокрема відповідно до п.п. 3.2.2 п. 3.2 договору споживач має право укладати договори про купівлю-продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору.

Розділом 4 договору від 09.12.2014р. передбачено відповідальність сторін.

Згідно п. 5.3 договору у разі необхідності, договірний обсяг споживання електричної енергії узгоджується шляхом щомісячного, до 10-го числа (включно) місяця, що передує розрахунковому, подання споживачем постачальнику письмової заявки. Уразі неподання споживачем заявки у зазначений термін, обсяг споживання електричної енергії встановлюється на рівні договірного обсягу споживання електричної енергії, затвердженого додатком № 1 до даного договору.

Порядок проведення розрахунків передбачений розділом 7 договору від 09.12.2014р.

У відповідності до п. 8.1 договір від 09.12.2014р. вступає в силу з 01 грудня 2014 року та діє до 31 грудня 2017 року.

Згідно п. 8.2 договору від 09.12.2014р. розірвання даного договору допускається виключно за згодою сторін. Сторона яка ініціює розірвання договору, повинна надати письмове повідомлення іншій стороні не пізніше дня подання споживачем постачальнику письмової заявки, яка подається в порядку, передбаченому п. 5.3 даного договору. У разі своєчасного повідомлення стороною, яка ініціює розірвання договору, іншої сторони, прогнозована дата розірвання даного договору встановлюється на останній день наступного розрахункового періоду (наступного календарного місяця).

Договір купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р. підписаний і скріплений печатками його сторін.

В період з 01.09.2016р. по 10.05.2017р. сторони договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р. належним чином виконували свої зобов'язання щодо постачання та оплати електричної енергії, що підтверджується належним чином оформленим актом звірки взаємних розрахунків (а.с.36, т.1).

Листом за №193 від 16.03.2017р. ТзОВ " Карпатнафтохім" надіслало ТзОВ "Енергія і газ Калуш" на підписання додаткову угоду №2 від 17.03.2017р. до договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р., за умовами якої термін дії договору встановлено з 01.12.2014р. по 30.04.2017р. (а.с.44-45, т.1).

В листі-відповіді № 10 від 23.03.2017р. ТзОВ "Енергія і газ Калуш" повідомило ТзОВ "Карпатнавтохім" про свою відмову від дострокового розірвання договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р. (а.с.46, т.1).

Таким чином, у зв'язку з відсутністю згоди ТзОВ "Енергія і газ Калуш" факт розірвання договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р. не відбувся і даний договір є чинним.

29.03.2017р. між ТзОВ "Клеймон" (постачальник) та ТзОВ "Карпатнафтохім" (споживач) укладено договір купівлі-продажу електричної енергії №А201704817, згідно якого постачальник здійснює продаж активної електричної енергії (код товару згідно з УКТ ЗЕД 2716 00 00 00 - Електроенергія) споживачу, а споживач оплачує спожиту електроенергію у відповідності до умов даного договору (а.с.213-235,т.1).

Договір купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017р. вступає в силу з 29.03.2017р. та діє до 30.06.2017р.

Підставою звернення позивача (за первісним позовом) до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що на його думку, договір купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017р. між ТзОВ "Клеймон" та ТзОВ "Карпатнафтохім" є недійсним, оскільки споживач не мав права укладати договір з іншим постачальником до моменту розірвання договору договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р. Також, в позовній заяві ТзОВ "Енергія і газ Калуш" просить зобов'язати ТзОВ "Карпатнафтохім" належним чином виконувати господарські зобов'язання, встановлені договором купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р. шляхом подання письмової заявки, яка має містити дані щодо обсягів споживання електроенергії Товариством у наступному розрахунковому періоді з розподілом за класами напруги відповідно до п.5.3 договору (а.с.3-6, т.1).

26.06.2017р. ТзОВ "Карпатнафтохім" подало в суд першої інстанції зустрічну позовну заяву, в якій просить:

-визнати недійсним підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р., укладеного між ТзОВ "Енергія і газ Калуш" та ТзОВ "Карпатнафтохім", згідно з яким споживач зобов'язується споживати електричну енергію виключно на підставі даного договору;

-визнати недійсним підпункту 3.2.2 пункту 3.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р., укладеного між ТзОВ "Енергія і газ Калуш" та ТзОВ "Карпатнафтохім", згідно з яким споживач має право укладати договори про купівлю-продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору (а.с.48-52, т.1).

При винесенні постанови колегія суддів враховує таке.

Згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до матеріалів справи предметом спору (за первісним позовом) в даній справі є визнання недійсним договору купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017р., укладеного між ТзОВ "Клеймон" та ТзОВ "Карпатнафтохім".

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017р. укладеного між ТзОВ "Клеймон" та ТзОВ "Карпатнафтохім" вчинений у письмовій формі, його сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою визнання недійсним договору купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017р., укладеного між ТзОВ "Клеймон" та ТзОВ "Карпатнафтохім", позивач (за первісним позовом) вважає те, що даний правочин вчинений в порушення п. 3.2.2 договору купівлі-продажу електричної енергії №А201409938 від 09.12.2014р., яким передбачено, що споживач має право укладати договори про купівлю-продаж електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання своїх зобов'язань за даним договором та розірвання даного договору.

Проте, на думку колегії суддів, вказані доводи скаржника є необгрунтованими та не можуть слугувати правовою підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки чинним законодавством України не обмежено права споживача на укладення договору про купівлю-продаж електроенергії лише з одним постачальником.

Відповідно до частини 5 статті 72 Закону України Про ринок електричної енергії споживачі мають право вільно обирати електропостачальників та одночасно можуть мати більше одного укладеного договору про постачання електричної енергії, за умови дотримання правил роздрібного ринку, кодексу комерційного обліку.

Оспорюваний договір відповідає загальним вимогам, встановленим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відтак, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу електричної енергії №А201704817 від 29.03.2017р. укладеного між ТзОВ "Клеймон" та ТзОВ "Карпатнафтохім" є обґрунтованим та правомірним.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні первісних позовних вимог в частині зобов'язання ТзОВ "Карпатнафтохім" подавати позивачу (за первісним позовом) письмову заявку із зазначенням обсягів споживання електроенергії у відповідності до п. 5.3 договору №А201704817 від 29.03.2017р. З аналізу змісту вказаного пункту договору вбачається, що у споживача є право але не обов'язок у разі необхідності узгоджувати договірний обсяг споживання електричної енергії шляхом подання постачальнику письмової заявки.

Стосовно зустрічних позовних вимог ТзОВ "Карпатнафтохім" до ТзОВ "Енергія і газ Калуш" про визнання недійсним пунктів 2.3.1, 3.2.2 договору купівлі-продажу електричної енергії № А201409938 від 09.12.2014р., згідно яких TзOB "Карпатнафтохім" зобов'язане споживати електроенергію виключно згідно цього договору та укладати договори купівлі-продажу електричної енергії з іншими постачальниками після повного виконання зобов'язань та розірвання договору, укладеного з TзOB «Енергія і газ Калуш» , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що положення вказаних пунктів фактично обмежують цивільну дієздатність ТзОВ "Карпатнафтохім" (ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України). Також ці положення суперечать принципу свободи підприємницької діяльності, закріпленому в статті 19 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Посилання скаржника на те, що укладений між відповідачами договір суперечить окремим положенням Закону України Про засади функціонування ринку електричної енергії України безпідставне.

З аналізу п.2 ч.2 та п.2 ч.3 ст.14 названого Закону випливає, що споживач електричної енергії (кваліфікований споживач) має право на розірвання договору про постачання електричної енергії за умови виконання своїх обов'язків за таким договором та належного повідомлення електропостачальника у строк, визначений договором про постачання електричної енергії, а також змінювати електропостачальника на безоплатній основі лише за умови виконання своїх обов'язків за чинним договором про постачання електричної енергії.

Проте, до спірних правовідносин у судовій справі № 909/541/17 вищевказані положення Закону не застосовуються, тому що жодна із сторін не заявляла позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу електричної енергії у цій справі, чи зміну постачальника електричної енергії на безоплатній основі. Крім того, необхідно зазначити, що станом на час заявлення Товариством з обмеженою відповідальністю Енергія і газ Калуш первісного позову до місцевого господарського суду Закон України Про засади функціонування ринку електричної енергії України втратив чинність згідно із Законом України від 13 квітня 2017 року N 2019-VIII.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, наведених в оскаржуваному судовому рішенні.

З огляду на вищевказане, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.07.2017р. у справі №909/541/17, апеляційну скаргу - без задоволення.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

Головуючий суддя Зварич О.В.

судді Скрипчук О.С.

ОСОБА_1